Методи прогнозування банкрутства, засновані на використанні порівняльного аналізу

Орієнтація на якийсь один критерій, навіть вельми привабливий з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому багато аудиторських фірм та інших компаній, що займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням та консультуванням, використовують для аналітичних оцінок системи критеріїв, тобто різноманітні порівняльні, якісні методики визначення банкрутства. Серед таких якісних прогнозних методик можна виділити: методику В. В. Ковальова, метод Аргенті (А-рахунки), методику компанії ЕRNST & WHINNEY, метод Скоуна. Наприклад, В.В. Ковальов, базуючись на розробках західних аудиторських фірм і адаптуючи ці розробки до вітчизняної специфіки бізнесу, запропонував дворівневу систему показників. До першої групи належать критерії і показники, несприятливі поточні значення або динаміка зміни яких свідчать про можливі в майбутньому значні фінансові ускладнення, у тому числі й банкрутство. До основних з них належать:

- істотні втрати, що повторюються в основній виробничій діяльності;

- перевищення певного критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

- надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерела фінансування довгострокових вкладень;

- стабільно низькі значення коефіцієнтів ліквідності;

- хронічна нестача обігових коштів;

- стабільна частка позикових коштів, яка збільшується до небезпечної межі в загальній сумі джерел коштів;

- неправильна реінвестиційна політика;

- перевищення розмірів позикових коштів над встановленими лімітами;

- хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами (щодо своєчасності повернення позик, виплати відсотків і дивідендів);

- висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;

- наявність наднормативних товарних та виробничих запасів;

- погіршення відносин з установами банківської системи.

До другої групи належать критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний. Разом з тим вони вказують, що за певних умов або за невживання дійових заходів ситуація може різко погіршитися. До цих критеріїв та показників належать:

- втрата ключових співробітників апарату управління;

- вимушені зупинки, а також порушення виробничо-технологічного процесу;

- недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів від якогось одного конкретного проекту, типу обладнання, різновиду активів та ін.;

- зайва ставка на прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту;

- участь підприємства в судових розглядах з непередбачуваним результатом;

- втрата ключових контрагентів;

- недооцінка технічного та технологічного оновлення підприємства;

- неефективні довгострокові угоди;

- політичний ризик, пов'язаний з підприємством загалом або його ключовими підрозділами.

Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони мають бути деталізовані за галузями, а їх розробка може бути виконана після накопичення певних статистичних даних.

Дата добавления: 2014-01-07