Фінансово-правової відповідальності

Фінансове правопорушення як підстава

Необхідність виділення фінансового правопорушення як самостійної підстави для застосування заходів фінансової відповідальності пов’язана, перш за все, з наявністю особливої правової галузі – фінансового права.

Фінансове правопорушення – це суспільно шкідливе (небезпечне), протиправне (таке, що порушує норми фінансового законодавства), винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта (фізичної чи юридичної особи), яке зазіхає на фінансові інтереси держави і суспільства, що охороняються законом і за яке встановлена фінансово-правова відповідальність.

Підстави фінансово-правової відповідальності можна розглядати у вузькому та широкому розумінні. Підставою фінансово-правової відповідальності у вузькому змісті є склад правопорушення, тобто наявність всіх елементів, що становлять акт правопорушення (суб’єкт, суб’єктивна сторона, об’єкт, об’єктивна сторона).

Підставою фінансово-правової відповідальності у широкому розумінні є наявність нормативних (наявність норми права, що передбачає можливість притягнення до відповідальності), фактичних (наявність факту правопорушення) та процесуальних підстав (наявність правозастосовного акту, що конкретизує загальні приписання охоронної норми права) протиправного діяння.

Суб’єктами фінансового правопорушення є юридичні та фізичні особи, як резиденти, так і не резиденти, які виступають як сторона фінансових правовідносин, що вчинили протиправне винне діяння і здатні нести фінансово-правову відповідальність.

Коло суб’єктів фінанси-правової відповідальності відрізняється залежно від виду фінансових правовідносин:

1. Суб’єкти фінансового правопорушення у сфері податкових відносин: платник податків, банки та інші фінансові установи, податкові агенти та особи, на яких законодавством покладається обов’язок сплати податків і зборів замість платників, Державна податкова адміністрація та Державне казначейство.

2. Суб’єкти фінансового правопорушення у сфері валютних відносин: Національний банк України, Кабінет Міністрів України, уповноважені банки, юридичні особи (резиденти і нерезиденти), фізичні особи (резиденти і нерезиденти).

3. Суб’єкти фінансових правопорушень у сфері публічних банківських відносин: Національний банк України, банки та інші фінансові установи, контролюючі органи, Рахункова палата України.

4. Суб’єкти фінансового правопорушення у сфері грошово-кредитних. У сфері грошового обігу: Національний банк України, банки, суб’єкти підприємницької діяльності: фізичні та юридичні особи, які є безпосередніми учасниками грошового обігу; у сері касових операцій: підприємства (підприємці) – як резиденти, так і не резиденти; банки.

Суб’єктивна сторона фінансового правопорушення – це ті психологічні процеси, що характеризують свідомість і волю суб’єкта правопорушення в момент його скоєння. Ознаками суб’єктивної сторони такого правопорушення є вина, мотив, мета.

Вина – це психічне ставлення суб’єкта до скоєного ним суспільно шкідливого діяння і його наслідків. Мотив – це фактори (обставини), що спонукають особу вчинити правопорушення. Мета – це уява про результат, якого досягне правопорушник вчинивши неправомірне діяння.

Практика діяльності податкових органів і господарських судів України йде шляхом застосування фінансової відповідальності лише на підставі факту протиправного діяння, а не з огляду на суб’єктивні підстави фінансової відповідальності платника податків. Таким чином, у фінансовому праві України застосування заходів фінансової відповідальності у випадку безвинного здійснення податкового правопорушення, носить характер абсолютної (об’єктивної) відповідальності.

Об’єкт фінансового правопорушення -це суспільні відносини, на які спрямована протиправна та суспільно шкідлива поведінка його суб’єкта та які охороняються нормами права. Розрізняють загальний, родовий, видовий та безпосередній об’єкти правопорушення, вчиненого суб’єктами фінансового права.

