Контрольні питання по темі “Податкова система та історія її розвитку”. 9 страница

- при вивезенні за межі митної території України товарів для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або на споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія та при цьому таке вивезення заподіє шкоду.

Мито нараховується на підставі митної вартості товару та інших предметів, та складається з наступних частин:

- ціна товару, яка зазначена в рахунку-фактурі, а також ті фактичні витрати, які включаються до рахунку-фактури;

- витрати по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, перевантаженню та страхуванню до пункту перетину митного кордону України;

- комісійні та брокерські витрати, плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, яка належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення.

Мито нараховується митним органом України згідно з ставками, які визначаються Єдиним митним тарифом України і сплачується на підставі митної декларації у національній валюті держави. Якщо мито нараховується в іноземній валюті, то вона перераховується в національну валюти за курсом Національного банка України, яка застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічних операціях і діє на день подання митної декларації.

Законом України визначаються пільги по сплаті мита. До головних з них відносяться наступні:

- транспортні засоби, які здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу та пасажирів, а також засоби, які необхідні для їх використання;

- предмети матеріально-технічного постачання, які вивозяться за межі митної території України і які необхідні для забезпечення виробничої діяльності українських та орендованих (зафрахтованих) українськими підприємствами суден;

- валюта України, іноземна валюта, цінні папери;

- товари та інші предмети, які при перевезенні зазнали ушкодження та стали неможливими для подальшого використання;

- товари та предмети, які походять з митної території України і ввозяться назад без будь-якої переробки, або товари та предмети іноземного походження, які вивозяться назад за межі митної території України без обробки або переробки;

- товари та предмети (крім підакцизних), які імпортуються всеукраїнськими та міжнародними об’єднаннями громадян, які постраждали від аварії на Чорнобильський АЕС, якщо в статутній діяльності таких об’єднань передбачається надання медичної та соціальної допомоги і якщо особи, які постраждали від цієї аварії становлять не менш 75% загальної чисельності членів об’єднань та працюючих на цих підприємствах.

Законом передбачене також звільнення від сплати мита товарів та інших предметів, які тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені до зворотного вивезення і у встановлені строки будуть поверненні у незмінному стані або у відремонтованому вигляді, або товари та інші предмети, які тимчасово вивозяться з території України та призначені для зворотного ввезення у встановлені строки у незмінному стані.

6.4. Податок на прибуток підприємств

Податок на прибуток є одним з найважливіших податків як в будь-якій країні світу, так і в Україні.

Податок на прибуток підприємств стягується на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами, внесеними законами України № 607/97-ВР від 04.11.97 р. та № 639/97-ВР від 18.11.97 р. (в редакції закону України № 283/97-ВР від 22 травня 1997 р. з усіма змінами і доповненнями, які внесені Законом України № 349-ІV від 24.12.2002 р.)

Цей податок сплачують всі юридичні особи (як резиденти так і нерезиденти), які здійснюють підприємницьку або комерційну діяльність на території України незалежно від форм власності, якщо вони не мають пільг по сплаті цього податку. Якщо платник податку на прибуток має філії, то воно може прийняти рішення про сплату консолідованого податку і сплачувати податок до бюджету територіальних громад за місцезнаходженням філії, а також до бюджетів територіальних громад за своїм місцезнаходженням при цьому кінцева сума сплати цього податку визначається як різниця між сумою сплати його головним підприємством та філією. При цьому потрібно зазначити, що право на вибір форми розрахунку та сплати податку належить безпосередньо самому платнику.

Об’єктом сплати цього податку є прибуток, який розраховується шляхом зменшення скоригованого валового доходу підприємства за звітний період на суму різних доходів, які не включаються до нього, на суми валових витрат платника податку і суми амортизаційних відрахувань. Але в сучасних умовах існують особливості по розрахунку валового доходу, валових витрат та амортизаційних відрахувань.

В загальному вигляді валовий дохід являє собою загальну суму доходу від всіх видів діяльності, яку платник податку отримав протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, на її континентальному шельфі, так і за її межами. Але згідно з діючим в сучасних умовах законодавством та існуючим податковим обліком (який відрізняється від існуючого бухгалтерського обліку), валовий дохід визначається не по методу визначення виручки згідно з фактичним обсягом реалізації, а згідно з настанням першої з подій:

- або оплата, яка надійшла на розрахунковий рахунок платника;

- або відвантаження готової продукції.

Тобто валові витрати визначаються методом визначення згідно з настанням першої з подій, а не методом визначення виручки згідно з реалізацією продукції.

