Порядок створення господарських товариств

Важливим моментом є сам процес створення господарсь­кого товариства. Оскільки такий процес потребує певного часу, то процедура створення має певні етапи. Так як законодавст­вом визначено, що товариство може відкривати розрахунковий та інші рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації, то угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що ук­ладені з товариством тільки за умови їх подальшого схвалення товариством.

На період до державної реєстрації товариства в банках відкривається тимчасовий рахунок, на якому акумулюються кош­ти, потрібні для здійснення статутної діяльності товариства. Так, для створення акціонерного товариства треба мати статутнії фонд у розмірі не менше як 1250 мінімальних заробітних плат для відкритих акціонерних товариств (для закритих — 625), а для то­вариства з обмеженою відповідальністю — 100 мінімальних за­робітних плат.

Важливою особливістю при створенні господарських това­риств є те, що угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників, а не для товарист­ва як юридичної особи.

31. Основні права учасників господарських товариств

Корпоративне управління є мистецтвом балансування в інтересах власників через оптимізацію прав і зобов'язані) акціонерів, органів контролю та управління в корпорації, менедж­менту, а іноді також і співробітників. В основу такої (мінімізації покладено чітке визначення прав власників корпоративних цінностей. Як свідчить практика зарубіжного п вітчизняного кор­поративного управління, законодавчо учасники товариства мають 'такі основні прана:

брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком ви­падків, передбачених чинним законодавством;

брати участь у розподілі прибутку товариства та одержува­ти його частку (дивіденди). Особливістю права на отриман­ня частки прибутку (дивідендів) пропорційно до частки кожного з учасників є те, що його мають особи, які є учасни­ками 'товариства на початок терміну виплати дивідендів;

вийти в установленому порядку з товариства;

отримувати інформацію про діяльність товариства. На ви­могу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Крім того, учасники можуть мати також інші права, перед­бачені законодавством і установчими документами товариства.

32. Чинники, що перешкоджають абсолютному дотриман­ню прав учасників деяких господарських товариств

Права учасників товариств реалізуються не завжди однаково. Так, товариства з невеликою кількістю учасників мають більш "прозорі" для всіх учасників умови функціонування, товариства з великою кількістю учасників — певні проблеми. Наприклад, ВАТ "Металургійний завод ім. Ілліча" (м. Маріуполь), "Готельний ком­плекс "Київська Русь", АТ "ЛІНОС", АТ "Донецький мета­лургійний завод" та інші мають десятки тисяч акціонерів. В умовах такої кількості акціонерів, серед яких розпорошено досить багато акцій, провести загальні збори з абсолютним дотриманням прав акціонерів практично неможливо: по-перше, потрібно мати необхідне приміщення, по-друге, навіть якщо кожен з акціонерів хотів би висловити власну думку па зборах і зайняв па це одну хви­лину, то потрібні були б місяці засідань. Тому в таких ситуаціях ви­користовують можливості передачі прав голосування, письмові опитування та інші варіанти дотримання прав акціонерів.

33. Основні зобов'язання учасників господарських това­риств

В господарських товариствах, які є прикладом спільного во­лодіння, компетенція і відповідальність мають надзвичайно важ­ливе значення. Тому крім прав учасники товариств мають певні зобов'язання.

Зобов'язання мають подібні риси, характерні май­же для усіх країн, особливо європейських. Як правило, учасники товариств зобов'язані:

дотримуватися установчих документів товариства і вико­нувати рішення загальних зборів та інших органів уп­равління товариства;

викопувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі пов'язані з майновою участю, а також робити внески (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; п нести інші зобов'язання, якщо це передбачено законодав­чою базою країни перебування та установчими документа­ми самого товариства.

Щодо організаційпо-правової бази в Україні, то слід зазна­чити, що деякі обов'язки учасників товариств мають дещо декла­ративний характер, оскільки практично піде не визначено санкції за їх невиконання. Іноді такі санкції вписуються в установчі доку­менти, але вони можуть діяти тільки за умови їх відповідності чинному законодавству.

34. Основні організаційно-правові форми господарського товариства

Господарське товариство може створюватись та існувати тільки в одній з передбачених ч. 2 ст. 1 Закону України "Про гос­подарські товариства" форм, а саме у формі акціонерного товари­ства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з до­датковою відповідальністю, повного товариства та комапдитного товариства. Чинне законодавство України, закріплюючи існуван­ня п'яти видів господарських товариств, надає можливість за­сновникам товариства обрати найбільш придатну для їх маііоут-пьої діяльності організаційпо-правову форму.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений па визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства (ч. 1 ст. 24 закону "Про господарські товариства").

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що мас статутний фонд, розділенні! па частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товари­ства несун, відповідальність у межах їх вкладів (ст. 50 закону "Про господарські товариства").

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначе­них установчими документами розмірів. Учасники такого товари­ства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до вне­ску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учас­ників передбачається в установчих документах (ст. 65 закону "Про господарські товариства").

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (ст. 66 закону "Про господарські товариства").

Командитним товариством визнається товариство, в яко­му разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників) (ч. 1 ст. 75 закону "Про госпо­дарські товариства").

Перелік організанішю-правових форм господарських това­риств, що міститься у законі "Про господарські товариства" є ви­черпним, проте щодо акціонерного товариства варто мати па увазі положення ст. 25 цього закону, відповідно до яких товариство мо­же бути закритим або відкритим.

Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватись шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу па біржах. Акції закритого акціонерного товарист­ва розподіляються між засновниками і не можуть розповсюд­жуватись шляхом підписки, продаватись та купуватись па біржі. Відкриті і закриті акціонерні товариства істотно відрізняються за процедурою створення і правовим статусом, а тому фактично являють собою дві різні організаційно-правові форми господарського товариства. Вид акціонерного то­вариства обов'язково повинен вказуватися у його установчих документах і найменуванні.

35. Господарські товариства корпоративного і некорпора-тивного типу

Найбільшого поширення в практиці господарювання набу­ли акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Менш поширеними в Україні є товариства з до­датковою відповідальністю, поява яких передусім викликана фор­муванням довірчих товариств, і зовсім мало в Україні товариств з повною відповідальністю та командитиих товариств.

Корпоративні риси мають акціонерні товариства та товари­ства з обмеженою відповідальністю, в яких управління відокрем­лене від власності.

Певну економічну нішу в Україні, як і за рубежем, займають товариства, які не можна вважати корпоративними або корпора­тивними вони є лише за окремими рисами. До товариств, які мо­жуть двозначно розглядатися, належать товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ).

До таких форм товариств спостерігається неоднозначність підходів в аспекті визнання їх корпораціями чи інкорпораціями. Така риса корпоративного управління, як відокремленість функції! управління від власності, тут простежується, існує поділ майна на частки. Проте в порівнянні з акціонерним товариством і товариством з обмеженою відповідальністю вони є специфічними і мають відмінні риси.

В організаційно-правовій базі України існує також кілька форм господарських товариств, які однозначно не можуть вважа­тися товариствами корпоративного типу. В таких товариствах не існує відокремленості функцій власності від функцій управління товариствами. До таких товариств насамперед відносять повні то­вариства (ІІ'Г), які з погляду виконання зобов'язань є найбільш "відповідальними".

Як товариство, що поєднує риси товариства з обмеженою відповідальністю і повного товариства, використовується так зва­не комапдитне товариство (КТ).

36. Сутність повних та команднтних товариств

У законодавчому полі України повним визнається таке то­вариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Для створення повного товариства передбачені певні вимоги до його учасників: високий рівень довіри до усіх учасників з боку інших, схильність ризикувати своїм майном не лише в розмірі вкладу, нести повний ризик відшкодування збитків і втрат, які можуть нанести одні учасники товариства іншим. Практично необмежена відповідальність є важливим чинником того, що в Україні повні ■товариства не набули широкого розвитку. Відповідальність учас­ників за борги повного товариства насамперед проявляється в то­му, що якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що на­явного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у частині, якої не вистачає, несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до чинного законо­давства України може бути звернено стягнення. Причому учас­ник товариства відповідає за борги товариства незалежно від то­го, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

У повному товаристві є особливості відносин власності. Так, існує специфіка уступки учасниками повного товариства своїх корпоративних прав. Наприклад, якщо передача учасником повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товариства або третім особам тягне за собою перехід усієї сукупності його прав та обов'язків, то вона може бути здійснена лише за згодою всіх учасників.

Як товариство, що поєднує риси товариства з обмеженою відповідальністю і повного товариства, використовується так зване командипше товариство (КТ). Командні ним визнається товари­ство, в якому разом з одним або більше учасниками, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, (є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Учасниками можуть ви­ступати громадяни і юридичні особи (підприємства). Важливим моментом є те, що якщо у комапдптпому товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, воші несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. Як і повне, ко-мандптне товариство створюється па основі установчого договору, який має включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. В установчому договорі що­до вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Оскільки командптпе товариство являє собою переплетіння ТОВ та ПТ, то й права ного вкладників мають певну специфіку. Так, вкладники комапдитного товариства мають право діяти від імені командитпого товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним, вимагати першочергового повернення вкладу (учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товарист­ва, вимагати надання їм річних звітів і балансів, а також забезпе­чення можливості перевірки правильності їх складання.

Відповідно обов'язки вкладників командитпого товариства мають особливі риси. Згідно з нормативною базою вкладники ко-мандитного товариства мають робити внески і додаткові внески у розмірі, способами і в порядку, передбаченими установчим дого­вором. Специфіка управління командитпим товарпством насам­перед полягає в тому, що його здійснюють тільки учасники з по­вною відповідальністю.

Характерною рисою як повних, так і комапдитних това­риств є те, що вкладник командптного товариства відповідає за борги товариства, які виникли до його вступу в товариство, перед третіми особами в такому самому порядку, як і інші вкладники.

37. Позитивні риси акціонерних товариств, що зумовили їх виникнення і широке поширення

Акціонерні товариства є поширеною формою господарсь­ких товариств в Україні. Пс викликано не стільки їх великою по­ширеністю в світі, скільки тим, що значна частина приватизова­них підприємств набула форм акціонерних товариств. Іншою формою, яка виникла в результаті приватизації, були так звані ко­лективні підприємства, які займають не таку значну частку в за­гальному обсязі приватизованого сектора економіки.

Виникнення і функціонування акціонерних товариств мало як позитивні, так і негативні риси, які проявлялись поступово, з розвитком самих корпорацій.

