Корекційно-виховна робота на уроках декоративного малювання

План

Тема: Інтерес до малювання і тематика малюнків. Корекційно-виховна робота на уроках декоративного малювання

Лекція № 3-2 год.

1. Інтерес учнів допоміжної школи до занять образотворчої діяльністю.

2. Зміни інтересу до малювання з віком і чим це пояснюється.

3. Зміст малюнків учнів молодших і старших класів. Спеціальні завдання занять з декоративного малювання.

4. «Стилізація» в декоративному малюванні і її використання в процесі навчання і розвитку розумово відсталих школярів.

5. Значення декоративного малювання для розвитку в учнів дрібної моторики руки і технічних умінь. Послідовність роботи над малюнками декоративного характеру.

6. Методи навчання школярів складання візерунків та виконання декоративних робіт. Прийоми полегшення виконання завдань у початковій стадії роботи над малюнком.

Література

1. Головина Т. Н. Развитие пространственного анализа у умственно отсталых детей и некоторые пути коррекции его недостатков // Психоло-

2. Головина Т.Н. К вопросу о коррекционной работе с цветом в младших классах вспомогательной школы // Психологические вопросы коррекционной работы во вспомогательной школе / Под ред. Ж. И.Шиф, Т.Н.Головиной. — М., 1977.

3. Грошенков И. А. О степени готовности учащихся вспомогательной школы к изобразительной деятельности // Дефектология. — 1970. — № 6. — С. 35-41.

4. Грошенков И. А. Занятия изобразительным искусством во вспомогательной школе: Кн. для учителя. — М., 1993. Грошенков И. А. Занятия изобразительным искусством во вспомогательной школе: Кн. для учителя. — М., 1993.

Переважна більшість учнів спеціальної школи, особливо молодших класів, люблять малювати. Діти охоче відгукуються на пропозицію намалювати що-небудь і з задоволенням беруться за роботу. Для молодших школярів малювання представляє своєрідну гру. Цей вид діяльності їх захоплює і радує. Така зацікавленість спостерігається як на уроках малювання, так і під час позакласної роботи з образотворчої діяльності. Лише в окремих випадках можна почути: «Я не знаю, що малювати».

Особливу активність учні виявляють під час «вільного» малювання, коли педагог не обмежує їх у виборі теми, не спонукає до малювання з натури певного предмета. Радіючи кольоровим олівцям і фарбам, діти малюють, як правило, раніше вже намальовані ними улюблені предмети.

Якщо учням дати конкретну тему для малювання або запропонувати виконати малюнок з натури, то такого великого бажання та інтересу виявлено не буде. Звідси випливає висновок: учні охоче малюють тільки те, що вміють. Там, де від них потрібні відповідні знання та вміння, спостерігаються пасивність, інертність, негативне ставлення до роботи.

Помітне зниження інтересу до образотворчої діяльності іноді з'являється у старшокласників. Це можна пояснити декількома причинами.

По-перше, з віком розумово відсталі школярі починають більш критично ставитися до своїх робіт, а слабкі графічні уміння не дозволяють досить точно передавати образ того чи іншого предмета.

По-друге, в учнів старших класів може спостерігатися «інтелектуальна пасивність» (Л. С. Славіна), обумовлена тим, що у них вчасно не був сформований інтерес до навчальної роботи, зокрема до занять малюванням.

По-третє, учні старших класів, як і молодші школярі можуть бути байдужі до виконання завдання якщо воно організовано формально, а об'єкт зображення не зачіпає їхні почуття, не викликає ніяких переживань. Знижений інтерес до образотворчої діяльності негативно позначається не тільки на якісній стороні малюнка а й на їх тематиці, яка виявляється вкрай обмежениою. Це характерно як для молодших, так і для старших школярів.

У малюнках, виконаних за бажанням самих учнів, часто відбивається не те, що їм ближче і з чим вони частіше зустрічаються, а те що вміють і що запозичили від своїх товаришів. Зазвичай це завчені зображення (будинок, машина, корабель, літак, квіти і т.п.), які повторюються з малюнка в малюнок з невеликими змінами та доповненнями. При цьому, як правило, в кожному малюнку повторюються одні й ті ж помилки, зберігається невідповідність між об'єктом і його зображенням. Наприклад, малюючи будинок в кілька поверхів, учень зображує в ньому одні двері, розмір якої дорівнює його висоті.

