Засоби, що впливають на м- і н-холінорецептори

Етапи зорового сприйняття

Першим етапом зорового сприйняття є знаходження об’єкту на будь-якому фоні. З підвищенням освітленості настає другий основний етап зорових відчуттів: людина починає розрізняти не лише яскравості, але й форму предметів, що мають різну яскравість. Чутливість ока до різних форм предметів залежить від тих самих факторів та збільшується з підвищенням контрасту об’єктів.

На зорову роботу, крім чутливості ока, впливає також тривалість сприйняття. Вона визначається часом, що необхідний для того, щоб світлове розширення сітківки ока перетворилось у свідомості людини в зоровий образ.

Поєднання швидкості сприйняття та чутливості ока називають порогом розрізнення короткочасних подразників.

Подолавши цей поріг, людина сприймає й рухомі предмети, зменшується відносна напруга зору, покращується психофізичне самопочуття. Це відбувається до певного рівня яскравості. При надто великому рівні яскравості настає надмірне подразнення світлочутливих клітин сітківки та зменшується здатність зору до світлової інформації функції адаптації.

Контрольні запитання:

1) Поясніть структуру ока людини?

2) Яка функція паличок та колбочок?

3) З чого починається процес сприйняття світла?

4) Що таке дозвільна здатність ока?

5) Що таке контрастна чутливість?

6) Як яскравість фону та об’єкту впливають на контраст?

7) Що таке світлова та темнова адаптації?

8) В яких межах функціонує паличковий та колбочковий апарат?

9) Що собою представляє ефект Пуркіне?

10) Що є основною функцією спектральної чутливості ока?

11) Поясніть етапи зорового сприйняття?

12) Що таке поріг розрізнення?

13) Як впливає надмірна яскравість на здатність зору?

М-, н-холіноміметики: Ацетілхолін, Карбахолін

М-, н-холіноблокатори: Циклодол, Леводопа

Антихолінєстеразні засоби

Фізостигмінусаліцилати, Прозерин, Галантамінугідробромід, Армін*

Засоби, що впливають на м-холінорецептори

М-холіноміметики (мускариноміметичні засоби)

Пілокарпіну г/хл, Ацеклідин

М-холіноблокатори (антихолінергічні, атропіноподібнізасоби): Атропіну с/т, Метацин, Платифіліну г/т,Іпратропія бромід, Скополаміну г/бр

Засоби, що впливають на н-холінорецептори

Н-холиномиметики (никотиномиметические засоби)

Цититон Лобеліну гидрохлорид

Блокатори н-холинорецепторівабо пов'язаних з ними іонних каналов

Гангліоблокуючі засоби: Бензогексоний,Пентамін,Гігроній,Пірилен

Курареподібні засоби (міорелаксанти периферичної дії): Тубокурарину хлорид,Панкуронію бромід, Піпекуронія бромід

Холіноміметики. Препарати цієї групи здійснюють збуджуючу дію на різні види холінорецепторів. У залежності від того, на які види рецепторів проявляється дія, усі холіноміметики діляться на: М-холіноміметики збуджують М-холінорецептори; Н - холіноміметики - Н-холінорецептори, М-Н-холіноміметики збуджують як М -, так і Н-ХР.

м-н-холіноміметики	м-холіноміметики	н-холіноміметики
Ацетилхолін	Пілокарпін	Цититон(Цитизин)
Карбахолін	Ацеклідин	Лобелін

Фармакодинаміка. При введенні ХМ в організм переважають ефекти пов’язані зі збудженням парасимпатичних нервів. Так, внаслідок місцевоїдії М-холіноміметиків на око, знижується внутрішньоочний тиск, викликають міоз і спазм акомодації. Механізм цих дій полягає у збудженні холіно-рецепторів і скороченні внутрішніх м’язів ока, які одержують парасимпа-тичну іннервацію. Так, за рахунок скорочення м’яза райдужки звужується зіниця (міоз). ВОТ знижується сильно і надовго завдяки відтоку рідини з передньої камери. Око встановлюється на ближче бачення (спазм акомо-дації).Як наслідок резорбтивної дії ХМ спостерігається бронхоспазм, брадикардія (зупинка серця), підвищення тонусу непосмугованих м’язів ШКТ, матки, жовчного і сечового міхура, підвищується секреція слинних, бронхіальних, шлунково-кишкових та потових залоз.

