Вчення В.С.Соловйова про чесноти

1.Чеснота і порок можуть позначати:

А) форми прояву на рівні особистості (моральні якості особистості);

Б) узагальнений показник характеру людини.

Кількість чеснот відповідає кількості видів діяльності людини. Людина і добродійна, і порочна. Вона недосконала. Навіть моральна людина має не лише чесноти. Чесноти і пороки є характеристиками особи, служать для її оцінки іншими людьми. Вони означають намір людини діяти, грунтуючись на принципи моралі. Орієнтація на чесноту передбачає наявність відчуття власної гідності, бажання зберегти її. Установка на чесноту заснована на цілісності внутрішнього світу людини, усвідомленні самоадекватності. Чесноти вказують, яким потрібно бути, щоб правильно себе поводити, виконувати свій обов'язок.

2.Аристотель у своєму вченні про чесноти стверджував, що вони є:

А) «здатністю чинити найкращим чином у всьому, що стосується задоволень і страждань»;

Б) «золотою серединою» між крайнощами.

Порочність – протилежна чеснотам. Кожній чесноті відповідають два пороки.

Аристотель виділяв чесноти:

1)розуму – вони розвиваються в процесі навчання (є результатом дій, досвіду)

2)характеру – моральні чесноти (характирезуються свідомістю)

Чесноти – внутрішній добробут, склад душі. Досягається в процесі свідомих і цілеспрямованих зусиль.

Аристотель стверджував: людина, яка володіє знаннями про те, що таке чесноти, не буде поводити себе протилежно. Згідно Аристотеля, знати – означає володіти знаннями, застосовувать його на практиці.

3.Згідно християнської етичної концепції чесноти;

А) Є силою душі;

Б)Дана кожному через благодать (Боже откровення);

В)Як знання дана через закон.

Через закон дається і знання про гріхи.Двоякість людини має прояв в протидії знань до гріховних бажань. Сократ і Аристотель пояснили – цю двоякість тим, що людина володіє не знаннями, а судженнями. Він повинен досягнути істинного знання і зуміть застосувать знання на практиці.

Апостол Павло говорив, що людина гріховна, якщо знає одне, а робить інше. В цьому випадку вона повинна прагнути робити так, як думає. В результаті вирішення внутрішнього конфлікту, людина отримує чесноти в формі розуму і праведності.

4.В моральній філософії прийнято виділяти такі види чеснот:

А)кардинальні (антична Греція) чесноти:

-помірність;

-мужність;

-мудрість;

-справедливість

Вони відображають античний інтелектуалізм, увагу до раціональних здібностей людини.

Б)теологічні (християнські) чесноти:

-віра;

-надія;

-любов(милосердя)

В теологічних чеснотах головна увага приділяється волі. Вольову сторону душі людини характирезує віра в Бога, надія на спасіння душі, милосердя. Християнський мислитель Фома Аквінський, виокремлював види чеснот:

А)інтелектуальні (мудрість, наука, мистецтво);

Б)моральні (справедливість, помірність)

В)у філософсько-етичних думках Нового Часу головна увага приділяється категоріям свобода волі, обов'язок, благо.

5.В.С.Соловйов у своїй моральній філософії основне значення привертав 3 здібностям людини, які визначають її моральний досвід:

А)сором – відображає відносини людини до матеріальної природи, до своїх природних прагнень.Людина соромиться повеління над природою;

Б)жалощі – показують відношення людини до всього живого

В)благо – відображає відношення людини до вищого, поклоніння перед ним.

Ці здібності можна розглядати як:

Почуття, правила дій, чесноти.

Чесноти

Соловйов стверджував, що чесноти не є самими по собі. Вони набирають значення чеснот в залежності від від предмета, у відповідності до основ моралі.

Віра повинна бути обернена на високе, мати гідний прояв.

Надія повинна спиратись на благо.

Любов є чеснотою тільки в комплексі з милосердям.

Питання 58. Категорії етики Щастя. Уявлення людей про нього.

Дата добавления: 2014-01-07