Тема 1.2. Політичний розвиток України у складі Росії та Австро-Угорщини

МОВА

Окремо варто сказати кілька слів про одну з найважливіших складових української культури — мову нашого народу. Переборюючи надзвичайно тяжкі умови свого розвитку та існування як у дожовтневий (1917 р.) період, так і аж понині, українська мова досягла досить високого рівня свого розвитку, поступово й неухильно входила в усі галузі суспільного життя свого носія. Процеси поширення суспільних функцій нашої рідної мови особливо активізувалися з прийняттям Декларації про державний суверенітет України (1990 p.), Закону про мови в Україні (1989 p.), а також з проголошенням державної незалежності України (1991 p.).

Будучи однією з найрозвинутіших мов світу (Словник української мови в 11-ти томах видання 1970—1980 pp. подає понад 140 тисяч слів та словникових статей, а в картотеці Інституту мовознавства АН України зібрано понад 5 млн. карток, до яких занесені українські слова з діалектними варіантами), українська мова є законодавчо оформленою і проголошеною парламентом України державною мовою, а отже й виконує сьогодні надзвичайно широке коло державних суспільних функцій. Вона є одним з елементів багатогранної діяльності нашого народу в державному, економічному та духовному житті, засобом створення численних духовних цінностей, особливо тих, що виявляються переважно у мовній формі — літературі, науці, філософії. Українська мова виконує роль надзвичайно важливого засобу збереження виражених у слові національно-культурних вартостей, обміну продуктами духовного виробництва нашого народу з іншими народами світу.

Серед сучасних суспільних функцій української мови варто виокремити надзвичайно важливу для нас і таку, як засіб вузівського викладання і навчання. При цьому зазначимо, що й підготовка всієї науково-методичної літератури, вся навчально-допоміжна робота здійснюються у нас в університеті державною мовою. Мова в даному разі виступає не просто як основний засіб комунікації, а й як могутній арсенал, невичерпна скарбниця національної духовності. У ній — відгомін звитяжної слави наших предків, героїки борінь за свободу і незалежність, патріотичних поривань, сподівань на краще майбутнє, заповітів нащадкам. Українська мова в навчальному процесі — найблагодатніший грунт для формування внутрішньо сильної й багатогранної особистості.

Говорячи про сучасний рівень розвитку української культури, про міжнародне визнання досягнень українського народу в найрізноманітніших галузях духовного і матеріального виробництва, ми з гірким болем можемо поставити цілком не риторичне питання: якою ж була б ця культура наша, коли б прямували ми до неї битими шляхами, коли б ми творили її увесь час вільними руками?! (І. Огієнко). http://ebk.net.ua/Book/cultural_science/zakovich_kulturologiya/part3/301.htm

Мета:

- Дидактична: висвітлити з історичної точки зору найважливіші історичні події і факти політичного розвитку України в складі Російської та Австро-Угорської імперій на початку ХХ ст.

- Розвиваюча: розвинути у студентів вміння до критичного мислення та активного сприймання, а також навички аналізувати інформацію.

- Виховна: виховати у студентах патріотів держави за допомогою історії.

Тип заняття: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник Ф. Г. Турченко, карта, ілюстрації, таблиці

Основні поняття та терміни: політична партія, соціальний рух, РСДРП, РУП, лібералізм, соціалізм, демократія, радикали

Основні дати: 1890р. – створення Русько-української радикальної партії,1900р. – створення Революційної української партії, 1902 – створення Народної української партії, 1904 – створення Української демократично-радикальної партії, 1905 – створення Української соціал-демократичної партії

Дата добавления: 2014-01-07