Згідно з діючим законодавством визначаються види доходів від різних видів діяльності (пункт 4.1 діючого закону) до головних з яких відносяться наступні:

- доходи від продажу товарів (робіт, послуг), в тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв (які не мають статусу юридичної особи), продажу цінних паперів, здійснення банківських операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, від спільної діяльності, у вигляді дивідендів, які отримані від нерезидентів, проценти, роялті, від здійснення операцій лізингу, володіння борговими вимогами та інше;

- доходи від здійснення позареалізаційних операцій у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, вартості товарів (робіт, послуг), які наданні платнику податку в звітному періоді, сум невикористаної частини коштів, яка повертається із страхових резервів, сум коштів страхового резерву, які використані не за призначенням, сум штрафів та неустойки, пені, які отримані за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів (арбітражного чи третейського суду);

- сум державного мита, яке було попередньо оплачено та потім повернулося на користь платника податку;

- сум акцизного збору, які сплачені або нараховані покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету та рентних платежів;

- доходи від продажу електричної енергії, в тому числі і реактивної.

Не включаються до складу валових витрат наступні (згідно з пунктом 4.2 закону):

- суми податку на додану вартість, які отримані або нараховані підприємством платником податку на додану вартість крім випадків, коли підприємство продавець не є платником ПДВ;

- суми коштів або вартість майна, які отримані платником податку як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна у випадках, які передбачені законодавством, або сума коштів або майна, яка отримана платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій як компенсація прямих витрат та збитків, понесених платником податку в результаті порушення його прав;

- сума коштів, які надмірно були сплачені у вигляді податкових платежів, якщо такі суми не були враховані раніш до складу валових витрат;

- сума коштів або майна, які надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права і які емітовані платником податку;

- кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону. (Підпункт 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 в редакції Законів N 977-XIV від 15.07.99, N 2831-III від 29.11.2001, N 1957-IV від 01.07.2004)

- доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, які отримані платником податку від інших платників податку;

- кошти або майно, які надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, що надається іншими державами відповідно до укладених міжнародних угод;

- кошти, які надходять платнику податку з Державного інноваційного фонду на зворотній основі при здійсненні інноваційних проектів у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;

До валових витрат відносяться витрати виробництва та обігу, тобто суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальних формах, які здійснюються як компенсація вартості товарів, які придбані таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності і які визначаються статтею 5 цього закону. До головних з них відносяться:

- суми будь яких витрат, які сплачені або нараховані протягом звітного періоду при підготовці, організації та веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) та охороною праці;

- суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), які добровільно передані протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевих органів самоврядування, до неприбуткових організацій у розмірі не менш дво і не більше п’яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;

- суми коштів, які перераховані підприємствам всеукраїнських об’єднань осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС при умові що на цих підприємства за основним місцем працює не менш 75% таких осіб;

- суми коштів, які внесені до страхових резервів;

- витрати у вигляді плати за землю для підприємств, основною діяльністю яких є сільськогосподарська, за землі, які не використовуються у сільськогосподарському виробничому обороті;

- сума витрат, які не були раніш віднесені на витрати підприємства у зв’язку з втратою, знищенням, зіпсуванням документів, а також витрати, які не були враховані у звітному податковому періоді в зв’язку з допущеними помилками та виявленими в звітному податковому періоді;

- суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також сум заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності;

- суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих організаціям роботодавців та їх об’єднанням у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше ніж 0.2% фонду оплати праці платника податку у розрахунку за звітний період;

До складу валових витрат не включаються:

- потреби, які не пов’язані з веденням господарської діяльності, тобто проведенням прийомів, презентацій, свят, організацією відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб та інше;

- придбання, будівництво, реконструкція, модернізація, ремонт та інше поліпшення основних фондів та інші витрати, в тому числі нематеріальні активи, які підлягають амортизації;

- сплата податку на прибуток підприємств, на нерухомість, податку на додану вартість та інших податкових платежів, які визначаються окремими статтями цього закону;

- оплата штрафів, неустойки або пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

- виплата винагород або інших заохочувань, якщо вони не є компенсацією за фактично виконану роботу або надану послугу;

- витрати у вигляді збитків, які понесені платником податку у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, які нижчі за звичайні;

- витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними або іншими документами.

