Творче різноманіття в європейській архітектурі початку ХХ ст

Творчість А.Лотоса

Екстремальні раціоналістичні тенденції втілив віденський архітектор Адольф Лоос (1870-1938). Із старанного вивчення методів будівництва Чикагської школи (Лоос працював в Америці будівничим) архітектор зробив висновок, що мистецтво й архітектура належать різним областям людської діяльності, а мета архітектури - в економії праці будівничих. "Орнамент злочин" - це гасло А.Лооса виявилося й гаслом граничного раціоналізму початку ХХ ст.

Уславлена скандальною простотою будівля спорудженого за проектом Лооса банку і житлового будинкуна Мікаелерплац у Відні (І910) відзначається з повною відсутністю прикрас у житловій частині будинку. Єдина прикраса (у сусідстві з пишним бароковим палацом Хофбург) - найпростіший тосканський портик головного входу до банку (перший - другий поверхи).

Ще більшою простотою відзначені збудовані за проектами А.Лооса житлові будинки: будинок Штайнера (1910), де у внутрішній частині симетричного стерильно-геометричного об'єму з бетону розвивається асиметрична система "перетікаючих" просторів, і будинок Шой у Відні (1912) - перший терасовий житловий будинок в Центральній Європі.

Творчість А. Лотоса знаменує прямування до крайнього, граничного раціоналізму і на сьогодні залишається символом такого найраціоналістичного підходу до архітектури.

Із завершенням розвитку модерну в архітектуру, перш за все Європи, приходить нова принципова риса її розвитку, характерна саме для XX ст. різноманіття творчих напрямів та концепцій, що становлять специфіку світової архітектури і донині. На зміну однорідності архітектурного розвитку XIX ст. (в руслі історизму) приходить паралельний розвиток кількох напрямів, кожний з яких, у свою чергу, розгортає ціле "віяло" нових або традиційних можливостей.

Разом з продовженням розвитку історизму, що стає у XX ст, принциповим ретроспективізмом різного спрямування та відтінків, після модерну починається бурхливий розвиток раціоналізму та експресіонізму (футуризму), а на доповнення до традиційного й нового історизму постає принципово новий альтернативний напрямок - національний романтизм, або етнографізм.

З усього творчого різноманіття європейської архітектури слід відзначити, перш завсе, напрями, так чи інакше пов'язані з індустріально-технологічним розвитком. Починається естетичне освоєння індустріальних новацій: технологічного конвеєру, техніки високих технологій та принципово нових промисловихта наукових досягнень. Саме ці напрями стають в XX ст. домінуючими в архітектурі.

Архітектура, мистецтво і промисловість.

Діяльність об'єднання "Веркбунд” і творчість П. Беренса

У жовтні 1907 р. в Німеччині було засновано нове творчо – промислове об'єднання "Веркбунд" ("Німецький промисловий союз"), його очолив архітектор Петер Беренс (1868- 1940). Разом з ним в об'єднання увійшли кілька молодих архітекторів і художників: Герман Мутезіус, Людвіг Міс ван дер Рое, Боуно Таут, донихприєднався Г.Ван де Вельде - голова художньої школи в м. Веймарі.

Із заснуванням "Веркбунду" в Європі й світі починається розвиток принципово нового виду діяльності, що приходить на доповнення, а в подекуди й на заміну традиційній архітектурі - промислового дизайну, або художнього конструювання. П. Беренс разом з директором німецького електротехнічного концерну АЕГ в Берліні ставить на меті німецької архітектури і мистецтва завоювання нових ринків збуту нової продукції високої якості і перед усім високої естетичної якості. Вперше створюється так званий фірмовий стиль - у поєднанні типового та індивідуально-художнього в промисловому мистецтві - дизайні. Ця нова сфера діяльності розповсюджує свій вплив не лише на традиційно - архітектурні сфери створення простору для функціональних процесів, але й на серійну продукцію індустрії - промисловий конвеєр.

Найбільш характерною роботою П.Беренса цього періоду є проект будівель турбінної фабрики в Берліні (І909), де разом з ефектом зовнішньої монументальності використано раціональні конструктивні рішення й нові матеріали - сталь і скло.

З діяльністю об'єднання "Веркбунд" безпосередньо пов'язаний і розвиток в Німеччині нового напряму в архітектурі й мистецтві - експресіонізму.

Експресіонізм початку ХХ ст.

У середині другого десятиліття XX ст. в кількох країнах Європи розвиток нового напрямку в образотворчому мистецтві, архітектурі й літературі, що дістав назву експресіонізму (в Італії - футуризму). Молоді прихильники футуризму черпають натхнення у витворах сучасної їм техніки та її досягненнях, перш за все у різкій динамізації життя з великими (на ті часи) швидкостями.

"Хіба можемоми жити при галасі й невпинності нашого буття, з нашими машинними досягненнями, в будинках, створених п'ять - шість століть тому", - декларувалось в "Маніфесті футуристичної архітектури італійців Марінетті і Сант'Еліа (І9І4): "Характерною рисою архітектури футуризму буде недовговічність. Життя будинків буде коротше нашого життя, кожне покоління будуватиме власний будинок..."

Найбільшого розвитку експресіонізм на початку ХХст. досяг в Німеччині. Перші експресіоністичні твори - це павільйони на виставці "Веркбунду” (1914) - "Скляний дім" і "3алізний дім" (архітектор - Бруно Таут), створені з типізованих металічнихта скляних елементів споруди формують нову метафору - техніки й технології. Не випадково італійська “гілка" експресіонізму пов'язана з терміном “футуризму" (від італійсько-латинського ”футурум" – майбутнє). Майстри експресіонізму початку XX ст. Ганс Шарун, Бр.Таут, Єріх Мендельсон, Антоніо Сант Еліа створюють яскраві метафоричні образи архітектури майбутнього, архітектуриXX ст., натхненні технікою передбачуваного завтра.

Найбільшою подією експресіонізму виявився представлений у 1914 р. на виставці "Нові стремління" (Нуове тенденца") в Італії (1914) проект молодого італійського архітектора Антоніо Сант'Еліа "Місто майбутнього" - розгорнута поетична метафора великих швидкостей, динаміки, з підкресленим ритмом вертикальних і горизонтальних механічних комунікацій. У творах Сант'Еліа та інших експресіоністів вперше виникає ідея мобільного, змінюваного житла.

Дата добавления: 2014-01-07