Калькулювання за замовленнями та за процесами

Залежно від характеру виробничої діяльності розрізняють дві основні системи калькулювання: калькулювання за замовленнями і калькулювання за процесами. Калькулювання за замовленнями традиційно застосо­вують в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (ко­раблебудування, авіаційна промисловість, будівництво, ви­робництво меблів, видавнича діяльність тощо).

Калькулювання за замовленнями — система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виро­бом або за окремою партією виробів. У цій системі калькулювання об'єктом обліку є окреме замовлення на виготов­лення одного виробу, партії виробів чи на виконання певного обсягу робіт (послуг).

Калькулювання за процесами — система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів або стадій виробництва.

Ця система характерна для масового серійного виробництва. Сферою її за­стосування переважно є хімічна, нафтопереробна, текстильна, металургійна, фар­мацевтична, вугільна галузі, взуттєва промисловість; виробництво автомобілів, персональних комп'ютерів тощо.

Складність калькулювання за процесами залежить від кількості процесів і технології обробки, наявності й величини незавершеного виробництва. Облік організовують за кожним видом продукції (або групою од­норідних видів продукції), а калькулювання собівартості кожного виду продукції здійснюють з урахуванням залишків незавершеного виробництва. Тобто,

ФС = НВп + ВВп + НВк,

де ФС – фактична собівартість виробленої продукції,

НВп – незавершене виробництво на початок періоду,

ВВп – витрати на виробництво продукції впродовж місяця,

Нок – незавершене виробництво на кінець місяця.

Залишок незавершеного виробництва визначається інвентаризацією або за даними оперативного обліку і оцінюється за плановою (нормативною) собівар­тістю або за собівартістю еквівалентної одиниці продукції.

У міжнародній практиці калькулювання за процесами здійснюється, зазвичай як правило, за допомогою еквівалентних одиниць готової продукції.

Еквівалентна одиниця готової продукції — вимірю­вання продукції з урахуванням ступеня її готовності.

Кількість еквівалентних одиниць готової продукції визначають множенням кількості оброблених виробів на відсоток готовності їх.

Тобто, якщо підприємство за місяць виготовило 9 000 одиниць продукції, а ще 2 000 одиниць оброблено наполовину, то витрати підприємства еквівалентні витратам на виготовлення 10 000 одиниць готової продукції.

В обох розглянутих системах калькулювання собівар­тість одиниці продукції визначають як частку ділення со­бівартості всієї продукції на її кількість. Але в разі кальку­лювання за замовленнями значення знаменника дорівнює одиниці або незначній кількості одиниць, а в разі калькулювання за процесами є значною величиною.

Поряд із тим калькулювання за замовленнями є неперіодичним, оскільки собівартість замовлення визначається після його завершення й може включати витрати різних облікових періодів.

При системі калькулювання за процесами собівартість продукції визначають періодично, як правило, щомісяця.

Проте на практиці нерідко трапляються так звані гібридні системи калькулю­вання, що поєднують риси калькулювання за замовленнями і калькулювання за процесами.

Ілюстрацією гібридної системи калькулювання є система операційного каль­кулювання.

Операційне калькулювання — гібридна система калькулю­вання, у якій застосовується облік прямих матеріальних витрат за замовленнями і облік конверсійних витрат (витрат на обробку) за процесами.

Таку систему калькулювання, зазвичай, застосовують у виробництвах, де продукція виробляється партіями, що потребують різних матеріалів, але про­цес обробки складається з подібних операцій. Тому система операційного калькулювання поширена у виробництві ювелірних виробів, одягу, взуття, меблів тощо.

У таких виробництвах прямі матеріальні витрати відносять безпосередньо до відповідної партії (замовлення) виробів (послуг), а прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати відносять до відповідних виробничих про­цесів (підрозділів), а потім розподіляють між відповідними партіями (замовлен­нями).

Дата добавления: 2014-01-07