Оперативне планування

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з другого – виступає як засіб виконання довго-, середньо - та короткострокових планів.

В процесі оперативного планування виконується детальна розробка планів підприємства та його підрозділів - окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць, на короткі проміжки часу – місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну.

Таким чином, оперативне планування являє собою важливий важіль повсякденного керівництва виробничою діяльністю підприємства.

Оперативне планування поєднує в собі два напрямки роботи. Перший напрямок, в рамках якого розробляються оперативні плани та графіку виготовлення та випуску продукції, називається календарним плануванням

Другий напрямок включає в себе роботи, що необхідні для безперечного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів та ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.

При оперативному плануванні мають вирішуватися такі основні завдання:

- забезпечення виконання плану виробничої діяльності по випуску планової продукції в заплановані строки при рівномірній роботі всіх підрозділів підприємства;

- встановлення режиму роботи підприємства, що сприяє найбільш ефективному та повному використанню устаткування та робітників;

- максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів незавершеного виробництва.

Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства по цехах (міжцехове) та окремих цехів - по дільницях і робочих місцях (внутрішньоцехове).

7.6. Показники планів

Показники характеризують зміст планів, умови їх виконання; вони є також основою для оцінки діяльності підприємства.

За економічним змістом показники діляться на:

- натуральні;

- вартісні
Натуральні показники необхідні для матеріально-речовинного виразу та обґрунтування плану; кількість продукції, що виробляється, необхідні матеріали за їх видами, устаткування та.ін.

Вартісні показники використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва, темпів його розвитку, розміру витрат, доходів і ін. Між натуральними та вартісними показниками існує тісний зв'язок та взаємозалежність. Вартісні показники розраховуються на основі натуральних.

За економічним призначенням показники ділять на:

- кількісні

- якісні.

Кількісні характеризують абсолютні обсяги виробництва та ресурсів, що споживаються обсяг продукції, матеріалів, виробничі фонди, кількість працюючих тощо.

Якісні показують ефективність використання виробничих ресурсів і всього процесу виробництва. Це такі показники, як продуктивність праці, матеріаломісткість, фондовіддача, собівартість продукції тощо.

За способом характеристики предмету:

- абсолютні;

- відносні

Абсолютні характеризують те чи інше явище абсолютно, без порівняння з іншими показниками.

Відносні визначаються шляхом поділення абсолютних показників.

Вони дають змогу порівняти абсолютні показники.

Вибір системи планових показників діяльності підприємства є однією найголовніших проблем методології планування.

7.7. Виробнича програма підприємств комунального господарства, її зміст і значення

Комунальні підприємства покликані обслуговувати матеріально-побутові потреби населення. Рівень комунально-побутового обслуговування населення і визначається кількістю продукції чи послуг, що постачаються комунальними підприємствами з розрахунку на одного мешканця.

Виробнича програма комунального підприємства -це завдання щодо кількості, асортименту і якості продукції чи послуг, яку воно повинно виробити та реалізувати в плановому періоді, виходячи з потреб у покращенні комунального обслуговування.

Виробнича програма розраховується в натуральному і грошовому виміру, вона розробляється на рік з розподілом її по кварталам. Виробнича програма є самим важливим розділом планування і складається в першу чергу, так як на основі її показників визначається потреба підприємства в матеріальних, трудових і фінансових ресурсах. В умовах ринку виробничі програми потрібно корегувати в залежності від ринкової ситуації.

7.8. Вихідні дані для розрахунку виробничої програми

При складані виробничої програми використовують такі вихідні дані:

1. Дані дослідження ринку;

2. Норми споживання на одну людину;

3. Очікуване виконання плану поточного року;

4. Дані виробничої потужності;

5. Угоди з замовниками;

6. Держзамовлення

Дані дослідження ринку на підприємствах комунального господарства не використовуються так як контингент споживачів продукції чи послуг постійний і більшість підприємств галузі є монополістами. Також підприємства комунального господарства не мають держзамовлення.

7.9. Показники виробничої програми, їх характеристика

До показників за якими розраховують виробничу програму відносяться:

- доходи

- реалізація

- товарна продукція

- валова продукція

- номенклатура

- асортимент

Доходи - це сума всієї виручки, яка надійшла на рахунок підприємства в результаті всієї виробничо-господарської діяльності, включаючи діяльність підсобних підприємств та комерційну діяльність.

Реалізація - це сума всієї виручки, яка надійшла на рахунок підприємства, або мають надійти в зазначений термін.

Товарна продукція - це готова продукція, яка пройшла всі стаді технологічної обробки, прийнята ВТК і здана на склад для реалізації.

Валова продукція - це товарна продукція плюс мінус незавершене виробництво. Тобто вся продукція у вартісному вираженні, незалежно від ступеня її готовності.

Номенклатура - це перелік різних видів продукції чи послуг (троянда, кала - квіти).

Асортимент - це різноманітність сорту однорідної продукції (троянда: червона, біла).

7.10. Показники виробничої програми підприємств основних підгалузей ЖКГ

В основу планування виробничої програми підприємств ЖКГ покладена система показників обсягу виробництва:

- Натуральні;

- Вартісні.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції (послуг) в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.

Натуральними показниками є

- фізичні;

- умовно – натуральні;

- нормативно – трудові.

