Відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне на випадок безробіття

Підставою для відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообов’язковедержавне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ. Цим законом визначаються головні принципи страхування на випадок безробіття, до яких відносяться: надання державної гарантії реалізації застрахованим особам своїх прав; обов’язкове страхування на випадок безробіття всіх найманих робітників, а також тих, які забезпечують себе самостійно; цільове призначення коштів страхування на випадок безробіття; солідарності та субсидування; обов’язковість фінансування витрат, які пов’язані з матеріальним забезпечення у випадку безробіття представникам застрахованих осіб; паритетність в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави представників застрахованих осіб та роботодавців; надання на період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації допомоги не нижче затвердженого прожиткового мінімуму, диференціація розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття; законодавчо визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Цим законом визначаються особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття. До них відносяться ті, хто працює на умовах трудового контракту та деякі інші категорії населення (наприклад ті, хто проходить альтернативну службу, хто працює неповний робочий день та інші). Статус застрахованої особи вона отримує після укладання трудового договору та з цього ж дня починається сплата страхових внесків і видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Не підлягають цьому страхуванню працюючи пенсіонери та іноземці і особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом, якщо це передбачено міжнародними договорами України.

Право на матеріальне забезпечення та соціальне страхування мають застраховані особи і деякі категорії незастрахованих осіб (головним чином робітники силових структур та відомств). Громадяни, які працюють за кордоном і не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, а також громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно та працівники вільних професій, мають право на матеріальне забезпечення та соціальне страхування при умові, що вони сплачують страхові внески на цей вид страхування.

Визначаються різні види матеріального забезпечення та соціальні послуги. До перших відносяться допомога по: безробіттю, в тому числі одноразова матеріальна допомога для безробітних підприємців та непрацездатним особам, які перебувають на утриманні; частковому безробіттю, у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; на поховання у разі смерті або особи, яка знаходиться на його утриманні. До соціальних послуг відноситься професійна підготовка та перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація безробітних; пошук підходящої роботи та сприяння працевлаштуванню, в тому числі фінансування та надання роботодавцям дотацій на створення додаткових робочих місць; надання інформаційних та консультаційних послуг тощо.

Для управління процесами страхування на випадок безробіття, провадження збору та акумуляція страхових внесків, контролю за їх використанням, виплати забезпечення та надання соціальних послуг утворюється Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі Фонд безробіття), який є цільовою некомерційною організацією. При цьому в якості гаранта забезпечення застрахованих осіб і наданням їм відповідних соціальних послуг виступає держава. Кошти цього Фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Всі застраховані особи є членами цього фонду.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб та роботодавців, причому до складу правління його входять по 15 представників цих сторін. Від держави представники призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб та роботодавців делегуються профспілками, їх об’єднаннями та об’єднаннями роботодавців. Строк повноважень членів правління Фонду становить 6 років і закінчується в день першого засідання нового складу правління Фонду. До складу Фонду не можуть входити особи не громадяни України або ті, хто має судимість за вчинення умисного злочину і яка ще не погашена і не знята в установленому законом порядку. Голова Фонду вибирається на два роки від представників кожної сторони. Відповідно два його заступника обираються також від кожної сторони. Засідання правління Фонду проводиться не рідше ніж один раз на квартал і вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш ніж дві третини від представників кожної сторони. Повноваження Фонду та напрямки його діяльності визначаються статтею 11 цього Закону.

Державний нагляд за здійсненням процесів страхування на випадок безробіття здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Цей Фонд формується з різних джерел, до головних з яких відносяться: страхові внески застрахованих страхувальників – роботодавців; асигнування державного бюджету; суми отриманих фінансових санкцій за порушення встановленого законодавством порядку; прибуток, який отриманий від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі на депозитних рахунках; благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, а також інші надходження.

Кошти Фонду можуть використовуватись тільки цільовим засобом на: виплату забезпечення та надання соціальних послуг; відшкодування Пенсійному фонду України витрат, які пов’язані із достроковим виходом на пенсію; фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; створення резерву коштів Фонду.

Розміри страхових внесків за поданням Кабінету Міністрів України встановлює Верховна Рада України і їх сплачують щомісячно в день одержання роботодавцями в установах банку коштів на оплату праці. Від сплати цих внесків звільняються застраховані особи, які знаходяться в відпустці по догляду за дитиною до досягненні неї трирічного віку та відпустці по догляду за дитиною до досягненню нею шестирічного віку, а також особи в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

Страхові внески сплачуються:

- для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, до якої входить основна та додаткова заробітна плата, різні заохочувальні і компенсаційні виплати та інше. При цьому потрібно зазначити, що вони можуть відносити ці витрати на свої валові витрати;

- для найманих робітників – у відсотках до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати;

- для осіб, які працюють за кордоном і не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, а також громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно та працівники вільних професій у відсотках до сум оподатковуваного доходу.

