Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

Принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Характеристика галузевих засад кримінального провадження

Презумпція – це припущення, яке визнається істинним до того часу, поки не буде спростовано.

Принцип презумпції невинуватості — це правове положення, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення доти, доки її вину не буде доведено у передбаченому законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК. Презумпція невинуватості, як основна засада кримінального судочинства, визначена і в багатьох міжнародно-правових актах. Наприклад, у ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права зазначено: "Кожен обвинувачений у кримінальному злочині має право вважатися невинним, доки винність його не буде доведена згідно з законом". Подібне правило міститься й у ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з цим, принцип презумпції невинуватості не слід тлумачити вузько тільки як припущення про непричетність особи до злочину. Його зміст також розкривають наступні положення:

- ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом;

- обов’язок доказування винуватості покладається на слідчого та прокурора, а у випадках, передбачених КПК, – на потерпілого і його представника;

- суд, прокурор і слідчий не вправі перекладати обов'язок доказування на підозрюваного, обвинуваченого;

- підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом або припущеннях;

- забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів;

- показання підозрюваного, обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці;

- усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи;

- поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Зміст цієї засади закріплений у ч.1 ст. 63 Конституції України, п. g ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 18 КПК України.

Зміст даної засади кримінального провадження полягає в тому, що:

- жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення;

- кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права;

- жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення;

- особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Дата добавления: 2014-01-07