Позитивними рисами акціонерних товариств були обме­ження економічного ризику для окремих учасників, підвищення иідпри-ємпицької активності і і об'єднання різних економічних можливостей — капіталів та вмінь, знань, ідей, обмеження можли­востей вилучення капіталів (паїв, часток) з товариства, розмежу­вання капіталу та економічної діяльності, жорстке відокремлення власності господарського товариства і власності його учасників, зменшення залежності частки акціонерного товариства від частки його окремих учасників, підвищення кваліфікаційного рівня учасників корпоративних відносин, особливо менеджменту.

38. Принципові відмінності між відкритими та закритими акціонерними товариствами

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номіна­льної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Можливе більш загальне визначення акціонерного товариства як господарського товариства, що випу­скає акції.

Відповідно до української регуляторної бази відкритим є акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися через відкриту підписку та купівлю-продаж па біржах. При цьому важливо те, що акції розповсюджуються серед громадян та підприємств, перелік і склад яких заздалегідь визначити немож­ливо. Можливе застосування певних норм для визнання продажу акцій відкритим.

Закритим є акціонерне товариство, акції якого роз­поділяються між засновниками і не можуть розповсюджувати­ся через підписку, купуватися та продаватися на біржі. При створенні закритого акціонерного товариства акції розповсюд­жуються між засновниками і мають обмеження щодо придбан­ня та продажу. Закрите акціонерне' товариство має більш подібні риси до -товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки, як правило, в ньому невелика кількість акціонерів, ускладнений перехід прав власності на корпоративні права (акції), спрощена реєстрація випуску акцій.

Важливим також є те, що створене акціонерне товариство у формі відкритого дуже важко перетворити в закрите (хоча такі ви­падки можливі за умови незначної кількості акціонерів і прямої за­борони в законодавстві немає), водночас закрите акціонерне това­риство може бути реорганізовано у відкрите через реєстрацію а к ці і і у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фон­дову біржу, і внесення відповідних змін до статуту товариства.

39. Співвідношення понять "засновники", "учасники", "акціонери"

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім ви­падків, передбачених законодавчими актами України. На сьогодні існують проблеми участі державних підприємств як засновників знов створюваних акціонерних товариств: їм це заборонено, якщо такі товариства не є державними акціонерними товариствами. Водночас держава має свої корпоративні права в акціонерних то­вариствах, створених у процесі приватизації.

Після того як засновники прийшли до висновку щодо ство­рення АТ, вони повинні повідомити про намір створити акціонер­не товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію. Тому засновники товариства завжди є його учасниками, оскільки вони укладають і підписують установчий договір.

Інші особи, які отримали у статутному фонді товариства ча­стки або паї, але не підписали установчу угоду, виступають як учасники товариства. Для акціонерного товариства обов'язковим є поняття "акціонери". У відкритому акціонерному товаристві акціонерами є всі власники акцій, але пе всі акціонери є засновни­ками. Може навіть скластися 'така ситуація, коли в акціонерному 'товаристві формально не залишається засповників, оскільки во­ни, викопавши обов'язкові приписи щодо утримання четвертої частини статуї ного фонду протягом законодавче визначеного терміну, можучі) реалізувати свої акції. Тоді в АТ будуть виступа­ти власниками тільки акціонери. Слід зазначити, що складнішою і ситуація щодо закритих акціонерних товариств, оскільки там усі с засновниками і реалізація акцій ускладнена. Якщо виходити з визначення закритих акціонерних товариств, то в них поняття "засновник" тотожне поняттю "акціонер" і навпаки.

40. Управлінські рішення при створенні акціонерного то­вариства

Особливістю, що відрізняє АТ від інших видів господарсь­ких товариств і потребує особливих управлінських підходів, і: ви­пуск акціонерним товариством цінних паперів.

Якщо АТ тільки створюється, то рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства. У разі до­даткового випуску акцій таке рішення приймається загальними зборами акціонерів товариства. Можна вважати, що корпоратив­не управління повною мірою здійснюється також па стадії прий­няття рішення про випуск акцій. Насамперед слід провести важ­ливі розрахунки і дослідження щодо можливостей випуску акцій, їх потенційних покупців та необхідності засновникам викупити не менше від законодавчо визначеного обсягу статутного капіта­лу.

У разі створення акціонерного товариства акції можуть бу­ти розповсюджені через відкриту підписку па них (у відкритих акціонерних товариствах) або їх розподіл між засновниками (у за­критих акціонерних товариствах).

У створенні акціонерного товариства важливу роль відігра­ють установчі збори. Так, засновники викопують усі вимоги зако-подавчо-пормапівпої бази — випустити акції, здійспитлп підпис­ку і при цьому покрити як мінімум 60 відсотків заявленого статут­ного фонду. Тепер акціонерне товариство як специфічна форма об'єднаного капіталу має починати повноцінну господарську діяльність. Проте з погляду корпоративного управління та ор­ганізаційного оформлення АТ потрібно здійснити ще ряд заходів. Оскільки АТ являє собою оргапізаційно-економічпу форму об'єднаного капіталу, воно починає діяльність після проведення установчих зборів.

Регулятивна система України містить певні вимоги щодо проведення установчих зборів. Так, вони скликаються у термін, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції і визнаються правомочними, якщо в них беруть участь особи, що підписалися більш як па 60 відсотків акцій, на які проведено підписку.

Важливість установчих зборів полягає насамперед у тому, що на них формуються майбутні параметри функціонування акціонерного товариства, структура його управління.