Характерно, що школярі можуть заповнити аркуш паперу зображенням двох-трьох предметів, нічим не пов'язаних між собою. Дітей не цікавить зміст - їх найбільше займає сам процес відтворення форми, якої вони опанували.

Багато учнів не можуть здійснити в малюнку свій попередній задум. У процесі виконання він зазвичай змінюється. Наведемо приклад.

Учениця II класу Наташа з великим бажанням приступила до роботи. «Я намалюю дівчинку», - сказала вона. Потім намалювала голову, очі, ніс і рот. Подивилася уважно на намальоване й сказала: «Це хлопчисько». Учитель запитав: «Чому?» Дівчинка відповіла: «Тому що у нього... Ні, це дівчинка. Це бантик жовтенький... ось такий. Тепер ще що? Зуби треба». Потім взяла з коробки червоний олівець, подивилася на малюнок і сказала: «Ні. У неї ще немає зубів». Після цього поклала олівець назад в коробку і сказала:«Намалюю собачку...»Довго думала, показала на малюнок і сказала: «Це мама. А зараз буде маленька дитина. Вона кульку тримає... Ось...»

Деякі діти схильні до того, щоб малювати букви і цифри, які вони вивчили. Такі малюнки займають іноді всю сторінку і нагадують роботи із зошитів з письма чи математики.

Іноді малюнки дітей складаються з одних і тих же повторюваних фігур. Найчастіше це квадрати, трикутники або кола неправильної форми.

Характерно, що зображення одного і того ж предмета може повторюватися незліченно. Це можуть бути сніжинки у вигляді хрестиків чи точок, зірки на небі, птахи, краплі дощу і т.д. Схильність до одного роду дій, «графічне пережовування» однієї і тієї ж форми - риса, притаманна розумово відсталим школярам.

Обмеженість тематики малюнків проявляється ще й у тому, що учні дуже часто користуються так званими графічними штампами, тобто завченим відтворенням будь-якої картини. Найчастіше таким «штампом» є зображення будинку, з труби якого йде дим, забору, дерева і сонця з променями, що розходяться.

Стереотипність засвоєного примітивного способу передачі зображення без будь-яких варіантів і змін зберігається в образотворчій діяльності розумово відсталих дітей довгий час.

Проте тематика малюнків учнів старших класів дещо ширше. Поряд з традиційними малюнками зустрічаються роботи, що розповідають про шкільне життя. Крім того, учні намагаються відобразити події, що відбуваються в країні.

Необхідно особливо підкреслити, що незалежно від теми, на яку виконано малюнок, рівень образотворчих засобів навіть у старшокласників залишається дуже низьким.

Нам вже доводилося говорити про копіювання малюнків. Учні спеціальної школи люблять змальовувати готові зображення. Однак таке копіювання часто призводить до сильного змінення оригінала. Деякі малюнки тільки віддалено нагадують зображуваний предмет. Окремі елементи перемальованого зображеня часто передаються без осмислення і перетворюються у цих випадках на безформну масу.

У спеціальних школах іноді можна зустріти учнів, які справляють враження справжніх художників. Їхні малюнки представляють цілі картини з оригінальним сюжетом. При цьому досить високою виявляється і техніка виконання - впевнені і чіткі лінії, різноманітна палітра кольорів.

У результаті детального вивчення образотворчої діяльності цих дітей виявляється, що вони в змозі виконати лише одну-дві картини, які ними запозичені з книг або листівок і просто заучені. Механічне відтворення малюнків, безсумнівно, говорить про хорошу зорову і моторну память цих художників. Однак свідомої побудови рисунка і тим більше прояви творчості в їх роботі не спостерігається.

Французьке слово декор означає «візерунок». Звідси декоративне малювання - це малювання узорів, орнаментів, призначених для прикрашання різних предметів побуту, оформленняня святкових плакатів, листівок і т.д.

Значення декоративного малювання для розвитку розумово відсталих дітей виключно велике, так як воно володіє багатьма цінними властивостями. Тісно стикаючись з народним декоративно-прикладним мистецтвом, цей вид образотворчої діяльності дуже високою мірою сприяє естетичному вихованню школярів. Він найбільш зрозумілий, адже іншиі види роботи (малювання з натури і на теми) вимагають від розумово відсталої дитини самостійного рішення непростого для неї питання про розміщення зображення на аркуші паперу.

