Розвиток ідей органічної архітектури

в творчості Ф.Л.Райта З0 - 50-х років

На фоні подій другого інтернаціонального стилю не припинявся розвиток "паралельних" напрямів, пов'язаних з функціоналізмом деякою схожістю концепцій. Цеідеї органічної архітектури.

Творчість Ф.Л.Райта наприкінці 50-х років досягає свого апогею. Про це свідчить і присудження майстру 1958 р. премії архітектурного журі в Нью-Йорку "за найбільші досягнення будівельного мистецтва після хмарочосів". Премію було надано за дім Робі - “за відмову від замкнених коробок”, віллу “Над водоспадом” (І937р.) - “за зв'язок з природою" і лабораторну башту фірми "Джонсон", І950р. До списку архітектурних досягнень видатних майстрів залишається додати хіба що музей образотворчого мистецтва Соломона Гугенхейма в Нью-Йорку (І946-1960).

Концепція органічної архітектури завжди дозволяла майстру знаходити несподівані й неповторні рішення, що ставали зразками для наслідувань і відтворень по всьому світові. Наприклад, в лабораторній башті фірми "Джонсон" - це застосування унікальної системи теплообміну, співпадаючою з площиною освітлення, разом із застосованим вперше конструктивним рішенням у вигляді несучого вертикального "ядра" із залізобетону. В цілому тут створено оптимальне середовище саме для наукових досліджень, із стабільними умовами мікроклімату та достатньою ізоляцією від зовнішнього світу.

Дім “Над водоспадом" (вілла Кауфмана) донині залишається класичним зразком єдності унікального природного оточення і такої ж унікальної будівлі. Зведений над найкрасивішим "Медвежим водоспадом", великий особняк у вигляді віяла широких консольних залізобетонних терас демонструє неповторну єдність конструкції, функції та просторового середовища.

Музей абстрактного образотворчого мистецтва відомого колекціонера Сола Гугенхейма (Нью – Йорк) є майже ідеальним, з точки зору організації експозиції,музейним будинком: розширенавгорузалізобетонна просторова спіраль експозиції створює оптимальні умови для руху відвідувачів в експозиції, ізольовані від шумної вулиці глядачі рухаються згоридонизу, постійно сприймаючи як окремі експонати (освітлені найкращим чином - згори-збоку), так і увесь експозиційний простір одразу, в цілому.

Успіх концепції органічної архітектури наприкінці 50-х років викликав відгук на цю ідею в скандинавській архітектурі. Не менш своєрідні зразки органічної архітектури було створено у творчості фінського майстра сучасної архітектури - Алвара Аалто.

Архітектурний регіоналізм в Японії. Розробка концепції архітектурного метаболізму. Творчість К.Танге та його послідовників

Ідеї функціоналізму з початку 50-х років вплинули і на японську архітектуру. І тут становлення національної школи сучасної архітектури привело до створення самобутньої концепції, так званої "теорії метаболізму", її формування та розвиток пов'язані з творчістю японського архітектора Кензо Танге.

Вже перша велика робота К.Танге, меморіальний комплекс в м. Хіросіма (1949), продемонструвала близькість принципів сучасної архітектури японській національній архітектурній традиції: раціональність загальної структури й гнучкість плану, модульність конструкцій, єдність будівлі із середовищем, пуризм і лапідарність у розкритті образу та ін.

Перший концептуальний містобудівний проект К.Танге (планм. Токіо, "Токійська затока", І960р.) став пропозицією з формування тривимірної містобудівельної структури з модульною транспортною системою й нарощуваною планувальною схемою. В основу плану “Токійська затока” було покладено ідею трансформації статичної замкненої раціально-кільцевої структури міста в динамічну, так звану лінеарну структуру, що забезпечує вільний розвиток функціональних зон у простір Токійської затоки.

