Прогноз обсягів продажу продуктів фірми на другий

Прогноз обсягів продажу фірми

Та третій роки (з поквартальним поділом), гривень

План доходів і видатків фірми на другий

На перший рік (з помісячним поділом), гривень

План доходів і видатків фірми

Показник	Структура в середньому
	по галузі (в % до А)
А. Загальний обсяг продажу товарів
Б. Собівартість проданих товарів — усього,
зокрема:
матеріальні витрати
прямі витрати праці
В. Валовий прибуток (рядок А – рядок Б)
Г. Операційні витрати — усього,
зокрема:
заробітна плата персоналу (за винятком прямих витрат праці)
нарахування на заробітну плату
рентні платежі
комунальні послуги
витрати на утримання офісу
витрати на відрядження
реклама
страхові платежі
послуги зовнішніх консультантів
інші операційні витрати
Д. Операційний прибуток (рядок В – рядок Г)
Е. Сплата відсотків за кредит
Є. Чистий прибуток до сплати податків (рядок Д – рядок Е)
Ж. Податок з прибутку
З. Чистий прибуток (рядок Є – рядок Ж)

Таблиця 9.1

Місяці

Разом за рік

Показники	Структура в середньому
	по галузі (в %)
А. Загальний обсяг продажу товарів
Б. Собівартість проданих товарів — усього,
зокрема:
матеріальні витрати
прямі витрати праці
В. Валовий прибуток (рядок А – рядок Б)
Г. Операційні витрати — усього,
зокрема:
заробітна плата персоналу (за винятком прямих витрат праці)
нарахування на заробітну плату
рентні платежі
комунальні послуги
витрати на утримання офісу
витрати на відрядження
реклама
страхові платежі
послуги зовнішніх консультантів
інші операційні витрати
Д. Операційний прибуток (рядок В – рядок Г)
Е. Сплата відсотків за кредит
Є. Чистий прибуток до сплати податків (рядок Д – рядок Е)
Ж. Податок з прибутку
З. Чистий прибуток (рядок Є – рядок Ж)

Таблиця 9.2

Другий рік (квартали)	Усього за	Третій рік (квартали)	Усього за
				(другий) рік					третій рік

Показник
Виріб А
Кількість виробів, що продані (одиниць)
Продажна ціна за одиницю (гривень)
Обсяг продажу (гривень)
Виріб Б
Кількість виробів, що продані (одиниць)
Продажна ціна за одиницю (гривень)
Обсяг продажу (гривень)
Виріб В
Кількість виробів, що продані (одиниць)
Продажна ціна за одиницю (гривень)
Обсяг продажу (гривень)
Загальний обсяг продажу (гривень)

Таблиця 9.3

на перший рік (з помісячним розподілом)

Місяці	Усього
									за рік

Показники	Другий рік (квартали)
	Виріб А
	Кількість виробів, що продані (одиниць)
	Продажна ціна за одиницю (гривень)
	Обсяг продажу (гривень)
	Виріб Б
	Кількість виробів, що продані (одиниць)
	Продажна ціна за одиницю (гривень)
	Обсяг продажу
	Виріб В
	Кількість виробів, що продані (одиниць)
	Продажна ціна за одиницю (гривень)
	Обсяг продажу (гривень)
	Загальний обсяг продажу (гривень)

Таблиця 9.4

та третій роки (з поквартальним розподілом)

Усього за	Третій рік (квартали)	Усього за
другий рік					третій рік

3. Розраховуються прямі та операційні витрати фірми на виробництво й реалізацію продуктів (послуг).

Прямі витрати фірми на виробництво й реалізацію продуктів (вартість проданих товарів) включають:

* прямі матеріальні витрати, тобто вартість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та інші змінні витрати, зв’язані з виготовленням продукції;

* прямі витрати праці, тобто заробітну плату та інші виплати основному виробничому персоналу фірми.

Операційні витрати — це всі інші витрати, які необхідні для забезпечення нормальної діяльності фірми. Вони включають:

* заробітну плату адміністративно-управлінського, допоміжного та обслуговуючого персоналу фірми;

* нарахування й податки на заробітну плату цих категорій персоналу;

* додаткові виплати, які передбачені колективним договором (дотації на харчування, медичне обслуговування тощо);

* рентні платежі;

* платежі за комунальні послуги;

* витрати на офіс;

* витрати на відрядження;

* витрати на рекламу;

* страхові платежі;

* амортизаційні відрахування;

* інші операційні витрати.

У процесі розрахунків вартості проданих товарів та операційних витрат важливо якомога повніше передбачити можливі статті витрат і правильно спрогнозувати їх динаміку по місяцях. Річ у тому, що витрати на ту саму статтю можуть суттєво відрізнятися протягом розрахункового періоду. Наприклад, витрати на рекламу, комісійні торговим агентам, витрати на відрядження будуть значно більшими в перші місяці виходу фірми на ринок.

4. Визначається валовий прибуток фірми. Валовий прибуток обчислюється як різниця між загальним обсягом продажу фірми і вартістю проданих товарів (сумою прямих витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції).

