Організація розшукової діяльності під час оперативного супроводу у кримінальній справі до оголошення у розшук

На практиці розшукова діяльність у кримінальній справі розпочинається вже з моменту, коли слідчому тільки стало відомо, що обвинувачений переховується від органів досудового слідства.

З моменту встановлення, що обвинувачений не з’явився до слідчого та відсутній за місцем проживання, починається діяльність, направлена на збір інформації, необхідної для оголошення розшуку.

Взаємодія щодо розшуку обвинуваченого відбувається у вигляді доручень слідчого, направлених органу дізнання. Хоча розшук ще не оголошений, кримінальна справа знаходиться у провадженні слідчого, але вже на даному етапі підрозділи карного розшуку здійснюють розшукові заходи за дорученням слідчого, результати яких або скасують оголошення в розшук, або стануть матеріалом, на підставі якого підрозділи карного розшуку будуть планувати розшукові дії, та від яких залежатиме ефективність здійснюваного розшуку. Тому вже на даному етапі підрозділи карного розшуку повинні організовувати свою розшукову роботу, з огляду на можливе подальше оголошення обвинуваченого в розшук.

Отримуючи доручення слідчого, працівник карного розшуку визначає найоптимальніші шляхи виконання поставленого завдання, може проявити ініціативу у виконанні, про що обов’язково повинен повідомити слідчого. Найліпше вже на цьому етапі скласти разом зі слідчим спільний план заходів по розшуку обвинуваченого, щоб уникнути зупинення провадження у справі.

Ефективність розшуку обвинуваченого буде значно підвищена зі створенням слідчо-оперативних груп у кримінальних справах. Ініціатива про створення слідчо-оперативної групи має виходити від слідчого. Дійшовши висновку про те, що місцезнаходження обвинуваченого невідоме, слідчий негайно повинен звернутися з поданням до керівника органу внутрішніх справ з проханням прийняти рішення про створення слідчо-оперативної групи.

На цьому етапі необхідно зібрати якомога більше відомостей про особу обвинуваченого для проведення ефективного розшуку. Для цього необхідно здійснити ряд дій:

1) направити запити в медичні заклади, щоб упевнитися, що обвинувачений не захворів чи його не госпіталізовано;

2) запити в морги та органи РАГСу щодо перевірки, чи не помер обвинувачений;

3) запити щодо з’ясування, чи не затриманий обвинувачений та не знаходиться в приймальнику-розподільнику;

4) запити в інформаційні центри щодо з’ясування, чи не притягнуто обвинуваченого до кримінальної відповідальності по іншій кримінальній справі та його не утримують під вартою;

5) запит у військовий комісаріат за місцем реєстрації щодо з’ясування, чи не призвали обвинуваченого на військову службу;

6) запити в органи РАГСу для з’ясування, чи не зареєстрував шлюб обвинувачений зі зміною прізвища, або просто не змінив прізвище;

7) запит до Служби зайнятості населення щодо можливого виїзду обвинуваченого на сезонні роботи за контрактом;

8) запити в митні органи та ВВІР щодо можливого перетину кордону обвинуваченим з метою відпочинку по туристичній путівці та у зв’язку з відрядженням.

До заведення оперативно-розшукової справи, але з моменту надходження доручення слідчого щодо встановлення місцезнаходження обвинуваченого підрозділи карного розшуку здійснюють розшукові дії. Норми КПК, які регламентують здійснення розшуку обвинуваченого, не містять жодної вказівки щодо заходів, які вживаються для встановлення місця перебування обвинуваченого. До них можна віднести:

- відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб;

- витребування необхідних документів.

Під час опитування родичів, знайомих, сусідів і співробітників особи, що переховується, з метою її розшуку, можуть бути отримані відомості про те, коли в останній раз бачили розшукуваного, як він був одягнений и що збирався робити, з ким знаходився у близьких стосунках і де живуть його родичі, які риси зовнішності розшукуваного, його звички, фізіологічні особливості тощо.

Витребування документів необхідно тлумачити більш широко, не обмежуючись витребуванням дійсно лише тільки певної документації. Під витребуванням також необхідно розуміти й витребування інформації про розшукувану особу з різних установ, яка подається у вигляді документів, наприклад, довідок або усної інформації (наприклад отримання довідки за телефоном). Сюди необхідно віднести витребування інформації з лікарень, установ виконання покарання, військового комісаріату, залізничних та автовокзалів, аеропортів, митних органів, туристичних фірм, відділів паспортної реєстрації і т.д.

Дата добавления: 2014-01-07