Класифікація трикотажних переплетень

Процеси та механізми петле утворення

Трикотажні машини мають наступні механізми: основні – механізм петлеутворення, механізм подачі нитки, механізм відтяжки та складання полотна, механізм приводу та допоміжні – механізм візерункоутворення, механізм автоматичної зупинки при виникненні дефектів в полотні або обриві нитки, механізм для в’язання купонів та ін..

Для здійснення процесу в’язання трикотажна машина повинна бути обладнаня, як привило, такми оранами петле утворення: голоками, платинами, пресом та нитководом.

Основним органом, що бере участь у петлеутворенні, є голка.

Сучасні трикотажні машини оснащені крючковими, язичковими, пазовими та трубчастими голокми.

Платини– тонкі металеві пластинки різної форми, що розташовані між голками, мають згинати нитку, що прокладається, скидати та відтягувати петлі.

Прес натискає на крючок голки т запресовує його кінчик в чашу стрижня голки.

Петлетвірні органи розташовуються на трикотажних машинах по колу (в круглих машинах) або вздовж (на плоских). При цьому голки розташовуються на рівній відстані одна від одної, а між ними розміщуються платини, навпроти голок збоку крючка розташовується прес.

Трикотажні машини поділяються на класи. Клас ма­шини визначається кількістю голок на одиницю довжини полот­на (на 1 дюйм – 25,4 мм) і обумовлює товщину полотна та товщину ниток, що використовуються для в'язання. Чим вище клас машини, тим більш тонкі полотна вона виготовляє.

Приклад: у виробі 8 класу на 1 дюйм приходиться 8 голок, тобто відстань між голками приблизно 3 мм, а в 3-му класі відстань між голоками – 8 мм.

Незалежно від форми і товщини голок суть їх роботи в процесі петле утворення однакова, та полягає в тому, що на кожну голку в певний момент прокладається нова нитка, яка в процесі петлеутвореня протягається кріз “стару” петлю. В результаті на голці утворюється нова петля. Весь цикл петлеутоврення складається з 10 операцій: заключення, прокладання, винесення, пресування, нанесення, з’єднання, кулірування, скидання, формування, відтягуваня.

Основний показник структури трикотажного полотна – пере­плетення. Трикотажне переплетення – це порядок взаємного розташування ниток в петлі та чергування петель в петельному рядку і стовпчику трикотажу, що визначає його структуру, зовнішній вигляд та властивості (міцність, розтяжність, зминальність тощо). Трикотажне переплетення характеризуються формою петель та їх взаєморозташуванням.

Всі види трикотажних переплетень поділяються на три класи:

I. Головні переплетення: кулірні – гладь, ластик, виворотне, основов’язані – ланцюжок, трико, атлас. Такі переплетення мають найпростішу структуру і надають полотну гладку поверхню.

II. Похідні від головних переплетень: похідна гладь, інтерлок, сукно, шарме, трико, трико-сукно, трико-шарме, шарме-ланцюжок та інші. Ці переплетення створюються комбінуванням двох-трьох та більше видів головних переплетень.

III. Візерункові переплетення: плюшеве, платироване (покривне), футероване, пресове, жакардове, філейне, ажурне. Ці пере­плетення створюються комбінуванням головних та похідних пе­реплетень.

В межах кожного класу переплетення поділяються на поперечно- та основов'язані, одинарні та подвійні.

Дата добавления: 2014-01-07