Основні заходи попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійних захворювань поділяються на технічні та організаційні

Вияснення причин виробничого травматизмута професійних захворювань дозволяє їх усунути і запобігти пошкодженню здоров’я працівників.Виявити закономірності виникнення цих причин дозволяє аналіз виробничого травматизму і професійних захворювань. Є різні методи аналізу цих негативних наслідків, але не існує єдиної класифікації методів. Умовно їх можна поділити на дві групи: імовірностно-статистичні та детерміністичні

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводяться керівником робіт індивідуально або з групою працівників за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці. Завершуються інструктажі перевіркою знань інструктованих в вигляді усного опитування, або автоматичними засобами перевірки.При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок безпечної роботи на протязі 10 днів після первинного, повторнного, позапланового інструктажів додатково проводиться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних знаннях по цільовому інструктажу працівник до виконання робіт не допускається.

Про інструктаж робиться запис в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці за підписом інструктора та інструктованого. Сторінки журналу повинні бути прошнуровані, пронумеровані і скріплені печаткою.

Рішенням роботодавця частина працівників, робота яких не пов’язана безпосередньо з експлуатацією устаткування, можуть бути звільнені від проведення повторного інструктажу, що фіксується у затвердженому ним переліку професій та посад, які не підлягають повторним інструктажам.

1. Методи аналізу виробничого травматизму

Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами реєстрації і т.п. Метод дозволяє виявити динаміку травматизму та його тяжкість на окремих дільницях виробництва, провести порівняльний аналіз з іншими підприємствами галузі, виявити закономірності зростання чи зниження показників.

Для оцінки рівня травматизму використовують відносні статистичні коефіцієнти (показники):

К_ч = п * 1000 / р К_т = Д/п

Де: К_ч - коефіцієнт частоти травматизму

п - кількість випадків травматизму на підприємстві (дільниці) за звітний період

р – середньоспискова чисельність працюючих за той самий період

К_т – коефіцієнт тяжкості травматизму

Д - кількість днів непрацездатності у потерпілих (у днях)

Коефіцієнт частоти травматизму є показником кількості випадків травматизму за період на 1000 середньоспискових працівників, а коефіцієнт тяжкості – скільки днів непрацездатності припадає в середньому на один випадок травматизму за даний період.

Інтегровану оцінку рівня виробничого травматизму проводять за коефіцієнтом загального травматизму:

К _заг = К_ч * К_т

При груповому методі дані про травматизм групують за однорідними ознаками: за професіями, характером роботи, стажем, характером травм, джерелами травмування, днями тижня і годинами змін, коли сталося травмування. Аналіз таких даних дозволяє виявити найбільш небезпечні фактори і причини і розробити заходи для їх запобігання.

Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху (виробництва) відзначають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє точно визначити небезпечні місця, які вимагають ретельного обстеження і проведення профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків на тих самих місцях свідчить про незадовільну організацію охорони праці. Шляхом додаткового обстеження цих місць можна виявити і усунути (чи обмежити) причини травматизму

Детерміністичні методи дозволяють виявити об’єктивний, закономірний зв’язок умов та причинну обумовленість випадків травматизму

Монографічний метод полягає в обстеженні комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місці, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів індивідуального і колективного захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних і шкідливих чинників, притаманних кокретному виробництву, обладнанню, процесу. За цим методом поглиблено вивчають всі обставини нещасного випадку, якщо треба – виконують відповідні дослідження і випробування. Тобто при монографічному методі кожний окремий випадок травматизму вивчається як система, елементами якої є взаємопов’язані умови, обставини і причини явища

Метод моделювання причинних зв’язків застосовується при аналізі випадків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причинних зв’язків будується від моменту травмування до подій, які йому передували. Встановлюється логічний зв’язок між цими явищами. Такі причинні зв’язки можуть мати різну форму:

- послідовну, поли одна подія викликає іншу,

- паралельну, коли декілька паралельних подій викликають одну причину, яка призводить до травмування,

- колову, коли перша подія породжує наступну, кінцева підсилює першу і так далі по колу, поки будь-яка з цих причин не призведе до травмування;

- розгалужену, коли один чинник є джерелом кількох причин, які розвиваючись паралельно викликають одну загальну причину, що призводить до травмування

Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат, спричинених виробничим травматизмом. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму, тому лише доповнює інші методи.

