Ямайська валютна система

Контури нової валютної системи, що функціонує і розвивається у світовій економіці й нині, визначила нарада представників країн—членів МВФ, що відбулася в м. Кінгстон (Ямайка) в січні 1976 р. Кінгстонська угода поклала початок утворенню Ямайської валютної системи. Ця система набрала сили після ратифікацій угоди державами-учасницями з квітня 1978 р. Визначальні принципи Ямайської валютної системи є такими:

1. Кінгстонською угодою проголошено повну демонетизацію золота у сфері валютних відносин. Скасовано офіційний золотий паритет, офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін (золотого вмісту) національних грошових одиниць, знято будь-які обмеження у його приватному використанні. МВФ припинив публікацію даних про золотий вміст окремих валют. Унаслідок цих дій золото перетворилося на звичайний товар, ціна якого в паперових (кредитних) грошах визначається на ринку відповідно до попиту та пропозиції. У Нью-Йорку, Чикаго, Токіо та інших центрах світової торгівлі сформувалися міжнародні ринки золота.

Діставши можливість вільно здійснювати на ринку операції з купівлі-продажу золота, центральні банки більшості країн Заходу все ж таки залишили його у своїх запасах. Тому, втративши статус світових грошей, золото залишається високоліквідним (стра­тегічним) товаром, який можна завжди в разі необхідності продажи за відповідну валюту.

2. Кінгстонська угода поставила за мету перетворити спеціальні права запозичення на головний резервний актив і міжнародний засіб розрахунків та платежу. Система "золото—долар— національна валюта", на основі якої функціонувала Бреттон-Вудська угода, трансформувалася в нову систему: "СПЗ — національна валюта ". У цій структурі СПЗ здобули статус альтернативи не лише золоту, а й долару як міжнародним грошам. Спочатку величина СПЗ як міжнародної розрахункової одиниці, у якій ви­значався валютний курс національних грошей, установлювалася на основі золотого еквівалента. Однак згодом зв'язок СПЗ із золотом було цілком утрачено. Нині величина СПЗ визначається на основі кошика валют країн, яким належать провідні позиції у сфері міжнародної торгівлі. В 1981 р. до складу так званого стан­артного кошика увійшли п'ять валют: долар (США) — 42 %, марка (ФРН) — 19 %, франк (Франція), єна (Японія) та фунт стерлінгів (Англія) — 13 %.

Слід зазначити, що в реальній практиці валютних відносин цілком витіснити долар з позиції ключової міжнародної валюти, як це передбачалося Кінгстонською угодою, не вдалося. Більше того, після 1981 р. адміністрація Р. Рейгана успішно запровадила низку стабілізаційних заходів, що сприяли зміцненню міжнародних позицій долара. І в нинішній валютній системі долар зали­шається реальною основою валютно-фінансового механізму. З огляду на це можна констатувати, що Кінгстонська система функціонує за принципами не паперово-валютного (як це передбачалося угодою), а паперово-доларового валютного стандарту.

3. Важливим принципом Ямайської системи є запровадження плаваючих валютних курсів національних грошових одиниць.

Плаваючі валютні курси надають гнучкості валютним відносинам, створюють можливості для ефективної реакції валютної системи на постійні зміни співвідношень вартості національних валют.

Водночас коливання валютних курсів порушують стабільність торговельних відносин, породжують спекулятивні операції. В зв'язку з цим Кінгстонською угодою передбачається збереження елементів регулювання системи валютних співвідношень шляхом здійснення відповідних операцій на валютному ринку. Йдеться, таким чином, про функціонування системи не просто плаваючих, а регульовано плаваючих валютних курсів.

У режимі безпосередніх співвідношень ("плавання") функціонують валюти лише провідних країн Заходу — США, Японії, Німеччини, Канади, Великої Британії, Франції. Більшість валют інших країн, зокрема економічно слабо розвинутих, прив'язані до міжнародних розрахункових одиниць або окремих валют. Ямайська валютна система розвивається за принципом поліцентризму: з одного боку, вона підпорядкована централізова­ним'регулятивним діям (відповідно до Статуту МВФ), з іншого — має досить розвинуту мережу автономних (регіональних) валютних структур (угруповань).

Слід зазначити, що формування відповідних інституційних структур та принципів функціонування Ямайської валютної системи ще не завершено. Вони постійно коригуються, допов­нюються відповідно до змін у міжнародних економічних відно­синах.

висновки

Становлення та розвиток міжнародних фінансів відбувалися в тісному взаємозв'язку з процесом формування держав, розвитком міжнародного поділу праці та світової торгівлі, утворенням світового ринку. Посилення економічних зв'язків держав стародавнього світу об'єктивно привело до формування системи міжнародного обміну з відповідними їй інструментами та інституціями (гроші, платіжні документи, банки, біржі, митно-тарифні фінансові механізми і т. п.).

Унаслідок еволюції світового господарства сформувалася і була юридично закріплена міжнародними домовленостями світова валютна система як інсти-туційно-функціональна форма організації міжнародних валютно-фінансових відносин.

Головними завданнями світової валютної системи є регулювання сфери міжнародних розрахунків та валютних ринків, опосередковування платежів за експорт і імпорт товарів, капіталів, послуг та інших видів міжнародної господарської діяльності, створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці.

Дата добавления: 2014-01-07