Навчальний посібник

Вадим Львович Чубасов

Вступ до спеціальності «Кінотелемистецтво»

Літературний редактор Р.В. Піскова

Комп’ютерний набір В.Л. Чубасов

Підписано до друку 28.12.05. Формат 60х84/16.

Папір офс. Гарнітура “Times”. Друк офс.

Ум.друк.арк. 30,25 Обл.-вид.арк. 26,89

Тираж 300 прим. Зам. 872

Видавництво “Київський міжнародний університет”

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

ДК № 978 від 08.07.2002 р.

03179 Україна, м. Київ, вул. Львівська, 49

т. (044) 424 64 88

Видруковано у типографії Київського міжнародного університету.

03179 Україна, м. Київ, вул. Львівська, 49

[1] Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – Т. 2: Ж – О. – К., 1998. – С. 634.

[2] Ткаченко А.О. Мистецтво слова: (Вступ до літературознавства). – К., 1998. – С. 30.

[3] Гегель. Лекции по эстетике. – М., 1938. – Кн. 1. – С. 60 (курсив мій. – В. Ч.).

[4] Див.: Геродот. История: В 9 кн. – Л., 1972.

[5] Лосев А.Ф. История античной эстетики: (ранняя классика). – М., 1963. – С. 212–213.

[6] История эстетики: Памятники мировой эстетич. мысли. – Т. І. – М., 1962. – С. 145.

[7] Термін “естетика” (від грецьк. е йсетикос, естаномай, естаноме, естесі – почуття, відчуттєвий) запропоновано 1735 р. німецьким філософом і теоретиком мистецтва А.Г. Баумґартеном; перший том його “Естетики” вийшов у світ 1750-го.

[8] Див.: Каган М.С. Морфология искусства: Историко-теоретич. исслед. внутр. строения мира искусств. – Ч. І, ІІ, ІІІ. – Л., 1972. – С. 17, 23.

[9] Каган М.С. Цит. тв. – С. 83-84.

[10] Див. про це: там само. – С. 84. Славетний французький кулінар Рішардон вважає, що кулінарія – це, з одного боку, мистецтво, а з другого – наука (див.: Золотая книга народной медицины: 100 000 советов и рецептов нетрадиц. медицины. – М., 2004. – С. 513).

[11] Аналогічно мислить і сучасний американський естетик Т. Манро – він нараховує 400 (!) видів мистецтва, з них 100 – самих лише “зорових і слухових” (див.: Munro Th. The Arts and their Interrelations. – N.-Y., (s.a.). – P. 140–142).

[12] Гегель. Лекции по эстетике // Соч. – Т. ХІІІ. – М., 1940. – С. 186.

[13] Див.: Белинский В.Г. Разделение поэзии на роды и виды // Собр. соч.: В 9 т. – Т.3. – М., 1978.

[14] Див.: Канудо Р. Манифест семи искусств // Cinema: Немое кино: Из истории французской киномысли: 1911–1933 гг. – М., 1988. – С. 21–24.

[15] Див.: Самое важное из всех искусств: Ленин о кино: Сб.документов и материалов. – 2-е изд., доп. – М., 1973. – С. 164.

[16] Див.: Хренов Н.А. Социально-психологические аспекты взаимодействия искусства и публики. – М., 1981. – С. 14–15, 44–45; Кісін В.Б. Режисура як мистецтво та професія // Із творчої спадщини. – К., 1999. – С. 12.

[17] Пави П. Словарь театра: Пер. с франц. / Под ред. К. Разлогова. – М., 1991. – С. 109.

[18] Энциклопедический словарь // Ф. Брокгауз и И. Эфрон. – Т. 12А. – СПб., 1894. – С. 693.

[19] Большая советская энциклопедия. – Т. 27. – М., 1933. – С. 254.

[20] Барабан Л.І., Дятчук В.В. Український тлумачний словник театральної лексики. – К., 1999. – С. 21.

[21] Див.: Хренов Н.А. Социально-психологические аспекты взаимодействия искусства и публики. – М., 1987.

[22] Образцов С.В. Эстафета искусств. – М., 1987. – С. 33.

[23] Див., напр.,: Хренов Н.А. Место зрелищных искусств в художественной культуре // Социологические проблемы художественной культуры. – Свердловск, 1976; йогож. Телевизионные зрелищные формы и новая психологическая ситуация синтеза // Взаимодействие и синтез искусств. – Л., 1978; Ратнер Я.В. Эстетические проблемы зрелищных искусств. – М., 1980; Зоркая Н.М. Зрелищные формы художественной культуры. – М., 1981; Хлоплянкина Т.М. Билет в кино: О масс. зрелищных жанрах. – М., 1981; Каган М.С. Семейство зрелищных искусств: (кино, телевидение, театр) // Кино и соврем. культура: Сб. науч. тр. – Л., 1988. – С. 8–19; Туровская М.И. Зрелищные искусства: сосуществование // Творчество. – 1987. – № 11. – С. 28–29 та ін.

[24] Лессинг Г.-Э. Лаокоон, или О границах живописи и поэзии. – М., 1957. – С. 110.

[25] Костенко Л.В. Камертон трагедії: “повертаються знаки біди” // Дзеркало тижня. – 2004. – 26 черв. – С.13.

[26] Мариенгоф А.Б. “Бессмертная трилогия”. – М., 1998. – С. 323.

[27] Ленін про культуру і мистецтво. – К., 1957. – С. 508.

[28] Там само (курсив мій. – В. Ч.).

[29] Див. докладніше: Давыдов Ю.Н. Эстетика нигилизма. – М., 1975. – С. 230–237.

[30] Ляхович Т. Коктебель открыл японцам радугу, а немцам – красивых девушек // Веч. вести. – 2005. – 25 авг.–1 сент.

[31] Цит. за: Гордон Д.И. Вячеслав Малежик… // Бульвар. – 2004. – Окт. – № 43(470) (курсив мій. – В.Ч.).

[32] Муссинак Л. Рождение фильма // Избранное. – М.,1981. – С. 37.

[33] Ананьев Б.Г. Задачи психологии искусства // Художественнное творчество: Вопр. комплексн. изучения – 82. – Л., 1982. – С. 240.

[34] Ось як характеризує цю «тотальну видовищність» російський кінознавець Ніна Цвіркун: «…будь-яка картинка на шляху до екрану зазнає препарування, стає приготованим продуктом, так що навіть передачі новин суть видовище (у тому числі ведучий – його вбрання, зачіска, макіяж, манери)…» (Кино и телевидение: Новые аспекты старых споров: «Круглый стол в редакции «Киноведч. записок», февр. 1995 г. // Киноведч. зап. – 30. – М., 1996. – С. 143).

[35] Саппак В.С. Телевидение и мы: 4 беседы. – М., 1988. – С. 123–124.

[36] Григорьянц Н.Н. На экране музыка: (Из опыта работы редактора). – М., 1967. – С. 67.

[37] Стравинский И.Ф. Диалоги. – Л., 1971. – С. 290.

[38] Вагнер Р. Предисловие к изданию текста торжественного сценического представления "Кольцо Нибелунга" // Рихард Вагнер: Статьи и материалы. – М., 1974. – С. 31.

[39] Андроников И.Л. Мравинский, музыка, телевидение // Андроников И.Л. К музыке. – К., 1985. – С. 198–199.

[40] Ульянов Н.П. Мои встречи. – М., 1952. – С. 21.

[41] Skelton R. The Poetic Pattern. – L., 1956. – P. 59.

[42] Ратнер Я.Б. Эстетические проблемы зрелищных искусств. – М., 1980. – С. 8.

[43] Валдес Д. Альтернативное телевидение // Телекритика. – 2004. – № 2. – Бер. – С. 35.

[44] Слова Ю.Мороза цитуються за документальною телестрічкою «Фільм про фільм: «Каменська» (ефір «Студії «1 + 1» 7 квітня 2005 року).

[45] Див.: Приходько О. Лінґвістичний арсенал антитерористичної боротьби // Дзеркало тижня. – 2004. – 25 вер.

[46] Цит. за: Бульвар. – 2003. – № 22 (396). – Май.

[47] Див.: Садуль Ж. Всеобщая история кино. – Т. 1. – М., 1958. – С. 105.

[48] Цит. за: Садуль Ж. Цит. тв. – Т. 1. – С. 129.

[49] За власним зізнанням, він “… не став займатися цим далі, оскільки зображення було недосконалим і через те, що … здавалося, ніби цей апарат не має комерційного майбутнього” (цит. за: Садуль Ж. Цит. тв. – Т. 1. – С. 107; розр. моя. – В.Ч.).

[50] Козлов Л.К. Поздний возраст кинематографа // Киноведч. зап. – 10. – М., 1991. – С. 18. (курсив автора. – В. Ч.).

[51] Садуль Ж. Цит. тв. – Т. 1. – С. 105.

[52] Там само. – С. 223.

[53] Гладков А.К. Пять лет с Мейерхольдом // Гладков А.К. Театр: Воспоминания и размышления. – М., 1980. – С. 285.

[54] Герцен А.И. Соч.: В 9 т. – Т. 9. – М., 1958. – С. 134.

[55] Саруханов В.А. Азбука телевидения. – М., 2003 (курсив мій. – В. Ч.).

[56] Див.: Гордон Л.А., Клопов Э.В. Человек после работы. – М., 1977. – С. 161.

[57] Турбин В.С. Режиссёр радио- и телетеатра. – М.: Искусство, 1983. – С.103–104.

