Питання 2. Предмет етики

1.Мораль. Концепції її походження

2.Варіанти структури моралі

1. Етика - наука, предметом якої є мораль.

Основними умовами існування і розвитку людської спільноти є:

• гармонізація структури суспільства;

• узгодження інтересів членів суспільства, їх дій;

• визначення взаємних обов'язків членів суспільства і т.д.

В ході історичного розвитку суспільства норми поведінки людей, їх взаємні обов'язки прийняли стійкі форми, осмислювалися людьми, ставали предметом етичної свідомості, отримували теоретичне обґрунтування. Мораль - це:

• сукупність норм, правил поведінки людей (реалізується в їх вчинках);

• універсальна форма відносин людей в суспільстві. Виділяють три типи теорій походження моралі. Ідеалістичні, креационістські концепції моралі, які включають уявлення про:

• божественне походження моралі (релігійна мораль);

• "апріорну суть" моралі (ідеї І. Канта);

• "абсолютної ідеальної заданості моралі" (Платон) і ін.

Згідно даної концепції мораль має трансцендентальну заданість і не залежить від психічних або фізичних властивостей людей. Отже, етика не перетинається з науками, що вивчають людину.

Натуралістичні (гуманістичні) концепції затверджують:

• біологічну заданість етичних властивостей людей;

• еволюційне походження моралі (в процесі розвитку людини).

Натуралістична етика взаємозв'язана з психологією, антропологією й іншими науками, що вивчають людину. Прибічниками натуралістичних концепцій були Л. Фейербах (XIX ст.), Е. Фромм (XX ст.).

Соціально-історичні концепції моралі включають різні варіації:

• теорію антропосоциогенезу;

• діалектико-матеріалістичну теорію етики;

• теорії, засновані на принципі історизму в розвитку моралі.

2. Структура моралі. Існують різні підходи до розгляду структури моралі:

• нормативний (вивчення моралі як системи розпоряджень);

• філософський;

• особовий (вивчення моральної свідомості індивіда);

• біологічний (вивчення передумов моральності на природному рівні),

• соціологічний (вивчення ролі моралі в суспільстві);

• психологічний (вивчення психологічних механізмів моралі). Елементами структури моралі є:

• свідомість (переконання, наміру і ін.);

• діяльність (вчинки);

• взаємостосунки між свідомістю і діяльністю;

• етичні норми (проста форма тверджень, наприклад 7 біблійних заповідей і ін.);

• етичні якості людини (чесноти), які виявляються в його вчинках;

• етичні принципи, що становлять моральну орієнтацію людини (егоїзм, альтруїзм і т. п.);

• етичні ідеали (мета розвитку особи);

• вищі моральні цінності (Свобода, щастя і т. п.), загальнолюдські моральні орієнтири.

Етичні представлення людей історичні (залежать від життя суспільства, його культури зараз) і мінливі (міняються на кожному етапі історичного розвитку суспільства).

Питання 3. Структура етичного знання. Основні категорії

1. Структура етики. Моральна свідомість і практика

2. Закони моралі

3. Категорії етики

1. Основні складові етики:

• зміст етики, загальна теорія моралі;

• теоретичне обґрунтування розвитку моралі, етичні вчення. Зміст загальної теорії моралі (її предмет):

• суть моральності;

• індивідуальна і суспільна заданість моральності;

• розвиток ціннісних орієнтирів.

Численні етичні вчення розрізняють по їх світоглядній основі й визначенню природи моралі.

Елементами структури етичного знання є сукупність моральних якостей особи, а також моральні норми суспільного життя. Ці елементи спостерігаються в таких поняттях, як:

• моральна свідомість;

• моральна практика;

• закони моральності;

• категорії етики.

Моральна свідомість людини соціальна (реалізується в системі суспільних відносин) і виражається в:

· теоретичному осмисленні етичних норм і правил;

• суб'єктивному обґрунтуванні моральності (розуміння людиною моральних норм, його моральні відчуття);

• оцінці явищ навколишньої дійсності;

• етичному співпереживанні і т.п.

Моральна свідомість людини нерозривно з його моральною практикою. Основною формою моральної практики є моральні відносини.

Моральні відносини реалізуються в моральних діях (вчинках), які складають етичну поведінку людей.

Моральні дії можуть бути свідомими і інтуїтивно-плотськими.