Велика перевага декоративного малювання полягає також в тому, що воно припускає так звану стилізацію зображення, тобто:

· узагальнення форми шляхом спрощення її малюнка, коли достатньо відобразити тільки головні, найбільш характерні ознаки даного предмета;

· площинне зображення об'ємних предметів, яке не вимагає передачі світлотіні;

· умовну передачу кольору, коли забарвлення малюнка може не відповідати забарвленню реально існуючого предмета і тому учням надано право самим підбирати колір.

Декоративному малюванню учні спеціальної школи віддають особливу перевагу, оскільки тут вони можуть проявити елементи творчості більшою мірою, ніж при виконанні інших, відносно більш складних видів роботи. Цьому сприяє можливість підбирати за бажанням деталі візерунка, самостійно визначати їх колір і колірні поєднання. Барвистість, виразність і ритмічність складових частин малюнка радує учнів і тим самим активізує їх діяльність.

Декоративне малювання дозволяє більш результативно формувати технічні прийоми роботи, так як при виконанні візерунків за зразком дітям значно легше, ніж при зображуванні реального предмета, зрозуміти той чи інший напрямок ліній, засвоїти той чи інший спосіб діяльності.

Під час декоративного малювання учні відпрацьовують силу натиску на олівець, ритмічність проведення однородних повторюваних рухів і їхню амплітуду (розмах). Вони вчаться проводити вертикальні, горизонтальні і похилі прямі, малюють хвилясті лінії, ділять відрізки на рівні частини, виконують розвиваючі окомір нескладні малюнки. Школьники багаторазово вправляються у симетричному розташуванні елементів візерунка, у відтворенні колірних поєднань та основних геометричних форм.

Таким чином, декоративне малювання відрізняєтьсяється різноманіттям техніки та використання його багато в чому може сприяти розвитку розумово відсталих школярів.

Разом з тим засобами декоративного малювання можна активно впливати на учнів допоміжної школи, і перш за все на їх сенсорний розвиток.

Так, зокрема, в процесі декоративного малювання проводиться велика робота по уточненню та збагаченню уявлень учнів про геометричні форми. Останнє особливо важливо, оскільки геометрична форма як декоративний елемент є переходом до засвоєння форми предмета. Якщо під час декоративного малювання вона нерідко виступає в абстрактному вигляді, то на інших видах занять зв'язується з предметом, тобто відбувається її опредметнення. Значимість такої роботи ще більше зростає, тому що навчання малюванню починається там, де увага дитини звертається до форми зображуваного об'єкта.

У початковий період занять найбільш прийняті візерунки з геометричних форм, що чергуються за величиною (коло більше - коло менше, коло велике - коло маленьке і т.д.). Потім учні малюють візерунки, що включають дві форми (коло - квадрат, коло - квадрат і т.д.). Нарешті, більш складну композицію представляють візерунки, що складаються з двох-трьох форм і других геометричних елементів.

При складанні візерунків важливе місце займає просторова композиція малюнка. Пов'язані з нею такі поняття, як «середина», «край», «ліва сторона», «права сторона», «ліворуч», «справа», «зверху», «знизу», «навколо» та ін, в значній мірі відпрацьовуються в процесі декоративної творчості. На цих заняттях учні вправляються у розміщенні елементів узору відповідно до зразка чи вказівками вчителя. При цьому вони вирішують завдання на орієнтування (в межах листа паперу), поступово освоюють розгорнуті (багатокомпонентні) характеристики просторового розміщення деталей малюнка («зліва направо», «внизу по самому краю», «в правому верхньому куті», «зверху вниз через середину»і т.д.).

В процесі вирішення цих завдань важливо дотримуватися певної послідовності та наступних психолого-дидактичних вимог:

а) активізувати сенсорні та мислительні процеси організовуючи всебічне розглядування і осмислення деталей візерунку, виділення їхніх ознак, порівняння і класифікації за кольором

б) витримувати пеувний порядок при розфорбовуванні елементів візерунку

в) в початковий період навчання слід малювати візерунки з невеликим числом деталей, обмежуючись при цьому лише двома насиченими кольорами (наприклад, жовтим і синім), а потім поступово вносити деякі ускладнення; симетрично розташовані елементи доцільно давати однакового кольору;

г) треба надавати дітям можливість вибирати кольори для розмальовки з обмеженого числа квітів;

д) в старших класах як зразки слід використовувати орнаменти не тільки з контрастними сполученнями кольорів, а й з м'якими переходами відтінків одного і того ж кольору;

е) з учнями, що мають відхилення в розрізненні кольорів, треба багато разів проводити додаткову індивідуальну роботу;

ж) при підведенні підсумків роботи особливу увагу слід приділяти вихованню правильної естетичної оцінки кольору і колірних відносин у виконаному малюнку.

