Критерії розширення і поглиблення європейської інтеграції та Україна

Умови прийняття країн Центральної та Східної Європи до ЄС були сформульовані Європейським Союзом у Копенгагені у червні 1993 р. і отримали назву "копенгагенських критеріїв".

· перший критерій (політичний критерій) – "стабільність інститутів, що є гарантами демократії, верховенства права, прав людини і поваги та захисту прав меншин";

· другий критерій (економічний критерій) – "існування діючої ринкової

економіки, а також спроможність впоратися з конкурентним тиском та ринковими силами в межах Європейського Союзу";

· третій критерій (критерій членства) – "здатність взяти на себе обов'язки

членства, включно з дотриманням цілей політичного, економічного та валютного союзу";

З певними застереженнями можна говорити про те, що Україна починає виконувати деякі складові цих критеріїв. Проте, аналіз чинного законодавства України свідчить, що потрібно внести ряд змін в українське законодавство, прийняти нові нормативно-правові акти з метою приведення законодавства України до acquis communautaire ("законодавство ЄС"). Ці зміни та новели будуть сприяти підвищенню економічних показників України та рівню демократії, які є необхідними умовами виконання критеріїв членства в ЄС.

Отже, на мою думку, необхідно здійснити наступні заходи:

1. мають бути вжиті належні заходи щодо захисту свободи слова, зокрема, завершено судові розслідування у справі вбивства журналістів, припинено практику численних перевірок засобів масової інформації різними контрольними органами, відмови розповсюджувати опозиційні друковані видання, відмови видавати ліцензії опозиційним теле- та радіокомпаніям;

2. необхідно здійснити адміністративно-територіальну реформу з метою

удосконалення адміністративно-територіального поділу України та надання більшої самостійності місцевим органам влади;

3. необхідно остаточно завершити проведення судової реформи в Україні;

4. має бути здійснено роботу щодо належного облаштування північного та східного кордонів України;

5. має бути підписано угоди про реадмісію між Україною та ЄС;

6. необхідно прийняти Податковий кодекс України та внести зміни до Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997р. (з метою скасування норми щодо відстрочення сплати ПДВ по операціях з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України; введення в дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства);

7. необхідно внести зміни до ряду законів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001р. (з метою визначення заходів, спрямованих на захист економічної конкуренції та встановлення ролі Антимонопольного комітету у цьому процесі);

8. необхідно внести зміни до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000р. (з метою удосконалити правове регулювання існуючої в Україні системи ліцензування деяких видів господарської діяльності);

9. необхідно прийняти Закон України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва";

10. необхідно внести зміни до Декрету Кабінету Міністрів України "Про

державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їхнє порушення" від 8 квітня 1993р. (з метою зменшити втручання контролюючих органів до підприємницької діяльності суб'єктів господарювання та посилення державного нагляду за контрабандною, фальсифікованою та небезпечною продукцією);

11. необхідно внести зміни до статті 14 Закону України "Про захист прав

споживачів" від 12 травня 1991р. (з метою ввести механізм врегулювання взаємовідносин між продавцями та споживачами);

12. необхідно внести зміни до деяких законодавчих актів України з питань

інтелектуальної власності (з метою внесення комплексних змін до акіонального законодавства у сфері захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності);

13. необхідно внести зміни до Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" від 23 березня 2000р. (з метою визначити правові основи розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних з тим, щоб захистити інтереси суб'єктів авторського права і суміжних прав та права споживачів);

14. необхідно законодавчо відрегулювати ступінь втручання держави до

корпоративного управління (в бік його зменшення);

15. необхідно переглянути законодавство щодо політики регіонального розвитку (зокрема, щодо розподілу надходжень із місцевих та державного бюджетів до регіонів, розподілу зборів від місцевих податків тощо);

16. має бути завершено процес приватизації (насамперед, підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, як, наприклад, "Укртелеком", "Укрзалізниця" тощо);

17. бути проведене комплексне реформування банківського сектору України.

Аналіз соціально-економічного розвитку України в 90-ті роки показує, що практично у всіх складових оцінки готовності приєднатися до Європейського Союзу вона мала одні з найгірших показників у Центральній та Східній Європі. В Україні за десять років незалежності не вдалося провести ефективні реформи, глибока криза охопила практично всі сфери соціально-економічного розвитку. Більше того, за його рівнем Україна почала суттєво відставати від багатьох країн субрегіону, а за оцінками конкурентоспроможності національної економіки займала останні місця не лише серед європейських країн, але й у порівнянні з багатьма іншими країнами, що розвиваються.