Метод анкетування Розробляються анкети для робітників, на підставі яких розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Цим методом встановлюють, переважно, причини психофізіологічного характеру

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструментів, технологічних процесів до вимог стандартів. Для винесення експертних оцінок назначаються експерти з числа фахівців, які тривалий час займалися питаннями охорони праці.

Дія несприятливих виробничих чинників на працівника може спричинити не лише його травмування, а й виникнення професійного захворювання. Для аналізу профзахворювань можуть застосовуватись ті ж методи, що й для аналізу травматизму.

Основними показниками, що характеризують професійну захворюваність на підприємстві (цеху, дільниці), є коефіцієнти частоти та важкості профзахворюваності, які визначаються аналогічно до коефіцієнтів травматизму. З цією метою розраховують показник частоти випадків захворюваності П_чз та показник днів непрацездатності П_дн, які припадають на 100 працюючих:

,

де: К_з – кількість випадків захворювань за звітний період;

Д – кількість днів непрацездатності за цей період;

р – загальна кількість працюючих.

На основі всіх розрахованих коефіцієнтів та показників визначають динаміку виробничого травматизму, професійної та загальної захворюваності за відповідний період, яка дозволяє оцінити стан охорони праці на підприємстві.

1. Основні причини виробничого травматизму

Для полегшення вивчення причин виробничого травматизму та професійних захворювань, їх прийнято поділяти на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, економічні, психофізіологічні.

Організаційні причини:

- відсутність чи неякісне проведення навчання з питань охорони праці,

- відсутність контролю за дотриманням правил ТБ і норм ОП,

- невиконання заходів з охорони праці,

- порушення вимог інструкцій, правил, норм,

- порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів та інструменту;

- порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту;

- недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами,

- використання устаткування, машин та інструментів не за призначенням

Технічні причини:

- несправність виробничого устаткування, машин, механізмів та інструментів;

- недосконалість технологічних процесів;

- конструктивні недоліки устаткування;

- недосконалість або відсутність захисного огородження, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації і блокування.

Санітарно-гігієнічні причини:

- перевищений (вище ГДК) вміст у повітрі робочої зони шкідливих речовин;

- недостатнє чи нераціональне освітлення;

- підвищені рівні шуму і вібрації;

- незадовільні мікрокліматичні умови;

- наявність різноманітних випромінювань вище допустимої норми;

- порушення правил особистої гігієни.

Економічні причини:

- нерегулярна виплата зарплати;

- низький заробіток;

- неритмічність роботи;

- прагнення чи примус до виконання понаднормової роботи;

- робота за сумісництвом чи на двох підприємствах.

Психофізіологічніпричини:

- помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість праці;

- монотонність праці;

- хворобливий стан працівника;

- необережність;

- невідповідність психофізіологічних і анпропометричних даних працівника виконуваній роботі;

- незадоволення роботою;

- несприятливиі психологічний клімат у колективі;

До технічних заходів відносять заходи з виробничої санітарії і техніки безпеки:

- заходи виробничої санітарії: створення комфортного мікроклімату (теплоізоляція, вентиляція, обігрів робочих зон, раціональне освітлення, шумо- та віброізоляція, заміна токсичної сировини і матеріалів на нетоксичну, герметизація шкідливих процесів, екранування під різного роду випромінювань, забезпечення оптимального режиму праці і відпочинку, санітарного і побутового обслуговування

- заходи з техніки безпеки: це заходи, що запобігають дії на працівників шкідливих чинників – розроблення і впровадження безпечного устаткування, вдосконалення технологій, механізація та автоматизація процесів, використання запобіжних і блокувальних автоматичних засобів, правильне і зручне розташування органів управління, використання принципово нових нешкідливих технологій і процесів

До організаційних заходів належать:

- правильна організація роботи;

- дотримання трудового законодавства, законодавства з охорони праці, нормативно-правових актів з охорони праці;

- вчасне проведення навчання персоналу та перевірка його знань;

- впровадження безпечних методів та наукової організації праці;

- проведення пропаганди з титань охорони праці і техніки безпеки;

- проведення планово-попереджувальних ремонтів обладнання, технічних оглядів машин, устаткування, механізмів, посудин, що працюють під тиском і т.п.

1. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві

Відповідно до ЗУ „Про охорону праці” (ст. 22) роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, профзахворювань і аварій згідно з ДНАОП 0.00-4.03-01 „Положення про розслідування та облік НВ, профзахворювань і аварій на виробництві”.

Дія цього положення поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, що діють на території України, всіх громадян (зокрема іноземців та осіб без громадянства), які є власниками цих підприємств або уповноваженими ними особами, а також на громадян, які виконують на цих підприємствах роботу за трудовим договором (контрактом), проходять виробничу практику або залучаються до роботи з інших підприємств.

Порядок розслідування та обліку НВ з учнями та студентами навчальних закладів під час навчально-виховного процесу, трудового і професійного навчання в навчальних закладах визначаються Міністерством освіти і науки України.

Положення про розслідування визначає, які ушкодження здоров’я працівників належать до НВ. Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров’я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі профзахворювання і гострі профотруєння та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами, та іншими представниками фауни і флори (далі – НВ), що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності потерпілого перевести на іншу (легшу) роботу терміном не менше, як на один робочий день, а також випадкової смерті на виробництві.

За результатами розслідування складають акт за формою Н–1 і беруть на облік НВ, що сталися з працівником під час виконання трудових (посадових) обов’язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:

- перебування на робочому місці, на території підприємства або в інших місцях роботи під час робочого часу або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

- приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни;

- проїзду на роботу чи з роботи в транспорті підприємства або транспортом сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця;

- використання власного транспорту в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця;

- провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий;

- ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

- надання підприємством шефської допомоги;

- перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина НВ пов’язана з виконанням потерпілим трудових обов’язків або дією на нього виробничого фактора чи середовища;

- прямування працівника до об’єкта обслуговування затвердженими маршрутами або до будь – якого об’єкта за дорученням роботодавця.

Нещасні випадки, що сталися з працівником на території підприємства, або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яка встановлена згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також під час перебування працівника на території підприємства у зв’язку з проведенням роботодавцем наради, отримання заробітної плати, обов’язкового проходження медогляду, а також у випадку передбаченому трудовим договором (угодою), розслідуються і про них складається акт за формою Н–1, якщо буде встановлено факт впливу на потерпілого фактора чи середовища.

За результатами розслідування беруть на облік і складають акти за формою Н–1 також і в інших випадках зазначених у Положенні.

За результатами розслідування не складаються акти за формою Н–1 і не беруться на облік НВ, що сталися з працівниками:

- під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовується в інтересах цього підприємства;

- за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ (за наявності тимчасової або постійної прописки);

- під час використання працівником в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу роботодавця, а також устаткувань, механізмів, іструментів, крім випадків що сталися внаслідок неполадок цього устаткування;

- внаслідок отруєння алкоголем, наркотиками, чи іншими отруйними речовинами, а також внаслідок їх дії (інсульт, зупинення серця) за наявністю медичного висновку, якщо це не зумовлено застосуванням цих речовин у виробництві, або порушення умов безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стадії алкогольного чи наркотичного сп’яніння, був відсторонений від роботи згідно з установленим порядком;

- під час скоєння крадіжок або інших злочинів, якщо ці дії зафіксовані і на них є офіційний висновок суду або прокуратури;

- у разі природної смерті або самогубства за винятком випадків, зазначених у пункті 3 Положення, що підтверджують висновки відповідних органів.

Якщо за підсумками розслідування буде встановлено, що про НВ не складається акт за формою Н–1,то в такому разі складається акт за формою НПВ (нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом).

Положення про розслідування передбача є, що про кожний НВ на виробництві потерпілий, свідок або очевидець повинен терміново повідомити безпосередньо керівників робіт (бригадира, майстра) або інше керівництво (диспетчера, інженера зміни) і вжити заходів для надання першої медичної допомоги.

Керівник робіт (посадова особа), який одержав повідомлення, зобов’язаний:

- терміново організувати медичну допомогу потерпілому, а у разі необхідності доставити його до лікувально–профілактичного закладу;

- повідомити про те, що сталося, роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію підприємства;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткуванні у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю та здоров’ю інших працівників і не призведе до більш важких наслідків), а також вжити заходи до недопущення подібних випадків.