Декоративна творчість розвивається поступово, і всі завдання даються в певній системі:

· складання візерунків по готовим зразкам;

· складання візерунків з цих елементів;

· складання візерунків за заданою схемою;

· самостійне складання візерунків.

Домогтися успішного виконання завдань можна за умови використання різноманітних прийомів і методів навчання. Велике значення при цьому має застосування таких методів, які дозволяють розвивати технічні вміння. Проте основну увагу вчитель спрямовує на те, щоб учні оволоділи вмінням правильно сприймати зображення (зразки), визначати послідовність виконання малюнка, представляти кінцевий результат своєї роботи і т. д. Тому, навчаючи розумово відсталих школярів того, як треба діяти руками, вчитель концентрує свої зусилля на розвитку різних сторін особистості аномальної дитини: на активізації його сприйняття, мислення, уяви, на формуванні почуттів і емоційно-вольової сфери.

Розглянемо методи, спрямовані на розвиткуе в учнів уміння складати орнамент, прикрашати візерунками ту чи іншу форму.

Велике значення при навчанні декоративному малюванню має бесіда, яку вчитель проводить з учнями безпосередньо перед початком нової роботи. У процесі бесіди він знайомить дітей з предметами декоративно-прикладного мистецтва, повідомляє тему уроку, говорить про зміст майбутньої роботи. Учитель дає учням достатній час для того, щоб вони могли уважно, не поспішаючи розглянути зразок візерунка (орнаменту). У ході бесіди підкреслюється естетична сторона аналізованого візерунка, визначається його структура, виділяються основні елементи. При аналізі зразка діти не лише називає декоративні елементи, відзначають їх розташування, але і вказують кількість цих елементов. Готуючись до бесіди, учитель продумує зміст основних питань. Вони повинні бути короткі за формою, точно сформульовані і зрозумілі дітям. Питання, які вчитель ставить перед учнями під час бесіди, сприяють підвищенню активності школярів, спонукають їх до розумової діяльності. Для того щоб зацікавити дітей майбутньою роботою, викликати в них живе, емоційне ставлення до процесу малювання вчитель показує, крім зразків, найкращі малюнки, виконані учнями паралельного класу, або аналогічні зразкові роботи з колекції дитячих малюнків методичного фонду школи (класу).

Особливо велике місце на уроках декоративного малювання займають пояснення і показ. Пояснення повинно бути, як правило, коротким і виражати суть запропонованого завдання. Лаконічність не виключає повного викладу навчального матеріалу. Бажано, щоб учитель не вживав складних і довгих фраз. В іншому випадку розумово відсталі школярі можуть поставитися байдуже до пояснення і не зрозуміють інструкції вчителя.

Результативним методом пояснення того, як треба діяти, освоюючи той чи інший спосіб складання візерунка, є наочний показ. Найбільш ефективним засобом навчання декоративному малюванню є демонстраціяпоступово виконується (на дошці або великому аркуші паперу) вчителем малюнка.

У молодших класах частина завдання може бути виконана безпосередньо слідом за діями вчителя; в цьому випадку учні малюють як би під диктовку. «Як я намалюю на дошці, - каже вчитель, - так і ви у себе в зошитах». У старших класах такий спосіб повинен використовуватися рідше. Проте повний показ і розгорнуте пояснення послідовності виконання орнаменту слід застосовувати систематично.

Пояснення та показ як методи навчання дають добрі результати в тому випадку, якщо вчитель постійно активізує учнів, стимулює їх розумову діяльність, прагне підвищити в них інтерес до занять і т.д.

