Проектування конструювання

План

1. Умови праці та їх формування.

2. Класифікація факторів формування умов праці.

3. Оцінка умов праці.

4. Пільги за роботу в несприятливих умовах.

1. Умови праці - це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).

Умови праці можуть бути:

а) оптимальні - при них зберігається здоров'я людини і створюються передумови для підтримки високого рівня працездатності;

б) припустимі - вони визначають рівень факторів середовища, що не перевищує норми;

в) шкідливі - їх підрозділяють на чотири ступені шкідливості.

З позиції безпеки праці розрізняють припустимий рівень цих факторів, що встановлюється спеціальними нормами.

Метою організації праці є зниження ступеня небезпечного впливу умов праці на людський організм і створення зручних і комфортних умов. Домогтися цього можна, установивши контроль за дотриманням відповідних нормативів, що регулюють умови праці, а також розробивши і реалізувавши міри захисту від несприятливого і шкідливого впливу зовнішнього середовища.

Фактори виробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі.

Психологічна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту.

Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.

Кожний із цих факторів виробничого середовища діє відокремлено, і його вплив ураховується окремо під час атестації і паспортизації робочого місця.

На підприємствах і в організаціях (незалежно від форм власності і господарювання), де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, проводиться атестація робочих місць.

2. Фактори, що впливають на формування умов праці:

Група факторів	Змістова характеристика
Виробничі	- особливості техніки і технології; - рівень механізації і автоматизації праці; - якість оснащення робочих місць; - режим праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи.
Санітарно-гігієнічні	- температура; - вологість; - забрудненість повітря; - шум; - вібрація; - освітленість на робочому місці.
Фактори безпеки	- захист працівників від травм; - захист від уражень струмом; - захист від хімічного і радіаційного забруднення.
Інженерно-психологічні	- комфортність на робочих місцях; - досконалість конструкції техніки і технологічного процесу; - зручність обслуговування машин і механізмів.
Естетичні	- привабливість виробничого середовища; - приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці; - заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.
Соціальні	- взаємовідносини в трудовому колективі; - стиль керівництва; - місія і цілі підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат у колективі.

Практика підприємств свідчить про те, що оцінка поліпшення умов праці може бути здійснена шляхом зіставлення фактичних умов праці з нормативними, прийнятими для базового періоду.

В сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці.

3. Оцінка стану охорони праці на підприємстві в цілому і в його структурних підрозділах базується на аналізі даних атестації робочих місць, паспортизації санітарно-технічного стану цехів та відділів, результатах виконання комплексних планів покращення умов праці та санітарно-оздоровчих заходів, а також на динаміці показників виробничого травматизму та професійних захворювань.

Поточна оцінка стану охорони праці у виробничих цехах та дільницях може бути визначена узагальненим коефіцієнтом рівня охорони праці цеху К%", що є середньоарифметичним суми трьох коефіцієнтів:

де Кд = ~ - коефіцієнт рівня дотримання правил охорони праці

(Сд - кількість працюючих, що дотримуються правил охорони праці; С - загальна кількість працюючих);

Кб = - коефіцієнт технічної безпеки обладнання (пв6 -п кількість одиниць обладнання, що відповідає вимогам безпеки і санітарним вимогам; п - загальна кількість обладнання);

Квпр - -- - коефіцієнт виконання планових робіт з охорони т праці (ттіф- кількість фактично виконаних запланованих робіт з охорони праці; тп - загальна кількість запланованих робіт за певний відрізок часу).

При підрахунках Кд кількість працюючих, що дотримуються правил охорони праці, встановлюється на основі обстеження кожного робочого місця, а також аналізу записів в журналі трьохступеневого контролю охорони праці. Порушеннями правил вважаються: робота без інструктажу або його термін прострочений; робота без засобів захисту, передбачених інструкцією з техніки безпеки; робота на обладнанні, що не пройшло технічного огляду, або його термін прострочений; невідповідність прийомів праці вимогам інструкції з техніки безпеки та ін.

При підрахунках К6 встановлюється перелік основних вимог безпеки до виробничого обладнання, що подані в державних та галузевих стандартах. Порушенням вимоги безпеки вважається відсутність або зіпсованість передбачених технічною документацією засобів захисту (блокування, огородження, сигналізації), засобів електрозахисту, засобів автоматичного або ручною управління, зміни в конструкції, не передбачені технічною документацією та ін.

