Боголюдина. 2. Основні положення християнства. Заповіді Божі

2. Основні положення християнства. Заповіді Божі

3. Найважливіші християнські доброчинники.

1. З момента народження Ісуса Христа ведеться відлік нашої ери. Описання життя і вчення Христа (Євангеліє) склали його ученики і послідовники. Канонічними вважають Євангеліє від Матвія, Марка, Луки, Іоана.

Христос був посланий до світу людей Богом-Батьком для того, щоб тяжкою смертю спокутувати провини людства і вказати людям шлях до спасіння.

Ісус Христос був одночасно:

· Богом, сином Божим, після смерті тим, хто піднявся до небес;

· Людиною, яка народилася від земної жінки, він жив життя людини і відчув смертельні муки. (Це виражає єдність Бога-Творця та людини).

А.А. Гусейнов в праці «Великі моралісти» пише що про Христа «… можна казати і на мові теології, і на мові науки, він може бути предметом віри, і предметом раціональної критики».

Ще в ранньому дитинстві Ісус Христос виявляв цікавість до духовних проблем. В 30-ти річному віці він виступив із власним повченням. Про свою місію Христос казав: «Благовіщати я маю Царство Боже, бо на то я и посланий».

2. Основні положення вчення Ісуса Христа. Християнська релігія основана на уявленнях в тому, що Бог:

· Являється творцем всього сущого, «баченого и не баченого»(емпіричного та ідеального світу);

· Єдиний в трьох облич ах – Батько, син і Дух Святий;

· Являється ціллю та сенсом світу;

· Являється моральним абсолюто;

· Є коханням.

Людина:

· Створена Богом за образом та подобою Божою;

· Наділена духом, душею та волею;

· Грішний первинним гріхом, успадкованим праотцями Адама та Єви, що прогнівали Господа;

· Може отримати спасіння лише завдяки Богу і церкви, яка представляє Творця на землі.

Головною ціллю християнства являються:

· Спокутування гріхів, каяння;

· Возз’єднання з Господом;

· Отримання Царства Божого після смерті.

Емпіричний світ не цінується. Людина, яка понурена в земні інтереси, приречена пекельне полум’я.

Царство Боже, Царство небесне розуміється як:

· Апокаліпсис, кінець світу, другий прихід Месії;

· Царство духа: «Царство Боже в середині нас»;

Воно слугує, за словами Христа, для:

· Дітей та людей, схожими на дітей своїми духовними якостями («Блаженні нижчі духом… Блаженні чистим серцем» і т.д.);

· Тих, кого образили, жертвам соціальної несправедливості («Блаженні ті, що плачуть, бо втішаться…»;)

· Смиренні люди («Блаженні лагідні…»).

На передодні Царства Божого людина має зробити остаточний вибір між Богом, добром, вічним життям і Дияволом, злом, смертю: «… Покайтесь, бо приблизилось Царство небесне» (Євангеліє від Матфія).

Моральна людина має дотримуватись заповіді Христа, не зосереджуватись на земних благах та чуттєвих задоволеннях.

Причиною страждань людей являється турбота про матеріальні блага («Хліб насущний.»). Ісус казав: «Шукайте передусім Царства Божого Його і це все воздасться вам».

Вчення Ісуса Христа звернене до всих людей без виключення, і в першу чергу до грішників: «Я прийшов прикликати не праведників,а грішників до каяття» (Євангелія від Матфея).

Ісус Христос в Нагорній проповіді надав заповідям Моїсея характеру гуманізма, пояснив істиний зміст заповідей.

«Не вбий». Не можна не тільки вбивати але навіть:

· «Гніватися на брата свого даремно», сваритися з ним;

· Виражати неповагу до іншої людини;

· Заперечувати наявність розуму і глузду у іншої людини, «не прелюбодій».

Христос казав: «… Всякий хто дивиться на жінку з бажанням, уже прелюбодіє з нею в серці своєму». (Гріхом являються не тільки дії, але й помисли.)

«Не порушуй клятви». «… А я кажу вам: не присягайтесь ніколи» (Христос).

Людина не має права присягатись нічим, так як все у світі у володінні Бога.

Закону помсти Ісус Христос протиставить заповіді милосердного кохання:

· «не супротився злому» (терпляче витримуй образи та зло);

· «хто вдарив тебе в праву щоку твою, підстав іншу»;

· «тому, хто просить тебе - дай»;

· «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, які проклинають вас,моліться за тих хто ображає вас і які гонять вас.» Христос пояснив: «Якщо ви будете любити тільки тих хто вас любить…чи не те роблять і всі грішники.»

Христос попереджує віруючих від блюзнірства:

· «…не творіть милостиню… перед людьми і з тим, щоб вони бачили вас…»;

· «коли молишся не будь як блазні, які люблять … молються, щоб показаться перед людьми»;

· Коли поститесь, не будьте похмурі як блазні…».

Також Ісус заповідав:

«…пробачати людям їх гріхи…»;

«…не збирати собі скарбів на землі…».

«… не засуджуйте інших…».

«… бережіться брехливих пророків…».