2. Важливим елементом структури етичного знання є закони моралі. Вони одночасно:

• об'єктивні, універсальні, загальнозначущі, підпорядковують усі процеси життю суспільства;

• суб'єктивні, є усвідомленим і добровільним вибором кожної людини.

3. Категорії етики визначають:

• цілі розвитку людини і суспільства;

• універсальні значення моральності і т.п. (поняття "добро", "справедливість", "щастя" і т. д.);

• зміст моральної свідомості індивідів (поняття "честь", "совість" і т. д.).

Інші категорії фіксують негативні етичні принципи (загальне поняття "зле").

Категорія "добро" – Системотворчий початок етичних понять і етичного знання.

Категорія етичного боргу виражає індивідуальний прояв добра і мотив етичних вчинків.

Категорії "честь", "совість" і т.п. розкривають зміст моральної заданості людини.

Питання 4. Мораль і інші сфери суспільного життя

1. Зв'язок моралі з формами суспільної свідомості (економікою, політикою, правом, релігією і ін.)

2. Мораль і суспільні відносини. Функції моралі

1. Мораль одночасно є:

* характеристикою індивіда;

* сукупністю етичних представлень людей;

* формою суспільної свідомості.

На відміну від інших форм суспільної свідомості мораль;

• не має своїх інститутів;

• входить до складу всіх областей духовної діяльності людей;

• як категорія не має чітких визначень, їх значення тлумачаться суб'єктивно;

• у взаємодії з іншими формами суспільної свідомості мораль домінує.

Мораль тісно пов'язана з іншими формами суспільної свідомості. Зв'язок моралі з економікою:

- моральність - важлива умова розвитку продуктивних сил суспільства (ускладнення техніки, нові технології вимагають відповідальності працівників, творчого підходу до праці і ін.);

• власники засобів виробництва вимушені враховувати інтереси працівників;

• у виробництві і особливо в торгівлі важливі чесність, порядність і т.д.

Мораль і політика. Однією з форм впорядкування життя суспільства є влада. Політики і ідеологи оперують такими поняттями, як гуманізм, соціальна справедливість і ін.

В той же час значенням політичної діяльності є боротьба за здобуток і збереження влади. Моральна регуляція зводиться до мінімуму. На перший план виходять особисті або корпоративні інтереси, інтереси партій, класів (у тоталітарних державах). Ніколо Макіавеллі (1469 - 1527) в трактаті "Государ" затверджував політичну доцільність несправедливості ("мета виправдовує засоби").

Політична свідомість членів суспільства (особливо в демократичних суспільствах) орієнтована на соціальну справедливість, борг перед суспільством і т.п.

Реакцією людей на владу також можуть бути:

- недовір'я, політична апатія;

• конформізм;

• опір, дисидентство, анархія.

Зв'язок моралі з правом. Право регулює всі області життя суспільства за допомогою правових норм, кодексів (кримінальних, цивільних і ін.). Правові норми в своїй основі містять розуміння справедливості, але можуть розходитися з уявленнями простих людей про справедливість (наприклад, незаконність, караність кровної помсти).

Право може враховувати моральні переживання людей при оцінці злочину (суд присяжних).

Зв'язок моралі з релігією. У основі всіх світових релігій лежать загальнолюдські етичні норми. Проте релігійність сама по собі не гарантує моральності людей (наприклад, релігійний фанатизм, нетерпимість). Як вірно і зворотне - невіруюча людина може бути етичною.

Мораль і мистецтво перетинаються. Мистецтво може бути:

• моральним, що проповідує високі етичні цінності;

• аморальним,

• що не зачіпає проблем моральності.

Мораль і наука (особливо гуманітарні галузі) взаємозв'язані. Найважливішою проблемою є визначення міри відповідальності ученого за своє відкриття (наприклад, розщеплювання урану).

2. Мораль і суспільні відносини. Мораль - результат історичного розвитку суспільства: ускладнення його соціальної структури, зростання потреб людей, поділу і спеціалізації праці. Мораль є універсальним способом організації і розвитку як суспільства в цілому, так і окремих людей.

Функції моралі в суспільстві:

• етична орієнтація людей;

• регуляція суспільних відносин (за допомогою моральних кодексів, традицій, релігійних норм і т. п.);

• визначення перспектив і цілей історичного розвитку людини й суспільства.

Питання 5. Духовна і практична сторони моралі

1. Моральна свідомість

Дата добавления: 2014-01-07