Соціальні організації

Поруч із поняттям «соціальний інститут» («соціальна інституція») існує інше поняття - «соціальна організація». Щодо цього поняття, то воно різним чином тлумачиться в науковій літературі. Одні вчені вважають ці терміни си­нонімами, інші проводять між ними межу. Частково це становище викликане тим, що багато соціальних явищ можна розглядати одночасно як соціальний інститут і як соціальну організацію (наприклад, система освіти, охорони здоров'я, армія, суд, банк, магазини тощо). На думку поль­ського соціолога А. Камінського, кожний соціальний інститут можна вважати соціальною організацією, але не кожну організацію можна вважати соціальним інститутом. Дійсно, у цьому є певний сенс, але для того, щоб не плутати ці два поняття, треба їх точніше визначити для того, щоб було видно не тільки їх спільні риси, а і, головним чином, те, що їх розрізняє.

Спільним для цих двох понять є те, що вони означають певні утворення для встановлення і підтримання соціального порядку, який є урегулюванням такої поведінки членів суспільства, завдяки якій це суспільство існує як цілісність, і тому може виконувати свої функції і досягати певної мети.

Перш ніж перейти до відмінностей цих понять, слід провести межу між поняттями «організація» і «соціальна організація». Перше поняття загальніше і воно означає упорядкування певних дій, процесів у суспільстві. У цьому розумінні його можна ототожнювати з поняттям «соціальний інститут». Поняття ж «соціальна організація» конкретніше й означає групу людей, яка має певну мету діяльності і спільні інтереси. Отже, соціальна організація виникає при появі у певної групи людей потреби задовольнити свої спільні інтереси. І тут вимальовується еволюційний ланцюжок від потреб задовольнити спільні інтереси до утворення соціальних організацій, які поступово переростають або ні в соціальні інститути. Цей процес перетворення соціальних організацій у соціальні інститути називається процесом інститутоалізації. Соціальні організації можуть бути за часом свого існування короткочасними і довгочасними або тривалими. Саме останні, за наявністю певних умов, і можуть перетворитися у соціальні інститути. Виділяють соціальні організації, які виникли спонтанно і майже не усвідомлюються людьми, і такі, що створені штучно, спеціально для досягнення певної мети. Перетворитися в соціальні інститути можуть і ті, і інші. Це залежить від того, наскільки поставлена мета соціальної організації набуває популярності не тільки в межах кон­кретного суспільства, але й поза ним. Якщо мета соціальної організації, що виникла одного разу у конкретному сус­пільстві, стає типовою, тобто знаходить собі місце у со­ціальних відносинах багатьох суспільств, вона перетво­рюється у соціальний інститут. Саме так можна моделювати виникнення, наприклад, соціального інституту політичних партій: групування певної кількості людей зі спільними інтересами, що полягають у створенні опозиції існуючій владі з метою забрати владу у свої руки, стало у принаді у будь-якому суспільстві, в якому у його членів були подібні інтереси. Те ж саме можна сказати про соціальний інститут системи освіти, який, мабуть, виник десь у суспільстві шкіл як соціальних організації.

Отже, можна констатувати, що «соціальний інститут» є широким поняттям і означає узагальнення форм спільної діяльності людей у стійку довготривалу форму організації. А поняття «соціальна організація» є вираженням цих конкретних форм, які соціальний інститут і узагальнює. Політичні організації є соціальним інститутом, але кожна з окремих політичних партій є соціальною організацією. Сім'я взагалі - соціальний інститут, але кожна окрема сім'я є соціальною організацією. Система освіти є соціальним інститутом, але кожний навчальний заклад є соціальною організацією.

Тут ми підходимо ще до одного поняття, яке тісно пов'язане з вищезгаданими, це поняття «установи». Кожний соціальний інститут може мати цілу мережу установ, які виконують ті чи інші функції соціального інституту. Саме за допомогою установ і функціонують соціальні інститути. Кожний з конкретних навчальних закладів є установою соціального інституту системи освіти. Але ж цей навчаль­ний заклад, як було сказано вище, є і соціальною організа­цією? Дійсно, у даному випадку ці терміни виступають як синоніми. Але, якщо кожна установа є соціальною орга­нізацією, то не кожна соціальна організація є установою, а, з іншого боку, і не кожний соціальний інститут має установи.