Особливо визначаються витрати подвійного призначення, згідно з пунктом 5.4 цього закону. До головних видів витрат відносяться:

- витрати, які пов’язані з забезпеченням найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, а також спеціальним харчуванням за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України;

- витрати, які пов’язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів і які не підлягають амортизації;

- витрати, які пов’язані з гарантійним ремонтом (обслуговуванням) або гарантійною заміною товарів, раніш проданих платником податку, але не вище 10% від сукупної вартості таких товарів, що були продані;

- витрати, які пов’язані з передпродажною підготовкою та реалізацією товарів, в тому числі організація прийомів, презентацій, свят та інші заходи, але не більше двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній рік;

- витрати платника податку, які пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, які підлягають амортизації або відшкодуванню), які перебувають на балансі платника податку;

- витрати, які пов’язані з страхуванням ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку, майна платника податку, кредитних та інших ризиків, іншої цивільної відповідальності;

- витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, які видаються державними органами (крім витрат на придбання торгових патентів, які встановлені Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»);

- витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку в межах фактичних витрат особи на проїзд до місця відрядження і назад, оплата вартості проживання у готелях (мотелях) та включених до таких витрати на харчування та різні побутові послуги. Додатково до витрат відносяться витрати, які не підтвердженні документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи в межах граничних норм, які встановлені Кабінетом Міністрів України;

- витрати, які пов’язані з утриманням та експлуатацією об’єктів соціальної інфраструктури, яка перебуває на балансі платника податку.

Крім того до витрат відносяться ті, які зазначені в пунктах 5.6, 5.7 та 5.8 цього закону.

Законом визначаються особливості оподаткування окремих видів діяльності стаття 7 цього закону). Вони полягають в наступному.

При здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій валові доходи та витрати визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчою за звичайною.

При здійсненні оподаткування страхової діяльності особливість полягає в визначенні валового доходу. До нього відноситься сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, які одержані страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України. Оподаткування здійснюється за ставкою 0% при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, та за ставкою 3% при отриманні доходу від виконання всіх інших видів страхування. Якщо страховик одержує доходи з інших джерел, то вони оподатковуються по звичайній ставці оподаткування прибутку (по стану на 01.01.2005 року – 25%).

Доходи, які отримані в іноземній валюті як результат здійснення операцій з продажем товарів, виконанням робіт або наданням послуг, перераховуються в гривні по офіційному курсу Національного банку України, який діяв на дату отримання доходу.

Якщо платник податку продає (або в будь якій іншій формі відчужує) свої основні фонди, то отриманий дохід включається в прибуток такого платника податку.

Оподаткування спільної діяльності здійснюється на підставі відповідного договору і виплата частини прибутку, яка отримана учасниками спільної діяльності і оподатковується за звичайною ставкою.

Оподаткування дивідендів здійснюється на підставі прийнятого рішення емітентом корпоративних прав про таку виплату своїм акціонерам і при цьому нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток, який є частиною загального податку на прибуток в розмірі звичайної ставки оподаткування прибутку. Авансовий внесок не справляється у разі виплати дивідендів у вигляді акцій за умови, що така виплата не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів у статутному фонді підприємства емітента. Юридичні особи, які отримують дивіденди не включають їх суму до складу свого валового доходу. Якщо виплата дивідендів здійснюється на користь фізичної особи, яка має статус привілейованої або іншій статус, який передбачає виплати фіксованого розміру дивіденду, то в цьому випадку авансовий внесок не справляється.

При оподаткування операцій з борговими вимогами до валового доходу не включаються і не підлягають оподаткуванню доходи, які отримані у вигляді фінансових кредитів, або повернення основної суми фінансових кредитів, які наданні платником податку іншим особам кредиторам, залучені платником податку кошти або майно в довірче управління та інше. Не зараховується до складу валових доходів ті, які отримані як повернення платником податку основної суми кредиту, коштів або майна з довірчого управління, основної суми депозитів, надання платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління та інше.

Особливий порядок оподаткування неприбуткових установ і організацій визначається пунктом 7.11 цього закону.

Існують особливості при оподаткуванні підприємств та організацій громадських організацій інвалідів. Такі організації взагалі звільняються від сплати податку на прибуток якщо майно є їх власністю і прибуток отриманий від продажу товарів (робіт та послуг). При цьому такі підприємства повинні бути зареєстрованими у відповідному органі податкової служби.

Від сплати податку на прибуток звільняються підприємства, які виробляють на митній території України продукти дитячого харчування, якщо це спрямовано на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін на такі продукти та інші види діяльності та підприємств.

