Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Зв'язок методики розвитку мовлення з іншими науками




План

Лекція

Питання для осмислення матеріалу.

1. Дайте визначення поняттю «метод навчання»

2. Які існують методи опосередкованого ознайомлення дітей з навколишнім життям і словникової роботи.

3. Що таке прийом?

4. Які прийоми ви знаєте?

5. Який прийом є найважливіший?

Автор: Євгенія Нарзуллаєвна на 4:45 Комментариев нет:

Отправить по электронной почтеНаписать об этом в блогеОпубликовать в TwitterОпубликовать в Facebook

Загальні питання методики розвитку мовлення.

Тема: Загальні питання методики розвитку мовлення.

Мета: розкрити завдання, зміст, об’єкт вивчення курсу; пояснити зв'язок методики розвитку мовлення з іншими науками та становлення дошкільної лінгводидактики, її розвиток на сучасному етапі.

Розвивати психічні процеси у студентів.

Виховувати почуття працелюбності та любові до предмета.

Вид заняття: лекція.

Обладнання: підручники.

Література: Богуш А.М., Гавриш Н.В дошкільна лінгводидактика – К.: Вища школа, 2007.

Ресурси Інтернет

 

1. Предмет, завдання, зміст, об’єкт вивчення курсу.

2. Зв'язок методики розвитку мовлення з іншими науками.

 

1. Предмет, завдання, зміст, об’єкт вивчення курсу.

У дитячому садку закладаються основи культури мови як засобу спілкування і знаряддя мислення. Дитини повинна навчитися вільно користуватися рідною мовою в живому, безпосередньому спілкуванні з людьми, оволодіти усним мовленням. Враховуючи це, методика навчання рідної мови визначає такі основні завдання роботи з дітьми.

1. Формування розмовної (діалогічної) мови. Починаючи з молодшого дошкільного віку треба вчити дітей уважно слухати і розуміти мову дорослих і товаришів, уміти правильно відповісти на запитання, ставити запитання, використовуючи питальну інтонацію. Виховувати бажання підтримувати розмову з дорослими і товаришами. В старшому віці у дітей формується вміння брати участь у колективній бесіді, відповідати на запитання стисло чи більш докладно, залежно від характеру запитань, уважне і доброзичливе ставлення до відповідей інших дітей, бажання доповнити відповідь товариша, виправити помилки. Розмова дітей повинна бути виразною. Треба привчати їх використовувати приказки, прислів’я, скоромовки. У процесі мовного спілкування як на заняттях, так і в повсякденному житті необхідно виховувати в дітей навички культури мови: не втручатися в розмову старших, не перебивати товариша, під час розмови не відвертатися, не опускати голови, спокійно слухати того, хто говорить, дивитися в обличчя. При розмові не жестикулювати, не допускати грубого, зневажливого тону, говорити тихо, не привертати до себе уваги.

2. Навчання дітей розповідання (розвиток монологічного мовлення). Усне монологічне мовлення – складна мовотворча діяльність, якою діти починають оволодівати в дошкільному віці під впливом організованого навчання та на основі збагачення власного життєвого досвіду. Діти оволодівають монологом поступово. Залежно від вікових особливостей дітей спершу навчають розуміти розповідь вихователя, потім – розповідати самостійно: переказувати невеликі оповідання та казки, описати іграшку, предмет, картину. На кінець старшого дошкільного віку вимоги до розповіді дітей підвищують. Діти повинні дотримуватись чіткої композиції, логіки розвитку сюжету, правдиво зображувати діяльність у розповідях на реальні теми, давати оцінку життєвим явищам, фактам.

3. Розвиток словника. Людина починає розмовляти тоді, коли засвоїть певну кількість мовних одиниць. Одиницею мови є слово. Програма дитячого садка передбачає збільшення запасу слів дітей, уточнення, розширення їхніх значень, закріплення слів у пам’яті та вміння користуватись ними. Збагачення словника здійснюється на основі ознайомлення з навколишнім світом і повинно відбуватися так, щоб діти засвоювали зв'язок між уявленнями, які склалися в них про об’єкти, дії, і відповідними назвами як самого об’єкта, так і певних його ознак, властивостей.