[58] Турбин В.С. Всесоюзная сцена – это не просто // Сов. культура. – 1965. – 25 февр.

[59] Ильин Р.Н. Кино и телевидение // Кинематограф сегодня: Сб. ст. – М., 1967. – С. 240.

[60] Див.: Грабенко Л. Драматург Валентин Азерников: «Логопефа с улицы Койкого» нам вырезали. Говорили, что намекаем на Брежнева». – Бульвар. – 2004. – № 17 /444/. – Апр.

[61] В.В.Стасов о кинематографе / Публ. А. Шифмана // Иск. кино. – 1957. – С. 135.

[62] Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – Т. 1: А – З. – М., 1955. – С. 694.

[63] Новий тлумачний словник української мови. – Т.1: А – Є. – С. 285.

[64] Даль В.И. Цит. тв. – Т.1. – С. ХІІІ.

[65] “Спектакль” у буквальному перекладі з французької – (а спект, пер спект ива, спект р, ретро спек ція, про спект і навіть кон спект – корінь один) – це видовище, те, що ми бачимо.

[66] Цит. за: Вертов Д. Статьи. Дневники. Замыслы. – М., 1966. – С. 18.

[67] Садуль Ж. Цит. тв. – Т. 1. – С. 213.

[68] Золотаревский Л.А. Без ностальгии // Шаболовка, 53: Страницы истории телевидения. – М., 1988. – С. 144; див. також: Юровский А.С. Телевидение – поиски и решения: Очерки истории и теории сов. тележурналистики. – 2-е изд., доп. – М., 1983. – С. 93.

[69] Прохоров А.В. К философии анимации // Киноведч. зап. – 10. – С. 127 (виділ. автором. – В. Ч.).

[70] Балаш Б. Кино: Становление и сущность нового искусства / Пер. с нем. – М., 1968. – С. 205 (виділ. авт.; курсив мій. - В.Ч.).

[71] Кісін В.Б. Цит. тв. – С. 13.

[72] Ровинский Д.А. Русские народные картинки: В 3 т. – Т.1. – СПб., 1900. – С. 369.

[73] Див., напр.: Белов Д. Галерея-терапевт // Киев. ведомости. – 2005. – 3 июня.

[74] Глазычев В. О дизайне: Оч. по теории и практике дизайна на Западе. – М., 1970. – С. 49.

[75] Каган М.С. Морфология искусства. – С. 380 (курсив та підкресл. моє. – В.Ч. ).

[76] Бродский Б. Художник и город. – М., 1965. – С. 84 (підкр. мною. – В.Ч.).

[77] Там само. – С. 85.

[78] Див.: Садуль Ж. Цит. тв. – Т. 1. – С. 548.

[79] Там само. – С. 165.

[80] Антониони М. Снимать фильм означает для меня жить // Антониони об Антониони: Пер. с ит. – М., 1986. – С. 90 (курсив мій. – В. Ч.).

⁸² Кісін В.Б. Цит. тв. – С.12.

83 Антониони М. Цит. тв. – С. 90 (курсив мій. – В. Ч.).

[83] Цікаво, що саме “людинознавством” назвала свою акторську професію в недавньому інтерв’ю “Аргументам и фактам” видатна актриса А.С. Демидова.

[84] Див.: Кісін В.Б. Із творчої спадщини. – С. 28.

[85] Див.: Банфи А. Природа зрелища // Избранное. – М., 1965. – С. 92–93.

[86] Угринович Д.М. Обряды: за и против. – М., 1975. – С. 8.

[87] Садуль Ж. Цит. тв. – Т.1. – С. 338 (підкр. авт. – В. Ч.).

[88] Кеннендайн Д. Контекст, виконання і значення ритуалів і британська монархія і «винайдення традиції» у 1820–1977 рр. // Винайдення традиції / За ред. Б. Гобсбаума та Т. Рейнджера. – К., 2005. – С. 128. Цікаво, що, описуючи «великі королівські церемоніали» британського двору, сучасні дослідники незмінно користуються такими означеннями, як «помпезність і велич тисячолітньої традиції», «видовище, яке триває вже сотню років», «бездоганність, що прийшла з попередніх століть» (цит. там само. – С. 126; підкр. моє. – В. Ч.).

[89] Див.: Садуль Ж. Цит. тв. – Т.1. – С. 338.

[90] Див.: Ямпольский М.Б. Пространство живописи и пространство кинематографа // Декорат. искусство СССР. – 1986. – № 5. – С. 41.

[91] Присяжнюк Я. Різдвяні ясла будуть помаранчевими // Правда Укр. – 2004. – 23 дек.

[92] Слобідський С., протоієрей. Закон Божий: Підручн. для сім’ї та школи. – 3-є вид. – К., 2003. – С. 568 (виділ. автором. – В.Ч.).

[93] Див.: Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнограф. нарис. – Ч. 1. – Мюнхен, 1958; Ч. 2. – Мюнхен, 1966 (репринт – К., 1991); Я пізнаю світ: Свята різних народів: Дит. енциклопедія. – К., 2003.

[94] Балушок В. Світ середньовіччя в обрядовості українських цехових ремісників. – К., 1993. – С. 24.

[95] Там само. – С. 25.

[96] Див.також: Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: (кон. ХІХ – нач. ХХ в.). – М., 1977.

[97] Ж.-Ж. Руссо об искусстве. – Л.; М., 1959. – С. 206.

[98] Маєрчик М. Великий карнавал імені Революції // Дзеркало тижня. – 2004. – 18 груд.

[99] Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. – М., 1965. – С. 9–10. Див. також: Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. – М., 1963. – С. 163–165.

[100] Таку ж «тотальність», «усеохопність» можна відзначити й щодо значно менш численних карнавалів сучасності – і не лише широко відомого щорічного всенародного свята в Ріо-де-Жанейро, а й карнавалів «локальних», місцевих. Таких, наприклад, як популярні в Україні гуцульські фестивалі (2005 року в Рахові відбувся 15-й з них): «…на кілька днів містечко розквітає вишиванками, сердаками, дівочими усмішками, молодечим арканом, бабусиними кроснами та вуйками з люльками… Фестиваль проходить всюди – в амфітеатрі, на вулицях, у корчмах, готелях. Всюди грають цимбали, бубни та скрипки, які, здається, звезли з усієї України» (Гаврош О. Гуляй, Гуцуліє!: У Рахові відбувся 15-й гуцульський фестиваль // Україна молода. – 2005. – 7 вер.).

[101] Див.: Юзовский Ю. Театр Охлопкова // Зачем люди ходят в театр: Сб. – М., 1964. – С. 53–66.

[102] Про це див., напр.,: Игнатов В. Игроков упрячут в клетки?: 100 лет назад матчи проходили за проволокой // Сегодня. – 2004. – 2 дек.

[103] Ратнер Я.В. Цит. тв. – С. 99.

[104] Див.: Каган М.С. Лекции по марксистско-ленинской эстетике. – Л., 1971. – С. 374.

[105] Докладніше про це див.: Колесникова Н.А. Театр большой гимнастики. – М., 1981; а також фільм режисера Г. Чертова й відомого спортивного журналіста Д. Полонського «Загадка формули: спорт плюс мистецтво» (студія «Центрнаукфільм»).

[106] Корольов І. До двовладдя не вистачило п’яти хвилин // Україна молода. – 2004. – 2 лист.

[107] Коротич В.А. Не надо использовать танк как такси // Бульвар. – 2004. – № 36 (463).

[108] Див., напр.: Артюшенко Я. Сколько стоит телефон кумира? // Комс. правда в Украине. – 2005. – 18–24 марта.

[109] Цит. за: Шеремет В. Михаил Боярский… // Веч. вести. – 2005. – 20 сент.

[110] Аронова В. Звездою можешь ты не быть… // Газета по-киевски. – 2004. – 24 дек.

[111] Мейерхольд В.Э. Выступление на диспуте 15 мая 1922 г.// Статьи. Письма. Речи. Беседы. – Ч. 2: 1917 – 1939. – М., 1968. – С. 44.

[112] Дюбо Ж.-Б. Критические размышления о поэзии и живописи. – М., 1976. – С. 664 (курсив мій. – В. Ч.).

[113] Див.: Раневская Ф.Г. «Судьба-шлюха» / Автор-составитель Д.А. Щеглов. – М., 2002. – С. 92.

[114] Див.: Таиров А.Я. По обе стороны экватора // Камерный театр: Сб. – М., 1934. – С. 53–56.

[115] Варнеке Б.В. Очерки из истории древнеримского театра. – СПб., 1903. – С. 18–19.

[116] Кісін В.Б. Із творчої спадщини. – С. 13 (підкресл. авт. – В. Ч.).

[117] Пушкін О.С. Про народну драму та драму «Марфа Посадниця» // Про мистецтво театру / Упорядк. В.С. Довбищенко та Ю.М.Бобошко; під заг. ред. І.І.Чабаненка. – К., 1954. – С. 6–7.

[118] Див. докладніше: Массовые празднества. – Л., 1926; Державин К.М. Театр французской революции 1789–1799. – 2-е изд. – М., 1937; Пушнова Н.К. Театр французской революции. – М., 1989; Данилин Ю.И. Парижская Коммуна и французский театр. – М., 1963; Массовые театрализованные представления и праздники. – М., 1963; Немиро О. В город пришёл праздник. – Л., 1973; Золотницкий Д.И. Зори театрального Октября. – Л., 1976; Мазаев А.И. Праздник как социально-художественное явление. – М., 1978; Чечётин А.И. Основы драматургии театрализованных представлений: История и теория. – М., 1981; Колесникова Н.А. Театр большой гимнастики. – М., 1981.

