Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Рівень домагань особистості у досягненні успіху

Тема 8. Соціальна зрілість: стратегія життєвчиняння.

Ключові терміни та поняття: лідер, лідерство, теорії лідерства, імідж

 

Формування особистості відбувається також у процесі розвитку її інтересів і потреб. Великого значення для розвитку та формування особистості має темперамент, здібності, соціальний розвиток. Здібності – це психічні властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності. Соціальний розвиток, тобто розвиток людської істоти під впливом зовнішніх соціальних факторів, називають ще соціалізацією (формуванням) особистості. Під соціалізацією розуміють процес і результат засвоєння та наступного активного відтворення індивідом соціального досвіду, в ході якого він стає особистістю, набуває необхідних для життя серед людейзнань, умінь і навичок. Соціальну природу особи визначають такі компоненти її структури, як свідомість, воля, можливість діяльності.

У чому ж полягає соціальна зрілість особи? У науковій літературі з психології розвитку людини існує два суттєво відмінних погляди на розуміння зрілості: 1) зрілість – це певний віковий період у житті людини; 2) зрілість – це характеристика високого розвитку певних психічних функцій людини незалежно від її віку. Психологічна зрілість характеризує високий рівень розвитку сенсорних, мнемічних, інтелектуальних та емоційно-вольових процесів, що забезпечує високий рівень функціонування індивіда, його готовність аналізувати й усвідомлювати події та явища зовнішнього світу.

Соціальна зрілість – це якісний ступінь розвитку особистості за умов конкретного соціального середовища, який забезпечує творче входження людини до різних видів соціокультурної ситуації та сприяє її соціально-професійному зростанню” [5].

Відзначено, що поступовий розвиток соціальної зрілості особистості досягається завдяки відповідному поєднанню провідних видів діяльності на нових вікових етапах. Рівень особистісної зрілості людини може змінюватися. Соціальний досвід, який лежить в основі соціалізації особистості, не лише суб’єктивно засвоюється, він також активно трансформується, стаючи основою індивідуалізації особистості, тобто процесу набуття людиною своєї власної індивідуальності, неповторності психіки та особистості, своєрідного поєднання фізичних і психічних особливостей.

Вище відзначалось, що особистість – “це свідомий індивід, діяч суспільного розвитку, який посідає певне становище в суспільстві та виконує певну суспільну роль” [4]. Не можна зрозуміти суспільної ролі особистості, не аналізуючи її психології – мотивів діяльності, здібностей та характеру, а в деяких випадках – і особливостей її тілесної організації (наприклад, типу нервової діяльності). Суттєвими відносинами особистості є ставлення до матеріальних умов життя, до суспільства і людей, до себе, до власних обов’язків – трудових, громадських та ін. Ці відносини характеризують моральне обличчя особистості, її соціальні настанови, її соціальну зрілість.

Можна сказати, що особистість – продукт обставин, але обставини складаються людьми. Активність особистості, якщо вона упорядкована і цілеспрямована, досягається тонким управлінням як пізнавальної, так і практичної діяльності.

Переживаючи смисл життєвих явищ, особистість освоює соціокультурний світ. На думку І. Беха, у процесі пізнання себе через інших людей важливими є як позитивні, так і негативні міжособистісні стосунки [1]. Так, наприклад, міжособистісні конфлікти, емоційні зриви допомагають самопізнанню. Цей досвід не слід ігнорувати чи прагнути забути. Щоб він слугував у подальшому особистісному зростанню, його слід переживати, тобто знайти в собі сили здолати внутрішні протиріччя і відновити втрачену рівновагу.

У своїх міркуваннях щодо психічних явищ Л. Виготський наголошував на ролі спільної діяльності в розвитку психіки людини. Він показав, що внутрішні психічні процеси є перетвореними формами зовнішньої колективної діяльності людей, наслідком їх співробітництва.

Провідну роль у процесах формування особистості відіграють навчання і виховання, що здійснюються переважно в групах і колективах. Поняття “формування особистості” вживається в двох значеннях. Перше – формування особистості як розвиток, процес і результат – є предметом психологічної науки. Друге – формування особистості як цілеспрямоване виховання – є предметом педагогічної науки. Психологічний і педагогічний підходи не тотожні один одному, а становлять нерозривну єдність. Немає сенсу вивчати формування особистості з позиції психолога, якщо не знати, якими методами користувалися педагоги і які цілі вони ставили.

Кожна особистість має свій рівень домагань. Рівень домагань визначається: а) досягненням тих цілей і того ступеня складності, які особистість, на її думку, здатна подолати; б) співвідношенням двох протилежних мотиваційних тенденцій – прагнення до успіху та уникнення невдачі.

Рівень домаганьпрагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.

Залежно від самооцінки він теж може бути адекват­ним можливостям людини, заниженим або завищеним. Людина із заниженим рівнем, зустрівшись із новими завданнями, переживає невпевненість, тривогу, боїться втратити свій авторитет, а тому намагається відмовитися від них. Тому й не використовує свої потенційні можли­вості. При завищеному рівні домагань індивід береться вирішувати непосильні проблеми, а тому часто зазнає не­вдач.

Самосвідомість особистості через механізм самооцін­ки чутлива до співвідношення рівня домагань і реальних досягнень. З цим феноменом пов'язана самоповага.

 

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Кар’єра особистості, її атрибути та етапи просування | Лідерство як психологічний феномен
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1061; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.