5. Обчислюється операційний прибуток фірми відніманням від валового прибутку суми операційних витрат.

6. Розраховуються суми сплати процентів за отримані кредити.

7. Обраховується прибуток до сплати процентів як різниця між операційним прибутком і сумою сплати відсотків за кредит.

8. Обчислюються згідно з чинним законодавством суми податків з прибутку фірми.

9. Визначається чистий прибуток фірми як різниця між прибутком до сплати податків і сумою податків з прибутку фірми.

Розміри прибутків і збитків фірми значною мірою залежать від обсягів продажу її продукції. Обсяги продажу, як уже зазначалося, — це параметр, що його рідко коли можна точно спрогнозувати. Саме для того, щоб з’ясувати, якими мають бути обсяги продажу продукції фірми, щоб досягти прибутковості, і проводиться аналіз беззбитковості. Ось чому інвестори й кредитори вимагають, щоб у підрозділі «План доходів і видатків» було проведено аналіз беззбитковості та обчислено точку беззбитковості.

Точка беззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції фірми повністю покривають витрати на її виробництво й реалізацію (ситуація, коли фірма не отримує прибутків, але не має і збитків). Таким чином, точка беззбитковості показує, скільки одиниць продукції має продати фірма, щоб її витрати окупилися її доходами. Продаж кожної наступної одиниці продукції приноситиме фірмі прибуток. Навпаки, зменшення обсягів продажу продукції нижче за рівень, визначений точкою беззбитковості, означає, що фірма нестиме збитки.

Для визначення точки беззбитковості необхідно знати:

* ціну продажу одиниці продукції фірми;

* прямі витрати (змінні витрати) на одиницю продукції;

* загальні операційні витрати.

Обчислення точки беззбитковості здійснюється за формулою

,

де З_ов — загальні операційні витрати фірми;

Ц_оп — ціна одиниці продукції фірми;

В_п — прямі витрати на одиницю продукції.

Точку беззбитковості можна визначити і графічним методом (рис. 9.2). У процесі обчислення точки беззбитковості підприємець має можливість моделювати різні ситуації (змінювати ціну одиниці продукції, рівень прямих та операційних витрат) і спостерігати, як такі зміни впливатимуть на прибуток фірми. Таким чином, аналіз беззбитковості є дуже корисним інструментом фінансового планування. При цьому він має більше значення для кредитора, ніж для інвестора. Кредитора передовсім інтересує питання про здатність фірми обслуговувати борг, тоді як інвестор шукає підприємницькі проекти з високою нормою прибутку.

9.3. ПЛАН ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ І ВИПЛАТ

План доходів і видатків, навіть із добрими перспективами щодо прибутку, зовсім не гарантує стабільної платоспроможності фірми. Річ у тому, що готівка (гроші в касі та на банківському рахунку фір­ми) — це зовсім не те саме, що прибуток. Обсяги готівкових коштів

Рис. 9.2.

змінюються лише тоді, коли фірма фактично отримує платежі або коли сама здійснює якісь виплати.

Продаж товарів (послуг) фірми не завжди означає миттєве надходження грошей у касу або на рахунок фірми. Оплата купленої продукції звичайно здійснюється не одразу, а через певний час, наприклад, при продажу товарів в кредит. З іншого боку, сама фірма розраховується за рахунками не в момент їхнього надходження, а трохи пізніше. Навіть тоді, коли фірма і не має проблем зі збутом своєї продукції, виникає потреба в короткострокових позичках для покриття поточних витрат фірми. Окрім того, треба враховувати, що:

1)план грошових надходжень і виплат має відображати надходження грошей з усіх джерел, включаючи не тільки виторг від реалізації продукції (послуг), а й кошти, отримані:

· від продажу акцій та інших цінних паперів;

· в борг;

· від продажу або ліквідації активів фірми тощо;

2) погашення основної суми боргу (за винятком сплати відсот­ків) не належить до витрат фірми і тому не включається в план прибутків і видатків. Проте сплата боргу є грошовим зобов’язанням фірми і має знайти відображення в плані руху готівки;

3) у разі, коли фірма розширює свою діяльність, витрати на такі статті, як складські запаси, заробітна плата зростають швидше, ніж надходження від реалізації готової продукції. За такої ситуації виникає дефіцит готівки;

4) на практиці іноді виникає ситуація, коли фірма має надлишок готівки. Для того, щоб його використати максимально ефективно, також потрібно підготуватися заздалегідь.

Для вирішення таких проблем складається план грошових надходжень і виплат. Такий план, зокрема, дає змогу:

· визначити періоди, коли фірма відчуватиме дефіцит або надлишок готівки;

· обчислити, скільки коштів потрібно позичити на ці періоди;

· показати, на що ці кошти буде витрачено;

· з’ясувати, коли їх треба повернути.

Головне завдання розробки плану руху готівки зводиться до узгодження в часі грошових надходжень і виплат, щоб забезпечити ліквід­ність фірми в плановому періоді, тобто забезпечити постійну наявність на рахунку фірми коштів, достатніх для розрахунків за її зобов’язаннями.

