Властивості Конституції

1. Верховенство конституції (найвища юридична сила) — усі нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції України. Акт, який не відповідає Конституції, є неконституційним (він або скасовується, або приводиться у відповідність до неї).

2. Програмний характер — Конституція визначає перспективи розвитку держави і суспільства, тенденції та напрями їх розвитку, основні цілі соціального прогресу, містить основні принципи здійснення влади, є орієнтиром розвитку своєї правової системи держави. Такі програмні положення, як правило, викладені в преамбулі конституції.

3. Нормативність — як основний закон держави Конституція України обов'язкова до виконання всіма суб'єктами права і є актом постійної і прямої дії.

4. Установчий характер — у Конституції закріплюються найважливіші права, свободи та обов'язки громадян, система, принципи діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

5. Стабільність— покликана підкреслити усталеність суспільних відносин і означає, що закріплені в ній принципові положення мають діяти протягом тривалого часу. Але суттєва частина її приписів може змінюватися відповідно до потреб розвитку суспільства й держави.

6. Здатність до стимулювання суспільних відносин — Конституція України містить положення, які стимулюють відповідних суб'єктів права до прийняття необхідних нормативних актів, реалізації владних повноважень.

7. Правонаступництво — Конституція зумовлює безперервність процесу історичного розвитку Української держави. У преамбулі Конституції України зазначено, що ця Конституція приймається з урахуванням багатовікової історії українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім українським народом права на самовизначення.

Принцип найвищої юридичної сили Конституції України полягає в тому, що всі закони та інші нормативно-правові акти належить приймати на основі й у відповідності з Конституцією. У протилежних випадках прийняті акти визнаються недійсними й не підлягають виконанню.

Положення Конституції України є нормами прямої дії. У від­повідності з цим конституційні приписи впливають на суспільні відносини безпосередньо, їх виконання не може відкладатися з посиланнями на відсутність якихось додаткових (роз'яснюючих, процесуальних і т. ін.) актів. Особливо підкреслюється гарантованість судового захисту конституційних прав і свобод людини й громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Недопустимість невідповідності міжнародних договорів положенням Конституції України. Якщо виникає потреба приєднання до такої міжнародної угоди, то це стає можливим лише після внесення відповідних змін до тексту Основного Закону.

Визнання міжнародних договорів, після їх ратифікації, частиною національного законодавства України означає забезпечення реалізації положень таких міжнародних угод відповідними пра­вовими, організаційними та іншими засобами нарівні з приписами законів, прийнятих Верховною Радою України.

Стаття 15 Конституції України присвячена встановленню дій­сної свободи політичної, економічної та ідеологічної діяльності, що забезпечується закріпленням принципу багатоманітності.

Державні символи —це встановлені конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави, які уособлюють її суверенітет, а в деяких випадках мають і певний історичний чи ідеологічний зміст. Конституція України (ст. 20) встановлює такі символи нашої держави — Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн — і викладає їхню загальну характеристику.

В деяких державах запроваджуються й інші державні символи — державні кольори, державна печатка, державний девіз. Девіз держави — це короткий вислів, у якому знаходять своє вираження найвищі цінності даної держави. Наприклад, девіз ФРН — «Єдність, закон і свобода», Великобританії — «Бог і право особи». У більшості випадків девіз держави розміщується на її гербі, але може бути зафіксованим безпосередньо в Основному законі, як це зроблено, наприклад, у статті 2 Конституції Франції, де зазначається: Девіз Республіки — Свобода, Рівність, Братерство.

У ст. З та 4 І розділу Конституції України закріплюються принципи державної політики щодо особи, людини, громадянина. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються найвищою цінністю в суспільстві. А тому права та свободи людини, їх гарантії становлять зміст і спрямованість діяльності держави. Саме в цьому розділі Конституції закріплено, що держава несе відповідальність за свою діяльність перед людиною, чим ще раз підтверджується курс на побудову правової держави.

Дата добавления: 2014-01-07