Серйозним недоліком існуючого законодавства є те, що в ньому тільки декларуються права і свободи громадян, і в той же час дається мало гарантій більшості цих прав з боку держави

З іншого боку, труднощі формування правової держави в Україні, як загалом і в інших країнах СНД, полягають в тому, що сам цей ідеал належить традиції західноєвропейського лібералізму і механічно не може бути перенесений в нашу “посткомуністичну” правову культуру.

Статті 1 нової Конституції проголошує Україну соціальною і демократичною державою. В формулюванні цієї статті даний момент видається за дійсне, оскільки в теперішній час Україна перебуває лише на початковій стадії процесу формування правової державності, зустрічаючись з дуже серйозними труднощами економічного та соціального періоду, які, за певних умов, можуть змінити загальний напрямок української держави в бік протилежний реалізації ідеалу правової держави.

Конституція України визначила правове поле, в рамках якого існуючі проблеми повинні були вирішуватися. В теперішній час Україна має потребу в удосконаленні існуючого законодавства і адаптації його до діючої Конституції, формування механізму реалізації нормативно-правових актів, високопрофесійному парламенті і ефективних структурах виконавчої та судової влади.

За українсько-російською угодою від 1997 року Севастопольська база мала бути залишена російським флотом у 2017 році. Згідно з Угодою Януковича—Мєдвєдєва термін перебування флоту в Севастополі продовжено до 2042 року.

Як державна ідеологія в Україні була висунута національна ідея, розроблена ще на межі століть і конкретизована діячами національно-опозиційного руху (головним чином Народного Руху України) в кінці 80-х. Ідеї етнократизму (Етнократія - устрій держави, при якому влада належить еліті, яка сформована представниками одного народу)виявились достатньо привабливими для правлячих кіл України. Однак, вже в 1992 р. вони зіткнулися з неприйняттям такої політики в ряді регіонів України (перш за все в Східній Україні та Криму). Загострились і російсько-українські відносини, ключовими проблемами тут стали розподіл Чорноморського флоту і статус Севастополя. Врегулювати їх вдалося лише в 1996 р. в межах російсько-українського договору (ратифікований у 1998 р.).

До складу флоту входить 15 великих кораблів (1 крейсер. 2 великих протичовнових корабля, 3 сторожових фрегата, 2 ракетних корабля на повітряній подушці, 7 великих десантних кораблів), 2 дизельних підводних човна, 23 малих кораблів і катерів (7 протичовнових кораблів, 2 ракетних корабля, 6 ракетних катерів, 8 тральщиків).

Характеризуючи сучасну ситуацію в Україні, перш за все хочеться зазначити, що визначним моментом у розвитку української державності буде її здатність справитися з великим вантажем невирішених проблем економічного, внутрішньо- та зовнішньополітичного, соціального, культурного плану, котрі частково дісталися від колишнього СРСР, та багато в чому виникли вже в пострадянський час.

Реалізація ідеї правової держави буде можлива лише в ході подолання економічної кризи в Україні і викликаного нею правового нігілізму (світоглядна позиція, суть якої в запереченні цінностей), відновлення принципу верховенства закону у всіх сферах життя суспільства.

Цей принцип буде виконуватися лише у випадку, коли законодавчий акт буде містити в собі науково обґрунтовані правові норми. Для кожного закону повинен бути забезпечений механізм його реалізації, інакше це приведе до перетворення його в політичну декларацію.

Правова держава в Україні не може бути створена без реалізації важливого принципу розподілу влади. Це стосується в першу чергу судової гілки, вона повинна бути повністю незалежною і підкорятися тільки Закону. Однак і до сьогоднішнього дня не створена ефективна система контролю і нагляду за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів.

Оскільки право не достатньо регулює відносини між громадянами, державою, комерційними структурами і т.д., виходячи з принципу правової держави “все, що не заборонено – дозволено” в умовах кризи виникає правовий вакуум, який сприяє посиленню соціальної диференціації внаслідок незаконного збагачення порівняно невеликої кількості осіб, і збіднення решти населення, основна частина якого знаходиться за межею бідності.

Дата добавления: 2014-01-07