[119] Див.: Stokes J. Resistible Theatres: Enterprise and Experiment in the Late Nineteenth Century. – L., 1972. – P. 50–51.

[120] Режисерська партитура Макса Райнгардта. Цит. за: Бояджиева Л.В. Рейнхардт. – М., 1987. – С. 150.

[121] Vilar J. Le theatre, service public. – P., 1975. – P. 56.

Див. також: Вилар Ж. О театральной традиции. – М., 1956; Зингерман Б.И. Жан Вилар и другие. – М., 1964; Проскурникова Т.Б. Авиньон Жана Вилара: Традиции народных театров во Франции. – М., 1989.

[122] Викторова Е.А. Джан Мария Волонте: любовь и ярость. – М., 1990. – С. 22.

[123] Цит. за: Colonelli L. Gian Maria Volonte fa il bilancio della sua vita // L’Europeo. – 1983. – № 33. – P. 85. Див.: Викторова Е.А. Цит. тв. – Там само.

[124] Бушуева С.К. Итальянский современный театр. – Л., 1983. – С. 134.

[125] Цит. за: Радинський О. Андрій Приходько: Любов як метод // Дзеркало тижня. – 2004. – 25 вер.

[126] [Д ы ш к а н т В.] Приглашение в путешествие // Кіевскій телеграфъ. – 2005. – 11-17 февр.

[127] Ковальская Я. сНЕЖНЫЕ миры Вячеслава Полунина // Пассаж (Одесса). – 2003. – №12. – С. 33.

[128] Брук П. Пустое пространство. Секретов нет / Пер. с англ. – М., 2003. – С.208.

[129] Там само. – С. 229.

[130] Мейерхольд В.Э. Об истреблении театральных зданий: Доклад 24 дек. 1921 г. // Цит. вид. – С. 486.

[131] У переліку не випадково відсутні науково-дослідницькі кіно- та відеофільми. Не можна не погодитися з думкою В.Б. Кісіна:” Кадри наукової кінозйомки, хоча вони дуже схожі на кіно, не є фільмом, оскільки при зйомці не розраховували на демонстрацію для широкого загалу” (Кісін В.Б. Із творчої спадщини. – С. 13).

[132] Див. про це: Сахновский – Панкеев В.А. Соперничество – содружество: Театр и кино. Опыт сравнит. анализа. – Л., 1979; Февральский А.В. Пути к синтезу: Мейерхольд и кино. – М., 1978.

[133] Ремез О.Я. Пространственно-временное своеобразие драматического искусства. – М., 1967. – С. 102.

[134] Каган М.С. Морфология искусства. – С. 382.

[135] Котовская М.П. Синтез искусств: Зрелищные искусства Индии. – М., 1982. – С. 218.

[136] Михалёв В.П. Видовая специфика и синтез искусств. – К., 1984. – С. 72.

[137] Балаш Б. Цит. тв. – С. 215.

[138] Див. докладніше: Марков В. Спектакль по радио. – М., 1930; Микрюков М.П. Радиотеатр – искусство // Театр. – 1964. – № 12; Режиссура радиопостановок. – М., 1970; Марченко Т.А. Радиотеатр: Страницы истории и некоторые пробл. – М., 1970; Турбин В.С. Цит. тв. – С. 33–89; Шерель А.А. В студии радиотеатра. – М., 1978; Авербах (Петрушанская) Е. Выразительные возможности звукозаписи на радио, телевидении и в мультипликации // Рождение звукового образа: Худож. пробл. звукозаписи в экранных искусствах и на радио. – М., 1985; Сычина Н. Радиотеатр: столица и провинция // Журналистика конца ХХ века: Материалы науч.-практ. конф. студ. и аспирантов 17, 18 нояб. 2000 г. – Воронеж, 2000; Гаспарян Ж. Радиотеатр на пути к профессионализму. – Там само.

[139] Балаш Б. Цит. тв. – С. 215 (курсив авт. – В. Ч.).

[140] Див. про це: Попов И.А. Почему “город” пал?: Страницы истории амер. радиотеатра. – М., 1984. – С. 52–53.

[141] Див. про це: Барноу Э. Как писать для радио / Сокр. пер. с англ. – М., 1960; Филд С. Как писать для радио и телевидения / Пер. с англ. Н. Верхолётовой. – М., 1963; Зарубежные авторы о радио- и телевизионной драматургии: Сб. – М., 1965; Лилов М. Театр с одним измерением: (Заметки о радиодраматургии). – Радио и телевидение (OIRT). – 1966. – № 4; Микрюков М.П. В поисках эстетики радиодрамы // Пробл. радио и ТВ. – Вып. 2. – М., 1973. – С. 70–94; Попов И.А. Почему «город» пал?; Хоменко І.А. Оригінальна радіодрама. – К., 2003.

[142] Концерт для четырёх голосов: Радиопьесы: Пер. с нем. / Вступ. ст. Ю. Архипова. – М., 1972. – С. 6.

[143] Головачёв С., Фурдуев В. Дорогу радиофильму! – Радиослушатель. – 1929. – № 25. – С. 4.

[144] Вертов Д. Цит. вид. – С. 86.

[145] Пиотровский А.И. Кинофикация искусств. – Л., 1929. – С. 31.

[146] Средства массовой коммуникации и современная художественная культура… – С. 136–137.

[147] Веч. Ленинград. – 1946. – 24 мая.

[148] Кісін В.Б. Із творчої спадщини. – С. 28.

15⁰ Див.: Каган М.С. Морфология искусства. – С. 371–372.

[150] Дегтярьов М. У Володимира за плечем // Дзеркало тижня. – 2004. – 18 груд.

[151] Массовые виды искусства и современная художественная культура. – М., 1986. – С. 31.

[152] Мазаев А.И. Советский воинский мемориал // Советское искусство 60–80 гг.: Проблемы, задачи, поиски. – М., 1988. – С. 180.

[153] Азизян И.А. Памятные ансамбли // Декор. искусство СССР. – 1979. – № 5. – С 13.

[154] Мазаев А.И. Цит. тв. – С. 180.

[155] Базанов В.В. Сцена ХХ века. – Л., 1990. – С. 168 (курсив мій. – В. Ч.).

[156] Цит. за: Велехова Н.А. Охлопков и театр улиц. – М., 1970. – С. 29.

[157] Брук П. Пустое пространство // Цит. вид. – С. 102.

[158] Горпенко В.Г. Архітектоніка фільму: Реж. засоби і способи формування структури екранного видовища: В 5 т. – К.,2000. – Т.4: Архітектоніка кольору, ч.2: Видова специфіка кольору. – С.130 (курсив мій. – В. Ч.).

[159] Див. докладніше: Галеев Б.М. Театрализованные представления «Звук и свет» под открытым небом // Взаимодействие и синтез искусств. – Л., 1973. – С. 220–226.

[160] Про це див.: Ванечкина И.Л. Из опыта создания светомузыкального фильма // Взаимодействие и синтез искусств. – Л., 1973; Галеев Б.М. Светомузыка: становление и сущность нового искусства. – Казань, 1976; Ванечкина И.Л., Галеев Б.М. Поэма огня. – Казань, 1981.

[161] Лотман Ю.М. Семиотика кино и проблемы киноэстетики. – Таллин, 1973. – С. 100.

[162] Лихачёв Д.С. Поэтика древнерусской литературы. – Л., 1967. – С. 351.

[163] Там само. – С. 285 (курсив мій. – В. Ч.).

[164] Дживелегов А.К., Бояджиев Г.Н. История западноевропейского театра: От возникновения до 1789 г. – М.;Л., 1941. – С. 330.

[165] Цит. за: Анненский Л.А. Лев Толстой и кинематограф. – М., 1980. – С. 48.

Справедливість вимагає визнати, що серед визначних письменників далеко не всі поділяли такий погляд. Так, І.С. Тургенєв, якому довелося особисто бути присутнім при страті (ґільйотинуванні) жахливого вбивці, написав про це нарис (“Страта Тропмана”) спеціально задля того, щоб додати “бодай кілька аргументів захисникам скасування смертної страти чи принаймні – скасування її публічності”.

[166] Кугель П.П. Старые балаганы // Театр и искусство. – 1914. – № 14. – С. 327.

[167] Цит. за: Макаров А. На праздник пасхи в Киеве истребляли не менее пятидесяти тысяч поросят // Факты и комментарии. – 2004. – 9 апр.

[168] Киевлянин. – 1902. – 21 нояб. (цит. за: Лавров Д. В начале Крещатика показывали «живую фотографию в полный рост» // Сегодня. – 2005. – 2 июля).

[169] Утім, нещодавно стриптиз (на жаль, тільки український) раптом було “підвищено” до рангу… спорту: з “легкої руки” телекомпанії “СТБ” наприкінці 2003 р. відбувся Перший чемпіонат України з стриптизу! Мабуть, на часі ставити питання про включення цього “спорту” до програми Олімпійських ігор (хочеться сподіватися – хоч не зимових!).

[170] Панина Т. Вячеслав Полунин: «У меня от Ялты рот разинут до сих пор» // Крымское время. – 2005. – 4 авг. (курсив мій. – В. Ч.).

[171] Креґ Е.Ґ. Деякі хибні тенденції сучасного театру // Креґ Е.Ґ. Про мистецтво театру / Пер. з англ. Н.М. Корнієнко та Л.С. Танюка. – К., 1974. – С. 133 (курсив мій. – В. Ч.).