Другим елементом, який відраховується від валових доходів при визначенні прибутку до оподаткування є амортизація. Згідно з Законом амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власної виробничої діяльності, а також ті, які самостійно вироблені, проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інше поліпшення основних фондів. Деякі види витрат платника податку не підлягають амортизації, а відносять на витрати звітного періоду згідно з підпунктами 8.1.3. та 8.1.4 цього закону.

З метою розрахунку амортизації всі основні фонди, до яких відносяться всі матеріальні цінності, які використовуються строком більш ніж 364 днів і вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним та матеріальним зносом поділяються на чотири групи:

- до першої групи відносяться - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі);

- до другої групи відносяться - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

- до третьої групи відносяться інші основні фонди, які не ввійшли до груп 1, 2 і 4;

- до четвертої групи відносяться електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Сума амортизаційних відрахувань визначається як нарахована для кожного із календарних кварталів, які входять до звітного періоду, причому така сума визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості основних фондів на початок розрахункового кварталу для кожної групи основних фондів. Балансова вартість основних фондів та її індексація визначаються розрахунками згідно з підпунктами 8.3.2. та 8.3.3 цього закону. Амортизація основних фондів груп 2. 3. 4 проводиться до досягнення нульового значення балансової вартості групи. Для кожної групи основних фондів встановлена норма амортизації. Для 1 групи – 2%, для 2 групи – 10%, для 3 групи – 6%, для 4 групи – 15%. При цьому визнано, що платник податку може прийняти рішення при застосування інших норм амортизації, але вони не повинні перевищувати норми, які визначені згідно з цим законом.

Особливо визначається порядок амортизації витрат, які пов’язані з видобутком корисних копалин. Норми амортизації для свердловин, які використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у відсотках до їх первісної вартості у такому розмірі (в розрахунку на рік):1-й рік експлуатації - 10%; 2-й рік – 18%; 3-й рік – 14%; 4-й рік – 12%; 5-й рік – 9%; 6-й рік – 7%; 7-й рік – 7%; 8-й рік – 7%; 9-й рік – 7%; 10-й рік – 6%; 11-й рік - 3 %. Особливістю є також те, що індексація балансової вартості свердловин, які використовуються для розробки нафтових та газових родовищ не проводиться.

Ставка податку на прибуток за станом на 01.01.2005 року встановлена в розмірі 25% до об’єкта оподаткування. Не підлягають оподаткуванню виграші у державних грошових лотереях при умові, що призовий фонд складає не менш 50% від суми отриманих доходів, а відрахування до Державного бюджету податку на прибуток здійснюється згідно з визначеної законом ставкою.

Оподаткування нерезидентів, виробників сільськогосподарської продукції відбувається тільки з доходів, які отримані їм із джерел походження з України від провадження господарської діяльності, відбувається у порядку та за ставками, які визначаються статтею 13 та 14 цього закону.

Суми податку до сплати визначають платники самостійно згідно з ставками, які визначаються цим законом. Сплата цього податку відбувається на підставі заповненої та зданої до податкової інспекції податкової декларації. Згідно з цим законом період звіту та кінцевого строку сплати податку на прибуток підприємств визначений як квартальний. Податок нараховується до бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України.

Відповідальність за правильність нарахування та дотримання строків сплати та подання податкової декларації несе безпосередньо платник податку. При виявленні фактів приховування розміру сум сплачених податку на прибуток або при ухиленні сплати цього податку до порушників застосовуються різні штрафні санкції та адміністративна і карна відповідальність.

В сучасних умовах можливо визначити позитивні та негативні риси діючого Закону про оподаткування прибутку підприємства. До позитивного можливо віднести невелику, в порівнянні з іншими країнами світу ставку податку та тенденція до поступового зниження її в Україні. По цьому податку існують пільги, які можуть стимулювати розвиток окремих видів діяльності або збільшення обсягів діяльності підприємства. Цей податок важко, а в деяких випадках не можливо перекласти на споживача, тому що в цьому випадку зменшується конкурентоспроможність продукції за рахунок збільшення ціни виробу. Підприємства можуть розраховувати по цьому податку на отримання податкового кредиту.