1.1. Н-холіноміметичні препарати. НікотиночутливіХР мають різну локалізацію. Н-ХР чутливі до медіатора ацетилхоліну, збуджуються малими дозами нікотину, а великими дозами — блокуються. Нікотин — головний алкалоїд тютюну (Nicotianatabacum) являє собою сіль органічних кислот, які легко розчиняютьсяу воді. Вільнийалкалоїдявляє собою маслянистурідину, сильно лужного характеру, розчинну у воді і органічнихроз-чинниках. Свіжоотриманийалкалоїд без кольору, і майжене маєзапаху, але при стиканні з повітрямнікотин легко окислюється і приймаєкоричневийколір та характернийгострийтютюновий запах. В закритихємностяхможезберігатисятривалий час. Гостреотруєннянікотином – пекучість у роті і стравоході, відчуття тепла, царапання у горлі, посиленеслиновиділення, головнийбіль, запаморочення, збудження ЦНС, розладизору та слуху, світлобоязнь, охолодженнякінцівок, блювота, пронос, ускладненедихання, підвищенняартеріальноготиску, порушеннякоординаціїрухів, судоми. Озерніжабипідвпливомнікотинуаботютюновогодимуприймаютьхарактернупозу: передні лапки притиснуті до черева, заднізігнуті поверхспинипід прямим кутом до хребта, гомілкисудомнопідігнуті до стегна.Якщогомілкивідтягнути, вонизновуприймутьпопереднєположення. Цюдіюможнавикористатияк біологічну пробу на нікотин (встановлюєнаявністьнікотину, 0,1 мг алкалоїду). Допомога при гостромуотруєнні: промиванняшлунку, осадженнянікотину таніном, активованевугілля; при порушеннідихання — камфору, кофеїн; при збудженні — снодійні та заспокійливізасоби; для зниженняАТ — адреноблокатори та міотропніспазмолітики. При повторному потрапляннінікотину в організмшвидкорозвивається звикання і пристрасть, яківиражаються в тому, щопомітнадіянікотинузменшується і організмпочинає без помітнихознакотруєнняпереносити все більші і більшідози. Хронічнеотруєннянікотином (нікотінізм — соціальне зло, боротьба з яким нелегка) спостерігається у курців тютюну та робітниківтютюнових фабрик (вдихання табачного пилу). Місцеві прояви виражаютьсякатаральнимзапаленнямслизовихоболонок, кашлем. Резорбтивнадіяотрутипроявляється на всіоргани, але головним чином на нервовійсистемі, серцево-судинній та травній системах.Розвиваютьсябезсоння, головніболі, тремор кінцівок і тіла, серцебиття, підвищенняАТ, переміжаюча хромота (ендартеріїт), руховірозладикінцівок, ШКТ, надмірневиділенняу кров адреналіну. Лікуваннясимптоматичне.

Лобелін і цититон.Н-ХМ рефлекторно стимулюють центр дихання. Дані ЛЗзбуджують Н-ХР і рефлекторно підвищують тонус дихального та судинорухового центрів. При збудженні Н-ХР підвищується АТ, приско-рюється ритм серцевої діяльності, ЛЗ проникають через гематоенцефалічний бар’єр і спочатку збуджують, а потім пригнічують дихальний та судино-руховий центри. Практично використовується їх здатність збуджувати Н-ХР і таким чином рефлекторно стимулювати роботу дихального центру. Основними показаннями до застосування є отруєння СО2, барбітуратами, морфіном, асфіксія новонароджених, рефлекторна зупинка дихання-для стимуляції дихання. Стимулювальний ефект дуже сильний, але короткочасний - розвивається при введеннів/в через 2 хв.,триває5 хв..

1.2. М-холіноміметики підвищують тонус кишківника, м’язів сечового міхура, матки, бронхів, знижують ВОТ, розширюють периферичні судини.

Пілокарпін - алкалоїд, використовується місцева дія - при глаукомі.

Ацеклідин - стимулює переважно М-ХРкишківника, сечового міхура, матки. Міоз і зниження ВОТ виражені більше, ніж після введення пілокарпіну. У хірургічній і акушерсько-гінекологічній практиці вико-ристовують для попередження та усунення післяопераційної атонії мускулатури ШКТ і сечового міхура, при пониженні тонусу матки, для зупинки крововиливів у післяпологовий період, для рентгенологічного дослідження страховоду, шлунка і 12-палої кишки.

Дата добавления: 2014-01-07