[172] Станиславский К.С. Беседа о «Гамлете», 23 мар. 1911 г. Цит. за: Чушкин Н.Н. Гамлет – Качалов: На путях к героич. театру: Из сценич. истории «Гамлета» Шекспира. – М., 1966. – С. 12 (курсив мій. – В. Ч.).

[173] Саппак В.С. Цит. тв. – С. 50.

[174] Теплиц Е. Кино и телевидение в США. – М., 1966. – С.77.

[175] Там само. – С. 75. Цікаво, що через 45 років і в зовсім іншій країні – буремної київської осені 2004-го – «помаранчеві революціонери» так само прискіпливо й «з азартом вишукували себе на панорамних зйомках прямої трансляції мітингу» (Дубинянська Я. Фото на пам’ять // Дзеркало тижня. – 2004. – 18 груд.), а з наметового містечка на Хрещатику “час від часу… “врубалися” мобілкою просто в ефір і слухали власні голоси ” (Колос Л. Свидетель революции // Газета по-киевски. – 2004. – 29 дек.). За свідченням психологів, багато з них шукали на Майдані лише спосіб “яскраво й несподівано самовиразитися, привернути увагу, потрапити в кадр численних камер ” (Титаренко Т. Революція очима психолога // Дзеркало тижня. – 2004. – 18 груд.) (курсив скрізь мій. – В. Ч.).

[176] Докладно про це див.: Галушко Р.И. Западное телевидение и “массовая культура”. – М., 1991. – С. 208–209.

[177] Теплиц Е. Цит. тв. – С. 76 (підкресл. моє. – В. Ч.).

[178] Пыркало С. Бывает ли свобода слова без свободы оскорблять? // Столичные новости. – 2005. – 1–7 февр.

[179] Див., напр.,: Свиридов С. Леонид Якубович стал двоеженцем // Комс. правда. – 2004. – 9 янв.; Трибушная Л. Леонид Якубович прямо в эфире “Поля чудес” женился на телезрительнице, которая не пропустила ни одного выпуска любимой передачи // Факты и комментарии. – 2004. – 30 янв.

[180] Див.: Вильчек В.М. Муза № 11: (Заметки о ТВ) // Вопр. лит. – 1964. – № 11. – С. 159.

[181] Цит. за: Парфёнов Л.Г., Чекалова Е.Л. Нам возвращают наш портрет: Заметки о ТВ. – М., 1990. – С.153.

[182] Цікаво, що громадські телеканали у США й Канаді теж мусять враховувати багатолітні звички своїх глядачів: не маючи за законом права передавати рекламу, вони штучно «імітують» рекламні паузи, наповнюючи їх так званими міжпрограмними ID – ідентифікаційними заставками (див.: Макаров Ю.В. Бастард у пошуках батьків, або До питання про природу телевізійного образу // Кіно-Коло. – 2001. – № 11).

[183] Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід / Пер. з англ.; За ред. О. Гриценка та Н. Гончаренко. – К., 2002. – С. 47.

[184] На принципове значення рубрики як структурної одиниці телепрограми звертав увагу ще на «світанку» телевізійного програмування його теоретик Рудольф Борецький: рубрика – це «щабель» у єдиних «пропагандистських сходах», що має стійкі ознаки й посідає постійне місце й час у програмі» (Борецкий Р.А. Телевизионная программа: /Очерк теории пропаганды/. – М., 1967. – С. 116–117). На жаль, практичні питання програмування (в т.ч. і телевізійного) вирішували не теоретики!

[185] Макаров Ю.В. «Эффект Кулешова»: Зап. изнутри телевизора // Макаров Ю.В., Герасимьюк О.В., Чернилевский С.В. Ты не один!: Из новейшей истории укр. ТВ. – Харьков, 2004. – С. 108.

[186] Теплиц Е. Кино и телевидение в США. – С. 94–95.

[187] Вильчек В.М. Контуры: Наблюдения о природе телевидения. – Ташкент, 1967. – С. 47.

[188] Массовые виды искусства и современная художественная культура. – С. 55 (курсив мій. – В. Ч.).

[189] Макаров Ю.В. «Эффект Кулешова» // Цит. вид. – С. 128–129.

[190] Борев Ю.Б. Эстетика. – 2-е изд. – М., 1975. – С. 383.

[191] Массовые виды искусства и современная художественная культура. – С.10.

[192] Вильчек В.М. Контуры. – С. 38.

[193] Макаров Ю.В. Не стріляйте в телевізор // День. – 2000. – 11 серп. (виділ. авт. – В. Ч.).

[194] Див.: Вильчек В.М. Самое – самое… // Сов. радио и телевидение. – 1968. – № 8. Несподіваним “спільником”, майже “однодумцем” радянського теоретика виявляється Дженезіс Пі-Оррідж – культова постать 80-х, апологет психоделічної революції, лідер британської групи “Psychic TV” і міжнародного руху “The Temple of Psychic Youth” (Храм душевної юності): “ТБ само стає обрядом, мовою племені…” (Див.: Рашкофф Д. Медиа Вирус! – М., 2003). А французький дослідник ТБ П’єр Рондьєр пише вже без жодних евфемізмів: “…Це релігія. Жоден інший культ не зможе зібрати стільки різномислячих шанувальників” (Рондьер П. Размышления о телевидении // 40 мнений о телевидении: (Зарубеж. деятели культуры о ТВ). – М., 1978. – С. 8).

[195] Лучай Г. От видовой ленты к стереоскопии телепутешествия (на материале одной телевизионной рубрики) // Музы ХХ века: Художеств. проблемы средств масс. коммуникации. – М., 1980. – С. 219.

[196] Юровский А.С. Телевидение – поиски и решения: Оч. истории и теории сов. телевиз. журналистики. – М., 1975. – С. 134.

[197] З любов’ю до “Надвечір’я”: 15 років. – К., 2003. – С. 20.

[198] Юровский А.Я. Телевидение – поиски и решения. – М., 1983. – С. 92.

[199] Там само.

[200] Вильчек В.М. Глазами не-болельщика // Телестадион. – М., 1972. – С.69.

[201] Иванов И. Баскова намертво привязали к эфиру // Компас зрителя: Приложение к газ. «Киевские ведомости». – 2005. – 18–24 апр.

204 Висловлювання телевізійників О. Буреніна, Ю. Макарова, А. Мазур цит. за: Кулько В. Новый год как плохо забытый старый: Что думают о новогодних телепередачах те, кто бывает причастен к их «приготовлению» // Газ. по-киевски. – 2004. – 23 дек.

[203] Див.: Кісін В.Б. Із творчої спадщини. – С. 21–24.

[204] Массовые виды искусства и современная художественная культура. – С. 13.

[205] Утім, варто хоча б прислухатися до думки визнаного авторитету в дослідженні цієї теми: у первісних суспільствах для цих видовищ характерна “відсутність естетичної функції, установки на естетичне почуття…”, оскільки “для цього в суспільстві ще не склалися необхідні умови” (Авдеев А.Д. Происхождение театра: Элементы театра в первобытно-общинном строе. – Л.; М., 1959. – С. 121).

[206] Хэддон А. Введение // Народы мира в нравах и обычаях. – Пг., 1916. – С. 11.

[207] Авдеев А.Д. Цит. тв. – С. 137.

[208] Элькин А. Коренное население Австралии. – М., 1952. – С. 146.

[209] Балушок В. Цит. тв. – С. 68. Автор тут посилається на: Сецинский Е. Материалы для истории цехов в Подолии // Тр. Подольского церк. ист.-археологич. О-ва. – Каменец-Под., 1904. – Вып. 10. – С. 446–447.

[210] Не завадить нагадати, що цікавий естетик М.С. Каган саме функцію “соціалізації індивіда” разом із “зустрічною” функцією “індивідуалізації соціуму” відносить до числа провідних соціальних функцій мистецтва (див.: Каган М.С. Социальные функции искусства. – Л., 1978. – С. 17–19, 21–23). Див. також: Силин В.П. Искусство как фактор социализации индивида // Человек и общество: (пробл. социализации личности). – Л., 1971.

[211] Каган М.С. Социальные функции искусства. – С. 18 (курсив автора. – В. Ч.).

[212]Psychiatry. – 1959. – Nov. Цит. за: Мак – Люен М. Галактика Ґутенберґа: Становлення людини друкованої книги. – К., 2001. – С. 42.

[213] Еремеев А.Ф. Происхождение искусства: Теоретич. очерки. – М., 1970. – С. 174, 97.

[214] Холланд К. Франция // Народы мира… – С. 598.

[215] Большая советская энциклопедия. – 2-е изд. – Т. 22: Коллиматор – Коржины. – С. 493 (виділено мною. – В. Ч.).

[216] Геннепван А. Образы перехода. – М., 1999. – С. 9.

[217] Там само. – С. 199.

[218] Кісін В.Б. Із творчої спадщини… – С. 18 (курсив мій. – В. Ч.).

[219] Плиний об искусстве. – Одесса, 1918. – С. 37 (курсив мій. – В. Ч.).

[220] Кісін В.Б. Там само.

[221] Базен А. Что такое кино?: Сб. ст. – М., 1972. – С.40.

[222] Див. докладніше: Замаровський В. Їх величності піраміди: Наук.- худож. нарис / Пер. із словац. Д.Андрухова. – К., 1988.