Плановий касовий бюджет складається на основі плану доходів і видатків з поправкою на очікувані зрушення в надходженнях і виплатах готівкових коштів. У разі, коли виплати в даний період перевищують надходження коштів, фірма має заздалегідь вирішити питання щодо короткострокової позички, розміри якої були б достатніми для розрахунків із кредиторами. Якщо в інший період грошові надходження, навпаки, перевищують виплати, то ці «зайві гроші» можна, в свою чергу, комусь позичити з відповідним зиском.

План грошових надходжень і виплат складається на такі самі терміни, що й план доходів і видатків, тобто на три роки: на перший рік — із розподілом по місяцях (табл. 9.5), а на другий та третій роки — з виокремленням кварталів (табл. 9.6).

Щоб скласти план грошових надходжень і виплат, необхідно послідовно здійснити такі дії.

1.Визначити готівкові кошти, що будуть у розпоряджені фірми на початок першого місяця розрахункового періоду (для другого, третього і подальших місяців ця сума являтиме собою готівкові кошти на кінець попереднього місяця).

2.Обчислити загальну суму всіх передбачуваних грошових надходжень на фірму протягом кожного місяця (надходження від продажу продукції чи надання послуг; кошти, отримані від дебіторів; готівка від продажу акцій; кошти, які власники додатково інвестують у фірму; отримані позички тощо).

3.Розрахувати загальну суму всіх обов’язкових платежів фірми протягом кожного місяця (перелік усіх платежів достатньо широкий, у процесі розрахунків важливо не пропустити жодного з них).

4.Визначити чистий потік готівки за кожний місяць як різницю між загальною сумою всіх передбачуваних грошових надходжень і загальною сумою всіх обов’язкових платежів фірми за місяць. Якщо грошові надходження за місяць перевищують платежі, то фірма має так званий додатний потік готівки. Навпаки, коли грошові надходження за місяць менші за платежі, фіксують, що фірма має від’ємний потік готівки, який прийнято записувати в плані руху готівки у круглих дужках.

5.Розрахувати суму готівкових коштів на кінець кожного місяця. Для цього до готівкових коштів на початок кожного місяця додають додатний потік готівки або відраховують від’ємний потік готівки за відповідний місяць.

У процесі планування руху готівки завжди виникають певні труднощі при визначенні обсягів грошових надходжень і платежів. Такі розрахунки грунтуються на передбаченнях та припущеннях, які не повинні бути надто оптимістичними. Рекомендується створювати так званий запас фінансової міцності, тобто дещо занижувати оцін­ки грошових надходжень, щоб вистачило коштів на сплату рахунків фірми. У текстовій частині плану грошових надходжень і виплат усі ці передбачення та припущення мають бути чітко сформульовані (як правило, тут обговорюються передбачення щодо методів збору дебі­торської заборгованості, цінових знижок, циклічності обсягів продажу тощо).

Складаючи план руху готівки, слід усвідомлювати, що діяль­ність новоствореної фірми, як правило, асоціюється зі збитками. Ось чому фінансування фірми у перші місяці після старту за рахунок лише внутрішніх ресурсів часто є неможливим. Для цього пері­оду, який має вирішальне значення, слід шукати якісь способи залучення зовнішніх джерел фінансування. Складений план руху готівки саме й уможливлює своєчасне передбачення таких ситуацій, дає змогу заздалегідь підготувати документи для отримання кредитів.

9.4. ПЛАНОВИЙ БАЛАНС

На практиці фінансовий стан фірми постійно змінюється. Але для ефективного управління фірмою треба постійно мати чітку картину її фінансового стану. З цією метою щорічно на певну дату (як правило, за станом на 31 грудня) складається баланс фірми (підприємства, організації).

Баланс є фінансовим документом, що в ньому кошти фірми (у грошовій формі) згруповано як за їхнім складом і розміщенням, так і за джерелами їх надходження. Баланс складається для того, щоб отримати «фотографію» фінансового стану фірми на певну дату, яка має зафіксувати фінансові позиції фірми на даний момент. Баланс, зокрема, показує:

· що фірма має у своєму ропорядженні (активи);

· скільки вона винна постачальникам і кредиторам (пасиви);

· що в неї залишається (власний капітал = активи – пасиви).

У балансі активи й пасиви протистоять одне одному згідно з універсальним бухгалтерським рівнянням:

Активи = Пасиви + Власний капітал.

У бізнес-плані складається баланс (табл. 9.7), форма якого потребує вертикального розміщення інформації (верхня частина — активи; середня — пасиви; нижня — власний капітал (зобов’язання перед власниками)).

Розглянемо детальніше статті планового балансу.

Активи — це майно й ресурси, які має фірма у своєму розпорядженні і завдяки яким створюється її прибуток. При цьому розрізняють поточні та постійні активи.

Поточні активи — це ресурси фірми, які відносно швидко (протягом одного року) можуть бути переведені в готівку. До поточних активів, зокрема, належать:

· готівка — гроші в касі та на банківському рахунку;

· ринкові цінні папери — акції, облігації, інші цінні папери;

· дебіторська заборгованість — кошти, які фірмі заборгували споживачі її продукції (послуг);

Дата добавления: 2014-01-07