До негативних можна віднести те, що законодавство по цьому податку не стабільне, часто змінюється. На цей податок встановлена пропорційна ставка, однакова для підприємств поза залежності від виду його діяльності (цілком зрозуміло що отримати прибуток в ігорному бізнесі або в посередницький діяльності можливо при мінімальних витратах і докладаючи менші зусилля для цього). В більшості випадків цей податок виконує головним чином фіскальну функцію. Стимулююча функція виконується через надання пільг, яких достатньо багато і не взагалі вони достатньо обґрунтовані. Відсутній пріоритет при наданні пільг або взагалі зменшення податкового тягаря для підприємств виробничої сфери. Не визначеність в більшості випадків з приводу віднесення витрат на окремі статті та на прибуток приводить до того, що за рахунок збільшення витрат (наприклад по заробітній платі) є можливість підприємству зменшити базу оподаткування, а відповідно і суми податку на прибуток. Практично відсутня можливість застосування прискореної амортизації. В зв’язку з існуванням податкового обліку існує непорозумінні при визначенні валового доходу та валових витрат в зв’язку з настанням першої з подій: або оплати, яка надійшла на розрахунковий рахунок платника, або відвантаження готової продукції. Поки що існує багато випадків ухилення від сплати податку на прибуток підприємства.

6.5. Податок на доходи фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб є одним з головних прямих податкових платежів в державному бюджеті України.

Він стягується з доходів фізичних осіб і залежить від його розміру доходу та джерела його отримання. До фізичних осіб відносяться особи, громадяни України, а також фізичні особи без громадянства та громадяни іноземних держав. При визначені та розрахунку сплати цього податку всі фізичні особи поділяються на резидентів та нерезидентів. До резидентів відносяться особи, громадяни України, або ті хто має постійне місце проживання в Україні, або особа, яка має постійне місце проживання в іншій країні але має більш тісні особисті чи економічні зв’язки в Україні та перебуває в Україні не менш 183 днів включаючи день приїзду та від’їзду. Такою умовою визначення місця знаходження може бути місце постійного проживання сім’ї або реєстрація її як суб’єкта підприємницької діяльності. Підставою для визначення її як резидента є самостійне визначення ним основного місця проживання на території України, або його реєстрація як самозайнятої особи. До нерезидентів відносяться особи, які не є резидентами України.

Класифікація по цій ознаці має значення при визначенні сфери оподаткування:

- для резидентів – всі доходи, які він отримує як на території України так і за її межами;

- для нерезидентів – доходи, які отримані тільки на території України.

Правовою базою визначення цього податку є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV з подальшими змінами та доповненнями.

Суб’єктом цього податку є фізичні особи: резиденти та нерезиденти.

Об’єктом оподаткування є доходи, які отримані платником податку за звітний період. Якщо доходи отримані у вигляді валютних цінностей, то така вартість перераховується у гривні за валютним курсом Національного банку України на момент одержання цих доходів. Якщо доходи були отримані в не грошовій формі, то їх вартість визначається виходячи з звичайних цін та з урахуванням коефіцієнта, який розраховується виходячи з ставки податку, який встановлений на момент нарахування. Якщо доходи отримані у вигляді заробітної плати, то об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума заробітної плати яка зменшена на розмір збору до Пенсійного фонду України, внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, тобто які відповідно діючому законодавству справляються за рахунок доходу найманої особи.

Згідно з діючим законом до загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи включаються:

- доходи, які отримані у вигляді заробітної плати, винагород, різних нарахувань в відповідності до умов трудової угоди або цивільно-правового договору;

- доходи від продажу об’єктів прав інтелектуальної власності, у вигляді авторської винагороди, авторські гонорари, інша плата за надання права на користування або розпорядження іншими особами нематеріальними активами, в тому числі і отримані спадкоємцями власниками такого нематеріального активу;

- сума (вартість) подарунків за винятком коштів та майна (майнові чи немайнові права), які подаровані одним членом подружжя іншому, у межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності;

- сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страхування, яка сплачена будь-якою особою – резидентом, іншою піж платник податку, за такого платника чи на його користь крім пунктів а. б. в. статті 4.2.4. даного закону України;

- сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування в випадках та розмірах, які визначені пунктом 9.8 статті 9 цього Закону;

- частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положенням статей 11-12 цього Закону;

- доход від надання майна в оренду або в суборенду, який визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього Закону;

- оподатковуваний дохід, який не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковими органами згідно з законом;

- доход, який отриманий платником податку від його працедавця у вигляді вартості використаного житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, які надані платнику в безоплатне користування, вартість майна та харчування, які отримані платником податку безоплатно, вартість послуг домашнього обслуговування персоналу, які безоплатно отримані платником податку, суми грошової або майнового відшкодування будь-яких витрат платника податку (крім тих, що підлягають обов’язковому відшкодуванню), суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, які анульовані кредитором за його самостійним рішенням і які не пов’язані з процедурою банкрутства, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також сума знижки з ціни (вартості) товару або послуги, що перевищують звичайну ціну;

Дата добавления: 2014-01-07