Сільське господарство

Самостійна робота

Легка промисловість

Харчова промисловість.

До неї належать галузі, які виробляють продукти харчування, тютюнові, лікеро-горілчані вироби, мінеральні води, біологічні добавки та ін.

Підприємства тяжіють до джерел сировини (заводи мінеральних вод, рибоконсервні заводи, виноробна галузь), споживача (підприємства з виробництва продуктів харчування, молокозаводи, борошномельні комбінати, хлібозаводи, кондитерські фабрики та ін.). Між країнами на світовому ринку відбувається постійний товарообмін продукцією харчової промисловості. Значний розвиток промисловості на планеті призводить до загострення екологічних проблем. За умови раціонального природокористування ці проблеми можна розв'язувати, споруджуючи високотехнологічні очисні споруди, впроваджуючи безвідходні технології виробництва, доцільно розміщуючи підприємства.

Легка промисловість — сукупність галузей, підприємства яких виготовляють предмети народного споживання. Вона належить до найдавніших галузей економіки.

Основні галузі легкої промисловості:

· текстильна;

· швейна;

· шкіряно-взуттєва;

· хутрова

Оброблення текстильних волокон, шкіри та хутра тварин для виробництва одягу людина освоїла давно. З часом стали використовуватися нові види сировини (хімічні волокна, штучна шкіра), на виробництво поступово впливала мода, поліпшувалася якість продукції. Змінилася й організаційна структура легкої промисловості: якщо раніше одяг і взуття виготовляли дрібні майстерні, то нині в основному працюють великі компанії.

Важливу роль стали відігравати будинки моди, які розробляють нові моделі одягу та взуття, що потім тиражують великі компанії. У другій половині ХХ ст. значна частина виробничої бази цих компаній перемістилася з розвинутих країн до кран, що розвиваються, тобто ближче до сировини та дешевої робочої сили. На сьогодні розвинуті країни виробляють елітну та дорогу продукцію.

Великими центрами моди традиційно є:

· Париж,

· Мілан,

· Лондон,

· Нью-Йорк.

Провідною галуззю світової текстильної промисловості є бавовняна, далі йдуть — шовкова, вовняна, лляна, конопле-джутова. Із загальної кількості текстильної сировини, що використовується, близько 2/3 припадає на бавовну, 1/5 — на хімічні волокна (в основному — синтетичні), 1/10 — на вовну, трохи більше ніж 1,5 % — на льон-довгунець.

1. Промисловість. Географія основних галузей промисловості світу.

Основу агровиробничої сфери світового господарства становить сільське господарство - один з найдавніших видів людської господарської діяльності. В ньому й нині зайнято більш як 50% економічно активного населення світу. Проте, якщо в країнах, що розвиваються, в сільському господарстві працює понад 2/3 зайнятого населення, а в окремих з них - 3/4, то в економічно розвинутих країнах - менш як 1/10, у США тільки 2,8% економічно активного населення. У всій же агровиробничій сфері зайнята більша кількість працівників.

Закономірності розвитку сільського господарства. Практично у всьому світі діяльність, пов'язана із забезпеченням населення продуктами харчування і продуктами споживання, вийшла за межі власне сільського господарства і утворює нині систему взаємозалежних галузей, в якій взаємодіють сільське господарство, переробна промисловість, складське та холодильне господарство, оптові та роздрібні торгові підприємства, підприємства сільськогосподарського машинобудування, сільськогосподарської хімії, сільськогосподарської науки, агробанки тощо.

Наприклад, у США на одного зайнятого в сільському господарстві припадає понад 5 зайнятих в інших галузях АПК, в Європі відповідно 2-2,5 чоловіка. Отже, навіть в економічно розвинутих країнах в АПК зайнято 1/5, а то і понад 1/4 економічно активного населення.

У сільському господарстві 99% продукції виробляє землеробство і тваринництво. Інші галузі - аквакультура (розведення риби, молюсків тощо), використання комах (шовківництво та бджільництво) - відіграють незначну роль.

Основні райони вирощування пшениці зосереджені в Європі та Північній Євразії (Росія, Україна, Казахстан, Франція, ФРН, Італія тощо), Північній Америці (США, Канада), Азії (Китай, Індія, Туреччина, Пакистан тощо).

Технічні культури вирощують заради одержання сировини для виробництва різноманітних продовольчих та промислових товарів. Найбільше значення мають цукрові - цукрові буряки, цукрова тростина; олійні - соняшник, олива, соя, арахіс, плоди олійної пальми, рапс тощо; волокнисті - бавовник, льон, коноплі та ін.

Важливу роль відіграють також культури, з яких виготовляють тонізуючі речовини - особливо чай, кава, какао, кола; наркотичні речовини - тютюн, опійний мак та ін; прянощі - перець чорний та червоний, гвоздичне дерево, мускатник та ін., а також каучуконоси (гевея), коркові, лікарські, ефірно-олійні рослини.

Дата добавления: 2014-01-07