41. Мотиви акціонерів нри придбанні ними акцій

Особливістю акціонерного товариства є випуск ним цінних паперів. Потреба випуску цінних паперів для товариства полягає у збільшенні числа інвесторів за рахунок придбання ними акцій. Одночасно це є збільшенням капіталів АТ і, отже, збільшенням його фінансових можливостей. Для акціонерів вкладення коштів у акції є розміщенням капіталу, яке буде вигідним з погляду от­римання частини прибутку фірми (АТ) та дасть змогу нею уп­равляти. Не виключаються також акціонерами можливості зрос­тання курсової ціни акцій та здійснення спекулятивних операцій. Так, існують інвестори, які займаються виключно спекулятивни­ми операціями з корпоративними цінними паперами.

42. Прийняття рішення про створення акціонерного това­
риства

Засновники акціонерного товариства укладають між со­бою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися па акції, і третіми особами. У цей час засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства. Проте якщо засновник' прийняв па се­бе зобов'язання, пов'язані із створенням акціонерного товарпсї -ва, то товариство відповідає за такі зобов язапня.тише після прийняття їх за доцільні загальними зборами.

Після гого як .шсиовники прийшли до висновку щодо створення А 1. вони повинні повідомити про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію. Тому засновники това­риства завжди є його учасниками, оскільки вони укладають і підписують установчий договір. У регуляторних системах для того, щоб засновники не відчужували зразу свої частки і брали участь у діяльності АТ, є певні обмеження для засновників. В Україні відповідно до нормативної бази укладання такої угоди для засновників акціонерного товариства передбачає зо­бов'язання утримувати не менш як 25 відсотків кількості акцій протягом двох років.

43. Процедура підписки на акції

Акції купуються учасниками при створенні АТ на основі ук­ладення договорів з його засновниками. Якщо акціонерне товари­ство діюче і здійснює додатковий випуск акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду, то угоди про продаж укладаються із самим товариством. У випадку заснування акціонерного това­риства акції можуть бути розповсюджені через відкриту підписку на них (у відкритих акціонерних товариствах) або їх розподіл між засновниками (у закритих акціонерних товариствах).

Акції можуть реалізовуватись при первинному розповсюд­женні як за номінальною вартістю, так і вищою за неї.

· Проведення підписки передбачає певні процедури: встановлюється термін відкритої підписки па акції (в Ук­раїні - 6 місяців);

· особи, які бажають придбати акції, повинні внести па ра­хунок засновників певний авансовий платіж. Після цього засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій. До дня державної реєстрації або до скликання установчих зборів особи, які підписали­ся на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску певну частину відсотків номінальної вартості акцій;лові питання курсу

· акціонер у терміни, встановлені установчими зборами або установчими документами, зобов'язаний оплатити повну вартість акцій. У разі несплати — акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прост-рочки 10 % річних від суми простроченого платежу. При несплаті цих платежів АТ має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства;

· після закінчення зазначеного у повідомленні терміну підписка припиняється (в Україні передбачена не­обхідність покриття 60 % заявленого статутного капіталу. Якщо до визначеного часу не вдалося покрити підпискою 60 % акцій, АТ вважається не заснованим). Оплата за акції може здійснюватись у гривнях, в іноземній валюті або через передачу майна. При цьому важливо те, що ста­тутний фонд може також створюватись за рахунок цінних паперів інших емітентів, тому оплата іноді здійснюється через внесення акцій одних корпорацій в обмін на акції даного емітента.

44. Причини здійснення додаткової підписки на акції

У разі перевищення ціпи продажу акцій над ЇЇ номінальною вартістю АТ отримує дохід, що називається "емісійний дохід",

який в Україні не обкладається податком і є важливим джерелом зміцнення фінансового становища фірми. Така ситуація дає змо­гу додатково залучати кошти, які не оподатковуються, однак при цьому необхідно міняти заявлений статутний фонд на реально сплачений. Наприклад, АТмає певні активи, яких не вистачає для здійснення широкомасштабного нарощування господарських операцііі. Залучення кредитів в Україні є справою досить склад­ною і дорогою, оскільки відсотки надзвичайно великі, і потрібно мати предмет ліквідної застави, і розробляти бізнес-плани під кредит тощо. Акціонери товариства не можуть надати інвестиції у вигляді товарних кредитів або безповоротної фінансової допомо­ги, оскільки виникає проблема оподаткування. Якщо є погод­женість з інвесторами, то у цьому разі можливе здійснення додат­кового випуску акцій з певними умовами. Так, акції невеликої номінальної ціпи продаються тим самим акціонерам (як правило, це іпституціоиальні інвестори) за ціною, що у кілька разів неперевищує номінальну. Сума надходжень у ньому разі не підпадає під оподаткування і може використовуватись ЛТ на різні погреби. При цьому інвестори набувають додаткові корпоративні права. Щоправда, застосування поняття "ринкова піна" може викликати у цих випадках визнання таких угод корисливими і тягнути певні наслідки правового характеру.

45. Особливості проведення підписки на акції в ЗАТ

Особи, які бажають придбати акції в акціонерного товарист­ва, мають внести па рахунок засновників певний авансовий платіж. Після цього засновники видають їм письмове зобов'язан­ня про продаж відповідної кількості акцій. До дня державної реєстрації або до скликання установчих зборів особи, які підписа­лися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску певну частину відсотків номінальної вартості акцій.