4. Формування граматично правильної мови. Оволодіння граматичною будовою рідної мови відбувається в процесі мовної практики, мовного спілкування дитини з дорослими. На всіх заняттях і в процесі повсякденного життя вихователі повинні дбати про те, щоб діти засвоювали синтаксичну і морфологічну будову рідної мови: правильно вживали речення різних граматичних категорій, правильно використовували сполучники та сполучні слова в складносурядних та складнопідрядних реченнях, вживали та узгоджували слова основних лексичних категорій у відповідному відмінку, роді, числі та часі.

5. виховання звукової культури мови. Звукова культура мови включає правильну вимову всіх звуків та слів рідної мови, виразність мови та формування фонетичного слуху. Звуковою стороною мови діти повинні в основному оволодіти уже в молодшому віці, а на кінець дошкільного віку – чисто, правильно вимовляти всі звуки і слова рідної мови відповідно до норм фонетики та орфоепії. Необхідно вдосконалювати дикцію і виразність мови дітей, вчити правильно ставити наголоси, користуватися питальною та окличною інтонацією, регулювати силу голосу, дотримуватися рівномірного темпу мови. З метою якісної підготовки дітей до оволодіння грамотою програма накреслює завдання формування фонематичного слуху дітей, тобто здатності правильно сприймати всі звуки рідної мови, розрізняти та встановлювати наявність їх у словах.

6. Ознайомлення з художньою літературою і виховання любові до художнього читання і розповідання. Програма передбачає ознайомлення дітей з художньою літературою – народними казками, піснями, потічками, творами класиків тощо. Дітям слід прищеплювати любов до різних жанрів дитячої художньої літератури та фольклору, розвивати вміння слухати та розуміти художні твори, оцінювати вчинки героїв, висловлювати своє ставлення до них. Вони повинні навчитися запам’ятовувати і виразно читати вірші.

7. Навчання дітей елементів грамоти. У підготовчій групі мова стає предметом спеціального вивчення. Діти ознайомлюються з реченням, словом, складом, вивчають букви, оволодівають першими навичками читання та письма. Цю роботу треба поєднувати з розвитком всіх сторін мови дітей. Завдання та зміст роботи з розвитку мови викладені у «Програмі та методичних настановах виконання дітей у дошкільному закладі». Програмні завдання з розвитку мови чітко визначено для кожної вікової групи (від1 до 7 років); ці завдання поєднуються з програмою ознайомлення дітей з навколишнім життям, природою; для дітей дошкільного віку (від 3 до 7років) вони викладені у двох розділах. Починаючи з четвертого року життя художні твори для читання, розповіді та вивчення на пам'ять подаються поквартально. Завдання навчання дітей розмовної мови та розповіді для середньої групи визначаються по півріччях. З інших розділах матеріал дається на весь рік.

 

 

Міні-підсумок: отже, методика розвитку мовлення має певні завдання, які поставленні для вивчення даного предмету та визначений зміст.

 

Методика розвитку мови дітей дошкільного віку – це частина дошкільної педагогіки, що ґрунтується на загальних принципах і визначається завданнями виховання. Вона вивчає закономірності педагогічної діяльності, спрямованої на формування мови у дітей від народження до 7 років.

Методологічною основою методики розвитку мови є філософія, яка озброює її науковим, діалектичним методом пізнання, вчить бачити в явищах розвитку мови і мислення дію загальних законів діалектики. Ці закони знаходять своє конкретне виявлення в теорії про походження мови та єдність мови і мислення. Виникнення мови пов’язане з виникненням самої людини.

Отже, мова – це суспільне явище. Вона виникає і розвивається одночасно з народженням і розвитком суспільства, змінюється разом із зміною умов життя суспільства.

Кожна мова має словниковий склад, фонетику, граматичну будову. Найчутливішим до суспільного розвитку є словниковий склад. Створення нових знарядь праці, ознайомлення з новими предметами, рослинами, тваринами – все це спричинює виникнення нових слів, нових назв.

Слова складаються з певного комплексу звуків (фонем). Мовний звук – це основна матеріальна одиниця мови. Сучасна українська мова налічує 42 звуки. Фонетичний і граматичний лад розвиваються за своїми внутрішніми законами, від змін умов життя вони не залежать.

Мова – засіб спілкування, обміну думками між людьми. Це основна функція мови, без якої людина не змогла б існувати.