[223] Старицька – Черняхівська Л.М. Пам’яті юнаків-героїв, замордованих під Крутами // Героїка трагедії Крут. – К., 2004. – С.108.

[224] Утім, якщо вас не переконує приклад з художнього твору, на цю тему цілком досить документальних публікацій. От хоча б одна з останніх: Золотухина И. Вчера в столице похоронили Прыща // Комс. правда в Украине. – 2003. – 5 дек.; про це ж саме: Факты и комментарии. – 2003. – 5 дек., 12 дек.

[225] Богомолов Ю.А. Этот короткий поводок обратной связи // Телевидение вчера, сегодня, завтра – 87. – М., 1987. – С. 145.

[226] Вильчек В.М. Глазами не-болельщика // Телестадион. – С. 72.

[227] Макаров Ю.В. Цит. тв. – С. 84.

[228] Див.: Magnane G. Sociologie du sport. – Paris, 1964. – P. 94; про соціальні функції спорту див. також: Степовой П. Спорт и общество. – Тарту, 1972.

[229] Зандберг Ю.М. Эта старая проблема – монтаж // Телевидение вчера, сегодня, завтра. – Вып. 3. – М., 1983. – С. 120–121.

[230] Естетика / За заг. ред. Л.Т.Левчук. – К., 2000. – С. 215 (авт. розділу – Д.Ю. Кучерюк).

[231] Див.: У творчества одни законы // Спорт и личность: Спорт. ежегодник-82. – Вып. 5. – М., 1982. – С. 209.

[232] Сечин В. Феномен ХХ века // Телестадион. – С.29.

[233] Степанидин Г.А. …И потому включаю телевизор: (Размышления о проблемах спорт. ТВ). – М., 1984. – С. 13.

[234] Вильчек В.М. Глазами не-болельщика // Цит. тв. – С. 63.

[235] Цит. за: Полонский Д.С. Действующие лица. – М., 1984. – С. 23.

[236] Див. про це: Беляев И.К. Спектакль без актера: Зап. режиссера документ. телефильмов. – М., 1982. – С. 57–58.

[237] Не можу не згадати зауважень літературознавця Анатолія Ткаченка, що в згаданому контексті слово “художні” (як і в терміні “художня література”) “…є прямою калькою з російського”, “…хоча це й нелогічно, бо в нас не вживається слово “художества” як збірне до різних видів мистецтва”. Щоправда, тут же автор тверезо зазначає: ”…поламати мовну практику, що “історично склалася”, - справа непроста та й навряд чи досяжна” (Ткаченко А.О. Цит. тв. – К., 1998. – С. 26–27; курсив автора). Утім, існує, як на мене, двійко ще вагоміших арґументів на користь збереження визначення «художній»: по-перше, слово це (на відміну від російського «художественный») аніяк не походить від “художества” (скоріше навпаки!); по-друге… – дивись в основному тексті посібника. Отже, використовуймо паралельно: “художні” й “мистецькі”.

Див. також: Лотман Ю.М. О содержании и структуре понятия “художественная литература // Проблемы поэтики и истории литературы. – Саранск, 1975.

[238] Цит. за: Беседы на втором этаже. – М., 1989. – С. 56.

[239] Чехов В.В. Театр и кинематограф // Театр и искусство. – 1914. – № 17. – С. 383–384.

[240] Гасснер Дж. Форма и идея в современном театре. – М., 1959. – С. 254–255.

[241] Див.: Ленин В.И. Полн. собр. соч. – Т. 29. – С. 53.

[242] Див.: The 26^th International filmfestival, Rotterdam, 29 January – 9 February 1997: Сatalogue. – Rotterdam, 1997. – P. 185–215.

[243] Ibid. – Р. 209.

[244] Разлогов К.Э. Великий мифотворец // Уэллс об Уэллсе / Пер. с англ. и фр. – М., 1990. – С. 20.

[245] Див.: Базен А. Цит. тв. – С. 8–82 та ін.

[246] Див.: В ток-шоу “Моя семья» и «Большая стирка» снимаются подсадные утки: «Комсомолке» первой удалось побеседовать с актёрами, которые работают «героями» телепередач // Комс. правда. – 2001. – 30 нояб.

[247] Див., напр.,: Март М. Андрей Малахов: Я сладкий на все сто // Суперзвёзды раскрывают тайны: (Аргументы и факты). – 2003. – № 12 (17). – С. 8.

[248] Герасимьюк О.В. Версии Ольги Герасимьюк // Макаров Ю.В., Герасимьюк О.В., Чернилевский С.Б. Цит. тв. – С. 222.

[249] Цит. за: Раневская Ф.Г. Цит. вид. – С. 16.

[250] Сальвини Ч. Томмазо Сальвини. – М., 1971. – С. 264.

[251] Эйзенштейн С.М. О стереокино // Цит. вид. – Т. 3. – М., 1964. – С. 466.

[252] Таиров А.Я. Записки режисёра // Таиров А.Я. О театре: Записки режиссёра. Статьи. Беседы. Речи. Письма. – М., 1970. – С. 186. До таких же театральних «апокрифів», до того ж пов’язаних з тим самим твором Шекспіра, належить і відома розповідь Стендаля про солдата, що під час вистави застрелив Отелло.

[253] Гордон Д.И. Вячеслав Малежик… // Бульвар. – 2004. – Окт. – № 47 (470).

[254] Мархасев Л.С. Игорь Дмитриев, заслуженный артист РСФСР. – М., 1987. – С.33.

[255] Анарина Н.Г. Японский театр Но. – С.176.

[256] Ще виразніше цей глибоко інтимний процес відтворено в латиському документальному фільмі «Старший на десять хвилин» (реж. Г. Франк) – десятихвилинному шедеврі, що складається з одного кадру(!) – одного-єдиного крупного плану хлопчика, увічненого в неповторний момент сприйняття театральної вистави.

[257] Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. – М., 1989. – С. 438.

[258] Салтыков – Щедрин М.Е. Мысли о литературе и искусстве: Сб. – М., 1989. – С.40.

[259] Лессинг Г.Э. Лаокоон, или О границах живописи и поэзии. – М.; Л., 1933. – С. 66.

[260] Див.: Кант И. Критика способности суждения. – СПб., 1898. – С. 175 (Мета мистецтва в тому, щоб надати нам чуттєвого задоволення).

[261] Шиллер Ф. Статьи по эстетике. – М.; Л., 1935. – С. 52 (курсив мій. – В. Ч.).

[262] Дземидок Б. О комическом. – М., 1974. – С. 160–161(курсив мій. – В. Ч.).

[263] Див.: Хмара Г.И. Место телевидения в системе массовых коммуникаций. – М., 1966; Багиров Э.Г. Место телевидения в системе средств массовой информации и пропаганды. – М., 1976; йогож. Очерки теории телевидения. – М., 1978; Багиров Э.Г., Кацев И.Г. Телевидение. ХХ век: Политика. Искусство. Мораль. – М.,1968; Борецкий Р.А. Телевизионная программа: (Оч. теории пропаганды). – М., 1967; Юровский А.Я., Борецкий Р.А. Основы телевизионной журналистики. – М., 1966; Егоров В.В. Теория и практика советского телевидения. – М., 1980 та ін.

[264] Не можна, зокрема, не погодитися з твердженням А. Вартанова, що “відновлювальна (або, як її називають соціологи, рекреативна) функція, котра звичайно в мистецтві відіграє підпорядковану роль, на телебаченні стає однією з провідних” (Вартанов А.С. Проблемы телевизионного фильма. – М., 1978. – С. 10). Це, між іншим, зайвий раз підтверджує наше припущення про наявність у телепрограми численних та суттєвих балаганних рис.

[265] Матеріали з’їздів колишньої КПРС, починаючи з ХХІІІ (1966), неодмінно відносили ТБ (разом з пресою, радіо та інформаційними аґенціями, чи, як тоді казали, аґентствами) до засобів масової інформації й пропаганди; і мені особисто довелось бути присутнім при ганебному інциденті, коли державна екзаменаційна комісія факультету журналістики КДУ ім. Т.Г. Шевченка відмовилася приймати до захисту зрілу й змістовну дипломну роботу, звинувативши її автора у “зловмисному ігноруванні партійних документів” і “некритичному запозиченні термінів буржуазних ідеологів” лише на тій підставі, що він “дозволив собі” кілька разів назвати радянське телебачення засобом масової комунікації! Нині це звучить як анекдот, але повірте мені, що бідному дипломникові (я був у нього рецензентом) тоді було зовсім не до сміху…

[266] Вертов Д. Цит. тв. – С. 86 (курсив мій. – В. Ч.).

[267] Див.: Муратов С.А. Диалог: Телевизионное общение в кадре и за кадром. – М., 1983.

[268] Кісін В.Б. Із творчої спадщини… – С. 23 (курсив мій. – В. Ч.).

[269] Сахновский – Панкеев В.А. Соперничество – содружество. – Л., 1979. – С. 60.

[270] Моль А. Социодинамика культуры. – М., 1973. – С. 255.

[271] Цит. за: Роллан Р. Глава из последней книги о Бетховене // Сов. музыка. – 1947. – № 3. – С. 83.

[272] Довженко О.П. За велике кіномистецтво // Цит. вид. – Т. 4. – С. 202 (курсив мій. – В. Ч.).

[273] Вартанов А.С. О кинематографической образности сценария // Вопр. кинодраматургии. – Вып. 3. – Сб. ст. – М., 1959. – С. 184.

[274] Довженко О.П. За велике кіномистецтво. – С. 203 (курсив мій. – В. Ч.).