Для ЗАТ існують певні відмінності. В Україні відповідно до прийнятих нормативних документів у випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менш як 50 відсотків номінальної вартості акцій. Як у відкритих, так і у закритих акціонерних товариствах на підтвердження внеску засновники вида­ють особам, які підписалися і внесли кошти, тимчасові свідоцтва. Самі акції або їх сертифікати можуть бути видані одержувачу (по­купцю) тільки після повної оплати їх вартості. Отже, для відкритих і закритих акціонерних товариств існують різні вимоги щодо розмірів покриття вартості акцій, хоча можуть бути й однакові.

4(5. Викуп власних акцій акціонерного товариства

Досить часто виникає запитання, а чи не може саме ЛТ після проведення підписки віпсуіпп и на себе як юридичну особу усі акції і бути їх власником? У цьому разі суб'ї кто.м власності і відповідно усіх корпоративних прав миє стати це підприємство. Тому регуля­торними системами приймаються законодавчі обмеження щодо ви­купу власних акцій і навіть довірчого управління ними.

Гак. у багатьох країнах існують прямі обмеження на купівлю акцій дочірніми або залежними підприємствами. В Україні однією з обмежуючих норм є те, що акціонерне товариство має право вику­пити у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що пе­ревищують статутний фонд,-для їх наступного перепродаж)', роз­повсюдження серед своїх працівників або анулювання. Причому такі акції мають бути реалізовані або анульовані у термін, який ста­новить не більш як один рік. Протягом цього періоду розподіл при­бутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних збо­рах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонер­ним товариством власних акцій. Тому практично можливо, але складно викупити акції па акціонерне товариство як юридичну осо­бу, їх слід після цього передавати (продавати) акціонерам. У прак­тиці існують випадки, коли частина акцій викуповується, щоб ство­рити умови для контролю голосів на зборах, оскільки ці акції не го­лосуючі, тому існують певні варіанти, коли такі заходи здійснюють­ся правлінням АТ за прямою вказівкою або неофіційною вимогою власників. Для протидії таким заходам приймаються правові нор­ми, згідно з якими викуп власних акцій може бути здійснений, на­приклад, тільки за рішенням загальних зборів або приймається рішення про заборону викупу власних акцій товариством, коли су­марна номінальна вартість акцій стає меншою за певну (наприклад, 80 %) частину статутного капіталу або власний капітал менший, ніж визначений нормативними документами.

Крім того, регулятивні системи багатьох держав містять по­ложення, що потребують викупу власних акцій товариством за вимогою його акціонерів у них самих. При цьому задовольняють­ся не інтереси товариства як юридичної особи, а інтереси рядових акціонерів. До таких підстав викупу власних акцій належать, на­приклад, не голосування акціонером рішені) про трансформації товариства, про внесення змін до установчих документів, здійснення значних майнових угод тощо.

47. Особливості проведення установчих зборів

Установчі збори є однією з ((юрм загальних зоорів

акціонерів, проте вони мають певні особливості. N є і;ик)ичі зоорн згідно з регуляторною системою України вирішуіої ь такі піпашія: •> приймають рішення про створення акціонерного товари­ства і затверджують його статут:

° приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголо­шено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підпис­ку, відповідно збільшується передбачений статутний фонд);

° зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений термін підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, наведена у повідомленні;

° обирають раду акціонерного товариства (спостережну ра­ду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного то­вариства;

«вирішують питання про схвалення угод, укладених за­сновниками до створення акціонерного товариства;

° визначають пільги, що надаються засновникам;

° затверджують оцінку внесків, зроблених у натуральній формі;

інші питання відповідно до установчих документів. Отже, на установчих зборах приймаються рішення, які на інших загальних зборах не розглядаються. Це, наприклад, рішен­ня про створення АТ, затвердження його статуту (на інших за­гальних зборах приймаються, як правило, зміни до статуту або йо­го нова редакція), вирішення питання про схвалення угод, укладе­них засновниками до створення АТ, визначення пільг засновни­кам. Такни підхід до ролі установчих зборів виправданий, хоча існують пропозиції зменшити кількість питань, що виносяться на установчі збори, проте посилити їх роль і значущість через вимо­гу одностайного прийняття деяких питань, наприклад рішення про створення товариства, укладання установчого договору, за­твердження статуту, грошової оцінки майна, що вноситься в опла­ту за акції.

Важливість установчих зборів полягає насамперед у тому, що па них формуються майбутні параметри функціонування акціонерного товариства, структура його управління. Особ­ливістю їх є те, що якщо через відсутність кворуму установчі збо­ри не відбулися, то протягом двох тижнів скликаються повторні установчі збори, а якщо і при повторному скликанні установчих зборів не буде забезпечено кворуму, то акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося. Після цього настає довга, ви­тратна та складна процедура роздачі внесків особам, які підписа­лися на акції.

48. Основні шляхи створення АТ в Україні

Акціонерні товариства в Україні як організаційна форма акціонерного об'єднаного капіталу формувались трьома основни­ми шляхами: роздержавлення існуючих державних підприємств, створення нових акціонерних товариств юридичними та фізични­ми особами і реорганізація існуючих недержавних юридичних осіб (приватних та колективних підприємств) у господарські то­вариства корпоративного типу. За статистичними даними, загаль­на кількість акціонерних товариств в Україні у 2000 р. становила близько 35 тис.

Досить поширеним було перетворення існуючих державних підприємств на акціонерні товариства. Особливість таких пере­творень полягала в тому, що вони здійснювались директивно, примусово, зайняли кілька років і не закінчилися ще й досі.