Виключно важливе значення при навчанні декоративному малюванню має використання приготованих до уроку зразків. Вони відображають різноманітність декоративних мотивів, є прикладом того, якими можуть бути візерунки в смузі, квадраті, крузі; зразки дають можливість бачити, як по-різному розташовуються візерунки в одній і тій же геометричній формі. У процесі розглядання візерунків формується поняття про красивому поєднанні кольорів; наявність зразка сприяє правильній передачі в малюнку відносної величини елементів узору; слідуючи зразкам, діти легше засвоюють техніку виконання малюнка кольоровими олівцями і фарбами. Зразок є еталоном, до якого прагнуть учні; барвистий малюнок захоплює дитини, спонукає його до активної діяльності, сприяє цілеспрямованому виконання завдання.

Протягом одного уроку доцільно показати не більше трьох-чотирьох зразків, що відрізняються один від одного будь-якої однією особливістю, наприклад підбором елементів або їх розташуванням. Завдання вчителя полягає в тому, щоб учні змогли зрозуміти, що у візерунках є однаковим, а що відрізняє один від одного. У зв'язку з цим особлива увага повинна бути приділена всебічному аналізу і вивчення зразка.

Слід рекомендувати складання візерунків на готових формах, прикріплених до дошки або до мольберта. З цією метою вчитель може приготувати (вирізати з кольорового паперу або картону) необхідні для побудови орнаменту елементи (геометричні: кола, квадрати, трикутники тощо, або образотворчі: квіти, ягоди, листя тощо). Один-два учні розміщують належним чином складові частини візерунка в геометричній формі, а решта стежать за виконанням завдання. Аналогічні фігури (менших розмірів) є у кожного учня. Тому після спостереження за роботою своїх товаришів кожен складає орнамент у себе на парті.

Цей прийом дозволяє продемонструвати дітям різні способи складання орнаменту, допомагає їм зрозуміти його будову. У ході підготовчої роботи учні бачать, що з одних і тих же елементів можна скласти різні візерунки, що орнамент вийде тільки в тому випадку, якщо складові частини будуть повторюватися ритмічно або розташовуватися симетрично.

У процесі навчання декоративному малюванню треба спонукати дітей до того, щоб вони самі могли пояснити, як скласти візерунок в тій чи іншій формі, де розташувати деталі малюнка. Для учнів така робота представляє певну складність, тому що вимагає від них прояви самостійності. Особливо важко діти в підборі декоративних елементів. У початковий період навчання їм необхідно надавати деяку допомогу (зокрема, доцільно вивішувати таблицю із зображенням листя, квітів, гілок, ягід, метеликів, жуків і т.п.). Розглядаючи таблицю, діти відбирають потрібні для візерунка предмети, спрощують їх форму і будову, підбирають колір. На перших уроках, коли учням дається завдання скласти орнамент самостійно, можна використовувати таблицю із зображенням готових стилізованих елементів. Необхідно особливо підкреслити, що прагнення учнів придумати «свій» візерунок завжди слід заохочувати.

Прагнучи до розвитку активності школярів, корисно якусь частину уроку присвячувати колективному вигадування візерунка. Для цього учні по черзі виходять до дошки і послідовнопро прикрашають відповідну форму.

Із великої різноманітності пропонованих учням завдань найбільш простим видом роботи є малювання орнаменту в смузі. Прикладом може служити малюнок декоративної вишивки по краю одягу, рушники, шарфа, скатертини і т.п.

Послідовність побудови узору в смузі така: спочатку учні малюють смугу (або одержують готову смужку паперу), потім ділять її на рівні частини; після цього заповнюють їх відповідними малюнками, які можуть повторюватися або чергуватися. Елементи орнаменту розміщуються окремо один від одного або з'єднуються між собою.

На перших порах навчання молодшим школярам дуже важко намалювати смугу на аркуші паперу. Тому в їхніх зошитах вчитель заздалегідь ставить опорні крапки, показавши, наприклад, ширину смуги.

Значну складність представляє і розподіл смуги на рівні частини. У I-II класах таку роботу слід виконувати за допомогою трафарету-мірки (квадрата або прямокутника з щільного картону). Дітей необхідно навчити, як користуватися такою міркою, послідовно накладаючи її і проводячи вертикальні прямі. Для цього фронтальний показ на класній дошці повинен поєднуватися з індивідуальною роботою.

При розподілі смуги на частини в початковий період навчання можна також використовувати опорні точки. На подальших етапах, коли учні опановують деякими технічними вміннями, розподіл смуги проводиться в такому порядку: спочатку, знайшовши середину, ділять смугу на дві рівні частини (навпіл), після чого кожну з цих частин, в свою чергу, також ділять навпіл. При необхідності розподіл можна продовжити. В отриманих квадратах (прямокутниках) малюють візерунки.