[275] Лепроон П. Современные французские режиссёры / Пер. с франц. – М., 1960. – С. 314.

[276] Довженко О.П. Цит. вид. – Т. 4. – С.202.

[277] Хренов Н.А. Цит. тв. – С.87. Докладніше про це див.: йогож. Театр и кино как объекты социальных наук: (Теоретич. пробл. социологии искусства) // Проблемы социологии театра. – М., 1974.

281 Цит. за: Герои «Талисмана любви» на досуге увлекаются фэн-шуем // Компас зрителя (прил. к газ. «Киев. ведомости»). – 2005. – 23–29 мая.

[279] Резникович М.Ю. Тайная боль Леонида Варпаховского // Факты и комментарии. – 1997. – 20 сент.

[280] Див: Театральная энциклопедия. – Т. 1: А – Глобус. – М., 1961. – С. 346 («Дні Турбіних» у театрі ім. Лесі Українки згадується серед кращих робіт сценографа).

[281] Так – від латинського recipio – беру, приймаю – психологи й соціологи називають “споживачів” мистецтва й масових комунікацій.

[282] Борев В.Ю., Коваленко А.В. Культура и массовая коммуникация. – М., 1986. – С. 76.

286 Цит. за: Чайковский на московской сцене. – М., 1940. – С. 61.

287 Хренов Н.А. Социально-психологические аспекты взаимодействия искусства и публики. – С.93.

28⁸ Не випадково, як твердять фахівці, мистецтво в цілому усвідомило свою комунікативну функцію (хоч вона ще так і не звалася) якраз на початку ХХ століття, яке водночас стало й століттям бурхливого розквіту видовищної культури (див.: Зоркая Н.М. На рубеже столетий: У истоков масс. искусства в России 1900–1910 г. – М., 1976. – С. 7).

[286] Ткаченко А.О. Цит. тв. – С. 36 (підкр. моє. – В. Ч.).

[287] Batteux. Les beaux-arts, reduits a un mesme principe. – Nouv. ed. – a Leide, 1753. – P. 171–172. Цит. за: Каган М.С. Морфология искусства. – С. 42–43.

[288] Ось, приміром, одне з останніх повідомлень: Гаев Ю. Львица Катька, заядлая зрительница, никак не могла понять, как в телевизор попадают люди и звери // Факты и комментарии. – 2004. – 26 нояб. Див. також розповідь дресирувальника В. Запашного про «телеглядачку»-мавпочку (Бульвар Гордона. – 2005. – № 17(17). – Авг.).

[289] Гегель Г.-В.-Ф. Лекции по эстетике // Соч. – Т. 14. – М., 1958. – С.159.

[290] Arnheim R. Film as art. – L.-Ang., 1946. – P. 188–198.

294 Киреевский И.В. Письмо к А.С.Хомякову от 15 июля 1840 г. // Собр. соч. – Т.1. – М., 1910. – С. 67.

[292] Эйзенштейн С.М. Перспективы // Избр. произв. – Т.2. – С. 43.

[293] Там само. – С. 43.

[294] Див.: Леонардо да Винчи. Избр. произв.: В 2 т. – Т. 2. – М.; Л., 1935. – С. 67. Афористично коротко формулює аналогічну точку зору російський естетик кін. XVIII ст.: “ почуття зору… більш за інші почуття має влади над душею нашою” (Чекалевский П.П. Рассуждение о свободных художествах, с описанием некоторых произведений Российских художников. – СПб., 1792. – С. 103). А втім, мабуть, першим висловився на цю тему - ще за 400 років до нашої ери – Платон у широко відомому діалозі «Федр»: «Адже зір у нас, з усіх органів чуттєвого сприйняття, витончений найбільше …» (Античные мыслители об искусстве. – М., 1937. – С. 66; курсив мій. – В. Ч.).

[295] Див.: Учёнова В.В. Беседы о журналистике. – М., 1975. – С. 53.

[296] Теплиц Е. История киноискусства: 1928 – 1933 / Пер. с польск. – М., 1971. – С. 14.

[297] Копылова Р.Д. Контакт: Заметки о феномене телевизионности. – М., 1974. – С. 24.

[298] Див. докладніше: Эйзенштейн С.М. Цит. вид. – Т.2. – С. 212–235; T. 4. – С. 177–180, 324–329.

[299] Бехтерев В.М. Коллективная рефлексология. – Пг., 1921. – С. 380.

[300] Язык и массовая коммуникация: Социолингвист. исслед. – М., 1984. – С. 259 (авт. – А.М. Зайцева).

[301] Мак Люэн М. Телевидение: Робкий гигант // Телевидение вчера, сегодня, завтра - 87. – М., 1987. – С. 172.

[302] Див.: Miller J. Mc Luhan. – L., 1971.

[303] Див.: Mc Luhan M. Hot & Cool. – N.Y., 1967. (Епітет cool – cool media – запозичено Мак-Луганом з професійного жаргону виконавців джазової музики: cool jazz – на відміну від hot jazz’ у 30-х–40-х – джаз пізнішого періоду, позбавлений зовнішньої динаміки й побудований на прихованому ритмі, тобто вимагає спеціального “вслуховування”).

[304] Мотивуючи, чому жоден з органів відчуттів не може працювати в ізоляції і не зазнавати впливу інших органів відчуттів, канадський учений (див.: Мак Люен М. Галактика Ґутенберґа: Становлення людини друкованої книги. – К., 2001. – С. 95) посилається на статтю Джорджа фон Бекеші “Подоба чуттів слуху і шкіри” (Psychological Review. – 1959. – Jan. – P. 1– 22).

[305] Мак Люен М. Галактика Ґутенберґа. – С. 406 (курсив мій. – В. Ч.).

[306] Там само. – С. 407. (курсив мій. – В. Ч.).

[307] Див.: Рюмин В. Чудеса техники: Иллюстрир. история успехов техники и картина её соврем. состояния. – СПб., 1911. – С. 4; Энгельмейер П. Философия техники. – Вып. 2. – М., 1912. – С. 119; Флоренский П.С. «Органопроекция» // Декорат. искусство СССР. – 1969. – № 12.

[308] Мак Люэн М. Телевидение: Робкий гигант. – С. 172.

[309] Див. докладніше: Mc Luhan M. Understanding Media: The extensions of Man. – N.Y.., 1966.

[310] Плеханов Г.В. Избр. филос. произв. – Т.1. – М., 1936. – С.610.

[311] Маркс К., Энгельс Ф. Собр. соч. – Т. 45, ч. 2. – С. 215.

[312] Mc Luhan M. Understanding Media … – Р. 336.

[313] Івашина Олександр: «…Смаком і досвідом, всотаним із книг та зі споглядання буття Авєрінцевим та Ґельдерліном» // Коментар. – 2004. – № 2. – Лютий (курсив мій. – В.Ч.).

[314] Мейерхольд В.Э. О театре // Цит. вид. – Ч. 1: 1891 – 1917. – С. 136 (курсив мій. – В.Ч.).

[315] Докладніше див.: Хренов Н.А. Цит. тв. – С. 123–147 та ін.

[316] Л.Н.Толстой о литературе. – М., 1955. – С. 357 (курсив мій. – В.Ч.).

[317] Лотман Ю.М. Структура художественного текста. – М., 1970. – С.16.

[318] Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. – М., 1960. – С. 225.

[319] Каган М.С. Морфология искусства. – С. 281.

[320] Див. про це: Лотман Ю.М. Структура художественного текста. – М., 1970; йогож. Семиотика кино и проблемы киноэстетики. – Таллин, 1973; Успенский Б.А. Поэтика композиции: Структура худож. текста и типология композиционной формы. – М., 1970; Предмет семиотики: Теорет. и практ. пробл. взаимодействия средств масс. коммуникаций. – М., 1975; Руднев В. Морфология реальности: Исслед. по философии текста. – М., 1996.

[321] Див.: Пирс Дж. Символы, сигналы, шумы. – М., 1967.

[322] Цит. за: Мельвиль Ю.К. Чарлз Пирс и прагматизм. – М., 1968. – С. 184.

[323] Лотман Ю.М. Семиотика кино и проблемы киноэстетики. – Таллин, 1973. – С. 7–8.

[324] Див.: Mc Luhan M. Understanding Media: The extensions of Man. – L., 1967. – Сh.32.

[325] Див.: Мельвиль Ю.К. Цит. тв. – С. 196.

[326] Фрёлиг Т., Мартин К. Современный Фэн-шуй. – Харьков, 2004. – С. 312.

[327] Панов Е.Н. Знаки, символы, языки. – 2-е изд., дополн. – М., 1983. – С. 93, 92.

З огляду на це викликає подив, що тонкий і мудрий естетик М. Каган, подаючи “семіотичний критерій класифікації мистецтв” і явно плутаючи образ і знак, відносить літературу (разом з живописом, скульптурою й театром) до числа мистецтв, котрі “говорять” з людиною “мовою її реальних життєвих вражень”, відтворюють життя “у формах самого життя” (Морфология искусства. – С. 281). Як же це корелюється з його ж твердженням, висловленим кількома сторінками далі: “…абсолютна умовність словесного позначення позбавляє його будь-якого зовнішнього зв’язку з позначуваними предметами ” (там само. – С. 285; курсив мій. – В.Ч.)?

[328] Де Соссюр Ф. Труды по языковедению. – М., 1977. – С.100–101.

[329] Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М., 1977. – С.70.

