Класифікація економічної інформації

Об'єктом інформаційного забезпечення управління є організаційно - економічна, облікова та технологічна інформація, яка відображає процеси господарської діяльності і використовується для управління цією діяльністю. Економічну інформацію можна класифікувати за багатьма ознаками.

- По відношенню до структурних підрозділів: бухгалтерська, складська, виробнича, пов'язана з управлінням тощо.

- За періодичністю: поточна, оперативна.

- По відношенню до підприємства, як до системи: вхідна, вихідна, внутрішня, зовнішня.

- За стабільністю: постійна, умовно - постійна, змінна.

- За ступенем обробки: первинна, проміжна, зведена.

- По відношенню до персоналу: інформація матеріально-відпові­дальних осіб (комірника, касирів тощо), інша (директора, заступника директора, головного бухгалтера, адміністратора тощо).

- За об'єктом: якістю товару, трудомісткістю, параметрами інфраструктури ринку, організаційно-технічним рівнем виробництва, рівнем соціального розвитку колективу.

- За формою передачі: вербальна (словесна), невербальна.

- За стабільністю способу передачі: умовно-постійна, мовно-змінна.

- За способом передачі: супутникова, телефонна, електронна, письмова тощо.

- За режимом передачі: у нерегламентовані терміни, на замовлення, примусова, у певні терміни.

- 3 позиції об'єктивного відображення інформації: достовірна, недостовірна (неякісна).

- За функціями управління: планова, нормативна, облікова, аналітична.

- За стадіями управління: прогнозована, планова, облікова, нормативна, інформація для аналізу, інформація для оперативного управління.

Облікова інформація має ряд особливостей, а саме: безперервність, циклічність, масовість, суттєвість, складність розрахунків.

4. Проектування кодів економічних номенклатур

Представлення інформації в умовах комп’ютеризації інформаційних процесів має місце на різних етапах обробки економічної інформації: при збиранні, передачі в канал зв’язку, введенні в ЕОМ, обробці в процесорі та виведенні результатів обробки на друк. Кожному з етапів притаманний свій спосіб виконання цієї процедури. В умовах автоматизованої системи обробки інформації (АСОІ) мовне представлення інформації в даний час лише отримує розвиток в ПЕОМ. Це якісно нове направлення у розвитку АСОІ, орієнтованих на безпаперову технологію. Письмове представлення повідомлень може виконуватися у цифровому, алфавітно-цифровому, символьному вигляді. В процесі збирання даних та виведення їх в машинограми користуються мовами економічної інформації. Це мови реквізитів, показників, повідомлень та документів. Представлення інформації з їх допомогою виконується конкретним алфавітом. Це інформаційні мови. Вони використовуються для опису даних. Під представленням інформації розуміють фіксування повідомлень у зручній для обробки на ЕОМ та користувача формі. Форма - це спосіб фіксування, тобто представлення повідомлень.

Особливістю ЕОМ є те, що вони отримують та обробляють інформацію в кодовому описанні. Наприклад, представлення алфавітної інформації (реквізити-ознаки) інформації виконується з використанням мови кодування. В основі цієї мови лежать коди, надання яких виконується за певними правилами.

Кодування -це процес присвоєння умовних позначень об’єктам, процесам і явищам. Необхідність кодування економічної інформації пов'язано з великою питомою вагою зображення даних у алфавітному вигляді, великою кількістю логічних операцій, зростанням обсягів даних, які повинні пере­даватися через канали зв'язку. Для невеликих за обсягом номенклатур використовують реєстраційні коди, які дозволяють лише відрізняти один об'єкт від іншого.

Кодування - це один з найважливіших компонентів процесу обробки інформації. В інформаційних технологіях використовують п’ять груп кодів. 1группа – коди представлення чисел. Цю групу складають: двоїчні коди, двоїчно-десяткові коди, восьмеричні та шістнадцятирічні коди. 2 група – коди обробки даних. Коди цієї групи виконують дві функції: перекодування та декодування. Перекодування – це процес переведення інформації в коди ЕОМ. Декодування – це зворотній процес який виконується наприклад при виведення інформації на друк. 3 група – спеціальні коди. Цю групу складають: прямий код, зворотній код, додатковий код (для спрощення арифметичних операцій). 4 група – захисні коди. До них відносяться коди пошуку помилок, коди виправлення помилок. 5 група – коди економічних номенклатур. В цю групу входять: порядкові коди, серійно-порядкові, десяткові, послідовні, паралельні.