При підрахунках Ктр кількість запланованих заходів визначається за оперативним планом, до якого входять поточні заходи, передбачені адміністрацією підприємства; роботи, передбачені угодою по охороні праці; приписи органів державного нагляду, вище-стоячих керівних органів управління і відділів охорони праці; акти розслідування нещасних випадків (форма Н-1),

Для підрахунку коефіцієнта рівня охорони праці всього підприємства К'о" розраховуються такі коефіцієнти: КЦ" - для структурних підрозділів, а потім підраховується узагальнюючий коефіцієнт як середньоарифметичне значення із всіх підрахованих по структурних підрозділах, тобто:

де Копі К^ Коп - узагальнені коефіцієнти рівня охорони праці структурних підрозділів (цехів, дільниць); і4 - кількість структурних підрозділів.

Для забезпечення подальшого покращення стану охорони праці в підрозділах підприємства, при плануванні робіт у цій області на кожний наступний рік орієнтуються на базовий коефіцієнт стану охорони праці, який приймають як середньомісячне значення Коп минулого року, збільшене на 5%. Якщо не було досягнуто базового рівня, то коефіцієнт зберігається на наступний рік. При перевищенні базового рівня на 5% на наступний рік планується зберегти його фактичне досягнуте значення. При К^ = 1 виробничий підрозділ матеріально стимулюється за добру роботу по охороні праці.

4. Усі підприємства, установи та організації повинні дбати про безпеку праці і піклуватися про здоров'я своїх працівників. До обов'язків роботодавця входить розробка комплексних заходів по охороні праці, які 6 гарантували безпечні і здорові умови праці на робочому місці. На жаль, сучасний стан організації праці при відсутності наукових та проектно-конструкторських розробок нових технологій, наявності недосконалого обладнання і управлінських рішень щодо безпечних умов праці, не гарантує стовідсоткової безпеки працівникам. Тому на підприємствах для відшкодування впливу небезпечних і шкідливих чинників виробництва на організм людини застосовується система пільг і компенсацій. Так, робітники, які працюють в умовах, що не відповідають нормам безпеки і санітарним нормам, користуються пільгами та отримують компенсацію.

Система пільг і компенсацій доповнює весь комплекс заходів по охороні праці, по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на підприємстві. Ця система включає додаткові відпустки, скорочений робочий час і робочі дні, пільгове пенсійне забезпечення, лікувально-профілактичне харчування, безкоштовну видачу молока або рівноцінних харчових продуктів, забезпечення газованою підсоленою водою, певні доплати до заробітної плати.

Додаткова відпустка від 6 до 36 днів сприяє зняттю втоми організму внаслідок напруженої розумової і фізичної праці, сприяє виведенню з організму токсичних і шкідливих речовин, відновленню порушених функцій, а також ліквідації несприятливих фізіологічних змін в органах людини.

Скорочення робочого дня всього на одну годину скорочує на один місяць фонд робочого часу на рік, а також тривалість періоду дії несприятливих, шкідливих і небезпечних факторів на робітника, підвищує його годинний заробіток на 16%.

Пільгове пенсійне забезпечення гарантується робітникам, які працюють у шкідливих умовах і гарячих цехах, а також зайняті на роботах з тяжкими умовами праці. Воно передбачає надання пенсії до досягнення пенсійного віку і в більших розмірах.

Зниження пенсійного віку і стажу роботи скорочує тривалість дії на робітника шкідливих виробничих факторів, забезпечує раннє виведення з організму накопичених шкідливих речовин, швидке відновлення нормальної діяльності всіх систем життєзабезпечення людини.

Лікувально-профілактичне харчування надається безкоштовно і є засобом підвищення опірності організму людини до впливу шкідливих виробничих факторів, зниження захворюваності і запобігання передчасного стомлення людини. Ця пільга надається працівникам, зайнятим на роботах з особливо тяжкими умовами праці. Доплата до заробітної плати визначається за специфічними умовами праці на робочих місцях і становить 4-24% тарифної ставки. Вона використовується для зміцнення організму робітника і підвищення його опору дії шкідливих виробничих факторів за рахунок поліпшення харчування та побутових умов. Це сприяє підвищенню опірності організму робітника дії токсичних речовин, які можуть викликати порушення функції печінки, білкового і мінерального обміну, подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Молоко нормалізує обмінні процеси і функції організму людини, сприяє більш швидкому відновленню нормальної діяльності всіх систем життєзабезпечення людини.