Отже, певні соціальні інститути і соціальні ор­ганізації можуть мати конкретні установи, але можуть їх і не мати. Соціальні організації можуть бути складовою частиною структури соціальних інститутів або стояти окремо, але деякою мірою виконувати функції певного соціального інституту. Вони нібито доповнюють соціальні інститути і тим самим збагачують наше життя, бо соціальні організації мобільніші і швидше реагують на зміни у суспільстві, тим самим заповнюючи певні паузи в діяльності соціальних інститутів. Тобто вони беруть на себе керування і контроль над тими процесами у суспільстві, за якими не встигають впоратися соціальні інститути.

Соціальні організації, як і соціальні інститути, можна поділити на формальні і неформальні. Всі пам'ятають буремні роки перебудови у Радянському Союзі, коли виникало багато неформальних організацій. Цей рух так і називали – рух неформалів. Серед них було багато таких, які проіснували досить короткий час і зникли, а деякі існують і досі. У цьому русі неформалів є достатньо позитивних рис, вони часто брали на себе обов'язки виконання тих функцій, які з тих чи інших причин не виконували соціальні інститути. Так, наприклад, деякі неформальні соціальні організації займали вільний час школярів, які залишались за бортом виховної роботи освітніх установ і відповідно легко могли стати на шлях злочинної поведінки.

Неформальні організації передбачають особистісні сто­сунки. У них більше місця для творчості, яка виникає спонтанно. Ієрархія в цих організаціях носить ситуативний характер. Формальні ж організації, навпаки, безособистісні, вони складені не для конкретних людей, а для загалу. Саме тому формальні організації більше забюрократизовані.

Тут постає питання щодо значення бюрократії, яку ми звикли сприймати у цілому як негативне явище. Але існують і інші погляди на неї. Наприклад, М. Вебер вважав бюрократію позитивним явищем за її високу господарчо-економічну ефективність. Хоча він відмічав і певні її недоліки: ігнорування специфічності конфліктних ситуацій, шаблонність дій, відсутність необхідної гнучкості. Цю позицію дуже критикували західні соціологи, головним чином, за те, що бюрократія нібито не може керувати творчим процесом, вона діє за системою «наказ виконання», веде до конформізму, до однаковості дій і протистоїть новаціям, а значить і творчості. Бюрократ часто консерватор і мало зацікавлений у головній меті організації, його цікавить лише її існування як засіб його особистих доходів. Але попри цим негативним рисам, жодне із суспільств поки що не може обійтися без бюрократії і відповідно без формальних організацій. Таким чином, на питання, що краще: забюрократизовані формальні організації чи не забюрократизовані неформальні, можна відповісти, що потрібні обидві і необхідно лише намагатися досягти розумного, гармонійного їх співіснування.

Для соціальної організації, як і для будь-якої устано­ви, існують певні конкретні ознаки. Соціолог О. І. Пригожий, наприклад, виділяє такі характерні для соціальної організації ознаки: цільова природа; розподіл членів організації за ролями і статусами; розподіл праці та її спеціалізація на функціональній основі; побудова за вертикальним (ієрар­хічним) принципом з виділенням керуючої і підлеглої підсистем; наявність специфічних засобів регулювання і контролю за діяльністю організації; цілісність соціальної системи. Як бачимо, всі ці ознаки притаманні і для установ.

Отже, соціальні організації, виникаючи в разі потреби членів суспільства шляхом групування їх за спільними інтересами, у подальшому можуть перетворитися у соціальні інститути, які будуть виступати у ролі об'єднання або узагальнення їх основної ідеї, і в які кожна з цих конкрет­них організацій може увійти складовою частиною і діяти як у формі соціальної організації, так і у формі певних установ.

Соціальні організації, як і деякі соціальні інститути, можуть виконувати у суспільстві як позитивну, так і нега­тивну роль. Так певні злочинні організації (банди, мафії тощо) несуть багато лиха для суспільства. Деякі соціальні інститути, наприклад, інститут кровної помсти, якщо і відігра­вав певну позитивну роль для конкретного суспільства у минулому, то був негативним для інших сусідніх суспільств. Тому, мабуть, у сучасних суспільствах цей інститут вже майже зник як соціальне явище.

Соціальні інститути і соціальні організації відрізняються між собою так само, як поняття відрізняються від конкретних предметів, які вони означають. Але й ті, і інші призначені для того, щоб організовувати людську діяльність і ре­гулювати стосунки між людьми, їх соціальну взаємодію. Я. Щепанський порівнював соціальні зв'язки із шнурками. Всі вони пов'язані і рухаються, а щоб був порядок, шнурки не повинні заважати один одному, перемішуватися і утво­рювати вузлів. Тобто вони мають бути організованими, а точніше - упорядкованими. Така упорядкованість і дося­гається завдяки соціальним інститутам і соціальним орга­нізаціям.

Дата добавления: 2014-01-07