Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі

Законність надання засудженим побачень, одержання ними посилок, передач і користування крамницею, додержання вимог закону щодо переводу засуджених на поліпшені умови тримання і застосування до них заохочень.

Законність надання засудженим права короткочасних виїздів за межі виправних колоній.

Такі виїзди, як це передбачено ст. 111 КВК України, можуть бути дозволені засудженим, які тримаються лише у колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях для неповнолітніх. Строк виїзду не повинен бути більше 7 діб, без урахування часу, необхідного для проїзду в обидва кінці /не більше 3 діб/. Короткочасні виїзди дозволені лише за чітко визначеними в законі обставинами: смерть або важка хвороба близького родича, яка загрожує його життю; стихійного лиха, яке завдало значних матеріальних збитків засудженому або його сім’ї.

Дозвіл на короткочасний виїзд надається начальником установи з урахуванням характеристики і поведінки засудженого. Час перебування засудженого до позбавлення волі поза колонією у цьому випадку зараховується до строку відбування покарання. Прокурор перевіряє матеріали, на підставі яких видано дозвіл на короткочасний виїзд засудженого, з’ясовує, чи додержаний порядок надання дозволу на виїзд і чи своєчасно засуджені повернулися до колонії, якщо несвоєчасно, то чи встановлювалися причини цього і які вжиті заходи до винних.

Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше 10 діб без урахування часу перебування у дорозі (не більш 3 діб).

При перевірці додержання законів про надання засудженим побачень з родичами та іншими особами /ст.ст. 108,110,112 КВК України/ необхідно з’ясувати: чи надано побачення засудженим з дозволу начальника колонії, чи його заступника; чи дотримуються передбачені законом вимоги щодо їх кількості, тривалості та кола осіб, яким було дозволено побачення. Для цього необхідно вивчити картки обліку побачень, які зберігаються в сейфі і обліковуються як бланки суворої звітності, а вміст посилок і бандеролей у спеціальній книзі /там же враховується видача посилок, передач і бандеролей/. Порівняти отримані дані з наказами про покарання засуджених, обліком тих, що тримаються в дисциплінарному ізоляторі, приміщенні камерного типу, одиночних камерах.

Перевіряючи законність надання дозволу на одержання посилок, передач і бандеролей необхідно звертати увагу на періодичність їх надходжень, наявність стягнень у вигляді поміщень до дисциплінарного ізолятору, приміщення камерного типу, карцеру, одиночних камер осіб, яким надійшли посилки, передачі. Слід звернути увагу на те, як часто і наскільки обґрунтовано використовує адміністрація право заохочення і чи не має надмірності при наданні побачень, одержанні посилок, передач, додержання вимог щодо ваги передач.

Перевіряючи додержання умов і порядку надання побачень з родичами та іншими особами, з’ясовує додержання вимог ст.110 КВК України. При обході кімнат для проведення короткострокових і тривалих побачень також з’ясовує технічну можливість надання телефонних розмов, наявність міжміського телефонного зв’язку, забезпеченість цих приміщень необхідним інвентарем. Законність надання побачень з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права слід перевіряти за матеріалами особової справи засудженого, а також їх порівняння з журналами реєстрації перепусток в охоронювану зону установи.

При перевірці законності надання засудженим права купувати в ларку продукти харчування і предмети першої потреби прокурор з’ясовує такі питання:

- чи додержуються вимоги закону щодо встановленої суми грошей, яку дозволено витрачати засудженим (відповідно до ст. 138 КВК України у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання засуджені мають право витрачати на місяць гроші в сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати, а при сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше однієї третини строку покарання їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; ст. 139 КВК України у виправних колоніях середнього рівня безпеки – до вісімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а при сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше половини строку покарання їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі сорока відсотків мінімального розміру заробітної плати; ст. 140 КВК України у виправних колоніях максимального рівня безпеки – до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а при сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття не менше половини строку покарання їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі тридцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; ст. 151 КВК України засуджені до довічного позбавлення волі мають право витрачати на місяць гроші в сумі до п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а при сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття десяти років покарання їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; відповідно до ст. 143 КВК України у виховних колоніях засуджені мають право витрачати на місяць гроші в сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати, а при сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше однієї четвертої строку покарання їм може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі шістдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати);

- чи зараховуються на особові рахунки засуджених гроші, які надходять за переказами, чи відповідає закону порядок їх використання /слід пам’ятати, що відповідно до ст.108 КВК України засудженим дозволяється купувати продукти харчування і предмети першої потреби лише на гроші, зароблені в місцях позбавлення волі. Непрацездатним засудженим, вагітним жінкам, матерям-годувальницям, неповнолітнім та засудженим, які з незалежних від них причин не працюють чи завантажені роботою лише частково, дозволяється використовувати також гроші, які вони отримали за переказами/.

З метою виявлення цих порушень необхідно ознайомитися з документами про продаж продуктів і товарів, які є як у продавця, так і в бухгалтерії. Порівнявши дані журналу обліку осіб, які поміщені в дисциплінарний ізолятор, приміщення камерного типу та одиночні камери, з картками відпуску продуктів, можна встановити, чи не допускається продаж продуктів харчування та предметів першої необхідності цим особам. Таким же чином можна встановити випадки невиконання дисциплінарного покарання про позбавлення такого права, призначеного відповідно до вимог ст. 134 КВК України. Слід мати на увазі, що продукти харчування, які реалізуються через крамницю адміністрацією установи, повинні мати відповідні сертифікати якості.

Залежно від поведінки засудженого, його ставлення до праці та навчання після відбуття 1/4, 1/2 строку покарання відповідно до вимог ст.ст. 100, 101 КВК України йому можуть бути змінені умови тримання в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого рівня безпеки. Одночасно хочеться звернути увагу, що ч. 3 ст. 100 КВК України не містить правових підстав для переведення засуджених до виправних колоній іншого рівня безпеки, що нерідко призводить до зловживань службових осіб ДДУПВП, причетних до виконання покарання у виді позбавлення волі. Тому, на мою думку, зазначена норма потребує внесення змін.

Перевіряючи законність зміни умов тримання осіб, позбавлених волі, слід звертати увагу на те, що в межах однієї колонії зміна умов тримання здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби, постановою начальника установи. Необхідно також вивчати додержання адміністрацією виправних установ вимог законодавства щодо переводу засуджених на поліпшені умови тримання і застосування до них інших заходів заохочення. Це можна перевірити по особових справах засуджених, закритих нарядах, табелях виходу на роботу, протоколах підведення підсумків роботи, наказах про заохочення та покарання. Також слід перевіряти виконання вимог ч. 2 ст. 101 КВК України щодо заборони переводити до дільниці соціальної реабілітації певних категорій засуджених.

Потрібно перевіряти додержання вимог законодавства при погіршенні умов тримання засуджених шляхом їх переведення з однієї дільниці до іншої або з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного житлового приміщення колонії максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки. При цьому слід мати на увазі, що таке переведення має застосуватись лише до осіб, які відповідно до ст. 133 КВК України визнані злісними порушниками режиму відбування покарання.

Дата добавления: 2014-01-07