Акціонерний капітал формувався у цьому разі за рахунок приватизації та корпоратизації державних підприємств. У країнах перехідної економіки застосовувались різні форми приватизації, в Україні вона була здійснена у вигляді "великої" та "малої". Не всі приватизовані підприємства набули організаційної форми акціонерних товариств. Існує частина приватизованих підприємств, які є колективними, і корпоративні ознаки у них не такі виражені, як у акціонерних. Це, насамперед, пов'язано з без­посередньою участю членів колективних підприємств в їх уп­равлінні за принципом "один член колективного підприємства один голос".

Другим шляхом є створення зовсім нових акціонерних това­риств через об'єднання манна та коштів юридичних і фізичних осіб. При цьому реєструвалась нова юридична особа і вносилась у державний реєстр. Такий шлях є притаманним для усіх країн світу, він є класичним, оскільки акціонерний капітал на ранніх стадіях виникав..■піше так. Виходячи з цього, не має великих відмінностей і третій шлях, коли з приватних підприємств та то­вариств пекорпоратпвпого типу (або корпортативиого товариства з обмеженною відповідальністю) формувались акціонерні то­вариства. Знов створені акціонерні товариства із Україні зараз розвиваються, і їхня частка в недержавному секторі зростає.

49. Позитивні і негативні наслідки наявності держави як суб'єкта власності в акціонерному капіталі

Особливістю формування акціонерного сектора в Україні і діяльності акціонерного капіталу є те, що дуже важливою зали­шається роль держави. Так, реальне здійснення приватизації по­казало, що держава також виступила засновником переважної більшості створених шляхом приватизації акціонерних товариств і зараз залишається держателем значних корпоративних прав у них. Якщо у період сертифікатної приватизації було приватизова­но 10865 великих та середніх підприємств, то з них па початок 2000 р. продано з глибиною продаж не менш як 70 % акцій від ста­тутного капіталу 10 806 підприємств, у цілому 80 % непродаиих акцій залишається за державою.

Держава зберігає право власності на 25 і більше відсотків майна 3500 підприємств, залучених до приватизації. Усього налічується понад 6500 приватизованих підприємств з правом держави на частку власності, незважаючи па те, що рішенням уря­ду їх кількість мала становити 140.

Картина співвідношення недержавного і державного секто­ру виявилася такою. На 1999 р. кількість роздержавлених підприємств у 2,7 раза переважала кількість державних. Водночас слід мати на увазі, що первісна вартість основних засобів підприємств, що приватизувались, становить 150,4 млрд гри., тоб­то 28,7 відсотка вартості основних фондів усіх підприємств і ор­ганізацій. І Іа державних підприємствах ці показники становлять відповідно 289 млрд гри., або 55,2 "<>. Відповідно такс співвідно­шеним позначається і па структурі зайнятості, оскільки на роздер-жавлеїшх підприємствах працює близько 3,8 мли осіб, або близь­ко 2.) ",, загальної кількості працюючих. Отже, недержавний сек­тор поки що кількісно поступається державному, крім того, дер­жава маг значінні вплив па приватизовані підприємства, глибина продаж яких не сягнула 100 ".,.

У майбутньому планується приватизувати значні за активами підприємства, особливо енергетичні компанії та деякі інші, що належали до так званих "блакитних" (високоліквідних, привабли­вих) об'єктів. Ці заходи підвищать частку недержавного, акціонерного сектора, проте вони мають супроводжуватись якісними змінами в системі корпоративного управління.

50. Основне завдання корпоративного управління

Базовим завданням корпоративного управління є уп­равління майном в інтересах власників. Тому найважливішим мо­ментом корпоративного управління є чітка регламентація відно­син власності в корпораціях. Якщо йдеться про товариства корпо­ративного типу, то вони формують власність, яка притаманна такій організаційпо-скоиомічпіп формі. Якщо розглядати дер­жавні підприємства як корпоративні, то існує певна специфіка формування власності, оскільки такі підприємства отримують власність у повне господарське відання, або оперативне уп­равління, яке має певну специфіку.

51. Власність корпорації як юридичної особи

Корпоративні підприємства функціонують як господарські ланки па основі певних основних та оборотних фондів, які воші використовують з більшою чи меншою ефективністю. Проте ви­робничі та невиробничі фонди господарських товариств форму­ються па початкових стадіях залежно від угод їх засновників та учасників, які визначають мету діяльності, способи розподілу ча­сток між засновниками і величину початкового капіталу, який бу­де застосовуватись для господарської діяльності товариства. Своєрідною є природа власності самого товариства. Річ у тім, що власність господарських товариств розглядається як об'єднана (спільна) власність. В Україні власність господарського товарист­ва вважається колективною, і воно є власником:

-і майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність;

-і продукції, виробленої товариством у результаті госпо­дарської діяльності;

-і одержаних доходів;

-і іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

52. Формування капіталу акціонерного товариства

Початковий капітал товариства формується на рахунок внесків учасників та засновників товариства. Майно, що пере­дасться засновниками і учасниками товариства у власність, являє собою внески учасників та засновників товариства, що можуть виступати у різних майнових ((юрмах. Так, чинним законодавст­вом України визначено, що внесками учасників та засновників то­вариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші ма­теріальні цінності, цінні папери, права користування землею, во­дою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права, в тому числі на інтелек­туальну власність, грошові кошти, в тому числі в іноземній ва­люті. Практика показує, що внесками можуть бути різні ма­теріальні та нематеріальні цінності, які можуть відображатись у бухгалтерському обліку на балансі товариства і відповідати зако­нодавчо визначеному переліку.