[330] Лотман Ю.М. Семиотика кино и прлоблемы киноэстетики. – С. 9.

[331] Див., напр.: Терех Н. Сидя в карцере, Вольф Мессинг мысленно приказал… // Факты и комментарии. – 2004. – 12 нояб.

[332] Див.: Эйзенштейн С.М. “Одолжайтесь!” // Цит. вид. – Т. 2. - С. 60–80.

[333] Трюффо Ф. Кинематограф по Хичкоку // Киноведч. зап. – 30. – М., 1996. – С. 242.

[334] Див.: Иск. кино. – 1957. – № 3. – С. 38.

[335] Рафальский С.М. “Великий немой”. – Студенч. годы (Прага). – 1925. – № 2.

[336] Андреев Л. Письма о театре // Полн. собр. соч.: В 13 т. – Т. 8. – СПб., 1913. – С. 275.

[337] Метц К. Кино: язык или речь? // Киноведч. зап. – Вып. 20. – М., 1993/94. – С. 73.

[338] Луначарский А.В. Кино – величайшее из искусств // Самое важное из всех искусств: Ленин о кино: Сб. документов и материалов. – М., 1973. – С. 126.

[339] Средства массовой коммуникации и современная художественная культура: Становление средств масс. коммуникации в худож. культуре 1-й пол. ХХ в. – М., 1983. – С. 22–23 (авт. – В.Ю. Борев).

[340] Див.: Мак Люен М. Галактика Гутенберґа…

[341] Балаш Б. Культура кино. – М.; Л., 1925. – С. 12.

[342] Уайльд О. Замыслы. – М., 1906. – С. 70.

[343] Балаш Б. Культура кино. – С. 14.

[344] Див.: Каган М.С. Морфология искусства. – С. 263–266.

[345] Скуратівський В.Л. Історія кіно в контексті загальної історії культури: (До постановки проблеми) // Мистецтво кіно: Респ. міжвідомчий наук. зб. – Вип. 3. – К., 1982. – С. 20.

[346] Докладніше про це див.: Скуратівський В.Л. Екранні мистецтва у соціокультурних процесах ХХ століття: Генеза. Структура. Функція. – Ч. 1–2. – К., 1997.

[347] Ф р и ч е В.М. Социально-психологические основы натуралистического импрессионизма // Очерки реалистического мировоззрения. – СПб., 1904. – С. 666.

[348] Деллюк Л. Фотогения кино. – М., 1924. – С. 109.

[349] Руднев Н.А. Тайны «галактики Гутенберга»: Сюжеты и образы западной прозы 1970–1980 гг. в контексте «масс. культуры». – М., 1989. – С. 17.

[350] Гасло-рефрен з однойменної статті середини 1920-х видатного французького режисера-імпресіоніста Абеля Ганса. Див.: Cinema: Немое кино: Из истории франц. киномысли: 1911–1933 гг. – М., 1988. – С. 64–73.

[351] Про це див.: Каган М.С. Морфология искусства. – С. 269–280.

[352] Михалёв В.П. Видовая специфика и синтез искусств. – К., 1984. – С. 47.

[353] Вагнер Р. Опера и драма. – М., 1906. – С. 237.

[354] Брук П. Искушение скукой // Брук П. Цит. вид. – С. 207.

358 Брук П. Пустое пространство // Там само. – С. 25–204.

[356] Каган М.С. Пространство и время в искусстве как проблема эстетической науки // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. – Л., 1974. – С. 38.

[357] Корчагина Е. Телевизионный спектакль: технология производства и художественная эволюция // Музы ХХ века: Худож. проблемы средств масс. коммуникации. – М., 1978. – С. 151.

[358] Корчагина Е. Там само (курсив мій. – В.Ч.).

[359] Див.: Ремез О.Я. Пространственно-временное своеобразие драматического искусства: Учеб. пособие. – М., 1979. – С. 53–59, 72–77, 118–119, 120 та ін.

[360] Эткинд М.Г. О диапазоне пространственно-временных решений в искусстве оформления сцены: (Опыт анализа творч. наследия сов. театральной декорации) // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. – С. 214.

[361] Каган М.С. Пространство и время в искусстве… – С. 35.

[362] Гумилёв Л.Н. Гуманитарные и естественно-научные аспекты исторической географии // Ноосфера и художественное творчество. – М., 1991. – С. 53. Докладніше див.: йогож. Этнос – состояние или процесс? // Вестн. Ленингр. ун-та. – 1971. – № 12. – С. 86–95.

[363] Цит. за: Васильєв С. Пітер Брук: Театру необхідна свобода: Три дні з Пітером Бруком // Культура і життя. – 1988. – 5 черв.

[364] Цит. за: Гладков А.К. Пять лет с Мейерхольдом // Гладков А.К. Театр: Воспоминания и размышления. – М.,1980. – С. 323 (курсив мій. – В. Ч.).

[365] Станиславский К.С. Работа актёра над собой. Ч.1: Работа над собой в творческом процессе переживания // Собр. соч.: В 9 т. – Т.2. – М.,1989. – С.130 (курсив мій. – В. Ч.).

[366] Иск. кино. – 1966. – № 4. – С. 121.

[367] Зубавіна І.Б. Анімакрок: «Зупинка на вимогу», або Місце зустрічі змінити неможливо // Кіно: Інформація, коментарі / Нац. спілка кінематографістів України. – 2005. – № 5. – С. 30.

[368] Тримбач С.В. Анімація – це не тільки цінні мультики… // Україна молода. – 2004. – 4 вер.

[369] Цит. за: Ткаченко М. Отец «Ёжика в тумане» Юрий Норштейн… // Бульвар Гордона. – 2005. – Авг. – № 18(18).

[370] Цит. за: Фомина Е. «Ёжик в тумане»: сказка из пяти слов // Теленеделя. – 2005. – 11–17 июля.

[371] Шлегель А.В. Про драматичне мистецтво і літературу // Хрестоматія з теорії драми: Особливості драматург. мистецтва в іст. розвитку. Від антич. часів до поч. ХІХ ст. – К., 1978. – С. 150.

[372] Белинский В.Г. Разделение поэзии на роды и виды // Собр. соч.: В 3 т. – Т. 2. – М., 1948. – С. 61(курсив мій. – В.Ч.)..

[373] Аристотель. Поэтика // Аристотель и античная литература. – М., 1978. – С. 122.

^[374] Гуревич Л.А. Как стать новым // Документальное кино: Поиск новых возможностей: Материалы 4-й междунар. конф. кинодокументалистов. – Рига, 1985. – С. 72.

^[375] Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе // Бахтин М.М. Эпос и роман. – СПб., 2000. – С. 69 (курсив мій. – В.Ч.).

^[376] Ранок. – 1981. – № 12. – С. 9.

^[377] Михоэлс С.М. Статьи, беседы, речи. Воспоминания о Михоэлсе. – М., 1965. – С.72.

^[378] Цит. за: Клевцова Л.Д. Вогні рампи. – К., 1977. – С. 4.

[379] Див.: Станиславский К.С. Работа актёра над собой. Ч.2: Работа над собой в творческом процессе воплощения // Собр. соч.: В 9 т. – Т. 3. – М., 1990. – С. 150–157.

[380] Горчаков Н.М. Режиссёрские уроки К.С.Станиславского: Беседы и записи репетиций. – 2-е изд., доп. и перераб. – М., 1951. – С. 286. Докладніше див.: там само. – С. 270–291.

[381] Чехов М.А. Беседа с актёрами Лабораторного театра на репетиции спектакля «Ревизор» // Чехов М.А. Об искусстве актёра. – М., 1999. – С.125.

[382] Эйзенштейн С.М. За кадром // Избр. произв.: В 6 т. – Т. 2. – М., 1964. – С. 290, 291 (курсив автора. – В. Ч.).

[383] Пудовкин В.И. О монтаже // Собр. соч.: В 3 т. – Т. 1. – М., 1974. – С. 167–168.

[384] Беньямін В. Мистецький твір у добу своєї технічної відтворюваності // Вибране / Пер. з нім. Ю. Рибачука і Н. Лозинської. – Львів, 2002. – С. 64.

[385] Ромм М.И. Беседы о кинорежиссуре. – М., 1975. – С. 19.

[386] Михоэлс С.М. На сцене и в кино // Сов. экран. – 1925. – № 22. – С. 5.

[387] Эйзенштейн С.М. Режиссура: Искусство мизансцены // Избр. произв. – Т.4. – М., 1968. – С. 43 (курсив мій. – В. Ч.).

[388] Інтерв’ю з народним художником СРСР М.Богдановим. Цит. за: Германова И. Учиться у жизни // Фильмы молодых советских кинематографистов: (80-е годы): Сб. науч. тр. – М., 1986. – С. 69.

[389] Станиславский К.С. «Ревизор» Н.В.Гоголя: Реальное ощущение жизни пьесы и роли // Цит. вид. – Т.4: Работа актёра над ролью: Материалы к книге. – М., 1991. – С. 339.

[390] Варпаховский Л.В. Дороги расходятся // Варпаховский Л.В. Наблюдения. Анализ. Опыт. – М., 1978. – С. 141.

[391] Цит. за: Лемешева Л.Г. Профессия: актёр. – К., 1987. – С. 90.

[392] Белый А. Я сегодня не такой, как вчера… // «Московский комсомолец» в Украине. – 2005. – 1–8 июня.

[393] Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс. – М., 1973. – С. 186, 43.

[394] Див.: Волькенштейн В.М. Драматургия. – 5-е изд., дополн. – М., 1969.