Основою для кодування номенклатур із багатьма ознаками є їх кла­сифікація, тому такі коди називають класифікаційними. Таким чином, класи­фікація і кодування - це єдиний і неперервний процес однозначного опису економічних даних. Згідно з існуючим стандартом (ЄСКК ТЕІ - єдина система класифікації і кодування технічної й економічної інформації), класифікація - це поділ множини об'єктів напідмножини за їх подібністю чи відмінністю згідно з тим чи іншим методом; об'єкт класифікації - це елемент множини, що класифікується: ознака класифікації - властивість чи характеристика об'єкта, за якою проводиться класифікація; класифікаційне угрупування - підмножинаоб'єктів, яку отримано в результаті класифікації.

Під системою класифікації розуміють сукупність правил розподілу заданої множини об’єктів на підмножини у відповідності з встановленими ознаками схожості або відмінності цих об’єктів. Мета класифікації: встановлення відношень між об’єктами з загальними властивостями, вивчення структури та впорядкування змісту даних. Класифікація передує кодуванню. Класифікатор планово-облікових номенклатур може бути побудований з використанням ієрархічного, багатоаспектного та фасетного методів класифікації.

У першому випадку виконується послідовний поділ множини об'єктів на підпорядковані класифікаційні угрупування; у другому та третьому - паралельний поділ множини об'єктів на незалежні класифікаційні угрупування.

Ієрархічний метод передбачає поділ початкової множини об'єктів спочатку за однією вибраною ознакою, у результаті чого створюються великі угрупування. Потім кожне з них за іншою ознакою поділу знову поділять на менші угрупування. поступово конкретизуючи об'єкт класифікації.

При ієрархічному методі класифікації між класифікаційни­ми угрупованнями встановлюються відношення підпорядкування (ієрархія). Початкова множина об'єктів групується за обра­ною ознакою. Далі кожне угруповання згідно із заново обраною основою поділяється на низку дрібніших, які, у свою чергу, та­кож поділяються, конкретизуючи об'єкт або його властивості. При цьому кожен об’єкт може попасти тільки в одну класифікаційну групу. (див. схему 3).

Схема 3

Підприємство
Відділ рослинництва	Відділ тваринництва
Бригада 1	...	Бригада N	Бригада 1	...	Бригада N

Багатоаспектна класифікація передбачає розподіл об’єктів кодування одночасно по декількох класифікаційних ознаках. (Склад працюючих на підприємстві – по рівню організаційних структур: підприємство – цех – ділянка – бригада – по відношенню до складу професій (посад): директор – зам. директора – головний економіст –головний бухгалтер і т. д. – по відношенню до категорій працюючих: керуючий персонал – інженерний склад - робочі) (дивись схему 4). Розрізняють двохаспектну, триаспектну та інші класифікації.

Схема 4

Склад працюючих на підприємстві
Рівень організаційних структур	Склад професій (посад)	Категорія працюючих
- підприємство; - цех; - ділянка; - бригада	- директор; - зам. директора; - головний економіст; - головний бухгалтер	- керуючий персонал; - інженерний склад; - робочі

Схема 5

У фасетному методі визначають набір ознак, які формують у незалежні паралельні фасети ("фасета", "фасетка" - скошена бічна грань чого-небудь), всередині яких вибирають конкретні значення ознак. Всередині фасетів ознаки можуть мати ієрархічну структуру. Потім за методом комбінацій значень ознак, що беруться з різних фасет, формують угрупування, які відповідають даній задачі (див. схему5). Таким чином, фасетний метод класифікації можна розглядати як деяку комбінацію ієрархічного та багатоаспектного методів. Цей метод класифікації використовують для складної логічної обробки інформації.

Важливою умовою побудови фасетної класифікації є унікальність ознак у різних фасетах і використання тільки тих зних, які дозволяють розв'язати конкретні задачі.

Після завершення класифікації здійснюють кодування - створення та присвоєння коду класифікаційному угрупуванню й (або) об'єкта класифікації. Умовне позначення об'єктів класифікації з допомогою знака чи сукупності знаків називають кодом. Кожен код характеризується його структурою. Структура коду – це порядок розміщення знаків у кодовому позначенні. Найбільш поширені такі структури кодів: порозрядні; літерні; табличні. При порозрядному способі опис структури коду підприємств має вигляд: ХХ – підрозділ вищого рівня, Хх - підрозділ нижчого рівня. При літерному способі така ж структура має вигляд а₁а₂в₁в₂ де а – ознака підрозділу вищого рівня; в – ознака підрозділу нижчого рівня.