53. Власність акціонерів

При створенні товариства виникає капітал, якиіі є власністю не окремих акціонерів, а товариства. Це означає, що учасники ма­ють в товаристві свої корпоративні права, але воно і тільки воно (товариство) є суб'єктом господарських відносин. Воно є власни­ком цього майна, несе ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користуван­ня. Щоправда, установчими документами може бути передбачено інший порядок відповідальності за економічні ризики, проте така відповідальність має відповідати чинному законодавству. Будівлі, споруди, обладнання, гудвіл та інші цінності не є власністю окремо­го акціонера, і він не може здійснити відчуження якогось клаптика ЛІ, оскільки усе не є власністю товариства як юридичної особи. Він може отримати якусь матеріальну частку АТ тільки у разі його ліквідації, після розрахунків з кредиторами та ін. Мого власністю є лише акція як свідоцтво його корпоративних прав, і з нею він може здійснювати усі наведені вище дії. Винятком можуть бути тільки випадки, коли власник корпоративних прав передав якесь майно на правах користування. При цьому можливі варіанти відчуження, що має бути чітко відображено в установчих документах. Слід зазна­чити, що більш складні відносини власності і відповідальності за неї склались у повних та комапдитних товариствах, які передбача­ють різні варіанти зобов'язані) осіб і відповідальності.

54. Економічна роль статутного фонду

Економічна суть статутного фонду полягає у створенні ма­теріальної бази для формування і розвитку товариства. За рахунок статутного фонду створюються основні та оборотні фонди товари­ства. Для того, щоб створити таку матеріальну базу, в Україні ста­тутний фонд має бути не меншим від 1250 мінімальних заробітних плат, які законодавчо визначені на момент створення акціонерного товариства. Для товариств з обмеженою відповідальністю вимоги значно полегшені, така сума має бути не меншою від 100 мінімаль­них заробітних плат. Особливістю статутного фонду також є те, іцо він складається з паїв (часток) учасників. В акціонерному това­ристві такі частки представлені у вигляді акцій.

На практиці роль статутного фонду акціонерного товарист­ва є важливою лише для його створення. Практично з перших днів функціонування товариства величина статутного фонду по­чинає відрізнятись від величини активів товариства. Наприклад, для створення товариства необхідні організаційні витрати, які здійснюються з коштів, переданих до статутного фонду. Тому він одразу зменшується на цю суму організаційних витрат.

55. Особливості оцінки внесків учасників товариств

/Для того, щоб визначити кількісну величину корпоратив­них прав (частку, пай) учасника, його внесок, оцінений у гро­шовій формі, фіксується в установчих документах і являє собою відповідну частку учасника та засновника у статутному фонді. Ре­гуляторні системи мають певні економічні механізми для оцінки внесків, які визначені в установчих документах товариства або за­конодавством країни місцезнаходження.

Для України специфічним с те, що для корпоратпзованих і приватизованих підприємств статутним фондом виступало майно існуючих державних підприємств, яке оцінювалось методом так званої масової оцінки і набувало певного вартісного вираження.

У сучасних умовах формування статутних фондів все більшою мірою потребує реальної оцінки внесків учасників. Тому слід чітко визначитись із способами формування капіталу ЛТ. Гак, тріпшіміі час внески оцінювались і оцінюються за згодою сторін, які створюють товариство, і затверджуються загальними зборами товариства. При оцінці іноземних інвестицій, а також у тому разі, якщо співзасновником виступала держава, застосо­вується поняття "на основі цін міжнародних ринків або ринку Ук­раїни". Важливою особливістю є те, ідо при формуванні статутних фондів внески у вигляді грошових коштів та основних фондів, які падають корпоративні права, не оподатковуються ні податком па прибуток, пі податком на додану вартість. Майно, яке завозиться в статутний фонд підприємств з іноземними інвестиціями у ви­гляді господарських товариств, звільняється від сплати ввізного мита. Щодо основних фондів, які були передані в статутний фонд, то при їх використанні у виробничій діяльності амортизаційні відрахування з них знімаються.

Регуляторні системи багатьох країн містять законодавчі по­ложення щодо необхідності реальної оцінки внесків за допомогою експертів-оцішовачів, причому передбачається відповідальність як засновників, так і експертів. В Україні, наприклад, не всі кошти можна використовувати для формування статутних фондів, оскільки заборонено використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Для регулювання них складних питань в Україні, починаю­чи з середини 90-х років, фінансове; становище-засновників (крім фізичних осіб) відкритих акціонерних товариств щодо їх спро­можності здійснити відповідні внески до статутного фонду має бути перевірене аудитором (аудиторською фірмою).

56. Обмеження при формуванні статутного фонду

Оскільки відповідно до чинного законодавства України дер­жавні органи і підприємства не можуть брати участь у недержавних господарських товариствах і засновувати інші фірми (недер­жавних форм власності), то для цієї мети не дозволяється викори­стовувати державні кошти.

Характерною рисою формування первісного капіталу ЛІ є те, що для формування статутного фонду забороняється також використовувати кошти, одержані в кредит та під заставу. Річ у тому, що для формування статутного фонду досить просто було б взяти кредит, за його рахунок сформувати статутний фонд і після реєстрації АТ піддати цей кредит з того самого статутного фонду. У цьому разі ЛТ залишалося б з усіма ознаками товариства і юри­дичної особи, але без капіталу, від чого потерпали б учасники А1, особливо дрібні акціонери, які вкладали реальні кошти, вважаю­чи, що товариство з часом буде мати значні матеріально-фіиан-сові можливості, в той час як статутного фонду в ньому могло вже й не бути.