Основним завданням охорони праці на підприємствах є поліпшення умов праці. При створенні умов, що відповідають нормам безпеки і виробничої санітарії, зникає необхідність в витратах на пільги та компенсацію, підвищується продуктивність пращ, що покращує психологічний клімат у колективі і матеріальне становище підприємства.

Деякі проекти передбачають великий об’єм робіт по проектуванню саме на стадії конструювання; інші проекти явно виділяють проектну діяльність у формі фази дизайну. Незалежно від чіткості виділення діяльності по проектуванню, практично завжди на стадії конструювання доводиться займатися і питаннями детального дизайну системи. Проектування може бути проведено в такому об’ємі, що кодування стає майже механічним, проте зазвичай програмісти власними силами проектують деякі фрагменти програми. Таке «проектування» може виражатись у простому написанні інтерфейсу класу на псевдокоді до розробки його деталей. Воно може виражатись у рисуванні діаграм відношень кількох класів перед написанням їх коду, в обговоренні оптимального шаблона проектування разом з колегою. При будь-якій формі проектування від його ретельного виконання виграють проекти будь-якого масштабу. Розглядаючи його як явний процес, ви отримаєте з нього максимальну користь. Ефективність проектування класів або методів багато в чому визначається архітектурою системи.

Під «проектуванням ПЗ» розуміють розробку чи винайдення схеми перетворення специфікації застосунку в готовий застосунок. Хороше проектування корисне при роботі над невеликими проектами і необхідне при роботі з крупними. Проте з ним також пов’язано і багато проблем.

«Брудна» проблема. Х. Ріттел і М. Веббер визначили її як проблему, котру можна чітко визначити лише шляхом повного або часткового вирішення.

Прикладом із життя може стати міст Tacoma Narrows, у випадку якого виявилося, що вітер викликає його непередбачені гармонічні коливання зі сторони в сторону. В один осінній вітряний день 1940р. коливання неконтрольовано посилились, і частина мосту обрушилась. До його руйнування інженери не знали, що аеродинаміка грає таку велику роль. Тільки побудувавши міст (вирішивши проблему), вони змогли виявити додатковий аспект проблеми, що дозволило звести новий міст, який діє й понині.

Проектування – неохайний процес, оскільки виконується багато невірних дій та робиться маса помилок. В дійсності, помилки є суттю проектування: дешевше помилитись та виправити проект програми, ніж знайти їх після кодування і виправляти готовий код. Вдале рішення не набагато відрізняється від невдалого. До того ж важко дізнатись, коли проект «достатньо хороший», якого рівня деталізації достатньо, яку частину проектування виконувати з використанням формальної нотації, а яку прямо за клавіатурою, коли проектування вважати завершеним?

Проектування пов’язано з визначенням компромісів та пріоритетів. Один з найважливіших аспектів роботи проектувальника – досягнення балансу між конкуруючими характеристиками проекту (швидкодія, навантаження на мережу, процесор, оперативну пам’ять, затрати на створення, виявлення помилок та ін.).

Проектування передбачає обмеження можливостей. Обмежені об’єми ресурсів при конструюванні завдань вимагають спрощення рішення, що призводить до покращення останнього.

Проектування – недетермінований процес. Як правило, комп’ютерну програму можна спроектувати десятками різних способів. Проектування – евристичний процес, результати досягаються методом проб і помилок, причому універсальних методик проектування не існує.

Проектування – поступовий процес. Проекти додатків розвиваються і покращуються в ході оглядів, неформальних обговорень, написання коду і виконання його ревізій.

Успішне проектування вимагає розуміння наступних важливих концепцій.

1) Складність розробки ПЗ пояснюється наявністю істотних та неістотних проблем. Брукс відмічає, що головні неістотні проблеми, пов’язані з незручним синтаксисом мов програмування, інтерактивністю комп’ютерів, поганою взаємодією інструментів, вже давно вирішені. В той же час, рішення істотних проблем буде повільнішим, враховуючи необхідність аналізу складного неорганізованого реального світу, що повний залежностей та виключень.

