Теорія ефективного попиту

Макроекономічна модель Кейнса

Центральне місце в моделі Кейнса займає принцип, за яким сукупний попит повинен дорівнювати сукупному очікуваному доходу майбутнього виробництва. Якщо сукупна пропозиція за­лежить від витрат виробництва, то необхідно, щоб очікуваний дохід покрив ці витрати.

Вихідною передумовою теорії Кейнса є переконання в тому, що динаміка виробництва національного доходу і рівень зайнятості безпосередньо визначаються не факторами пропозиції, тобто не об­сягами залучених факторів виробництва та їхньою продуктивністю, а факторами попиту, які забезпечують реалізацію цих ресурсів. У теорії Кейнса вони отримали назву ефективного попиту і є чи не найважливішим поняттям у його конструкції. Теорія ефективного попиту полягає в тому, щоб через активізацію і стимулювання сукупного попиту впливати на виробництво і пропозицію товарів і послуг, підвищити рівень зайнятості. Звідси випливає, що потрібно знайти важелі розвитку всього сукупного попиту - попиту на споживчі та інвестиційні товари.

Кейнс визнає можливість незбігу сукупного попиту і сукупної пропозиції і робить висновок про втрату економікою механізму самоврегулювання та необхідність державного впливу з метою забезпечення активного попиту. Якщо сукупний попит більший від пропозиції, то діють стимули зростання виробництва. У такому випадку сукупний попит справді ефективний.

Основними компонентами сукупного попиту є: споживання, і нвестиції та державні витрати. Головними визначниками попиту на споживчі товари є так звана схильність до споживання і розмір доходу. За Кейнсом, приріст особистого споживання являє собою стійку функцію приросту особистого доходу, роль решти чинників неістотна. Із зростанням доходів гранична схильність до споживання зменшується, тобто у міру зростання доходу приріст споживання сповільнюється. Це є найважливішою причиною зни­ження середньої частки споживання. Таку динаміку споживання Кейнс пов'язав із так званим основним психологічним законом, за яким люди схильні збільшувати своє споживання, але повільнішими темпами, ніж зростає дохід. Звідси випливає, що зростання доходів приводить до збільшення заощаджень і відносного скорочення споживання. Останнє проявляється у зниженні ефективності попиту, що негативно впливає на обсяг виробництва і рівень зайнятості.

Розглядаючи обмеженість ринку предметів споживання, Кейнс ставить питання про можливість його компенсації за рахунок роз­ширення ринку інвестиційних товарів.

Рівень інвестиційного попиту і визначається співвідношенням граничної ефективності капіталу та норми процента. Різниця цих величин показує реальну прибутковість інвестицій. Гранична ефективність капіталу перебуває в оберненій. залежності від обсягу інвестицій, оскільки, за теорією граничної продуктивності, ефективність капіталу знижується із зростанням його рідкісності, тобто підприємець розширює інвестиції доти, доки гранична ефективність капіталу (норма рентабельності) не знизиться до рівня процентної ставки. Отже, існуюча норма процента визначає нижню межу прибутковості майбутніх інвестицій. Чим нижчою вона є, тим більше, за інших рівних умов, пожвавлюється інвестиційний процес, і навпаки. Джерелом проблеми є те, що рентабельність знижується, а процент залишається незмінним. Це створює обмеження для нових інвестицій, а отже, для росту зайнятості.

Другим вирішальним фактором, який впливає на інвестиції, є розмір позичкового процента, який Кейнс сприймав з двох точок зору:

• як суто психологічний феномен - винагороду за відмову зберігати багатство у ліквідній (грошовій) формі;

• як платню за користування грішми, що залежить від кількості грошей в обігу.

Отже, створення сприятливих умов для інвестування пов'яза­не або із збільшенням грошової маси в обігу, або із зниженням процента. Це повинно інтенсифікувати заповзятливість.

Дата добавления: 2014-01-07