Узори у смузі можуть бути найрізноманітнішими. Важливо підібрати такі, щоб їх малюнок не був перевантажений надмірно складними елементами. Узори в квадраті, так само як і узори в смузі, відрізняються великою різноманітністю. Широке застосування вони знаходять в архітектурі (розпис плафонів, орнаментика підлоги, кахлі) і у виробах текстильної промисловості (прикраси хусток, скатертин, серветок, подушок і т.п.).

Існує кілька видів декоративного оформлення:

• великий візерунок займає всю середину квадрата, а кути заповнюються другорядними елементами;

• квадрат ділять на чотири рівні частини, в кожній з яких повторюються елементи візерунка;

• елементи візерунка розташовуються в центрі і на діагоналях квадрата;

• квадрат прикрашають гаптівника облямівкою по краях, а середина залишається вільною.

У залежності від призначення виробу визначається композиція узору: основна частина розміщується в центрі квадрата, а деякі елементи по кутах (килимок); візерунок розташовується рівномірно по всіх сторонах (хустка, серветка); квадрат розділений на чотири частини, в кожній з яких повторюються зображення візерунка (подушка) і т.д.

Схема побудови візерунків у колі, використовуваних для прикраси посуду (тарілок, блюдець і т.д.), така ж, як і в квадраті.

Наведемо приклади:

· середина кола заповнюється великим візерунком, а край облямовується нешироким декоративним малюнком;

· повторювані елементи розташовуються по краях, а середина залишається вільною;

· елементи візерунка розміщуються на осьових лініях симетрично відносно середини; таких елементів може бути чотири або вісім, і вони чергуються (за формою і кольором) або повторюються.

До робіт декоративного характеру належить також оформленя святкових плакатів, листівок тощо У цьому випадку при підготовці до уроків слід враховувати, що оснащення навчального процесу наочним матеріалом грає першорядну роль. Обладнання уроку відповідними зразками дозволяє розвивати і удосконалювати уявлення учнів. Спочатку увага дітей звертається на красу оформлення плаката (листівки) в цілому, а потім виділяються і називаються деталі.Велике значення вчитель надає розвитку у дітей уміння розташовувати складові частини малюнка на аркуші паперу. Для того щоб учні побачили, як змінюється загальний малюнок плаката в залежності від розташування образотворчих елементів, спочатку його компонують у вигляді аплікації. З кольорового паперу заздалегідь вирізують необхідні деталі оформлення (наприклад, до свята 1 Травня: ошатна цифра 1, слово «Травня», прапорці, квіти, зірочки, повітряні кулі та ін.)

У декоративному малюванні велику увагу слід приділяти підбору колірних поєднань. Поряд з білим папером треба частіше використовувати кольорову. Кольоровий фон вносить в малюнок яскравість, соковитість, ошатність.

Істотна роль у навчанні декоративному малюванню належить систематичного розгляданню і оцінці дитячих робіт. В кінці кожного уроку малюнки учнів колективно розглядаються і аналізуються з точки зору тих завдань, які вчитель поставив на початку уроку. При цьому важливо встановити:

• чи відповідають технічні вміння учнів під час роботи графітними і кольоровими олівцями, акварельними та гуашовими фарбами вимогам навчальної програми (чи проводилися прямі лінії одним невідривним рухом і чи фіксувалися вони в заданій, опорній точці; чи рівномірно зафарбовується візерунок, чи акуратно накладалися штрихи, чи свідомо змінювалося їх напрям; чи добре накладена фарба, чи дотримувалися контури малюнка);

• чи передана ритмічність побудови візерунку (чи чергуються елементи за формою, кольором, величиною); як композиційно розташовані елементи візерунка в геометричній формі (чи симетрично заповнені середина, края, кути, верх, низ, ліва і права сторони);

• чи зумів учень правильно відібрати відповідні малюнки для оформлення листівки, плакату і т.д.;

• чи дотримувалися правила побудови узору, чи використовувалися при цьому осьові лінії;

• чи сполучаються між собою підібрані кольори;

• що в малюнках свідчить про елементи творчості;

• як учень сам оцінює свою роботу.

У ході перегляду малюнків оцінку їм дають і учні та вчитель.

Дата добавления: 2014-01-07