І документальна інформація як об’єкт інформаційно-аналітичних досліджень

Тема 2. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

2.1. Сутність і структура інформаційно-аналітичної діяльності

Правові засади інформаційно-аналітичної діяльності в Україні. Поняття "інформаційно-аналітична діяльність" є похідною від поняття "інформація". Тому логічно почати саме з нього.

В українському законодавстві єдиного загального означення інформації не існує. На доктринальному рівні, згідно із Законом України "Про інформацію", під інформацією розуміють "документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві й державі та навколишньому природньому середовищі". Залежно від змісту інформація поділяється на політичну, економічну, духовну (культурну), науково-технічну, соціальну, екологічну і міжнародну.

На нормативному рівні в Україні термін "інформація", використовується у більш як 5000 актах, з яких 280 складають саме закони. Однак, поняття "інформація" міститься лише у трьох чинних законах: Законі України "Про інформацію" [9], Законі України "Про телекомунікації" [10] та Законі України "Про захист економічної конкуренції"[11].

Так, у вказаних вітчизняних законах інформація характеризується як:

1) "документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі" (ст. 1 Закону України "Про інформацію");

2) "відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб" (ст. 1 Закону України "Про телекомунікації");

3) "відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості" (ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Отже, законодавча термінологія, що визначає категорію "інформація" містить низку спільних ознак.

Аналізуючи положення вказаних актів законодавства України, ознаки інформації, як їх вбачає вітчизняний законодавець, можна узагальнити наступним чином: інформацією вважаються "відомості"; інформація має бути подана/представлена у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих чи нерухомих зображень чи в інший спосіб, або збережена на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів); інформацією може визнаватися лише такі (відомості), які оголошені, або офіційно оприлюднені, або визнаватися інформацією альтернативно за таких умов.

Інформація, як суспільне благо, що одночасно є ресурсом ІС, має власні ознаки, структуру, і, відповідно, через них може визначатися її сутність – власне поняття інформації як суспільно значущого явища.

Тому інформацію важливо характеризувати з наступних позицій:

1) ролі інформації у комунікації – як предмету комунікації;

2) структури інформації – у вигляді даних або сукупності даних;

3) розміщення складових інформації (даних або їх сукупностей) на носіях інформації – знаках або сигналах;

4) характерної якості інформації – здатності до передачі;

3) значення інформації – можливості досягти певного ефекту впливу у разі передачі – сприйняття, усвідомлення, тощо.

Такі ознаки інформації можуть бути саме тими шляхами класифікації інформації, на які потребує поставлена задача кодифікації законодавства про інформацію.

Тому, підкреслюємо найбільш загальні особливості інформації:

1) Під інформацією як явищем об’єктивного світу, слід розуміти дані, або сукупність даних, які є предметом комунікації, або здатні бути таким, тобто можуть бути передані від комунікатора до реципієнта за допомогою носіїв інформації з використанням каналів комунікації.

2) Носіями інформації слід визнавати предмети об’єктивного світу, на яких дані або іх сукупності можуть бути розміщені, а саме знаки або сигнали. До носіїв інформації прямо належить також свідомість людини.

3) Каналами комунікації мають розумітися біологічні, соціальні, психологічні або технічні механізми, які забезпечують рух носіїв інформації від комунікатора до реципієнта.

Окрім зазначеного, звернемо увагу на ще декілька важливих з точки зору інформаційно-аналітичної діяльності властивостей інформації.

Природа інформації подвійна. З одного боку, вона статична; завдяки статичності може зберігатися в часі і може тиражуватися в просторі в будь-яких кількостях ідентичних копій. З іншого боку, інформація динамічна; динамічність означає, що з часом вона старіє або переосмислюється.

Серед властивостей інформації можна виділити:

– дискретність складається з окремих даних (зафіксована в певній формі інформація, придатна для подальшого використання);

– неперервність, постійне оновлення, поява нових даних;

– цінна (необхідна) для будь-якого роду людської діяльності;

– новизна (не міститься серед раніше отриманих знань)

– повторюваність (нескінченна тиражованість);

– багатократність використання (до однієї і тієї ж інформації можна звертатися багато разів);

– розсіяння (міститься в безлічі різноманітних джерел);

– суперечність (окремі дані можуть не відповідати одне одному);

– старіння (невідповідність раніше отриманої інформації поточному стану справ).

