Показники зовнішньої торгівлі України у 1998-2010 рр

Світове господарство: структура, тенденції розвитку. Показники відкритості економіки

Ефективність будь-якої національної економіки залежить не лише від результатів її внутрішньої діяльності, а й від її участі у світових еконо­мічних відносинах, ступеня її інтеграції у світове господарство.

Світове господарство - сукупність національних економік, взаємозв'я­заних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці.

Для того, щоб національна економіка стала часткою світового госпо­дарства, вона повинна бути відкритою.

Розрізняють наступні ознаки відкритості економіки:

• частка зовнішнього торговельного обороту у загальному обсязі вироб­ництва;

• частка експорту в загальному обсязі виробництва;

• частка імпорту в загальному обсязі споживання (не більше 30%);

• експортна квота – відношення валового експорту до ВВП - характеризує відкритість економіки (більше 10% - економіка відкрита);

• імпортна квота – відношення валового імпорту до ВВП – характеризує ступінь залежності країни від імпорту;

• інвестиційна квота – питома вага іноземних інвестицій (прямих та портфельних) до ВВП;

• частка закордонних інвестицій по відношенню до внутрішніх інвестицій.

Незважаючи на те, що Україна представляє собою великий ринок товарів, послуг та капіталів, реалізація цього потенціалу є досить незначною. Так, частка України у світовому експорті становить близько 1,5%, а в імпорті — 1%, що виявляється останніми роками як тенденція (табл. 14.1).

Таблиця 14.1

(млрд. дол. США) [bank.gov.ua]

Показники
Зовнішньоторговельний оборот	36,4	37,4	44,9	77,6	103,5	185,6	110,5	142,4
Експорт товарів та послуг	17,6	19,5	23,4	41,3	50,2	85,6	54,3	69,3
Імпорт товарів та послуг	-18,8	-17,9	-21,5	-36,3	-53,3	-100	-56,2	-73,1
Баланс товарів та послуг	-1,2	1,6	1,9	5,0	-3,1	-14,4	-1,9	-3,8

Все більшого значення в світовому господарстві набуває процес гло­балізації економіки.

Глобалізація - категорія, яка відо­бражає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою си­лою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х pp. XX ст. набуває форми постійного й неухильно зростаючого міжнародного перетворення національних економік.

У світове господарство входить понад 230 національних господарств на­цій і народностей, які проживають у цих країнах, розмовляють майже 2800 мовами, в обігу налічується близько 300 найменувань національних гро­шей. Ці господарства перебувають на різних щаблях суспільного розвитку.

Класифікація країн, що входять до світового господарства:

1. Залежно від рівня економічного розвитку (головний критерій - ВВП на одну особу за ПКС (паритет купівельної спроможності): високорозвинені (понад 10 країн); розвинені (приблизно 25 країн); середньорозвинені; слаборозвинені (приблизно 150 країн, у них ВВП на душу населення в 11-15 разів менше ніж у розвинутих); нерозвинені (Ангола, Шрі-Ланка).

2. За галузевою структурою: індустріальні; індустріально-аграрні; аграрно-індустріальні; аграрні.

3. За ступенем інтеграції у світове господарство: інтегровані; слабоінтегровані.

Матеріальною основою світового господарства є поділ праці між кра­їнами, який виходить за межі національного господарства.

Міжнародний поділ праці - спеціалізація та кооперація країн у ви­робництві певних товарів та послуг з метою реалізації їх на зовнішньому ринку. Міжнародний поділ праці охоплює міжна­родну спеціалізацію (відокремленість і створення підприємств і галузей для випуску однорідної продукції) та міжнародну кооперацію.

Існують три основні форми міжнародного поділу праці:

- загальна - за сферами виробництва (тому країни експортери поділя­ються на індустріальні, сировинні, аграрні);

- часткова - поділ сфер виробництва на окремі галузі промисловості, сільського господарства та ін.;

- одинична - спеціалізація країн на виготовленні окремих деталей і вуз­лів складного товару.

Міжнародна кооперація передбачає:

- спільну розробку науково-технічних проблем;

- обмін науково-технічною інформацією;

- продаж і купівлю ліцензій, ноу-хау;

- обмін вченими тощо.

Економічні вигоди, отримані країнами з різним рівнем продуктивнос­ті, інтенсивності, складності праці, спонукають їх до участі у міжнаціо­нальному поділі праці, в процесі інтернаціоналізації виробництва.

Інтернаціоналізація - процес створення і поглиблення стійких зв'яз­ків між підприємствами різних країн або окремими країнами.

Розрізняють наступні форми економічних відносин у структурі світо­вого господарства: міжнародна торгівля; міжнародний рух капіталу; міжнародна трудова міграція; міжнародний обмін послугами; валютні відносини (регулювання валютних курсів), обмін науково-технічною інформацією та технологією (патенти, лі­цензії); економічна інтеграція (ЄС, СНД).

Усі результати зовнішньоекономічної діяльності країни знаходять своє узагальнююче відображення у специфічному статистичному доку­менті, який називається платіжним балансом.

Дата добавления: 2014-01-07