Передумови виникнення кейнсіанства

В історії економічних вчень було всього кілька випадків, коли до такої складної для розуміння науки, як теоретична економіка, був проявлений інтерес широкого кола громадськості: це "невидима рука" ринку Сміта і теорія додаткової вартості Маркса. Але якщо Маркс став пророком капіталізму як системи, що саморуйнується, то Кейнс був інженером "відремонтованого" капіталізму.

Кейнсіанство - провідна економічна течія сучасності, названа за прізвищем автора - Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946) - англійського економіста, учня Маршалла, вихованця і початково представника неокласичної школи. Працюючи в Кембриджському університеті, Кейнс спочатку головну увагу надавав цінам і розподілу доходів за раціонального розподілу ресурсів за умови нетривалих порушень рівноваги економічної системи. За безпе­ребійного функціонування виробництва можна не тільки задовольнити потреби покупців і продавців, а й досягти раціонального розподілу доходу; основою цьому є вільна і необмежена конкуренція. У своїй першій праці "Грошова система і фінанси Індії" (1913) Кейнс проявив себе як прихильник класичної школи, захищаючи водночас практичний спосіб дій.

Але економічна криза 1929-1933 років істотно похитнула уявлення про всемогутність вільної конкуренції. Вона, на відміну від попередніх, охопила всі країни і всі види діяльності, крім тих, що були пов'язані з підготовкою до війни. За час кризи ціни знизились у Німеччині і Франції на 36 %, в Англії і США - на 31 %. Розвиток кризи почався з біржової паніки 22 жовтня 1929 року у США. Курс акцій до початку березня 1930 року знизився у 4,5 рази, промислове виробництво скоротилося на 46 %. Обсяг національного доходу скоротився в 1,5 рази, експорту та імпорту - відповідно на 75 і 70 %. Велика депресія зумовила банкрутство понад 130 тисяч фірм, стан сільського господарства, закупівельні ціни на продукцію якого знизились в середньому на 58 %, погіршився. Загальні збитки корпо­рацій становили 3,5 млрд. доларів. У пік кризи безробіття охопило кожного третього мешканця. Причиною кризи була відмова від заходів державного впливу на економіку.

Хвиля кризи перемістилася в Європу з епіцентром у Німеч­чині. Бум 1920 року в Англії також змінився спадом. У Франції криза почалася пізніше, але мала затяжний характер. Європу охопив платіжний параліч, почалося банкрутство банків. Виникла загроза для кредитної системи, проявилася неспроможність системи золо­того стандарту стабілізувати економіку. Деформувався механізм світової торгівлі, вся економічна система вийшла з рівноваги. Багато спроб стримання кризи, найвагомішою серед яких був "Новий курс" Рузвельта, не дали задовільного результату. Стало зрозуміло, що ринок не має ефективних механізмів, які б захищали економіку від потрясінь. Потрібна була цілком нова економічна доктрина, яка б показала шлях виходу із кризи за умов, коли ні наука, ні уряди не могли запропонувати нічого достатньо дійового.

Прибічники "Нового курсу" схопилися за теорію Кейнса з метою виправдання своїх дій. Економічна теорія Кейнса була позитивно сприйнята в першу чергу тому, що йому вдалося викласти загальновизнані ідеї блискучою мовою принципів.

Дата добавления: 2014-01-07