Коли управлінці говорять про інформацію, то згадують про наступне:

– достовірність, якщо не спотворює реального стану справ;

– адекватність, коли за допомогою отриманих відомостей про процес або об'єкт створюється їх образ певного рівня відповідності;

– повнота, якщо її досить для розуміння і ухвалення рішень;

– стислість і чіткість, коли не міститься непотрібних фактів;

– виразність і зрозумілість, якщо виражена мовою, якою висловлюються ті, кому вона призначена;

– своєчасність, якщо не втратила актуальності і містить відомості, необхідні в даний момент для обґрунтування якихось дій.

Державна політика у сфері інформації, а відтак здійснення інформаційно-аналітичної діяльності визначається низкою законодавчих документів – Конституцією України і низкою спеціальних законів, серед яких для сфери інформаційної діяльності найважливішими законами є: "Про інформацію" (1992), "Про науково-технічну інформацію" (1993), "Про інформаційні агентства" (1995), "Про доступ до публічної інформації" (2011).

Правові основи одержання, використання, поширення та збереження інформації встановлені Законом України "Про інформацію", у ст. 5 якого визначені основні принципи інформаційних відносин у суспільстві:

– гарантованість права на інформацію;

– відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

– об'єктивність, вірогідність інформації;

– повнота і точність інформації;

– законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Закон України "Про науково-технічну інформацію" є правовою базою для одержання та використання науково-технічної інформації, тобто одного із видів інформації. Закон визначає також напрямки аналітико-синтетичної обробки інформації.

Закон України "Про інформаційні агентства" обумовлює діяльність юридичних осіб, окремих громадян та держави, що діють з метою надання інформаційних послуг. Інформаційні агентства збирають, опрацьовують, створюють, зберігають, готують інформацію до поширення, займаються випуском та розповсюдженням інформаційної продукції.

Потенціал, яким володіють інформаційні установи (та окремі інформаційні посередники) для здійснення своїх функцій, називаються інформаційними ресурсами. Це фонди інформаційних установ, довідково-пошуковий апарат, професійні кадри, матеріально-технічна база, матеріальні засоби. Засначимо, що національні інформаційні ресурси є основою національного суверенітету держави.

Сутність і структура інформаційно-аналітичної діяльністі. Поняття інформаційної діяльності об'єднує всі напрямки діяльності, пов'язані з процесами підготовки інформації, пошуком інформації, зберіганням та її поширенням. Закон України "Про інформацію" так визначає інформаційну діяльність (ІД) як "сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави". Якщо деталізувати, то інформаційна діяльність представляє собою сукупність процесів збирання, аналізу, перетворення, зберігання, пошуку та поширення інформації, яка може здійснюватися в політичній, економічній, соціальній, духовній, екологічній, міжнародній та інших сферах.

До компонент ІД можна віднести такі елементи:

1) суб'єкт ІД, тобто інформаційний посередник, який здійснює ІД. Це може бути як окрема особа, так і установа (інформаційне агентство);

2) об'єкт ІД, тобто відношення, на яке спрямована діяльність суб'єкта. Це первинно-документальний рівень інформації та інформаційні потреби споживачів інформації;

3) процеси ІД, тобто дії, які здійснюються в сфері ІД. Це створення вторинної інформації та доведення цієї інформації до споживачів. Процеси, у свою чергу, можуть бути конкретизовані і поділені на окремі операції з опрацювання та розповсюдження інформації;

4) засоби ІД – це елемент, за допомогою якого здійснюється ІД. Основними засобами ІД є методи ІД, способи та форми поширення інформації, а також джерела пошуку інформації;

5) результати ІД. Інформаційна продукція виступає матеріалізованим наслідком ІД, призначеним для задоволення інформаційних потреб громадян, підприємств, установ, організацій тощо. Інформаційну продукцію складають інформаційні документи, бази даних, послуги, яка надаються в процесі ІД;

6) мета ІД – це об'єднуючий фактор діяльності. Найчастіше нею виявляється якісне та своєчасне забезпечення споживачів інформацією у відповідності до їх інформаційних потреб.

Інформаційно-аналітичні дослідження (ІАД) представляють собою особливий напрям ІД, який включає сукупність методи аналітико-синтетичного опрацювання інформації та результати такого опрацювання. У сферу ІАД входять системний аналіз сутності проблемної ситуації, визначення необхідної вихідної інформації, збирання її на основі доступних ресурсів, проведення релевантного аналізу та доведення до споживачів інформації, яка забезпечує процес прийняття рішення стосовно вирішуваної проблеми. Отже, можемо так визначити сутність ІАД як різновид ІД, який включає збирання, виявлення й оцінку інформації, необхідної для розв'язання проблеми, що виникла у споживача, та підготовку відповідних інформаційних документів.

Дата добавления: 2014-01-07