Вимоги до складу й компонентів

Загальні відомості.

Влаштування покриттів з укочуваних бетонних сумішей.

Якщо прийняти до уваги, що термін служби цементобетонних покриттів майже в два рази перевищує термін служби асфальтобетонних, а витрати на ремонт і утримання значно менші, то будівництво бетонних доріг стає ще й економічно вигідним.

Останнім часом в розвинених країнах світу набуває поширення влаштування верхніх шарів дорожнього одягу з жорстких цементобетонних сумішей, які ущільнюються укочуванням. Зараз такі покриття влаштовуються на дорогах, які призначені для руху важких транспортних засобів з навантаженням на вісь до 120 т, на злітно-посадкових смугах і стоянках в аеропортах, на контейнерних майданчиках в портах, при реконструкції старих дорожніх покриттів тощо.

Укочуваним бетоном називається жорсткий цементобетон, який після приготування в стаціонарних установках перевозиться до місця будівництва автосамоскидами чи бетонозмішувачами, вкладається потужними укладальниками й ущільнюється котками на пневматичному ходу чи з гладкими вальцями.

В якості заповнювача для приготування жорсткої цементобетонної суміші використовується подрібнений щебінь або гравій з максимальним розміром зерен до 20 мм. В таких сумішах частка дрібних фракцій повинна бути значно більшою, ніж у пластичних бетонах, і може складати до 50% від маси заповнювача. Якісний підбір гранулометричного складу бетону сприяє утворенню щільної та водонепроникної поверхні покриття. З метою здешевлення продукції для приготування жорстких сумішей можна використовувати морський пісок, мул, глину, золу та інші місцеві матеріали.

Для влаштування нижнього шару двошарового бетонного покриття можна використовувати заповнювач з фракцією до 40 мм. Але при цьому слід мати на увазі, що з крупним матеріалом важче досягти однорідності бетонної суміші. Окрім цього, під час транспортування може відбутись розшарування суміші, а поверхня дорожнього покриття гірше обробляється.

В якості в’яжучого в жорстких цементобетонних сумішах використовується портландцемент в кількості 6-14% від маси заповнювача (для нижніх шарів двошарового покриття рекомендується 6-10%, для верхніх шарів - 8-14%). Для економії цементу та зменшення осідання бетону до складу суміші вводять пуцолани (золи виносу, мелений шлак тощо) в співвідношенні цемент-домішки 4:1-3:1.

Поліпшення властивостей бетонної суміші досягається за рахунок використання пластифікуючих поверхнево-активних речовин та хімічних добавок (стирол, поліефір, похідні поліетилену, поліуретану та інших сполук) в кількості 0,5-5 % від маси заповнювача. Введення добавок зменшує витрати в’яжучого та води, підвищує тріщиностійкість та міцність бетону на 15-30%, що дозволяє відмовитись від влаштування захисного шару.

Підбір оптимального складу суміші здійснюється пробними випробуваннями з урахуванням наявної техніки для її транспортування та влаштування дорожнього покриття. Кількість води в суміші визначають за оптимальною вологістю при максимальній щільності, а не за водоцементним співвідношенням. Кількість цементу визначається шляхом випробування контрольних зразків віком 28 діб на міцність розтягу при згині, яка має становити більше 4 МПа.

Дата добавления: 2014-01-07