У 1988 р у Європейському Союзі було прийнято рішення про поглиблення економічної інтеграції та перехід до створення Економічного й валютного союзу. У 1992 р.у Маастрихті були сформульовані основні вимоги до країн-членів ЄС, які можуть приєднатися до Економічного і валютного союзу ЄС (т зв. "маастрихтські критерії").

Серед факторів стримування руху України до Європи визначальну роль відіграють:

Ø невідповідність розвитку демократичних інституцій і стану громадянського суспільства європейським стандартам, що, зокрема, має вияв у звинуваченнях на адресу України в порушенні прав людини, придушенні преси, порушеннях при проведенні виборчих компаній і референдумів, невиконанні зобов'язань перед Радою Європи тощо;

Ø низький рівень економічного розвитку; повільні темпи реформ, які до того ж недостатньо скоординовані із завданнями європейської Інтеграції; низький рівень ВВП і доходів на душу населення;

Ø недосконалість нормативно-правового забезпечення підприємницької діяльності в Україні, нерозвиненість базових інститутів економіки, несприятливий інвестиційний клімат; високий рівень корупції й економічної злочинності; проблеми захисту прав інтелектуальної власності, проблеми боргових зобов'язань України; вузькість структури експортних пропозицій України щодо єдиного внутрішнього рийку ЄС- вагомість частки чутливих товарів (майже 60%) у складі українського експорту, проти яких в ЄС застосовуються протекціоністські заходи (продукція сільського господарства, чорної металургії, текстильної промисловості);

Ø непослідовність зовнішньої політики України; слабкість адміністративно-інституціонального забезпечення курсу європейської інтеграції, зокрема, брак досвідчених фахівців із проблем євроінтеграції у державних структурах України;

Ø брак цілеспрямованої Інформаційно-пропагандистської кампанії на користь інтеграції У країни в ЄС. Серед зовнішніх факторів стримування євроінтеграційних прагнень України залишаються невизначеність країн-членів щодо географічних кордонів майбутнього ЄС і часових рамок приєднання до нього нових країн, пріоритетність російського фактора у зовнішньополітичних і економічних орієнтаціях західноєвропейських країн. Аналіз "факторів стримування" дозволяє визначити пріоритетні напрями діяльності Органів державної влади України з метою реалізації євроінтеграційної стратегії:

Ø глибокі структурні перетворення, необхідні для забезпечення стабільного зростання економіки України; ринкова трансформація національної економіки на основі європейських стандартів; залучення західних інвестицій,

Ø демократизація суспільних відносин; розбудова громадянського суспільства; виконання в повному обсязі зобов'язань України перед Радою ства; виконання в повному обсязі зобов'язань України перед Радою Європи; боротьба з корупцією;

Ø удосконалення Україною захисту прав інтелектуальної власності; приведення національної нормативно-правової бази до європейських стандартів;

Ø створення структурних підрозділів з питань європейської інтеграції на урядовому і відомчому, а також парламентському рівнях; проведення адміністративної реформи з урахуванням європейського вектора; утілення у життя відповідної програми підготовки й перепідготовки службовців; зміцнення фінансової складової євроінтеграційного руху України;

Ø проведення широкомасштабної інформаційно-просвітницької програми з метою поліпшення знань суспільства про природу, сутність європейської інтеграції, специфіку функціонування ЄС;

Ø зміцнення двосторонніх контактів із суб'єктами ЄС, зокрема, з Францією, Німеччиною, Великобританією; участь України у спільних з ЄС економічних проектах, наприклад, залучення європейського капіталу до реалізації проектів типу транспортування енергоносіїв з Каспійського регіону на захід за маршрутом Грузія - Україна -Польща;

Ø активізація участі України в європейських регіональних ініціативах, зокрема, Центральноєвропейській угоді про вільну торгівлю, Організації Чорноморського економічного співробітництва, Програмі співробітництва країн Балтійського регіону, що дозволило б налагодити стійкі зв'язки з країнами-кандидатами, країнами-членами ЄС, а також головними міжнародними організаціями, залученими до економічного співробітництва у Європі;

Ø участь у будівництві архітектури європейської безпеки, використовуючи членство в ОБСЄ й у програмі "Партнерство заради миру";

Ø поглиблення прикордонного й митного співробітництва; координація боротьби з організованою злочинністю, незаконною міграцією, наркобізнесом, відмиванням капіталів. Отже, євроінтеграційні прагнення України - це бажання стати розвиненою, демократичною країною з пануванням законів, повагою прав і свобод людини, ринковою, конкурентноспроможною економікою.

Однак, відсутність суспільного консенсусу щодо напрямків та темпів соціально-економічних реформ, практично стабільно неефективна діяльність урядів суттєво віддалили перспективу не тільки повного, але й асоційованого членства України в ЄС.

Дата добавления: 2014-01-07