IX. I.Тлумачення правових норм

VII. Джерела земельного права.

VI. Принципи земельного права.

V. Система земельного права.

IV. Поняття земельного права

III. Методи земельного права.

I. Предмет земельного права.

План

II. Поняття «земля», «земельна ділянка» та «земельні ресурси».

VII. I. Поняття та класифікація

IIX. Основні правила правозастосування.

I. Предметом земельного права є земельні відносини.

Згідно Земельного кодексу (далі ЗК) України, земельні відносини це «суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею», тобто відносини власності на землю.

II. Поняття «земля » в залежності від контексту використовується у багатьох розуміннях:

--- як планета Сонячної системи;

--- як суходіл;

--- як грунт – верхній шар земної поверхні, придатний для життя рослин;

--- як економічна категорія – загальний засіб праці і основний засіб виробництва у сільському господарстві;

--- як територія з угіддями, якою хтось володіє, територія з правовим режимом.

Ст. 1 ЗУ «Про охорону земель» визначає землю як «поверхню суші з грунтами, ко-рисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані і фун-кціонують разом з нею».

«Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами» (ст. 79 ч. 1 ЗК України).

Таким чином в земельному законодавстві України поняття «земельна ділянка» та «земля» співвідносяться як частина та ціле. Земельна ділянка, маючи всі родові оз-наки землі, має додаткову видову ознаку – установлені межі.

У багатьох випадках на практиці термін «земля» вживається замість поняття «зе-мельна ділянка», термін «оренда землі» вживається замість «оренда земельної ділян-ки» або «купівля-продаж землі» замість «купівля-продаж земельної ділянки».

В спеціальній літературі вживається також поняття «земельні ресурси». Так на дум-ку фахівця з земельного права В.Ермоленко поняття «земельні ресурси – це певна су-купність земельних ділянок, їх складають вже освоені людством поверхні земельних ділянок, які задо – вольняють певні потреби людей та надають можливості досягти пев-ного соціального єфекту».

Виходячи з вищевикладеного, можна стверджувати, що категорії «земля», «земель-ні ресурси» та «земельна ділянка» співвідносяться між собою як загальне,особливе та одиночне.

Ст. 23 Кодексу України про надра надає землевласнику та землекористовачу право без окремого дозволу та внесення плати здійснювати обмежене використання надр під його ділянкою. «Землевласники і землекористовачі в межах наданих ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господар-ських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною гли-биною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів і використовувати надра для господарських і побутових потреб».

Розглянемо питання співвідношення будівель та споруд до земельних ділянок.

У римському цивільному праві будівлі і споруди вважалися невідємною частиною земельної земельної ділянки (наземне майно приростає до земельної ділянки).

В подальшому, в правових системах багатьох країн будівлі та споруди визнаються приналежностями земельної ділянки. В Україні все було навпаки. Земельний Кодекс України 1990 року передбачав, що земельна ділянка «автоматично» слідувала юри-дичній долі будівель і споруд, розташованих на ній (ст.30 Земельного Кодексу України, 1990 р.).

Станом на сьогоднішній день земельна ділянка та капітальні будівлі і споруди розта-шовані на ній мають незалежний правовий режим (ст.120 ЗК України). Таким чином, земельна ділянка та розташовані на ній будівлі та споруди є різними об єктами, мають роздільний правовий режим, крім визначених законодавством винятків, коли земельна ділянка розглядається як приналежність будівлі або споруді.

Розглянемо питання чи є земля (земельна ділянка) майном?

Ст. 179 ЦК України дає визначення земельної ділянки як речі «предмет матеріаль-ного св іту, щодо якого можуть виникати цивільні права і обо вязки».Ст. 190 ЦК Ук-раїни дає визначення майна як «окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки».А ст. 181 ЦК України прямо відносить земельні ділянки до нерухомих речей, а отже – до майна.

Категорії земель України

Земельний Кодекс України в ч.1 ст. 19 говорить,що землі України за основним цільо-вим призначенням поділяються на такі категорії:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі житлової та громадської забудови;

3) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4) землі оздоровчого призначення;

5) землі реакреаційного призначення;

6) землі історико-культурного призначення;

7) землі лісогосподарського призначення;

8) землі водного фонду;

9) землі промисловості, транспорту, зв язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статистика: Земельний фонд України становить 60,3 млн.га., що дорівнює 5,7 % території Европи. Станом на 1.01.2006 року у складі земель нашої держави 41,2 млн.га. (71,2 %) займають сільськогосподарські землі, а 10,5 млн.га. (17,4 %) займають ліси та інші лісовкриті площі.

Дата добавления: 2014-01-07