Для оцінки способів опису структури коду введенні таки поняття: алфавіт коду (цифровий, літерний або алфавітно-цифровий) – знаки, що використовуються для утворення позначень у співвідношенні з прийнятим методом кодування; основа коду – число знаків у алфавіті коду; довжина коду – кількість знаків у кодовому позначенні; розряд коду – місце знака в коді.

Розробка кодів виконується за визначеною системою кодування.

Під системою кодування розуміють сукупність правил, які визначають систему знаків та порядок їх використання в інформаційних технологіях.

Існують чотири системи кодування: порядкова, серійно-порядковий, десяткова (позиційна) та комбінована

Порядкова система характеризує стійку номенклатуру об’єктів. Являє собою числа натурального ряду. При появі нових об’єктів може бути порушена. Порядкова система є найпростішою системою кодування. Наприклад, код категорії працюючих має вигляд: 1 — робітник, 2 - спеціаліст, 3 — службовець, 4 — учень, 5 — молодший обслуговуючий персонал (дивись таблицю 2.1).

Основні переваги порядкової системи кодування:

§ найбільша повнота і простота ідентифікації об'єктів;

§ простота присвоєння кодів новим об'єктам;

§ мінімальна довжина коду.
Недоліки методу:

§ відсутність у коді будь-якої конкретної інформації про об'єкт;

§ складність автоматизованої обробки інформації при отриманні підсумків за групою об'єктів;

§ можливе порушення при появі нових об’єктів кодування.

По цьому методу розробляються: код категорій працівників, код професій, код одиниць виміру.

Серійно-порядкова система кодування характеризується використанням у якості кодових позначень чисел натурального ряду із закріпленням окремих діапазонів (серій) цих чисел за об'єктами класифікації з однаковими ознаками. Цей метод слід використовувати для об'єктів, які мають не більше двох порядкових ознак. Наприклад, на підприємстві використовується праця робітників 20 основних професій, 10 допоміжних і 30 посад службовців. У такому разі основним професіям можна ви­ділити серію номерів від 01 до 40, допоміжним — від 41 до 60, посадам — від 61 до 99 (таблиця 2.2).

Таблиця 2.1
Коди категорій працюючих
Категорія	Код
Робітник
Спеціаліст
Службовець
Учень
Молодший обслуговуючий персонал

Таблиця 2.2
Коди професій працюючих
Категорія	Професія	Серія	Код
Основні	Водій	01-40
	Токар
	Монтажник
Допоміжні	Прибиральниця	41-60
	Вахтер
	Сторож
Службовці	Бухгалтер	61-99
	Менеджер

Серійно-порядкова система кодування має ті ж переваги і недоліки, що й порядкова, але за рахунок того що, кількість кодів в серії завжди береться трохи більше, ніж є об’єктів кодування у цієї системі немає порушень при додаванні нового, або видаленні старого об’єкту.

Позіційна (десяткова) система кодування - система, де в кодовому позначенні послі­довно вказуються залежні ознаки класифікації. Цей метод часто викорис­товується при ієрархічному методі класифікації. Наприклад, для означення частини балансу можна виділити один старший десятковий розряд (актив - 1, пасив -2), а два інші розряди коду відвести для розділів і груп. Тоді код 123 означає третю групу другого розділу активу балансу.

Основні переваги десяткової системи кодування:

§ велика ємність;

§ логічність побудови коду;

§ можливість отримання підсумків за старшими розрядами коду.

Десяткова система кодування має ті ж переваги і недоліки, що й ієрархічний метод класифікації: слабка гнучкість структури коду, відсутність можливості інформаційного пошуку за довільним набором ознак, складність комп'ютерної обробки.

Селекторна (комбінована) ситема кодування - це метод, у якому при кодовому позначенні об'єкта класифікації або класифікаційного угрупування вказуються незалежні ознаки класифікації.

Цей метод частіше використовується при фасетному методі класифікації, але в деяких випадках може використовуватися і при ієрархічному методі класифікації.

Селекторна система кодування добре пристосована до умов машинної обробки інформації, а також для вирішення техніко-економічних завдань, зміст яких часто змінюється. Недоліком цієї системи є її велика надлишковість.

Дата добавления: 2014-01-07