Виборча система в Україні. Види референдумів

Виборча система — це сукупність норм, що закріплюють виборчі права громадян України, основні принципи виборчого права, організацію виборів до представницьких органів держави, взаємовідносини виборців з депутатами.

Утворені в результаті виборів органи чи обрані посадові особи дістають право при виконанні своїх суспільних функцій виступати від імені відповідної сукупності людей і наділяються повноваженнями приймати загальнообов'язкові рішення. За допомогою виборів формується значна частина органів державної влади та місцевого самоврядування.

Характеризуючи вибори й референдум, Конституція України вказує, що вони є формами безпосередньої демократії, через які народ здійснює своє волевиявлення (ст. 69). А у статті 71 закріплюється, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними й відбуваються на основі принципів загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Принципи виборчого права:

Вибори депутатів є рівними — наявність у виборців однакової кількості голосів, що в сучасних умовах означає: «один виборець— один голос». Виборець може використати свій голос лише на одній виборчій дільниці. Голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється.

Вибори депутатів є прямими — громадяни, беручи участь у виборах, віддають свої голоси безпосередньо «за» чи «проти» кандидата на виборну посаду будь-якого рівня.

Вибори депутатів є вільними — забороняється будь-який тиск на виборців з метою примусити їх голосувати не у відповід­ності зі своїми переконаннями, а так, як цього бажають інші особи чи структури.

Голосування на виборах є таємним — вимагає недопущення будь-якого спостереження та контролю за волевиявленням виборців.

Термін референдум у перекладі з латини означає «те, що має бути повідомлене».

Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (1991 р.) визначає референдум як спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з найважливіших питань загальнодержавного і місцевого значення (ст. 1).

Референдум і вибори мають спільний метод здійснення — голосування, але відрізняються за своїм предметом. Вибори проводяться для визначення особи, яка, з точки зору більшості виборців, найдостойніша займати виборну посаду. Завдання референдуму— вирішення важливих питань, не пов'язаних із наданням юридичної сили мандатам якихось осіб. Це можуть бути затвердження, зміна чи скасування законів, вирішення проблем територіального устрою в межах держави тощо.

Референдуми поділяються на певні види. Розрізняють імпе­ративний і консультативний, конституційний і законодавчий, обов'язковий і факультативний референдуми.

Імперативний і консультативний референдуми відрізняються за юридичною силою їхніх результатів. Акт, ухвалений імперати­вним референдумом, набуває найвищої юридичної сили й не потребує затвердження ніякими іншими суб'єктами. Консультативний референдум ставить за мету виявлення точки зору населення з приводу якогось питання, яка, проте, не має обов'язкової юридичної сили для органів держави.

Конституційний референдум вирішує питання щодо прийняття Конституції чи внесення до неї поправок. Так, Конституція Російської Федерації була прийнята шляхом референдуму у 1996 р.

Шляхом законодавчого референдуму приймаються закони, присвячені регулюванню важливих сторін суспільного та державного життя країни.

Обов'язковий референдум проводиться для вирішення питань, які, згідно з Конституцією, можуть бути розв'язані тільки шляхом референдуму. Так, Конституція України визначає проведен­ня обов'язкового всеукраїнського референдуму при вирішенні питань про зміну території України (ст. 73) та про внесення змін до І, III і XIII розділів Основного Закону (ст. 156).

Факультативний референдум проводиться для прийняття: а) законів шляхом всенародного голосування; б) рішень загальнодержавного рівня з найбільш актуальних питань державотво­рення. Так, у Португалії такі референдуми проводяться з будь-якого важливого питання загальнонаціонального значення за винятком фінансових. В Україні такий вид референдуму відсутній.

Всеукраїнський референдум може призначатися Президентом України з народної ініціативи для вирішення якогось конкретного питання, якщо цього вимагають не менше як три мільйони громадян України, які мають право голосу. Для того, щоб ця вимога набула обов'язкової сили для Президента, необхідно, аби підписи громадян на підтримку референдуму були зібрані не менше як у двох третинах областей України й не менш як по 100 тис. підписів у кожній з них.

Як і в багатьох інших державах, в Україні для прийняття законопроектів, що стосуються податків, бюджету чи амністії, проведення референдуму не допускається.

Дата добавления: 2014-01-07