Загальний об’єкт складають сукупність фінансових правовідносин, які охороняються нормами права, тобто, суспільні відносини, які регулюють встановлений державою та органами місцевого самоврядування порядок утворення, розподілу та використання державних і місцевих фондів коштів, які охороняються заходами фінансової відповідальності.

Родовий об’єкт – це група однорідних фінансових правовідносин, які охороняються нормами права. Так, родовим об’єктом податкових правопорушень, є група відносин, що регулюють встановлений порядок реалізації обов’язку платника щодо порядку обчислення, сплати, стягнення податків, податкової звітності та податкового контролю.

Різновидом родового є видовий об’єкт, тобто відносно відокремлена група суспільних відносин, спільних для деяких фінансових правопорушень, які встановлюють правила поведінки у сфері фінансової діяльності держав та органів місцевого самоврядування, за порушення яких передбачена система заходів фінансової відповідальності. Наприклад, правовідносини, які регулюють порядок нарахування та сплати податків, зборів.

Безпосереднім об’єктом фінансового правопорушення є ті конкретні відносини, правила, які охороняються нормами фінансового права і забезпечуються фінансовою відповідальністю: правила ведення касових операцій, правила сплати митних платежів, правила взяття на податковий облік, правила обліку доходів тощо.

Об’єктивна сторона фінансового правопорушення – це система передбачених фінансовою нормою ознак, які характеризують зовнішню сторону правопорушення. До обов’язкових ознак належить суспільно шкідливе діяння. Суспільно шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, спосіб, час та характер вчинення проступку є факультативними ознаками.

Діяння – конкретний свідомий і вольовий акт суспільно шкідливої поведінки суб’єкта фінансового права у формі дії або бездіяльності, якими завдано чи могло б бути завдано шкоди суспільству, державі, органам місцевого самоврядування, громадянам. Діяння завжди описується законодавцем у диспозиції фінансово-правової норми або безпосередньо випливає з її змісту. Зокрема, об’єктивна сторона бюджетного правопорушення, передбаченого ст. 119 Бюджетного кодексу України, полягає в нецільовому використанні бюджетних коштів, тобто витрачанні їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. В окремих випадках законодавець деталізує об’єктивну сторону правопорушень шляхом закріплення її факультативних ознак, пов’язуючи з цим міру відповідальності: відповідно до п.17.17. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розмір штрафу за порушення строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання залежить від тривалості затримки такої сплати платником податків.

Класифікація фінансових правопорушень.

Залежно від міри суспільної шкідливості:

- фінансові злочини;

- фінансові проступки.

Залежно від конструкції диспозиції статті поділяються на дві групи:

- правопорушення з матеріальним складом;

- правопорушення з формальним складом.

Залежно від об’єкта правопорушення:

- приховання прибутку;

- заниження прибутку;

- відсутність обліку об’єкта оподаткування або ведення його обліку з порушенням встановленого порядку;

- несвоєчасна сплата податку;

- ненадання документів та іншої інформації тощо.

Залежно від виду фінансових правовідносин:

1) фінансові правопорушення у сфері валютного регулювання:

- здійснення операцій з валютними цінностями без одержання генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України;

- порушення порядку розрахунків у валютних операціях за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) тощо.

2) фінансові правопорушення у сфері публічних банківських відносин:

- відсутність в уповноважених банках, інших фінансових установах документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів;

- несвоєчасне подання, приховання або перекручення встановленої Національним банком звітності про валютні операції тощо.

3) фінансові правопорушення у сфері грошово-касових операцій:

- перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах;

- порушення баком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу тощо.

4) фінансові правопорушення у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування:

- несвоєчасна сплата страхових внесків страхувальниками або неповна їх сплата;

- ухилення страхувальника від реєстрації або несвоєчасна реєстрація в територіальних органах Пенсійного фонду тощо.

5) інші види правопорушень фінансового законодавства у сфері формування та використання централізованих фондів грошових коштів.

Дата добавления: 2014-01-07