Загальні уявлення про дисперсні системи

ІІІ група аніонів.

ІІ група аніонів.

І група аніонів.

А) Це борат-іони ВО^2-, В₄О₇^2-, карбонат-іони СО₃^2-, оксалат-іони С₂О₄^2-, силікат-іони SiO₃^2-, фосфат-іони РО₄^3-, арсенат-іони AsO₄^3-, арсеніт-іони AsO₃^3-, сульфат-іони SO₄^2-, сульфіт-іони SO₃^2-, тіосульфат-іони S₂O₃^2-, хромат-іони CrO₄^2-, фтори-іони F^-.

Група поділяється на три підгрупи:

-аніони, барієві солі яких погано розчиняються в мінеральних кислотах і воді (сульфат-іони);

-аніони, барієві солі яких погано розчиняються в оцтовій кислоті і воді, добре розчиняються в мінеральних кислотах (оксалат-ііони, сульфіт-іони, хромат-іони, фтори-іони);

-аніони, барієві солі яких погано розчиняються у воді, але добре розчиняються в оцтовій і мінеральних кислотах.

А) Це іони, що утворюють з іонами срібла солі, що погано розчиняються у воді й нітратній кислоті: хлорид-, бромід-, йодид-, сульфід-, роданід-іони. Хлорид барію не осаджує аніонів 2 групи. Солі аніонів з катіонами 1 групи безбарвні.

Б) Груповий реактив – нітрат срібла в азотнокислому середовищі.

А) Це іони нітрату NO₃^-, нітриту NO₂^-, гіпохлориту ClO^-, гіпохлорату ClO₃^-, хлорату ClO₄^-, ацетату CH₃COO^-. Не осаджуються ні хлоридом барію, ні нітратом срібла.

Б) групового реактиву не мають. Їх можна виявити реакцією з дифеніламіном у сильно кислому середовищі.

Лекція 5. Розчини

План

1.Загальні уявлення про дисперсні системи.

2.Поняття про розчини.

3.Физико-хімічна теорія розчинів.

4.Розчинність.

5.Способи виразу концентрації розчинів.

Система, в якій одна з речовин у вигляді дуже дрібних частинок рівномірно розподілена в об'ємі іншоъ, називається дисперсною. При цьому розрізняють два поняття: дисперсна фаза та дисперсійне середовище. Дисперсна фаза – це диспергована речовина, тобто та частина дисперсної системи, яка рівномірно розподілена в об'ємі іншої. Середовище, в якому розподілена дисперсна фаза, називається дисперсійним середовищем. Розчин цукру у воді – це дисперсна система, в якій цукор є дисперсною фазою, а вода – дисперсійним середовищем.

За ступенем дисперсності, тобто залежно від лінійних розмірів частинок дисперсної фази, дисперсні системи ділять на грубодисперсні (мікрогетерогенні), в яких частинки мають розмір більше 1 мкм (1 мкм = 10^{-6 м), і тонкодісперсні (ультрамікрогетерогенні), в яких величина частинок дисперсної фази рівна 0,1 – 1 мкм.}

До грубодисперсних систем належать суспензії і емульсії. Прикладом суспензії може бути система, яка утворюється при збовтуванні глини, крейди (CaCO3), а емульсії – молоко, в якому дисперсною фазою виступають крапельки жиру. Таким чином, суспензія – це система, в якій дисперсною фазою є тверда речовина, а дисперсійним середовищем – рідина. Емульсія – дисперсна система, яка складається з двох практично взаємно нерозчинних фаз, в яких і дисперсна фаза, і дисперсійне середовище – рідини. При відстоюванні емульсія розділяється (розшаровується) на складові частини: дисперсну фазу і дисперсійне середовище. Так, коли збовтати бензол з водою, то утворюється емульсія бензолу у воді. Проте через деякий час така емульсія розділяється з утворенням двох шарів: верхнього (бензолового) і нижнього (води). Для того, щоб запобігти розшаровуванню емульсій, тобто стабілізувати їх, в емульсії додають речовини – емульгатори, які надають емульсіям агрегатну стабільність.

Отже, суспензії та емульсії – це нестійкі системи, які розшаровуються під дією сил гравітації.

Тонкодісперсні (ультрагетерогенні) системи називаються колоїдними розчинами. Термін “колоїдний” походить від грецького слова “колла”, тобто клеєподібний. Оскільки розмір диспергованих частинок в колоїдних розчинах коливається в межах 1 – 100 нм, то їх можна побачити лише за допомогою ультрамикроскопа або електронного мікроскопа.

Дата добавления: 2014-01-07