В Нагірній проповіді було сформульовано «золоте правило моралі»: І так в усьому, як хочете, щоб з вами чинили люди, так поступайте і ви з ними».

3.Основними християнськими добро чинниками являються:

Смиренність. Істинний християнин повинен:

· Підкорятися волі Божій, покірно приймати насланні йому біди та випробування;

· Приймати те місце в світі, яке йому дано Богом (миритися з бідністю, низьким соціальним положенням);

· Не примножувити кількість зла в світі, бути покірним не гнівливим;

· Вгамовувати свої пристрасті та амбіції;

Віра:істина покірність, доброта, смиренність можуть бути основані тільки на істинній вірі в Бога;

Надія. Вона складається з:

· Уповання на милість Бога,його милосердя та справедливість. Сум

- Зневіра в милосердя Бога. Являється смертним гріхом, який веде до загибелі душі;

· Віра в утіху після смерті, набуття вічного життя в Царстві Божиєм;

Любов.

Притаманність християнської любові:

· Бескористність;

· Діяльність;

· Милосердя;

· Однакове відношення до всіх людей.

Християнська любов та милосердя вище об’єктивної оцінки особистих якостей людини.

Ісус Христос говорив: «… будьте синами Батька вашого небесного,який наказує соню своєму сходити над злим і добрим…»

Питання 43. Вчителі людства. Мухамед

1.Виникнення і сламу

2.Основи мусульманського віровчення

3.Особливості етики Корану

1. Мухаммед народився в 570 р., в місті Мекка. Він належав до племені курайшитів. Араби того часу сповідували багатобожжя, що забезпечувало рівність між великою кількістю племен.

В арабському суспільстві було багато людей, яких називали ханіфами (окремі, ті що відпали). Вони сповідували єдинобожжя і пам’ятали, що родоначальником арабів був Ізмаїл, син Авраама.

Під час торгівельних поїздок, Мухаммед ознайомиився з вченнями іудаїзму і християнства. Він вдчув на собі вплив монотеїзму, і хгордом прозвав себе ханіфом.

В 610 р., Мухаммеду явився архангел Гавриїл, і показав священну книгу (Коран), а небесний голос вимовив: «О, Мухамеде, ти – посланець Аллаха…». Після того як голос звелів: «Встань і проповідуй, і Господа свого возвеличуй!», Мухамед почав проповідувати нову віру.

Новій общині Мухамед дав настанови, які проголошували наступне:

· члени общини є єдиним народом, племінні відмінності повинні бути подолані;

· люди поділяються на вірних (мусульман), та невірних (не мусульман за віросповіданням)

· кровна помста відміняється, віруючі повинні об’єднатися проти спільного ворога – невірних

· Аллах є найвищим

· Мухамед – останній з пророків єдиного Бога (після Авраама, Мойсея та Ісуса)

· Коран є останньою книгою одкровень

Згодом Мухамед вирішив, що метод проповіді вичерпав себе, і необхідно поширювати іслам силою. Він сформулював ідею священної війни - джихаду.

· війна за істинну віру є священною

· віра виправдовує вбивство

· смерть за віру - пряма дорога до раю

Разом з тим важилву роль в вінах відігравали жага до наживи і помста. Завдяки вченню про єдиного Бога і про призначення арабського народу, Мухамед згуртував ворожі племена, створив арабську державу і встановив єдину віру.

Основні положення ісламу:

· світом керує Бог

· Бог є абсолютним, досконалим і вічним

· Аллах – Бог істини, милосердя, справедливості

· Бог один, і ніхто не може бути прирівняним до нього

· людству призначено страшний суд, після якого слідує друге творіння світу

Під час страшного суду, грішників відділять від праведників, добро назавжди буде відділене назавжди від зла, зло буде покаране повністю (на відміну від першого творіння). На відміну від християнського раю, мусульманський рай обіцяє всі земні насолоди, які цінують люди.

2. Засади ісламу

· Аллах єдиний, а Мухамед його посланець

· Обов’язкова молитва (цикл з 5ти молитв). Молитви є добровільними, проте показують рівень і показником відданості вірі

· Обов’язковий піст в місяць рамадан (вдень забороняється будь – що, що відволікає від благочестивих думок – їжа і т.д.)

· Обов’язкова милостиня, певні внески до общини, які не є добровільними, а загальнообов’язковими

· Обов’язкове паломництво до Кааби в (Мекка) – святилища Авраама

3.Особливості етики Корану

Мухамед не створив мусульманську етику, як сферу знання та культури. Етика Корану скоріше є інструкцією до дій, моральною програмою. Вчення Мухамеда не систематизоване в вигляді кодексу, і не має загальних принципів. Воно лише має певні норми моральності.

Моральні норми Корану неподільні з формами регуляції людських відносин: релігією, звичаями, правом. Норми мусульманської етики не є категоричними – в певних випадках дозволяються деякі порушення. Мусульманська етика є реалістичною, вона бере до уваги обмеженість можливостей людини, заперечує богоподібність людини.

Дата добавления: 2014-01-07