Роботодавець, одержавши повідомлення про НВ, крім випадків із смертельним наслідком та групових НВ, здійснює такі дії:

- повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків (далі Фонду). Якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, повідомляє власника цього підприємства; у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострих професійних захворюваннях (отруєннях) – санепідемстанцію.

- організовує розслідування нещасного випадку і наказом призначає комісію з розслідування у складі: керівник (спеціаліст) служби ОП підприємства – голова комісії; керівник структурного підрозділу (начальник цеху), або головний спеціаліст; представник профспілкової організації або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці.

На підприємстві, де не має спеціаліста з ОП головою комісії з розслідування НВ призна­чається посадова особа (спеціаліст), на яку наказом роботодавця покладені функції з питань ОП за сумісництвом.

У разі настання НВ з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідування включається також представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

У разі, коли НВ стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, розслідування організовує робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцем настання НВ, який утворює наказом комісію у складі:

- представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду (голова комісії) за місцем настання НВ;

- представник райдержадміністрації – у разі настання НВ у місті районного значення; у разі настання НВ у місті обласного значення (місцева держадміністрація);

- представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий або особа, яка представляє його інтереси.

Комісія з розслідування НВ зобов’язана протягом трьох діб:

- обстежити місце НВ, опитати свідків та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про ОП;

- встановити обставини і причини, що призвели до НВ, визначити чи пов’язаний цей випадок з виробництвом;

- визначити осіб, які порушували нормативні акти, а також розробити заходи, щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- скласти акт розслідування за формою Н–5 у трьох примірниках, а також акт про НВ, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей НВ визнано таким, що пов’язаний з виробництвом, або акт про НВ не пов’язаний з виробництвом за формою НПВ, якщо цей НВ визнано таким, що не пов’язаний з виробництвом, і передати його на затвердження роботодавцю;

- у разі гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н–1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід’ємною частиною про що робиться запис в акті форми Н-5.

До першого примірника акта розслідування НВ (акт за формою Н-5) додаються акт про НВ на виробництві (акт за формою Н-1) або акт про НВ невиробничого характеру (акт за формою НПВ), пояснення свідків, потерпілого, а у разі необхідності витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця, медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров’я потерпілого у результаті НВ. НВ, про які складають акти за формою Н–1 або НПВ беруться на облік і реєструються на підприємстві у спеціальному журналі за встановленою формою.

Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н–1 або НПВ протягом доби після завершення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства – протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:

- потерпілому або особі, яка представляє його інтереси, разом з актом розслідування НВ (за формою Н-5);

- керівникові цеху або іншого структурного підрозділу для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;

- відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта за формою Н-5;

- інспекторові Держднаглядохоронпраці;

- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

- керівнику (спеціалісту) служби ОП підприємства або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань ОП (акт за формою Н-1 або НПВ надсилається разом з першим примірником акта за формою Н-5 та іншими матеріалами розслідування).

На вимогу потерпілого роботодавець зобов’язаний ознайомити його з матеріалами розслідування НВ.

Копію акта за формою Н–1 надсилають органу, до сфери управління якого належить підприємство, за відсутності такого органу – місцевому органу виконавчої влади. Копію акта за формою Н–1 разом з примірником карти форми П-5 у разі гострого професійного захворювання надсилають до санепідемстанції.

Акти за формою Н-5,Н-1 або НПВ, карти форми П-5 разом з матеріалами розслідування зберігаються на підприємстві протягом 45 років. Інші примірники акта та його копії – не менше двох років. У разі реорганізації підприємства (організації) акти за формою Н-5, Н-1 або НПВ підлягають передачі правонаступникові, який бере на облік ці НВ, а у разі ліквідації підприємства – до державного архіву.

Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, гострого професійного отруєння або в разі смерті потерпілого роботодавець складає повідомлення про наслідки НВ за формою Н-2 і в десятиденний термін надсилає його організаціям і посадовим особам, яким надсилався акт за формою Н-1 або НПВ. Повідомлення про наслідки НВ є обов’язковим додатком до акта за формою Н-1 або НПВ і підлягає зберіганню разом з ним відповідно до Положення про розслідування.

Нещасний випадок, про який несвоєчасно повідомили, або якщо втрата працездатності від нього настала не зразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з Положенням протягом місяця після одержання заяви потерпілого, чи особи, яка представляє його інтереси.

