Особливості влаштування монолітних бетонних покриттів з попереднім напруженням арматури

Особливості влаштування монолітних двошарових бетонних покриттів.

При будівництві двошарових бетонних покриттів комплектом машин, який рухається по рейко-формах, як правило, використовують два розподільника: один вкладає нижній шар, другий (обов’язково з боковим завантаженням)- верхній. Відстань між укладальниками повинна бути 10-20 м.

Розрив у часі між вкладанням нижнього та верхнього шарів має бути: при температурі плюс 5-20^оС не більше ніж 1 год., при температурі плюс 20-25^оС - не більше ніж 45 хв., при температурі плюс 25-30^оС - не більше ніж 30 хв. Ущільнення виконують сумісно обох шарів за допомогою бутоноукладальної машини. Закінчувати роботу можна лише після накривання нижнього шару верхнім.

За виключенням вказаних особливостей та більш високих вимог до чіткої організації роботи транспортних засобів, які доставляють бетонну суміш для нижнього та верхнього шарів, технологія влаштування двошарового покриття не відрізняється від технології влаштування одношарового покриття. Підготовчі роботи, ущільнення та оздоблення поверхні, догляд за укладеним бетоном та влаштування деформаційних швів здійснюється із застосуванням тих же засобів і технологічних прийомів.

Попередньо напружені залізобетонні дорожні покриття мають перевагу перед монолітними ненапруженими, оскільки вони забезпечують необхідну міцність і несучу здатність при меншій товщині (в 1,5-2 рази) та збільшенні відстані між поперечними деформаційними швами (до 50-100 м).

Попереднє напруження бетону в покриті забезпечують натягуванням арматури у вигляді дротових пучків, стальних канатів або поздовжніх струн (струнобетонні покриття), а також в результаті зовнішнього обтиснення неармованої плити покриття.

При будівництві струнобетонних покриттів довжину ділянок (за відсутності поворотів дороги та штучних споруд) вибирають з урахування довжини струни в бухті (500-1500 м). Після цього влаштовують підшовні плити під бетонне покриття в місцях поперечних швів.

При армуванні покриття дротовими пучками або стальними канатами їх розташовують в трубах-оболонках паралельно осі покриття, по периметру окремих плит або крайових пучках. Напруження пучків або стальних канатів та обтиснення бетону виконують після його повного тужавлення за допомогою гідравлічних домкратів.

Будівництво монолітних попередньо напружених струнобетонних покриттів виконують у такій технологічній послідовності: підготовляють основу; встановляють анкери; влаштовують вирівнюючий шар; встановляють рейко-форми; ущільнюють вирівнюючий шар; влаштовують підшовну бетонну плиту; розстилають (при піщаній основі) бітумований папір; розкладають поперечну арматуру й прокладки швів; розкладають й натягують поздовжню струнну арматуру; встановляють поперечну й поздовжню арматуру прокладок; бетонують покриття й влаштовують поперечн шви; здійснюють догляд за бетоном; Розрізають струни й влаштовують шви розширення з їх заповненням; розбирають анкерне обладнання; бетонують розриви в покритті після видалення анкерів.

При влаштуванні покриттів із застосуванням ковзкої опалубки замість встановлення рейко-фор передбачається встановлення копірних струн для бетоновкладальника з автоматичної системою слідкування.

Для попереднього напруження бетону покритя зовнішнім обтисненням використовують в основному нерухому систему, при якій бетонне покриття між анкерами на кінцях робочої захватки розрізають наскрізними швами на плити довжиною 50-100 м. У шви встановлюють клиновидні плити, які засуваються гідродомкратами, завдяки чому досягається необхідне торцеве обтиснення бетону. Після виконання робіт домкрати виймаються з покриття, шви замонолічуються.

Догляд за укладеним бетоном, нарізування та герметизація швів виконується тими ж машинами й матеріалами, що й при влаштуванні неармованого покриття.

Дата добавления: 2014-01-07