Контрольні питання по темі “Податкова система та історія її розвитку”. 10 страница

- дохід у вигляді неустоїк, штрафів, пені, які фактично отримані платником податку як відшкодування матеріальної та нематеріальної (моральної) шкоди крім пунктів а. б. в. г., які визначені в пункті 4.2.10 цього Закону;

- дохід у вигляді процентів, дивідендів та роялті, виграшів, призів, інші доходи (крім доходів, які зазначені в статті 4.3 цього Закону);

- інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами (в тому числі корпоративними правами), які випущені в інших ніж цінні папери формах;

- сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку ні відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;

- кошти, або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, належно від призначеної ним міри покарання.

Законом визначаються доходи, які не включаються до складу місячного або річного оподатковуваного доходу і не підлягають відображенню в податковій декларації. До них відносяться:

- сума державної адресної допомоги, житлових та інших субсидій та дотацій, компенсацій, які платник податку отримує з бюджету, Пенсійного фонду України, фондів загальнообов’язкового державного страхування, в тому числі допомога, яка визначається пунктами а. б. в. г. д. статті 4.3.1. даного Закону (але це не поширюється на виплати заробітної плати, виплати, які пов’язані з тимчасовою втратою працездатності та регресивні виплати);

- грошові кошти, які отримані платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону;

- доходи, які отримані від розміщення коштів у цінні папери, які емітовані Міністерством фінансів України або виграші у державну лотерею;

- сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, яка завдана йому в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС та суми виплат чи відшкодувань, яка здійснюється професійними та творчими спілками їх членам, Товариством Червоного Хреста України на користь суб’єкта, який отримує благодійну допомогу, а також допомога, яка надана іншими благодійними фондами України;

- кошти, які внесені на обов’язкове страхування платника податку згідно з діючим законом але іншим ніж збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, або на державне обов’язкове соціальне страхування, а також кошти, які вносяться не платником податку, а його працедавцем у розмірах, які визначаються законом;

- кошти, які отримані у вигляді майна та немайнових активів, які надходять платнику податку за рішенням суду внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя при розірванні шлюбу або визнання його недійсним;

- аліменти, які виплачуються платником податку;

- кошти або майно, які отримує платник податку як подарунок з урахуванням положень пункту 14.2 статті 14 цього Закону;

- кошти, або майно, майнові чи немайнові права, які отримує спадкоємець – фізична особа – у разі оформлення права на спадщину в порядку, який передбачається положенням пункту 13.2 статті 13 цього Закону;

- вартість товарів, які надходять платнику податку як їх гарантія у порядку, який встановлений діючим законодавством, а також грошова компенсація вартості таких товарів у разі повернення таких товарів протягом гарантійного строку;

- кошти, які отримає платник податку в рахунок компенсації вартості майна, примусово відчужених державою у випадках, які передбачені діючим законодавством;

- вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також вартість робочого одягу, взуття, обмундирування засобів особистого захисту, отриманих у тимчасове користування платником податку, які надаються працедавцем в межах граничного строку використання, який ще не настав. В іншому випадку первісна вартість майна включається до складу додаткових благ, наданих такому платнику податку;

- дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), які емітовані юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди з умовою що таке нарахування не збільшує пропорцій участі всіх акціонерів;

- розмір коштів, які працедавець сплачує за навчання найманої особи за профілем діяльності але не вище суми, яка визначається у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону;

- кошти або вартість майна (послуг), які надаються на поховання платника податку будь якою фізичною особою, благодійною організацією або працедавцем за останнім місцем його роботи у розмірі, який не перевищує подвійний розмір суми, яка визначається у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону;

- кошти або вартість майна, яка надається як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем, якщо вона надається з прибутку працедавця, який залишився після його оподаткування;

- вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою професійною спілкою членом якої платник податку є, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнодержавного обов’язкового соціального страхування;

- дохід, який отриманий підприємцем або самозайнятою особою якщо вона обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування;

- стипендії, які виплачуються з бюджету учням, студентам, ординатору, аспіранту або ад’юнкту, але не вище суми, яка визначена підпунктом 6.5.2 пункту 6.5 статті 6 цього Закону;

- вартість одягу, взуття, грошова допомога, яка надається дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків у порядку та розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України;

- сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби, в тому числі і тих, хто проходить альтернативну службу;

- гроші, які отримані донорами за здавання крові, грудного жіночого молока та інших видів донорства і які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою;

- вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно або з знижкою відповідно до Закону;

- кошти, які отримані платником податку за здану (продану) ним вторинну сировину та побутові відходи (за винятком брухту чорних або кольорових металів);

- сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, яка отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне страхування, при виконанні умов підпунктів а. б. в. пункту 4.3.13 статті 4 цього Закону, а також суми страхової виплати, страхового відшкодування, викупна сума або їх частина, яка отримана платником податку за договором довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного страхування в порядку, який визначений пунктом 9.8 статті 9 цього Закону.

Базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України або внесків до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.

По цьому податку визначається таке поняття як податковий кредит. Це сума або вартість витрат, які понесені платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидента, фізичної чи юридичної особи протягом звітного року (крім витрат на сплату ПДВ та акцизного збору) на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу. Податковий кредит надається на підставі фактично понесених витрат, які підтверджуються фіскальними, товарними чеками, касовими ордерами, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договорами, які ідентифікують продавця товару (робіт, послуг) та визначають суми витрат.

До витрат, які дозволяється відносити до складу податкового кредиту відносяться:

- частину суми процентів за іпотечним кредитом, яка сплачена платником податку. Ця сума розраховується виходячи з мінімальної та фактичної суми площі житла та відповідно розрахованого коефіцієнта. Якщо коефіцієнт більш ніж одиниця, то до суми податкового кредиту включається вся сума фактично сплачених процентів за іпотечний житловий кредит, але право на включення до складу податкового кредиту суми, розрахованої згідно з статтею 10 цього Закону надається платнику податку не частіше ніж один раз на 10 календарних років;

- сума коштів або вартість майна, які передані платником податку як пожертвування або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні у розмірі два відсотка, але не більш ніж п’ять відсотків від суми його оподатковуваного доходу за звітний період;

- суму коштів, які сплачені на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої освіти навчання такого платника податку, іншого члена його сім’ї першого ступені споріднення, але при цьому існує обмеження – дохід платника податку у вигляді заробітної плати, який отриманий за звітний місяць і його розмір не перевищує суми місячної мінімальної заробітної плати, яка встановлена на 1 січня звітного податкового року, яка помножена на коефіцієнт 1.4 та округлена до найближчих 10 гривен;

- сума власних коштів платника податку, яка сплачена на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступені споріднення, в тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, які не покриваються виплатами з фонду загальнообов’язкового медичного страхування, крім витрат, які визначаються підпунктами а. б. в. г. д. е. є. ж. з. пункту 5.3.4. статті 5 цього Закону;

- суму витрат на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страхувальнику-резиденту за договорами довгострокового життя та недержавного пенсійного страхування як самого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступені споріднення, яка не перевищує суму, яка визначається підпунктами а. б. пункту 5.3.5 статті 5 даного Закону;

Але при розрахунку податкового кредиту існують і обмеження:

- такий кредит нараховується тільки резиденту України, який має індивідуальний ідентифікаційний номер;

- сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати розмір загального оподатковуваного доходу платника податку, який був отриманий їм протягом звітного періоду;

- якщо платник податку не скористувався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Вперше введено таке поняття як податкова соціальна пільга. Вона встановлюється для платника податку, який отримав доход у вигляді заробітної плати, якщо її сума, яка отримана за звітний місяць не перевищує розмір місячного прожиткового мінімуму встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженому на 1.4 та округленому до найближчих 10 гривен. При цьому працедавець за місцем надання такої податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів у вигляді заробітної плати та суми наданої податкової соціальної пільги згідно з підпунктами а. б. в. пункту 6.5.2 статті 6 цього Закону. Така пільга надається (з урахуванням обмежень, які викладені в пункті 6.5 статті 6 цього закону) для самотніх матерів та батьків у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, для тих хто утримує дитину інваліда І або ІІ групи у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, має троє чи більше дітей віком до 18 років на кожну дитину, є вдівцем або вдовою, є особою, яка законом віднесена до 1 або 2 групи категорії осіб, постраждалими внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, є учнем, студентом, аспірантом, ад’юнктом, військовослужбовцем строкової служби, є інвалідом 1 та 2 грипи інвалідності в тому числі з дитинства, а також особи, які визначені в підпунктах 6.1.3 статті 6 цього Закону.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахування місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування. Для цього платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, яка визначається центральним податковим органом. При цьому порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 6.3.3 цього Закону визначаються доходи, до яких не може застосовуватись податкова соціальна пільга. Якщо платник податку подає заяву на отримання податкової соціальної пільги за декількома місцями праці, то він втрачає право в подальшому отримати таку пільгу взагалі, а працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку.

