Виховна робота з умовно засудженими неповнолітніми

Оскаржити санкцію на арешт, відповідно до вимог ст.2363 КПК, може тільки заарештований неповнолітній, його захисник і законний представник в будь-який момент попереднього слідства до направлення кримінальної справи прокурору з обвинувальним висновком. На практиці нерідко виникає питання, чи при всіх слідчих діях з неповнолітнім обвинуваченим повинен брати участь захисник. На це питання ні Кримінально-процесуальний кодекс, ні Пленум Верховного Суду відповіді не дають.

Згідно із ст.431 КПК підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється, давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання, мати захисника і побачення з ним до першого допиту, подавати докази, заявляти клопотання і відводи, вимагати перевірки прокурором правомірності його затримання, подавати скарги на дії і рішення слідчого і прокурора. Присутність захисника при допиті неповнолітнього затриманого як підозрюваного є обов'язковою. Затримання неповнолітнього як підозрюваного не може тривати більше 72 годин.

Друга група особливостей розслідування злочинів - це те, що передбачено кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відносно неповнолітнього суб'єкту злочину, які вимагають уваги, такту, об'єктивності і справедливості. Так, в ст. 111 КПК передбачає, що у всіх випадках, коли злочин вчинено неповнолітнім, обов'язкове попереднє слідство слідчими органів внутрішніх справ.

Особливості слідчих дій, які предбачені КПК щодо неповнолітніх, які вчинили злочин, можна розділити на дві групи.

До першої групи відносяться особливості, пов'язані з віком, фізичним і психічним розвитком свідків, обвинувачених і потерпілих.

До вікових особливостей відносяться такі:

— недостатній життєвий досвід в сукупності з тенденцією до узагальнення;

— схильність до наслідування;

— схильність до впливу оточуючого середовища, підбурюванню інших осіб при груповому спілкуванні, особливо з участю дорослих;

— бажання показати себе самостійним, зміцнити свій престиж, повагу до себе в середовищі, в якому буває неповнолітній, звільнення від контролю і опіки з боку батьків, вихователів тощо;

— специфічне трактування таких понять як сміливість, чесність, дружба;

— неправомірна поведінка в конкретних життєвих ситуаціях;

— недостатній розвиток, а інколи і повна відсутність самокритичного відношення до своїх вчинків, до вчинків інших.

Ігнорування особливостей, пов'язаних із суб'єктом, негативно впливає на ефективність і якість розслідування. Крім того, вікові особливості впливають на оцінку суспільної небезпеки вчиненого.

Доказування — це обов'язок слідчого, як зазначалося, по кожній кримінальній справі. Але по справам про злочини неповнолітніх ці обставини значно розширюються і доповнюються:

— вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);

— стан здоров'я і загального розвитку неповнолітнього. При наявності даних про розумову відсталість, не пов'язану з душевним захворюванням, має бути встановлено, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій;

— характеристика особи неповнолітнього;

— умови життя і виховання неповнолітнього;

— обставини, які негативно впливали на неповнолітнього;

— наявність дорослих підмовників і інших осіб, які вчинили втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.

Всі ці питання визначають застосування засобів, з допомогою яких повинні з'ясовуватися ці обставини. Особа вважається такою, що досягла певного віку не в день народження, а починаючи з наступної доби.

Для одержання висновку про наявність розумової відсталості у неповнолітнього слід обов'язково призначати судово-психолого-психіатричну експертизу, щоб з`язувати, чи міг неповнолітній, враховуючи його психічний і розумовий розвиток, усвідомлювати свої дії.

При розслідуванні справи про злочини неповнолітніх обов'язково необхідно долучити до справи розгорнуту характеристику з місця навчання чи роботи, інформацію від Кримінальної міліції у справах неповнолітніх і Служби у справах неповнолітніх.

По кожній справі повинні бути з'ясовані умови життя і виховання неповнолітнього, тобто встановлені факти, які стосуються сімейно-побутових умов його зовнішнього оточення.