2) Важливість управління складністю. Якщо робота над проектом досягає моменту, після якого ніхто не може повністю зрозуміти, як зміна одного фрагмента програми вплине на інші фрагменти, прогрес припиняється. Е. Дейкстра відмічає, що жодна людина не здатна осягнути всі деталі сучасної програми, тому розробники ПЗ повинні намагатись так організовувати програму, щоб було безпечно працювати з її окремими фрагментами по черзі. На рівні архітектури ПЗ складність проблеми можна знизити, розділивши систему на підсистеми. Метою всіх методик проектування ПЗ є розбиття складної проблеми на прості фрагменти.

Часто причинами неефективності є:

· Складне рішення простої проблеми;

· Просте, проте невірне рішення складної проблеми;

· Неадекватне складне рішення складної проблеми.

Для будь-якого проекту є список бажаних характеристик:

1) Мінімальна складність («прості» та «зрозумілі» проекти);

2) Простота супроводу (очевидність роботи системи для інших програмістів);

3) Слабке спряження (loose coupling, зведення до мінімуму кількості зв’язків між різними частинами програми). Застосовуються принципи адекватної абстракції інтерфейсів, інкапсуляція, приховування інформації;

4) Розширюваність (покращення системи без порушення її основної структури). Зміна одного фрагменту не повинна впливати на інші;

5) Проектування з урахуванням можливості повторного використання;

6) Високий коефіцієнт об’єднання по входу (fan-in, тобто до конкретного класу звертається велика кількість інших класів);

7) Низький або середній коефіцієнт розгалуження по виходу (fan-out). Конкретний клас звертається до малої (менше 7) кількості інших класів;

8) Портованість (таке проектування, при якому фрагменти коду можна використовувати в інших системах);

9) Мінімальна, але повна функціональність (відсутність у системі лишніх частин);

10) Стратифікація (таке проектування системи, при якому її можна вивчати на окремих рівнях, при цьому ігноруючи інші рівні). Якщо, наприклад, створюється система, що використовуватиме великий об’єм старого, погано спроектованого коду, краще написати окремий рівень (набір класів), що відповідатиме за взаємодію із ним. Так поганий код ізолюється і при його видаленні чи рефакторингу не доведеться змінювати нічого, крім проміжного рівня;

11) Відповідність стандартним методикам (надання системі звичного для розробників вигляду, застосовуючи стандартні підходи).

Рівні проектування

Рівень 1: програмна система.

На цьому рівні корисно обдумати високо рівневі комбінації класів та пакетів.

Рівень 2: розділення системи на підсистеми та пакети.

Головний результат – визначення основних підсистем і визначення правил взаємодії між ними.

Рівень 3: розділення пакетів на класи.

Передбачається визначення всіх класів системи. При роботі над невеликими проектами попередні рівні можна пропускати.

Рівень 4: розділення класів на дані та методи

Деякі отримані методи можуть бути простими, інші – із своєю ієрархією методів і потребувати додаткового проектування.

Рівень 5: проектування методів

Детальне визначення функціональності окремих методів. Може включати написання псевдокоду, пошук алгоритмів, роздуми над оптимальною організацією фрагментів методу і написання коду.

Важливим аспектом 2-го рівня є визначення правил взаємодії підсистем. Якщо всі підсистеми можуть взаємодіяти між собою, вигода від їх розділення зникає. Таку ситуацію, коли відсутні правила, що обмежують взаємодію систем, зображено на рис. 3а. Визначивши кілька правил комунікації, можна істотно спростити взаємодію підсистем (рис. 3б).

а)

б)

Рис. 3. Порівняння взаємозв’язків підсистем при відсутності та наявності правил комунікацій

Найпростішим відношенням є таке, коли одна підсистема викликає методи іншої. Складніше відношення має місце тоді, коли одна підсистема містить класи іншої. Найскладнішим є наслідування класів однієї підсистеми від класів іншої.

Слід притримуватись правила: діаграма системного рівня повинна бути ациклічним графом, тобто програма не повинна містити відношень клас А використовує клас В, клас В використовує клас С, а клас С – клас А.

Дата добавления: 2014-01-07