Згідно з підпунктом 22.4 статті 22 на перехідний період встановлюються наступні ставки податкової соціальної пільги:

- у 2004 році – 30% суми податкової соціальної пільги, яка визначена у пункті 6.1.1 пункту 6.2 статті 6 цього Закону;

- у 2005 році – 50% суми податкової соціальної пільги, яка визначена у пункті 6.1.1 пункту 6.2 статті 6 цього Закону;

- у 2006 році – 80% суми податкової соціальної пільги, яка визначена у пункті 6.1.1 пункту 6.2 статті 6 цього Закону;

- у 2007 році – 100% суми податкової соціальної пільги, яка визначена у пункті 6.1.1 пункту 6.2 статті 6 цього Закону;

Методика розрахунку податкової соціальної пільги приводиться на наступному прикладі.

На 1 січня 2005 року прожитковий мінімум встановлений на рівні 423 грн., а мінімальна заробітна плата на рівні 262 грн. Розраховується розмір загальної податкової соціальної пільги:

262 грн. х 50%: 100% = 131 грн.

Право на отримання податкової соціальної пільги отримують громадяни, доходи яких не перевищують:

423 грн. х 1.4 = 592.2 грн.

При нарахуванні загального доходу сума заробітної плати об’єкту оподаткування зменшується на розмір відрахування до Пенсійного фонду України, внесків до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування та фонду державного загальнообов’язкового страхування на випадок безробіття, тобто:

592.2 грн. х 2%: 100% = 11.84 грн.

592.2 грн. х 0.5%: 100% = 2.96 грн.

592.2 грн. х 0.5%: 100% = 2.96 грн.

Разом 592.2 грн. – 11.84 – 2.96 – 2.96 = 574.44 грн.

Сума відрахування податку з доходів фізичних осіб в цьому випадку становить:

(574.4 грн. – 131 грн.) х 13%: 100% = 57.65 грн.

В цьому випадку розмір заробітної плати, яку отримує робітник становить:

592.2 грн. – 57.65грн. – 11.84грн. – 2.96грн – 2.96грн. = 516.79 грн.

При цьому варто зазначити, що при збільшенні доходу більш зазначеної суми навіть на гривню податок на доходи фізичної особи збільшується на 17.63 грн.

(593 грн. х 13%: 100% = 77.09 грн. та 77.09 грн. – 57.65 грн. = 19.44грн.)

Ставка податку на доходи фізичної особи з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року ставка податку встановлена в розмірі 13%, а з 1 січня 2006 року – 15%. Сплата цього податку відбувається методом «у джерела», тобто працедавець відраховує цей податок від доходу фізичної особи в момент розрахунку йому заробітної плати згідно з встановленими ставками. Якщо платник податку отримує доходи, які не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні, або виплати, які платник податку зобов’язаний самостійно включити до складу річного оподатковуваного доходу, то він зобов’язаний подати річну декларацію з цього податку. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у не грошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Законом встановлені особливості при продажу об’єктів нерухомого майна, яке перебувало у власності платника податку. Дохід, отриманий від продажу не частіше одного разу протягом податкового року будинку, квартири чи кімнати, включаючи землю або присадибну ділянку, оподатковується по ставці 1% від вартості такого майна, якщо загальна площа такого будинку, квартири або кімнати не перевищує 100 квадратних метрів. У разі перевищення цієї норми, дохід оподатковується по ставці 5 % від об’єкту оподаткування.

Дохід від продажу об’єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, яка зазначена у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, яка розрахована державним органом, який уповноважений здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

При обміні одного об’єкту нерухомості на інший, кожна сторона договору міні сплачує 50% від суми податку, розрахованому згідно з положенням підпунктів 11.1.1 чи 11.1.2 цього Закону.

