Методи економічної науки

Категорії

Система економічних законів

Звернути увагу на те, що в межах певної суспільно-економічної формації, в межах певного історичного періоду діють завжди поєднані в певну систему економічні закони, що утворюють певну взаємоузгоджену єдність (Загальні, особливі, специфічні);

Категорія - “абстрактне узагальнене поняття про певні сторони явищ а також про самі ці явища.” (Бутук). Форма відображення фактів та процесів економічного життя в уяві людини. Важлива ознака категорій - наявність тих самих властивостей, що і у закону - вона відбиває лише ті властивості сукупності окремих одиниць, що утворюють об‘єкт дослідження, які властиві всім одиницям, відбивають основу їх ідентичності, виокремлення від інших явищ і процесів.

Приклади - категорії праці, заробітної плати, доходів, витрат, основних засобів і т.п.

З Бутука: “Політекономія викриває загальне у поведінці господарюючих суб‘єктів, абстрагуючись від багатьох індивідуальних ознак конкретних процесів”.

Категорія - абстрактне, узагальнююче поняття про певні сторони економічних явищ та процесів, про самі таки явища, про їх зміст та структуру;

Звернути увагу, що категорія втілює в собі лише ті риси явища, процесу чи відносин економічного життя, що властиві будь якому індивідуальному явищу, факту, чи певним індивідуальним відносинам, що слугує підставою для їх відокремлення від всіх інших і класифікації саме до цієї категорії. Категорія «праця» втілює те загальне, що властиве всім видам праці, незважаючи на їхню індивідуальну різноманітність. Справді, є фізична є розумова праця, є праця теслі, зварювальника, інженера, програміста тощо. Що їх поєднує, що дозволяє називати всі ці види діяльності працею. Саме витрати фізичної або розумової енергії, використання фізичних чи розумових здібностей, докладання, використання потенціалу людини - саме ці ознаки і стали основою визначення категорії праці.

Метод – спосіб пізнання, сукупність процедур та інструментів, використання яких забезпечує достовірність отриманих в процесі наукового дослідження знань.

Метод – ознака науковості (не істинності)

Теоретичні та емпіричні

Теоретичні – забезпечення внутрішньої цілісності, логічної узгодженості теорії чи гіпотези, визначення місця нового знання в системі наукових знань. Вони забезпечують як спадкоємність, збереження наукової традиції, так і логічним, органічним розвитком існуючого категоріального апарату, його вдосконаленням.

Емпіричні – забезпечують узгодження наукових знань із фактами господарського життя, із накопиченим практичним досвідом.

Загальнонаукові та спеціальні (неоднозначність трактовки).

Загальнонаукові – структурно-функціональний та діалектичний

Спеціальні (наукової абстракції – врахування в процесі дослідження лише найбільш суттєвих з огляду на його цілі рис об‘єкта (“Політекономія викриває загальне у поведінці господарюючих суб‘єктів, абстрагуючись від багатьох індивідуальних ознак конкретних процесів”); моделювання (зокрема за допомогою математичних методів) – побудова штучних замінників, яким властиві спільні риси із об‘єктами дослідження і які в процесі дослідження імітують його функціонування; історичний та логічний; аналіз (розгляд специфічних особливостей складових процесу чи явища господарського життя) та синтез (поєднання елементів процесу чи явища та вивчення закономірностей їх спільного функціонування, узгодження їх властивостей для досягнення спільної мети розвитку, виконання спільної ролі в економіці); індукції (від конкретного до загального, від випадку до поширення на весь клас явищ чи процесів) та дедукції (від загального принципу до поширення його дії на індивідуальні об‘єкти); гіпотеза (припущення, первинне, таке, що підлягає подальшій перевірці методами наукового дослідження уявлення про сутність, риси та властивості явищ і процесів господарського життя), класифікація (розподіл досліджуваної сукупності на групи за певною ознакою).

Дата добавления: 2014-01-07