Мислення – це процес опосередкованого і узагальненого відображення в мозку людини предметів і явищ зовнішнього світу в їхніх істотних властивостях, зв’язках та відношеннях. Мислення відображає закони природи і суспільства, а мова виражає думки про ці закони, реалізує ці думки і робить доступними для інших людей.

Вирішальним фактором у розвитку мислення і мови дітей є виховання і навчання. Розвиток мови і мислення треба поєднувати. В ранньому дитинстві мислення виникає в зв’язку з тим, що діти оперують конкретними предметами. З розвитком мови вони оволодівають вищими формами мислення – понятійним, логічним. Розвиток мови і мислення дітей безпосередньо залежить від багатства чуттєвого досвіду. Починаючи з перед дошкільного віку дітей треба вчити спостерігати навколишнє життя, а пізніше – встановлювати зв’язки між спостережуваними предметами і явищами, аналізувати їх, порівнювати, робити умовиводи.

Існують певні принципи організації мовленнєвого спілкування з дітьми.

Гуманізація комунікативних настанов педагога передбачає повагу до дитини-співрозмовника, її особистості, інтересів, уподобань. Виявляється цей принцип у бажанні педагога зрозуміти дитину, у прагненні задовольнити її потреби та ставленні до дитячих проблем, запитань і пропозицій.

Задоволення потреб дітей у спілкуванні, розвиток мотивів спілкування з дорослими й однолітками. Цей принцип орієнтований на реалізацію особистісного підходу до дитини. Вихователь організовує своє спілкування так, щоб задовольнити потреби дитини у спілкуванні, сприяти формуванню інтересів, нових мотивів спілкування з дорослими й однолітками.

Приклад товариськості й рівноправності, конструктивна позиція у спілкуванні з дітьми. Успішна взаємодія з дітьми залежить від товариськості педагога.

Діалогічна орієнтація у спілкуванні і діалогічності мовлення педагога, добір оптантивних мовленнєвих форм передбачає рівноправність позицій педагога і дитини у спільному пошуку правильної відповіді, способу розв’язання комунікативної проблеми, навчання дітей відстоювати свої погляди, сумніватись у готових відповідях, формулювати проблемно-пошукові запитання. Цей принцип протистоїть монологічному спілкуванню педагога.

Дотримання професійної та мовленнєвої етики. Спілкування вихователя з дітьми здійснюється на професійних засадах. Він не повинен «ображатися на дітей», виявляти гнів, у будь-якій ситуації діяти за правилом «нічого не говорити з того, чого не можна було б залишити назавжди в душі дитини». Дотримання мовленнєвого етикету є невід’ємною складовою професійної етики. Це – ввічливість, тактовність, стриманість у різноманітних ситуаціях професійних взаємин з дітьми, а також вираження відповідними знаками уваги до дітей: доброзичливий тон, погляд, посмішка під час спілкування з дитиною.

Встановлення емоційної довіри і підтримка позитивної атмосфери спілкування визначаються віковими особливостями мовленнєвої взаємодії з дошкільниками.

Досягнення розвивального ефекту в процесі мовленнєвого спілкування з дітьми. Втілення цього принципу передбачає досягнення комунікативного успіху, позитивного педагогічного результату.

Врахування індивідуальних особливостей і ситуативного стану дитини у процесі мовленнєвої взаємодії. Перш ніж розпочати спілкування, педагог має з’ясувати психологічний стан дитини, її бажання спілкуватися у цей момент.

Вирішення завдань розвитку мовлення, діяльності мовленнєвого спілкування у процесі організації різних видів дитячої діяльності потребує від вихователя виконання мовленнєвих завдань, збагачення словника дітей словами, поняттями, що позначають типові дії, ситуації тощо.

Вплив власного стилю мовленнєвого спілкування вихователя на розвиток комунікативно-мовленнєвої сфери дітей. Контроль за якістю педагогічного мовлення. Уміння вихователя оперативно відстежувати свої комунікативно-навчальні дії з наступним їх коригуванням є важливою умовою мовленнєвого розвитку дітей. Педагогічна рефлексія сприяє розумінню того, що певні негаразди у мовленнєвому спілкуванні дітей можуть бути пов’язані з тим, як спілкується педагог, які мовленнєві помилки допускає.

 

Міні-підсумок: методика розвитку мовлення тісно пов’язана з іншими науками, а найбільше з педагогікою та філософією.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 2679; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.019 сек.