З метою оподаткування об’єкти спадщини поділяються на різні види згідно з підпунктами а. б. в. г. д. пункту 13.1 статті 13 цього Закону, і згідно з цим розподілом визначається відповідна ставка оподаткування. Крім того визначається ступінь спорідненості нащадків спадщини.

Якщо платник податку втрачає майно в наслідок викрадання або стихійного лиха і на підставі цього отримує страхові відшкодування, то він повинен витратити отримані суми до кінця календарного року наступному за роком, у якому відбулася така страхова подія, на відновлення такого майна або придбання, аналогічного втраченому. Якщо платник податку не здійснив таку заміну, то невикористана сума такого страхового відшкодування включається до складу його відповідного річного оподатковуваного доходу. При цьому факт втрати майна повинен бути підтверджений офіційними висновками органів внутрішніх справ або іншими органами або установами чи організаціями, які, відповідно до законодавства, уповноважені засвідчити наявність обставин непереборної сили.

Юридична особа, яка здійснює нарахування та стягнення цього податку, за своїм місцезнаходженням або місцезнаходженням своїх підрозділів одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податків доходів, перераховує суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, які відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України. Останні здійснюють, в установленому Бюджетним кодексом України порядку, спрямовують розподіленні суми до відповідних місцевих бюджетів.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податків до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений орган, який нараховує оподатковуваний дохід. Контроль за правильністю та своєчасністю сплати цього податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або його уповноваженого органу.

Річна податкова декларація про майновий стан і доходи подається платником податку в випадках, коли він повинен надавати таку декларацію згідно з діючими законами або для отримання податкового кредиту. Якщо платник податку отримує доходи виключно від податкових агентів, які зобов’язані подавати звітність з цього податку встановленому порядку, то обов’язок платника податку з подання декларації вважається виконаним. Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником здійснювати таке заповнення.

Сума податкових зобов’язань, донарахованих податковим органом, підлягає сплатити до відповідного бюджету у строки, які встановлені діючим законодавством. Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, яка визначена у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

Форма податкової декларації визначається центральним податковим органом та узгоджується з комітетом Верховної Ради України. Бланки декларації повинні видаватися безоплатно податковими органами платникам податків на їх запит і повинні бути загальнодоступними для населення.

6.6. Плата за землю

Плата цього податку здійснюється на підставі Закону України «Про плату за землю», який був прийнятий 3 липня 1992 року № 2535-ХІІ з урахуванням подальших змін та доповнень. Цим Законом визначаються розміри та порядок сплати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, які надійшли від плати за землю.

Даним Законом встановлено що використання землі в Україні є платним, причому плата за землю встановлюється в вигляді земельного податку або орендної плати, яка визначається на підставі грошової оцінки землі. Цей податок сплачують власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (крім орендарів та інвесторів). За земельну ділянку, яка надається в оренду, справляється орендна плата на підставі договору оренди.

Суб’єктом сплати цього податку виступають власники земельних ділянок, земельної частки (пай) та землекористувачі, в тому числі орендарі. В якості об’єкта плати є земельна ділянка, земельна частка (пай), які перебувають у власності або користуванні, в тому числі і на умовах оренди.

Ставки земельного податку з землі сільськогосподарського призначення встановлені у відсотках від її грошової оцінки у наступних розмірах:

- для рілля, сіножатей та пасовищ – 0.1;

- для багаторічних насаджень – 0.03.

Ставки земельного податку на земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, відстань від ринків сировини або збуту товарів, стану шляхів, але не вище ніж в два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів.

Згідно з статтею 7 цього Закону за земельні ділянки, які зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними та дачно - будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, податок справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої статті 7 цього Закону. За земельні ділянки, які надані для потреб лісового господарства, за винятком окремих видів ділянок, податок справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

З метою зменшення зацікавленості в використанні суб’єктами господарювання земельних ділянок на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, які зайняті будь якими спорудами, що не пов'язане з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами другою та п'ятою статті 7 цього закону Це ж стосується і земельних ділянок, які зайняті будь якими спорудами і розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, і які не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються підвищені коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами другою та п'ятою статті 7 цього закону в розмірах від 1.5 для місцевого значення до 7.5 для міжнародного значення. На частину площ земельних ділянок, які надаються підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, податок справляється у п'ятикратному розмірі.