Застрахована особа може розраховувати на допомогу по безробітною в випадках, коли вона на протязі 12 місяців або 26 календарних тижнів, які передували початку безробіття працювала на умовах повного або неповного робочого дня (тижня). Таке право зберігається і в випадках коли застрахована особа мала перерви страхового стажу з поважних причин, до яких відносяться: навчання в професійно-технічному та вищому навчальному закладі, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денної форми навчання; проходження строкової військової служби; здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років або пенсіонером та інші поважні причини.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи і не може продовжуватись більш як 360 календарних днів на протязі двох років. Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплат не може перевищувати 720 календарних днів. Ця допомога також може виплачуватись одноразово для організації підприємницької діяльності, але в випадках коли ця категорія робітників не може бути працевлаштована на ринку праці по причині відсутності підходящої роботи, а також особам яким виповнилось 18 років за їх бажанням.

Розмір допомоги по безробіттю визначається в відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), в залежності від страхового стажу: до 2 років – 50%; від 2 до 60 років – 55%; від 6 до 10 років – 60%; понад 10 років 70%. Розмір допомоги залежить також від тривалості безробіття і визначається в відсотках: за перші 90 календарних днів – 100%, протягом наступних 90 календарних днів – 80 відсотків, у подальшому – 70 відсотків. Якщо особа звільняється з роботи за власним бажанням без поважних причин виплати починаються з 91-го календарного дня. Середньомісячна заробітна плата визначається з всіх видів виплат, на які нараховувались страхові внески, при цьому допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, яка склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, який встановлений законодавством.

Безробітному може також надаватися допомога по частковому безробіттю. Вона надається в випадках коли ця особа є застрахованою, і надається з метою зменшення втрат особи внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві тривалості робочого часу та перерви в отриманні заробітної плати, чи скорочення її розмірів у зв’язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин. Це відбувається при простої на підприємстві або в цеху, що має невідворотній тимчасовий характер і триває не менш одного місяця і не перевищує шість місяців, або простій протягом місяця, що охопив не менш як 30% чисельності працівників підприємства і в яких простої становлять 20 і більше відсотків часу. Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, які передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менш 26 календарних тижнів і ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу. Не надається допомога в випадках, коли особа відмовилась від підходящої роботи на цьому або іншому підприємстві, працює на підприємстві на умовах сумісництва, проходить альтернативну службою. Така допомога надається з першого дня простою і не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.

Застрахованим особам на період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості виплачується матеріальна допомога на весь період цього процесу.

При закінченні строку виплати допомоги по безробіттю її видача може бути продовжена при умові, що середньомісячний сукупний дохід на одного члена сім’ї не перевищує прожитковий мінімум, який встановлений на цей час законом. Матеріальна допомога встановлюється в розмірі 75% від прожиткового мінімуму.

Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка була у нього на утриманні виплачується особам, які здійснювали таке поховання в розмірі одного прожиткового мінімуму.

Також Фондом може надаватися дотація роботодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, які були направленні службою зайнятості у розмірі не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області.

Статтею 31 цього закону визначаються умови припинення виплат по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю.

Якщо особа незастрахована і шукає роботу вперше, то вона отримує допомогу в розмірі одного прожиткового мінімуму, який встановлений діючим законодавством на цей час. Вона виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в державній службі зайнятості і тривалість виплат не повинна перевищувати 180 календарних днів.

Стаття 34, 35, 36 визначає права, обов’язки та відповідальність у сфері страхування на випадок безробіття. Так Фонд має право застосовувати фінансові санкції та стягувати штрафи з посадових осіб та страхувальників у разі порушення ними діючого законодавства. Фонд зобов’язаний забезпечувати збір страхових внесків; виплачувати матеріальне забезпечення та надавати соціальні послуги; вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечувати фінансову стабільність фонду; здійснювати контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків; щорічно складати звіт про результати своєї діяльності та інформувати застрахованих осіб про результати своєї діяльності. Він також несе відповідальність за шкоду, яка заподіяна особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання забезпечення, які передбачаються діючим законодавством.

Роботодавець має право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників та на захист своїх прав.

Він зобов’язаний зареєструватись у виконавчій дирекції фонду за місцем свого знаходження у 10-дений строк після отримання свідоцтва про державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності; своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески; надавати дирекції Фонду відомості про прийнятих на роботу працівників. Їх заробітну плату та використаний робочий час; сплату страхових внесків; ліквідацію чи реорганізацію підприємства, установи, організації, зміни юридичної адреси. Він несе відповідальність за шкоду, яка заподіяна застрахованим особам внаслідок несвоєчасного або неналежного виконання обов’язків, які передбачаються діючим законодавством.

Застраховані особи мають право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників; на судовий захист своїх прав. Вони зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їх забезпечення та надання послуг та інше.

Дата добавления: 2014-01-07