У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-1 або НПВ про НВ чи незгоди роботодавця, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта розслідування НВ, акта за формою Н-1 або НПВ, за рішенням комісії питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

Нещасний випадок з учнями і студентами навчальних закладів, що сталися під час проходження ними виробничої і переддипломної практики або виконанні робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб, розслідують і беруть на облік підприємством. У розслідуванні повинен брати участь і представник навчального закладу.

Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають:

- нещасні випадки пов’язані з виробничою діяльністю із смертельним наслідком;

- групові НВ, які сталися з двома і більше працівниками одночасно незалежно від важкості ушкодження їх здоров’я;

- випадки природної смерті працівників на підприємстві (організації);

- випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов’язків.

Про груповий НВ, НВ із смертельним наслідком роботодавець зобов’язаний негайно повідомити за встановленою формою:

- відповідний територіальний орган Держнаглядохоронпраці за місцем настання НВ;

- прокуратуру за місцем настання НВ;

- відповідний робочий орган дирекції Фонду;

- орган, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі відсутності – місцевому органу виконавчої влади);

- санепідемстанцію, у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);

- профспілкову організацію, членом якої є потерпілий;

- профспілковий орган вищого рівня;

- місцевий штаб цивільної оборони та надзвичайних ситуацій та інші органи (у разі необхідності).

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку (в т.ч. з одним загиблим) проводиться комісією, яка призначена наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу комісії з розслідування.

До складу комісії з розслідування включаються:

- посадова особа територіального органу Держнаглядохоронпраці (голова комісії);

- представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду (якщо робітник забезпечує себе роботою самостійно);

- роботодавець;

- керівник служби охорони праці підприємства (організації);

- представник органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі відсутності – місцевого органу виконавчої влади);

- представник профспілкової організації підприємства або уповноваженого трудового колективу;

- представник профспілкового органу вищого рівня;

- у разі профзахворювань (отруєнь) – спеціаліста санепідемстанції.

Залежно від конкретних умов (кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії) до складу комісії можуть бути включені спеціалісти з відповідного штабу цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, представники органів охорони здоров’я, прокуратури та тощо.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 2–4 особи, проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці, або центрального органу Держ­наглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу комісії.

Склад комісії:

- керівник відповідного територіального органу Держнаглядохоронпраці або його підрозділу (голова комісії);

- представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду;

- представник міністерства або іншого центрального органу державної виконавчої влади;

- представник профспілкової організації підприємства;

- представник профспілкового органу вищого рівня;

- роботодавець.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше чоловік або травмовано 10 і більше осіб, проводиться комісією із спеціального розслідування призначеною наказом керівника центрального органу Держнаглядохоронпраці або спеціальним рішенням Кабінету Міністрів України.

Склад комісії:

- керівні працівники центральних органів Держнаглядохоронпраці, міністерства або іншого центрального органу державної виконавчої влади (голова комісії);

- представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду;

- роботодавець;

- відповідні ради профспілок або галузевої профспілкової організації;

- профспілкової організації підприємства;

- представник організації охорони здоров’я, соціального захисту населення тощо.

Спеціальне розслідування НВ проводиться протягом 10-ти робочих днів.

У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений органом, який призначив розслідування. При цьому складається акт спеціального розслідування Н-5 і оформляються інші матеріали, передбачені Положенням. Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії зі спеціального розслідування. Акт за формою Н-1 або НПВ складається на кожного потерпілого у двох примірниках відповідно до висновків комісії і затверджується роботодавцем протягом доби після підписання акта спеціального розслідування.

У разі розходження думок членів комісії із спеціального розслідування керівник відповідного органу Держднагдядохоронпраці, який призначив цю комісію розглядає з членами комісії матеріали розслідування і може призначити нове розслідування або видати роботодавцю припис за формою Н-9 для призначення нового розслідування.

Роботодавець в п’ятиденний термін після закінчення розслідування НВ надсилає матеріали прокуратурі та відповідному органу Держднагдядохоронпраці, органам профспілки, міністерству, а в разі гострого отруєння – санепідемстанції. Перший примірник матеріалів розслідування залишається на підприємстві.

Дата добавления: 2014-01-07