Слідчому необхідно звертати увагу на витоки виникнення у неповнолітнього антигромадських поглядів і звичок, тобто на обставини, які негативно впливали на його виховання. При цьому дуже важливим повинно бути з'ясування обставин, по-перше, які привели до формування злочинного наміру, по-друге, безпосередньо штовхнули неповнолітнього на скоєння злочину.

Наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність, є обставиною, яка повинна бути встановлена. З початку провадження по справам про злочини неповнолітніх слідчий повинен встановити, чи не вчинений злочин з участю дорослих.

Затримання неповнолітнього можливе лише при наявності однієї з таких підстав:

— коли неповнолітнього застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

— коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на нього, що саме він вчинив злочин.

— коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

— коли неповнолітній намагався втекти;

— коли він не має постійного місця проживання;

— коли його особа не встановлена, тобто для прийняття рішення про затримання необхідна наявність певного мотиву.

Після притягнення неповнолітнього як обвинуваченого в кримінальному процесі з'являється його основний учасник, центральна фігура процесу — обвинувачений., який зобов'язаний, з'явитися за викликом слідчого у визначений ним час і день. Під час провадження попереднього слідства у обвинуваченого неповнолітнього є такі права:

— знати, в чому його обвинувачують;

— давати показання щодо пред'явлення йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

— подавати докази;

— заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про приєднання до справа доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі;

— заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові;

— з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій;

— знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення попереднього слідства;

— мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

— подавати скарги на рішення і дії слідчого та прокурора.

При допиті неповнолітнього обвинуваченого в присутності педагога бажано, щоб він був з іншої школи. При розслідуванні справ про згвалтування має значення і стать педагога, якого запрошує. Закон не передбачає відвід педагога. Лікар може бути запрошений до участі в слідчій дії тільки відносно неповнолітніх, які визнані розумове відсталими.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий захід, обгрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Крім загальних запобіжних заходів слідчий, відповідно до ст.436 КПК, може застосувати спеціальний захід, який застосовується тільки до неповнолітніх: віддати неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників, адміністрації дитячої установи, в якій виховується неповнолітній. Кожен з цих заходів застосовується окремо.

Одночасно з дачею санкції на арешт слідчий повинен вирішити питання про утримання неповнолітнього в місцях попереднього ув'язнення. Неповнолітні в місцях попереднього ув'язнення повинні утримуватися окремо від дорослих і з дорослими вони можуть утримуватися тільки у виняткових випадках із санкції прокурора. Необхідно також додержуватися вимог щодо неповнолітніх, які знаходяться в слідчому ізоляторі. Так, вказана норма Закону передбачає, що неповнолітній, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, не повинен утримуватися з неповнолітніми, які раніше вчиняли злочини і знаходились в місцях позбавлення волі.

Згідно з вимогами ст.23 і 433 КПК, по кожній справі про злочини неповнолітніх слідчий повинен виявити причини та умови, які сприяли вчиненню неповнолітнім злочину чи суспільне небезпечних діянь, і вживати заходів до їх усунення. Причинами вчинення злочина неповнолітнім можуть бути конкретні недоліки і порушення закону в діяльності навчально-виховного закладу, де вчився неповнолітній (наприклад, незаконне виключення із навчального закладу), підприємства чи організації, де працював підліток (наприклад, незаконне звільнення з роботи), а також конкретних посадових осіб, порушення закону якими сприяло вчиненню злочину. Все це повинно бути відображено в матеріалах справи.