57. Поняття "контрольного пакету акцій"

Світова економічна наука вважає класичним контрольним пакетом акцій 50 % + 1 акція. Водночас існує багато прикладів, ко­ли контрольний пакет становив значно меншу частку (іноді навіть 7-9 %) за умов широкої "дифузії" власності на акції. Така ситуація складалась, коли існувала велика кількість дрібних акціонерів, які не могли реально здійснити свої управлінські функції.

Сьогодні основні підходи до проблеми власності і відповідно контролю над корпоративним утворенням можна роз­глядати так. Якщо йти від інтересів меншості, то "10 % + 1 акція" забезпечують право вимоги скликання позачергових зборів або їх самостійне скликання та обов'язкового внесення у порядок ден­ний питань власників такого пакета.

Блокуючий пакет "25 % + / акція" лм можливість забло­кувати па зборах прийняття рішень, що вимагають трьох четвер­тей голосів. Це такі важливі рішення, як зміїні до статуту, ство­рення і ліквідація дочірніх підприємств, ліквідація акціонерного товариства.

Пакет "50 % акцій + / акція" дає змогу приймати рішення па зборах за умови присутності більше ніж о'О % голосів акціонерів. Наявність такого пакета залежить від співвідношення власності і під розкладу сил на зборах, вміння вести їх роботу.

Самостійне проведення зборів забезпечує пакет "60 % + 1 акція". Дієвість прийняття рішені,, які вимагають трьох четвертей голосів, залежить від розкладу сил на зборах.

Повний контроль над акціонерним товариством можливий при наявності пакета "75 % + 1 акція". Інші акціонери можуть ли­ше вимагати позачергового скликання загальних зборів та мати інші права, які дас володіння більше ніж 10 % акцій. І Ірп правиль­ному підході меншість може виливати па деякі рішення власника такого пакета, але це залежнії) від її згуртованості, знань, цілес­прямованості.

58. Основні форми отримання у власність пакетів акцій

Для набуття прав власності і, отже, контролю над уже діючим АТ, як правило, застосовуються три основні форми: зміна статутного фонду, закупівля акцій первинного випуску у акціонерів, зміни власності внаслідок реального або фіктивного банкрутства підприємства. Практика свідчить, що в Україні широко використовуються комбіновано перші два шляхи. За умов приватизації при первісному розміщенні акцій використо­вувались різні способи їх закупівлі з використанням привати­заційних майнових сертифікатів, але в основі були два перші шляхи.

Для підвищення або зниження частки акціонера у статутно­му фонді і відповідно рівня контролю використовується зміна статутного фонду. Хоча статутний фонд с величиною фіксова­ною, він може збільшуватись або зменшуватись лише офіційно, що передбачає відповідні процедури.

Другою формою формування пакетів акцій є закупівля акцій первинного випуску (або прана на їх отримання --■ при сер-тпфікатпій приватизації) у акціонерів. 'Гака форма поширена у світовій практиці, особливо там, де ефективно функціонують вто­ринні ринки цінних паперів. Н Україні вона також використо­вується, але має псині недоліки. Так', закупівля акцій є досить роз­тягнутим у часі процесом. Крім того, така купівля потребує додат­кових витрат за послуги реєстратора, торгівця цінними паперами, послуги банку тощо.

Третьою формою формування контрольних пакетів акцій є зміна власності внаслідок реального або фіктивного банкрут­ства. Це, як правило, відбувається шляхом надання кредитів вла­сним акціонером (іноді стороннім), які потім через складні госпо­дарські операції оголошуються безповоротними. Кредитор висту­пає ініціатором банкрутства, і процедура його проведення, за якої він міг виступити саиатором, давала і дає можливість зміни влас­ності в АТ на його користь.

59. Особливості збільшення статутного фонду акціонер­ного товариства

Процедури щодо збільшення і зменшення статутних фондів мають досить чітко визначену законодавчо-нормативну базу. Існує ряд обов'язкових вимог, які мають бути дотримані, щоб товариство могло змінювати статутні фонди. Так, акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижчою від номінальної. Збільшення статутного фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. Особливістю є те, що в голосуванні про затвердження результатів підписки па додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися па ці акції.

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для по­криття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю. І Іо суті зміни статутного фонду мають бути здійснені за умови підтримки цих заходів вищим органом товариства. Так, в Україні законодавче положення передбачає, що збільшення статутного фонду акціонер­ного товариства не більш як на І/З може бути здійснено за рішен­ням правління за умови, що таке пере дбачем ю статутом.

Оскільки збільшення статутного фонду є надзвичайно важ­ливим заходом, який зачіпає інтереси усіх акціонерів, то його здійснення передбачає виконання чітко формалізованих проце­дур і повідомлення про загальні збори з питання змін статутного фонду акціонерного товариства зокрема.

Одним з небагатьох дійових чинників для досягнення заяв­леного розміру статутного фонду в ГОВ є заборона уступкп часток засновників до сплати ними повного обсягу внеску. Крім то­го, збільшення статутного фонду потребує одностайності учас­ників у голосуванні.

Дата добавления: 2014-01-07