Типи залягання осадових товщ

Шаруваті комплекси

Шаруватість відображає різні за продовженістю проміжки часу її утворення, в зв’язку з чим розроблені як єдина глобальна стратиграфічна шкала, так і місцеві стратиграфічні підрозділи. В останніх виділяються близькі за складом або подібні за умовами залягання стратиграфічні комплекси (або шаруваті комплекси). До таких місцевих або регіональних елементів розрізів земної кори відносяться серії, світи, товщі та ін.

Світа являє собою сукупність шарів в межах місцевої стратиграфічної шкали і іноді відповідає значенню ярусу. Їх виділяють на підставі спільності фаціально-літологічних ознак, характерних для розрізів певних регіонів; переважно вони носять географічні назви (стрийська світа, ямненська світа, харківська світа та ін.).

Серія – це найбільш крупна одиниця місцевих стратиграфічних підрозділів, яка охоплює потужну (іноді до декількох тисяч метрів) і складну за складом товщу осадових, вулканогенних та метаморфічних порід, обмежену зазвичай значними кутовими неузгодженнями. Серія у більшості випадків формується упродовж цілого седиментаційного, вулканічного чи тектонічного циклу.

Товща виражає лише деяку спільність порід, що входять у стратиграфічний розріз, щодо літологічного складу, характеру чергування шарів, кольору або походження (наприклад, глиниста товща, континентальна товща, червоноколірна товща та ін.). Вікові параметри і потужності товщ не обмежуються. Більш дрібними одиницями є підсвіти, пачки і горизонти.

Крім того, часто застосовується ще одна крупна одиниця, яка часто складається з декількох світ і товщ – формація. Потужність її може вимірюватись тисячами метрів, а протяжність - сотнями і тисячами кілометрів.

Більшість геологів розуміють формацію як природній комплекс різновікових гірських порід, окремі частини якого тісно парагенетично пов’язані в розрізі між собою як по площі, так і по вертикалі. Зазвичай формація являє собою сукупність близьких за складом і походженням (або за однією з цих ознак) фацій, що поєднуються спільністю тектонічних умов утворення. З кожною формацією пов’язаний певний, характерний тільки для неї, або переважаючий комплекс корисних копалин; це іноді відображено в їх назвах (вугленосна формація, залізорудна формація, фосфоритоносна формація та ін.).

За характером зв’язку між окремими шарами і відношенням їх до більш древньої основи виділяють (за М.В. Муратовим) три типи залягання осадових товщ: трансгресивне, регресивне, міграційне (рис.3.6). Найбільш розповсюдженим типом залягання осадових товщ є трансгресивне. Трансгресія виникає в результаті опускання суші і дуже рідко за рахунок підняття рівня океану та супроводжується просуванням моря на сушу. Трансгресивне залягання осадових товщ виникає в результаті накопичення осадків у прогині на фоні загального тривалого опускання при наступному, відносно швидкому піднятті. При цьому більш древні шари займають менший простір, ніж молоді, які розповсюджуються на все більшу площу. Розріз відкладів, що залягають трансгресивно (знизу вверх), характеризується закономірною зміною мілководних фацій (осадків) глибоководними. В основі часто залягають конгломерати.

Рисунок 3.6 - Типи залягання осадових товщ

а – трансгресивне; б – інгресивне; в – регресивне;

г – міграційне

У трансгресивному типі залягання нерідко виділяють початкову інгресивну стадію. Інгресія – це затоплення морем понижених ділянок рельєфу, в першу чергу річкових долин і міжгірських западин. Інгресивно залягаючі шари приурочені до нижніх частин трансгресивних товщ. При інгресивному заляганні більш молоді відклади часто знаходяться гіпсометрично нижче, ніж раніше утворені. По мірі розвитку трансгресії інгресивне залягання у вищезалягаючих відкладах змінюється трансгресивним.

Регресивне залягання утворюється в результаті відступання моря при піднятті суші чи пониженні його рівня, тобто внаслідок регресії. Для регресивно залягаючих шарів характерне послідовне зменшення площі, яку займають більш молоді відклади по відношенні до раніше утворених. Для розрізу типова закономірна зміна фацій знизу вверх від глибоководних до мілководних. Нерідко верхня їх частина зникає, оскільки після відступання моря відбувається руйнування, вивітрювання і розмив.

Трансгресивний і регресивний типи залягання шаруватих товщ частіше всього суміщається в одному розрізі. На основі аналізу розрізів виявляють напрямок і тривалість тектонічних рухів, тобто відновлюють геологічну історію розвитку того чи іншого району.

Виділяється також міграційний (зміщений) тип залягання. Він проміжний між трансгресивним і регресивним типами залягання і зустрічається рідше. Для нього характерно послідовне зміщення області накопичення осадків в одному напрямку. Виникає у басейні, де спостерігається диференціація вертикальних коливальних рухів. Одночасно одна ділянка басейну зазнає підняття, інша – опускання. В цілому шаруватий комплекс має асиметричну будову, де нерівномірно розподілені товщини і склад осадку.

Дата добавления: 2014-01-07