На земельні ділянки, які надаються для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення податок справляється з розрахунку п’ять відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. За земельні ділянки, які надаються в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, податок справляється у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. За земельні ділянки, які надані на землях лісового фонду, податок на землю справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством, а за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та різними господарськими спорудами, податок справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. За земельні ділянки, які надані на землях водного фонду, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Цей податок має пільги у вигляді звільнення від його сплати. Вони можуть класифікуватися по двох ознаках: юридичні особи (підприємства, установи, організації) та фізичні особи. До перших відносяться:

- заповідники (історико-культурні, національні природні парки, заказники, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, інші заповідні урочища);

- вітчизняні науково-дослідні установи та господарства і навчальні заклади сільськогосподарського профілю та професійно-технічні училища;

- органи державної влади, місцевого самоврядування, інші заклади та установи і організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету;

- різні вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які використовуються за цільовим призначенням;

- релігійні та благодійні організації, які зареєстровані і не займаються підприємницькою діяльністю і не отримують доходу;

- на період функціонування спеціальних економічні зони «Яворів», «Трускавець», «Славутич», «Азов», «Донецьк», «Миколаїв» мають пільги по цьому податку суб’єкти, які реалізують на території цих зон різні інвестиційні проекти, які схвалені виконавчими комітетами міських рад цих зон;

- покупець земельної ділянки у вигляді незавершеного будівництва на період будівництва, які визначені умовами приватизації;

- мають пільги по сплаті цього податку новостворені фермерські господарства на протязі трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах на протязі п’яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність та інші.

Серед фізичних осіб, які мають пільги по сплаті цього податку виділяють наступні:

- інвалідів I і II груп;

- громадян, які виховують трьох і більше дітей;

- громадяни, члени сімей яких проходять строкову військову службу;

- пенсіонери, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- громадяни, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При встановленні пільг по цьому податку існує особливість, сутність якої полягає в тому, що коли право на пільгу у платника податку виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. Якщо платник податку втратив право на пільгу протягом року, то в цьому випадку податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.

Обчислення та нарахування земельного податку відбувається на підставі даних державного земельного кадастру, при цьому цей податок нараховується безпосередньо юридичною особою згідно з формою, яку встановлює Державна адміністрація України і щороку подають відповідні дані про стан з 1 січня до 1 лютого в відповідну державну інспекцію. Нарахування земельного податку громадян проводиться державними податковими інспекціями які видають платнику цього податку в строк до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку. Цей податок сплачується власниками землі та землекористувачами з дня виникнення права на власність або права користування земельною ділянкою.

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельним ресурсам, при цьому оцінка проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України. При цьому кожен рік проводиться уточнення грошової оцінки землі за станом на 1 січня наступного року. Така оцінка використовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні ці вільно-правових угод.

Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність сплати податку на землю несуть безпосередньо платники податку. Контроль за сплатою цього податку здійснюють державні податковими інспекціями.

6.7. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Цей податок справляється на підставі Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», який був прийнятий 11 грудня 1991 року № 1963-ХІІ.

Згідно з вищезазначеним Законом суб’єктами сплати цього податку є юридичні (підприємства, організації, установи, в тому числі і з іноземними інвестиціями) та фізичні особи, в тому числі і іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством транспортні засоби. Якщо фізична особа передає право на користування іншій особі, то цей податок сплачує власник цього транспортного засобу, або від його імені особа, якій передано право на користування цим транспортним засобом.

Об’єктами оподаткування є всі транспортні засоби, до яких відносяться: трактори колісні, автомобілі для перевезення пасажирів, автомобілі легкові, вантажні, та спеціального призначення, яхти, судна парусні з допоміжним двигуном або без нього, човни моторні, катери, інші човни. Визначаються транспортні засоби, що не є об’єктом оподаткування, до яких відносяться: трактори на гусеничному ходу, мотоцикли та мопеди, автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні, транспортні засоби вантажні, самохідні, які використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на коротку відстань та інші транспортні засоби.

Дата добавления: 2014-01-07