Класифікація норм та нормативів

Техніко-економічні норми та нормативи для планування

Принципи планування

Результатом взаємодії усіх трьох є інтерактивне планування.

Складаючи плани, користуються такими основними принци­пами, які визначають вимоги до системи планування та планів:

Ø необхідність — плани є потрібними для організації, всіх видів діяльності підприємства;

Ø єдність — усі розділи та техніко-економічні показники мають бути взаємозв'язані між собою;

Ø безперервність — усі види планів (стратегічні, тактичні і оперативні) взаємопов'язані між собою. Один план базується на іншому та витікає з нього. Таким чином, процес планування протікає безперервно, без зупинки та розриву в часі;

Ø гнучкість — у процесі виконання план дозволяється змінювати, корегувати, оптимізувати;

Ø точність — робочий план повинен давати однозначні вказівки.

У зв'язку з тим, що планування є загальноекономічною діяльністю, в процесі планування діють загальноекономічні принципи, такі як: системність, пріоритетність, збалансованість, самостійність, конкретність, об'єктивність, динамічність, ризик, науковість та ін.

У процесі складання планів застосовуються різні методи планування: науковий, експериментальний, нормативний, балансовий, програмно-цільовий, економіко-математичний, інженерно-економічний, проектно-варіантний.

Точність та обгрунтованість планів залежить від наявності та якості техніко-економічних норм та нормативів. Розглянемо сутність норм та нормативів. Хоча в економічній літературі немає однозначних визначень цих понять, в економічній практиці підприємств вони мають чітке визначення.

Техніко-економічні норми — це питомі показники, які характеризують планові витрати матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів на вимірник,найчастіше на одиницю продукції. Норми, як правило, визначаються в натуральних вимірниках. Наприклад, планова норма витрат матеріалу «сталь-45» на одиницю продукції «А» на рік — 15,3 кг.

Норма — це максимально допустима величина витрат тих чи інших ресурсів на конкретний вимірник.

Норматив — це, здебільшого, відносна величина витрат тих чи інших ресурсів, вимірювана у відсотках.

Наприклад, норматив загальногосподарських витрат на плановий рік складає 255,3% від основної зарплати робітників виробництва.

За сферою дії: міжнародні, державні, республіканські, галузеві, федеральні, регіональні, муніципальні, місцеві, внутрівиробничі (підприємства, фірми).

За видами ресурсів: матеріали, засоби праці (основні фонди), робоча сила.

За часом дії: перспективні, річні, поточні, тимчасові, умовно-постійні, разові, сезонні.

За методами їх визначення (розрахунку): науково-обґрунтовані, розрахунково-аналітичні, експериментальні, досвідно-статистичні, аналітично-дослідні.

За рівнем деталізації: індивідуальні, групові, диференційовані, укрупнені, часткові, загальні, спеціалізовані, зведені.

За числовим значенням: оптимальні, допустимі, максимальні, мінімальні, середні.

За цільовим призначенням: витратні, технічні, оціночні, опера­тивно-виробничі та календарно-планові.

За функціями виконання: планові, економічні, технічні, організаційні, соціальні, трудові. Екологічні, управлінські, правові. Класифікацію норм та нормативів наведено на рис. 2. Розглянемо норми та нормативи відносно видів ресурсів, які найчастіше зустрічаються в практиці планування, та оцінки витрат ресурсів на підприємствах.

Матеріальні норми та нормативи. Важливим у діяльності підприємств є дотримання норм витрат матеріальних ресурсів — матеріалів, палива, мастил, енергії, покупних напівфабрикатів на одиницю продукції, роботи, послуг або інший вимірник їх. В економічній практиці це максимально допустима величина витрат їх на одиницю продукції, робіт, послуг. Вона включає в себе ділове використання, наприклад, чисту вагу виробу та неминучі технологічні відходи. Розглянемо приклад з практики підприємства машинобудування. Норма витрат матеріалу «сталь-45» на деталь дорівнює: чиста вага деталі плюс неминучі витрати металу під час порізки на заготовки, припуск, на згоряння, окалину. Норма витрат матеріальних ресурсів використовується для планування потреби їх на рік, квартал, місяць, зміну, добу, оцінки їх використання та планування собівартості продукції.

Для планування обігових коштів та виробничих запасів використовуються такі показники:

> норма запасу кожного виду матеріальних ресурсів (крім електроенергії) в натуральному вимірі;

> норматив запасу матеріальних ресурсів по днях у всіх склад­ських та виробничих підрозділах підприємства.

> норматив обігових коштів у виробничих запасах на складах.

Норми та нормативи засобів праці (основних фондів). Ця група норм та нормативів використовується для планування потреби в інвестиціях, основних фондів за їх видами, особливо на передпроектній стадії, формування та розрахунку виробничих потужностей підприємства, оцінки ефективності використання основних фондів та виробничих потужностей, особливо в стратегічному та перспективному плануванні. Головні з них — це нормативна фондомісткість продукції, фондовіддача основних виробничих фондів та їх активної частини, коефіцієнт змінності роботи обладнання, нормативний коефіцієнт завантаження обладнання у часі та за виробітком, питомий виробіток продукції на квадратний метр виробничої площі та одиницю основного (технологічного) устаткування тощо.

Наприклад, заклавши в розрахунки норматив фондовіддачі, знаючи плановий обсяг виробництва продукції на перспективу, визначимо потребу в основних фондах та інвестиціях на їх створення. Подальше уточнення буде зроблено під час проектування об'єкта та складання кошторису витрат.

Норми та нормативи робочої сили (персоналу) підприємства. Ці показники важливі для планування чисельності працівників, оцінки ефективності їх діяльності, планування собівартості продукції та використання устаткування.

Дата добавления: 2014-01-07