Для встановлення причин злочину і умов, що йому сприяли, слідчому необхідно допитати осіб, які добре освідомлені про умови життя сім'ї, про виконання батьками обов'язків по навчанню та вихованню дітей, про побутове оточення, поведінку вдома, в школі, на підприємстві. Якщо неповнолітній не вчився і не працював, то які для цього були причини, який час це продовжувалося. Якщо неповнолітній був на обліку в Кримінальній міліції і в Службі у справах неповнолітніх, то яка профілактична робота проводилась і чому вона не дала позитивного результату. Якщо неповнолітній вчинив злочин в нетверезому стані, то з ким пиячив, за чії гроші і де, коли купував спиртні напої тощо.

В залежності від виявлених причин злочину і умов, які йому сприяли, слідчий повинен реагувати своїм поданням. Подання слідчого — це процесуальний документ, в якому він доводить до відома посадових осіб та відповідних організацій про свої висновки про причини вчинення неповнолітнім злочина, які умови сприяли в цьому та що необхідно вжити для їх усунення. Внесення подання, його склад повинен відповідати вимогам ст.23' КПК. Не пізніше місячного строку повинні бути вжиті заходи і про результати повідомлено слідчому.

Про захист прав неповнолітніх в засобах масової інформації йде в актах міжнародного характеру, зокрема в Мінімальних стандартних правилах Організації Об'єднаних Націй відносно відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 p. Так, в п. 8 проголошено: «Право неповнолітнього на конфіденціальність повинно поважатися на всіх етапах, щоб уникнути заподіяння йому або їй шкоди за непотрібної гласності або із-за шкоди репутації.»

Тому при розслідуванні кримінальних справ про злочини неповнолітніх слідчому необхідно бути дуже обережним при спілкуванні із працівниками засобів масової інформації і в інтерв'ю не можна називати прізвище, ім'я, місце навчання, роботи та місце проживання неповнолітнього, який вчинив злочин чи суспільно небезпечне діяння, і які заходи до них застосовані Тим більше небезпечно давати таку інформацію по справам, які не закінчені, називати неповнолітніх злочинцями і таким чином визнавати їх винними. Ст.15 КПК передбачає, що ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину інакше як за вироком суду і відповідно до закону.

Таке відношення до неповнолітніх відіграє негативну роль і сприяє виробленню у неповнолітнього відповідного відношення до закону, до органів попереднього слідства, до справедливості і об'єктивності з боку слідчого, особливо, коли в подальшому цей неповнолітній судом визнається невинним і відносно його суд постановляє виправдувальний вирок.

При направленні матеріалів до друку не можна подавати інформацію про неповнолітніх під різного роду скороченнями — "К", "П" та інше і поряд з цим наголошувати місце навчання, роботи, місце проживання.

Слідчий повинен підтримувати зв'язок із засобами масової інформації для звернення уваги органів місцевої виконавчої влади на необхідність прийняття необхідних заходів до усунення причин вчинення неповнолітніми злочинів. В такій інформації повинні бути названі і прізвища тих, хто винний в злочинах, в умовах, які їм сприяли. При цьому обов'язково повинно бути указано, які ж заходи вжиті слідчим, органом внутрішніх справ для недопущення в подальшому таких порушень закону, для притягнення до установленої законом відповідальності винних осіб.

Виправлення та перевиховання — творчий процес цілеспрямованого позитивного впливу на розум, волю та почуття неповнолітнього. Застосування тих самих прийомів, методів, шаблонів, що й до дорослих правопорушників, неприпустимі і можуть нанести тільки шкоди. Ресоціалізація неповнолітніх злочинців повинна бути спрямована на формування у них високого рівня усвідомлення вини та паралельно включати диференційований розвиток тих психологічних (особистісних) чинників, які детермінують цей рівень.

Якщо класифікувати всі ті чинники, які у своїй сукупності будуть обумовлювати необхідність призначення неповнолітнім передусім кримінально-правових мір покарання, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, то їх можна розділити на три групи:

1) які стосуються характеристики злочинів, вчинених неповнолітніми;

2) які стосуються характеристики особистості правопорушника;

3) які стосуються причин і умов вчинення злочинів неповнолітніми.

Дата добавления: 2014-01-07