Міжнародну славу приніс К.Танге реалізований до 1964 р. Олімпійський комплекс. Його ансамбль складений спортзалом для дзюдона 4 тис. глядачів, басейном на 16 тис. глядачів та адмінкорпусом. К.Танге продемонстрував близькість засад композиції світові органічної природи, але уник пригноблюючого впливуналюдину велетенської конструктивної форми (вантовий "міст" плавального басейну завдовжки 130 м) у виборі динамічної форми, що розвивається в просторі.

Як і Ле Корбюзьє (якого К.Танге вважав своїм вчителем), японський майстер формулює власні "шість засад":

- простота плану й форми (як оптимальний варіант просторової композиції для вираження задуму;

- потреба типізації (як виявлення суттєвих архітектурних елементів, здатних художньо трактувати подану функцію);

- вираження архітектурними засобами почуття сили (гіпертрофовані деталі, демонстрація велетенських бетонних поверхонь);

- створення форм, що відповідають динамізмові сучасного життя;

- заборона орнаменту;

- потреба правдивості матеріалу й суто японська засада, на додаток до головних принципів:

- потреба будь - якою ціною уникати фальшивої красивості, інакше кажучи, самообману в трактуванні художнього образу.

У 1960 р. К.Танге у власному виступі на міжнародному конгресі дизайнерів у Токіо промовляв: "Ми живемо в світі, де існують великі несумісності: людський і надлюдський масштаб, стабільність і мобільність, постійністьта зміна. Індивідуальність і анонімність, пізнавальність конкретного й незбагненність універсального. Усі ці несумісності характеризують розрив між технікою та людським існуванням". Для подолання цього трагічного розриву К.Танге формує (разом з архітектором Кіуноре Кікутаке) концепцію екістики - творчої платформи тотального урбанізму. Як архітектор і філософ К.Танге залишається на позиції подолання відмерлої традиції, використання технологічних засобів задля створення нової традиції.

Отже, екістика - це програма створення мобільної архітектури, пристосуваної до перманентних змін функції. Теорія архітектурного метаболізму, сформульована в концепції екістики, вміщує кілька базових понять, що вперше включають в архітектурну практику уявлення про поступову внутрішню зміну структури (так зв. метаболічна генерація), безперервний зовнішній рух (рост), зненацьку якісну зміну функціональних зв'язків (тік зв. метаморфічна трансформація) тощо. Архітектурний метаболізм як теоретична й практична концепція направлений на пошуки просторового вираження самого процесу розвитку тайого механізмів.

Структури архітектури й містобудування розглядаються К.Танге як "штучна природа", що "реалізує зовнішнє зростання ізаохочуємайбутній розвиток", "тотальне освоєння простору, що містить чотири виміри, з урахуванням фактора часу".

Вперше концепцію метаболізму було реалізовано в проекті радіотелевізійного центру Яманісі в м. Кофу (I964-1967). Тут застосовано структурний елемент архітектурної форми, – так зв. кластор (первинне саморозвинене утворення – “метаболічна структура, цілісна на кожній стадії власного розвитку”).

Роботи К.Танге та його учнів відкрили суто японський напрям в сучасній архітектурі, японський архітектурний регіоналізм як сукупність ідей та концепцій, що містять можливості високих технологій для формування якісно нового середовища для життя.

Одною з подібних ідей виявилася концепція так зв. "капсульної архітектури" (архітектор Кішо Курокава, проект і реалізація "Капсульної башти" Накагін (1972) - мінімізованого готелю для бізнесменів у Токіо), з використанням контейнерної технології, що була розвинута в Японії для транспортних трансокеанських перевезень, для створення мобільної архітектури на основі формування житлового простору - "житлової капсули”).

Творче різноманіття у світовій архітектурі кінця ХХ ст.

Із завершенням епохи функціоналізму в архітектурі, співпадаючого з серединою 60 –х років, на перший план архітектурного розвитку знову виходить принцип творчого різноманіття. У першу чергу отримують додатковий розвиток напрями, що знаходилися "в затінку" функціоналізму під час його найвищого розвитку, між іншим, й такі, що мають відношення до експресіонізму.

Дата добавления: 2014-01-07