Ціни та інфляція

Теорія зайнятості і безробіття

За Кейнсом, рівень зайнятості визначається динамікою ефек­тивного попиту - очікуваних витрат на споживання і можливих інвестицій. Саме це, а не пропозиція ресурсів та зміна їхніх від­носних цін зумовлює рівень зайнятості та національного доходу.

Заробітну плату Кейнс вводить до числа кінцевих незалежних змінних своєї системи. Негнучкість заробітної плати, тези про яку дотримується Кейнс, впливає на економіку не безпосередньо, а через т. зв. незалежні змінні (схильність до споживання, гранична ефек­тивність капіталу, норма процента). Це позитивно впливає на еко­номіку, оскільки сприяє зростанню схильності до споживання. Нез­мінність грошової заробітної плати позитивно впливає І на граничну ефективність капіталу, і на норму процента, а пропозиція праці фактично залежить від номінальної, а не реальної заробітної плати.

Рівень зайнятості є залежною змінною, вона є функцією ефек­тивного попиту. Саме за рахунок виштовхування частини еконо­мічно активного населення в лави безробітних в економічній системі встановлюється рівновага, тобто в системі Кейнса можливим є досягнення загальної рівноваги за неповної зайнятості. Неокласична теорія такої можливості не припускала, вважаючи, що зниження заробітної плати відбуватиметься доти, доки ринок не поглине над­лишок робочої сили. Відповідно до цього за неокласичною школою існувало два види безробіття: добровільне і фрикційне, які не є тривалими. Кейнс довів, що можливість тривалого безробіття закла­дена в самій системі і виділив ще й вимушене безробіття, цим самим ще раз пов'язавши рівень зайнятості з обсягом сукупного попиту.

Отже, неокласична теорія припускає тимчасове порушення рівноваги, в її моделях відновлення рівноваги за рахунок зниження цін і заробітної плати відбувається миттєво, однак в реальній еко­номіці для цього потрібен тривалий період, протягом якого надалі спадає виробництво. Це дало підставу Кейнсові твердити, що номінальна заробітна плата не бере участі ні в регулюванні ринку праці, ні в процесі досягнення макроекономічної рівноваги.

Оскільки основою економічного зростання є ефективний по­пит, основним елементом економічної політики є його стимулю­вання, а головним засобом - активна фіскальна політика держави, спрямована на стимулювання інвестицій, підтримання високого рівня споживчого попиту за рахунок державних витрат. Неминучим наслідком такої політики є дефіцит бюджету і зростання грошової маси. На відміну від твердження класичної школи про те, що наслідком зростання грошової маси є пропорційне інфляційне зростання цін, Кейнс доводив, що це можливо лише за умови повної зайнятості. За умови неповної зайнятості зростання грошової маси в обігу розподілятиметься між підвищенням цін, збільшенням грошо­вої заробітної плати та зростанням виробництва і зайнятості. Чим більший такий розрив від стану повної зайнятості, тим чіткіша ця тенденція. На думку Кейнса, бюджетний дефіцит, збільшення гро­шової маси та інфляція є цілком прийнятною ціною за підтримання високого рівня зайнятості та стабільне підвищення рівня національ­ного доходу. На його думку, істинна інфляція з'являється тільки тоді, коли зростає ефективний попит за повної зайнятості. Цим Кейнс закладає основи інфляції витрат, тобто зростання цін, пов'я­заного із зростанням грошової заробітної плати.

Кредитно-грошова політика повинна полягати у зниженні процентної ставки. Це зменшує нижню межу ефективності майбут­ніх інвестицій І робить їх привабливішими. Отже, держава має забезпечити таку кількість грошей в обігу, яка б дала змогу знизити процентну ставку - так звана політика дешевих грошей. Варто наголосити, що Кейнс фактично стверджує допустимість Інфляції, вважаючи її меншим злом, ніж безробіття. Вона може бути навіть сприятливою, оскільки знижує перевагу ліквідності. Однак самої лише кредитно-грошової політики недостатньо в умовах глибокого спаду, оскільки вона не забезпечує належного відновлення впевне­ності у підприємницькому середовищі. Крім того, ефективність гро­шової політики обмежена тим, що за певним порогом економіка може опинитися у так званій пастці ліквідності, за якої збільшення грошової маси практично не знижує норму процента.

Бажання мати при собі готівку Кейнс назвав перевагою ліквід­ності, і вона є важливим елементом системи Кейнса. Причини такого бажання можуть бути різними: це і потреба у готівці для здійснення операцій купівлі, і міркування безпеки і, головне, спекулятивний мотив. Отже, кейнсіанська функція ліквідності одночасно є функ­цією попиту на гроші. Принципово новим є те, що попит на грошо­вому ринку пов'язаний Із нормою процента.

Кейнс вважав, що перевага ліквідності може бути задоволена в умовах важкої депресії, коли зниження доходу скорочує трансакційний грошовий попит, а також попит з метою безпеки, а кредитно-грошова політика вже знизила процентну ставку і тим самим сприя­ла нагромадженню готівки зі спекулятивною метою. Якщо ставка процента перебуває на рівні, нижче від якого немає сенсу вкладати готівку в цінні папери, це називається пасткою ліквідності. Доки процентна ставка не підніметься вище цього рівня, готівка продов­жує нагромаджуватися в очікуванні підвищення процента. Перевага ліквідності стає абсолютною.

Дата добавления: 2014-01-07