Фізичними вимірниками в комунальному господарстві по різних підгалузях є:

1. водопровідно – каналізаційне господарство - куб. м води;

2. міський електротранспорт – кількість пасажирів;

3. теплове господарство - куб. м газу;

4. готельне господарство - ліжко – доба.

Умовно – натуральні вимірники застосовуються в деяких галузях комунального господарства.

Їх визначають на підприємствах МЕТ, пральнях. Для обчислення в умовно – натуральних одиницях використовують відповідні коефіцієнти приведення.

Нормативно - трудові вимірники застосовують у комунальному господарстві для визначення обсягу роботи у нормативних людино – годинах.

Вартісними показниками виробничої програми є обсяг товарної, валової, реалізованої роботи.

7.11. Бізнес - план, мета і порядок розробки

Бізнес-план (БП) підприємства чи організації – це письмовий документ, в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінан­сові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Він є дозвільною підставою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвестицій для розробки та реалізації підприємницької ідеї, будь-яких інновацій­но-інвестиційних проектів.

У ринковій системі господарювання БП виконує дві важливі функції: зовнішню (ознайомлення заінтересованих ділових людей із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької ідеї) і внутрішню (відпрацювання системи управління реалізацією підприємницького проекту).

Конкретними цілями розробки БП як багатофункціонального документа є:

- налагодження ділових стосунків між підприємцем і майбут­німи постачальниками, продавцями та найманими працівниками;

- проектування системи управління започатковуваним бізнесом у конкретній сфері діяльності;

- своєчасне передбачення можливих перешкод і проблем на шляху до успіху організації власного діла;

- формування та розвиток управлінських якостей підприємця;

- перевірка життєздатності підприємницької ідеї ще до її прак­тичної реалізації.

Загальна методологія розробки БП охоплює три стадії: почат­кову, підготовчу та основну. Початкова стадія є обов'язковою за умови започаткування нової справи; вона передбачає опрацюван­ня концепції майбутнього бізнесу. На підготовчій стадії формується інформаційне поле, оцінюються сильні і слабкі сторони діяльності фірми, формулюються її місія та конкретні цілі, розробляється стратегія й можливі стратегічні альтернативи. На основній стадії здійснюється безпосередня розробка конкретного БП.

На зміст і структуру БП істотно впливають: цілі розробки БП; аудиторія, на яку розраховано БП; сфера та розміри бізнесу; ха­рактеристика продукту бізнесу; фінансові можливості підприєм­ця. Типову структуру БП показано на Рис. 7.2.

Рис. 7.2. Типова структура БП підприємства (організації).

Загальновживана логіка розробки БП підприємства (організації) передбачає послідовне здійснення таких дій:

1) вибір продукції (послуг) для ринку;

2) дослідження ринкового середовища для майбутнього бізнесу;

3) вибір та обґрунтування місця для розміщення фірми, яка впер­ше розпочинає свою діяльність;

4) прогнозування можливих обсягів продажу продукції (надан­ня послуг);

5) визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;

6) розробка цінової та збутової політики;

7) обґрунтування вибору організаційних параметрів фірми;

8) опис потенційних ризиків і дій для їхньої мінімізації;

9) оцінка фінансових параметрів бізнесу;

10)узагальнення висновків з основних положень бізнес-плану.

ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ЙОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

8.1. Організація виробництва як форма забезпечення ефективної діяльності підприємства

Для будь-якого підприємства основою його функціонування є вироб­нича діяльність.

Під виробничою діяльністю розуміють сукупність цілеспрямованих процесів, що здійснюються людьми за допомогою засобів праці чи при­родних процесів, у результаті яких предмети праці змінюють свій склад, стан, форму отримують певні нові властивості та перетворюються в готову продукцію.

До виробничої діяльності входять:

1) жива праця людей як активна частина виробництва, що стано­вить основу трудового процесу;

2) предмети праці, над якими працює людина для перетворення їх у проміжний чи кінцевий продукт із метою задоволення певних потреб споживачів;

3) засоби праці — частина засобів виробництва, за допомогою яких людина впливає на предмети праці.

Організація виробництва — це процес упорядкування, координації й оптимізації у просторі й часі науково-дослідних і проектно-конструкторсь­ких робіт, освоєння та виготовлення продукції для задоволення потреб спо­живачів і отримання прибутку. Вона розглядає загальні закономірності організації виробничих систем, форми й методи здійснення виробничих процесів виготовлення конкурентоспроможної продукції при раціонально­му використанні трудових, матеріально-технічних та фінансових ресурсів.

Іншими словами, організація виробництва — це координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних і трудових елементів вироб­ництва з метою досягнення у визначені терміни найефективнішого ви­робничого результату.

Організація виробництва базується на технології виробничих про­цесів — сукупності методів і засобів, при яких здійснюється перетворен­ня матеріальних ресурсів, інформації та інших компонентів в кінцевий продукт. Технологія виробничих процесів реалізується за допомогою ор­ганізації виробництва і фактично формує основу виробничої системи, зумовлюючи динаміку виробничого процесу.

Організація виробництва розглядає і вирішує наступні завдання:

1. Формування теоретичних основ організації виробничої діяльно­сті підприємства.

2. Організацію процесів створення й освоєння випуску нової чи вдосконалення продукції, яку випускає підприємство.

3. Організацію виробничих процесів.

Вирішення поставлених завдань значною мірою забезпечить ефек­тивне господарювання підприємства.

Дата добавления: 2014-01-07