[395] Эйзенштейн С.М. За кадром // Цит. вид. – Т. 2. – С. 290.

[396] Лессинг Г.Э. Гамбургская драматургия. – М.; Л., 1936. – С. 177.

[397] Рехельс М.Л. Режиссёр – автор спектакля: Этюды о режиссуре. – М., 1969. – С. 54.

[398] Станиславский К.С. [О перспективе роли]: Из беседы с участниками спектакля “Страх” // Статьи. Речи. Беседы. Письма. – М., 1953. – С. 514.

[399] Станиславский К.С. Работа актёра над собой. Ч.1: Работа над собой в творческом процессе переживания // Цит. вид. – Т.2. – С. 412, 418, 422–424 (курсив мій. – В. Ч.).

[400] Брехт Б. К вопросу о критериях, применимых для оценки актёрского искусства: (Письмо в редакцию «Бёрзен-курир») // Театр. – Т. 1. – М., 1963. – С. 160 (курсив мій. – В. Ч.).

[401] Чернышевский Н.Г. Полн. собр. соч.: В 20 т. – Т. 3. – М., 1947. – С. 426.

[402] Див., напр.: Эйзенштейн С.М. Цит. вид. – Т.2. - С. 160–161, 370–371, 394, 472–475 та ін.; Пудовкин В.И. Цит. вид. – Т. 1. – С. 250, 266, 277; т. 2. – С. 58–59 та ін.; Ромм М.И. Избр. произв.: В 3 т. – Т. 1. – С. 376–377, Т. 3. – С. 74–85, 301–342 та ін.; Кнебель М.О. Школа режиссуры Немировича-Данченко. – М., 1966. – С. 58 та ін.

[403] Эйзенштейн С.М. Монтаж 1938 // Цит. вид. – Т. 2. – С. 163.

[404] Див., напр.: Эйзенштейн С.М. Вертикальный монтаж // Цит. вид. – Т. 2. – С. 252–254; йогож. Из лекции о музыке и цвете в «Иване Грозном» // Там само. – Т. 3. – С. 605–608 та ін. Див. також: Ярбус А.Л. Роль движений глаз в процессе зрения. – М., 1965.

[405] Див.: Фаворский В.А. О художнике, о творчестве, о жизни. – М., 1966. – С. 25.

[406] Эфрос А.М. Художники театра Грановского // Искусство. – 1928. – Т. 4. – № 1–2. – С. 63.

[407] Цит. за: Забродин В.В. Попытка театра: Эйзенштейн 1934, или От «Серебряного ангела» к «Москве Второй» // Киноведч. зап. – 39. – М., 1998. – С. 139.

[408] Див.: Мацкин А.П. На темы Гоголя: Театр. очерки. – М., 1984. – С. 167.

[409] Массовые виды искусства и современная художественная культура. – С. 182. (Автор розділу – О.І.Липков; курсив мій. – В. Ч.).

[410] Немирович – Данченко Вл.И. Тайна сценического обаяния Гоголя // Ежегодник императ. театров. – 1909. – Вып. 2. – С. 32.

[411] Ромм М.И. Построение киномизансцены // Избр. произв.: В 3 т. – Т. 3:Педагогич. наследие. – М., 1982. – С. 203.

[412] Мацкин А.П. Цит. тв. – С. 169.

[413] Мейерхольд В.Э. «Ревизор»: Экспликация спектакля (20 окт. 1925 г.) // Цит. вид. – Ч. 2. – С. 117.

[414] Рота П. Производство документальных фильмов // Правда кино и “киноправда”: По страницам зарубежной прессы. – М., 1967. – С. 315.

[415] Із записників С.Д. Васильєва. Цит. за: Писаревский Д.С. Братья Васильевы. – М., 1981. – С. 49.

[416] Кракауэр З. Природа фильма: Реабилитация физич. Реальности / Сокр. пер. с англ. Д.Ф. Соколовой. – М., 1974. – С. 74.

[417] Шкловский В.Б. Моталка // За 60 лет: Работы о кино. – М., 1985. – С. 43; див. там само. – С. 529 (примітка).

[418] До цього в історії радянського кіно був ще один період активного “пересування режисерів художнього фільму до галузі фактографічного мистецтва” (Иезуитов Н.М. Пути художественного фильма: 1919–1934. – М., 1934. – С. 103) – початок 30-х років, коли документальні й культурфільми знімали Л. Кулєшов, І. Трауберг, М. Калатозов, А. Роом.

[419] Милев Н. Божество с тремя лицами. – М.,1968. – С. 165 (курсив мій. – В.Ч.).

[420] Див.: Фуртичев В. Художественность кинорепортажа // Современный документальный фильм: Критич. заметки. Пробл. теории. Из собств. опыта. – М., 1970. – С.144.

[421] Метц К. Цит. тв. – С. 62.

[422] Слова О.І.Липкова. Цит. за: Борев В.Ю. Видео: Техника. Досуг. Культура: Зап. эксперта- искусствоведа. – М., 1990. – С. 12.

[423] Липков А.И. На пороге видеокомпьютерной эры. – М., 1988. – С. 39.

[424] Михоэлс С.М. Статьи, беседы, речи… – С. 71.

[425] Моль А. Теория информации и эстетическое восприятие. – М., 1965. – С. 121. Див. також: Белый А. Ритм как диалектика и «Медный всадник»: Исслед. – М., 1931.

[426] Асафьев Б.В. Цит. тв. – С. 332 (виділено мною. – В. Ч.).

[427] Цікаво, що в цьому питанні з Ейзенштейном солідарний (майже дослівно) і його частий опонент Всеволод Пудовкін: “Глядач… немов би переживає процес мислення генія” (Цит. вид. – Т.1. – С. 176).

[428] Эйзенштейн С.М. Монтаж 1938 // Цит. вид. – Т. 2. – С. 170 (курсив автора; виділено мною. – В. Ч.).

[429] Саппак В.С. Цит. тв. – С. 48.

[430] Ильин Р.Н. Изобразительные ресурсы экрана. – М., 1973. – С. 43.

[431] Средства массовой коммуникации и современная художественная культура. – С. 29 (авт. – В.Ю. Борев).

[432] Див.: Гершкович З.И. Онтологические аспекты произведения искусства // Творческий процесс и художественное восприятие. – Л., 1978. – С. 44–65.

[433] Чехов М.А. О любви в нашей профессии // Чехов М.А. Цит. вид. – С. 177.

[434] Брук П. Пустое пространство // Цит. вид. – С. 152.

[435] Див. стенограму Великої художньої ради при Комітеті кінематографії СРСР. Цит. за: Юренев Р.Н. Цит. тв. – Ч. 2. – С. 245 (курсив мій. – В. Ч.).

[436] Див. також: Горпенко В.Г. Стиль фільму як практичний процесс // Мистецтво кіно. – Вип. 3. – К., 1982. – С. 21–32.

[437] Кісін В.Б. Життя. Актор. Образ // Із творчої спадщини… – С. 222.

[438] Лопухов Ф.В. Хореографические откровенности. – М., 1972. – С. 156.

[439] Извеков Н.П. Техника сцены. – Л.; М., 1940. – С. 307.

[440] Брук П. Пустое пространство // Цит. вид. – С. 171.

[441] Пащин М.П. Як створюються телевізійні передачі. – К.,1956. – С. 14.

[442] Миллерсон Дж. Технология телевизионного производства: Как делается телевиз. передача. – М., 1971. – С. 162.

[443] Ерофеев С.В. Космические телемосты: (практикум для редакторов). – М., 1989. – С.21.

[444] Леонтьева В.М. Объяснение в любви: Зап. диктора Центр. ТВ. – М., 1986. – С. 146–147 (курсив мій. – В. Ч.). Див. також спогади режисера перших чотирьох випусків програми: Романовский И.И. Цит. тв. – С. 60–62.

[445] Саппак В.С. Цит. тв. – С. 73 (курсив автора, підкресл. моє. – В. Ч.).

[446] Массовые виды искусства и современная художественная культура. – С. 29 (розр. авт. – В. Ч.).

[447] Ромм М.И. Как происходит съёмка // Ромм М.И. Беседы о кино. – М.,1964. – С. 327.

[448] Маркс К. і Енґельс Ф. Твори. – Т.26, ч. 1. – С. 393.

[449] Хойзинга Й. Homo Ludens. – М., 1992. – С. 188–189.

[450] Там само. – С.189.

[451] Вильчек В.М. Под знаком ТВ. – С. 86.

[452] Там само. – С. 30.

[453] Див.: Мак – Люен М. Галактика Ґутенберґа… – С. 150, 146.

[454] Парадоксально, але факт: “Комсомольская правда в Украине” 3 вересня 2004 року, повідомляючи про сенсаційну археологічну знахідку в Миколаєві – відкриття городища 3-ого тисячоліття до н. е., – водночас дає довідку: “Кімерійці – перший народ Східної Європи, назву якого зафіксовано в письмових джерелах (“Одіссея” Гомера) ”(??!!). Мимоволі пригадується анекдотична публікація 60-х років, коли в одному філософському (!) виданні стверджувалося, що, мовляв, у Сократа “ чорним по білому написано ” те-то й те-то… (Нагадаємо, що великий давньогрецький філософ Сократ був неписьменним!).

[455] Цікаво, що така сама деталь – розкрита книга на столику – була, по суті, неодмінним атрибутом “Вечорів оповіді” фактичного засновника цієї форми контактів з глядачем,

Дата добавления: 2014-01-07