Освідування особи(Ст. 241 Нового КПК)

Освідування — це слідча (розшукова) дія, що полягає в огляді тіла живої людини з метою виявлення і засвідчення в матеріалах кримінального провадження особливих прикмет особи або слідів злочину.

Освідування, можна сказати, є різновидом огляду, але у зв’язку з тим, що об’єктом такого огляду є тіло живої людини, тому такий огляд проводиться за особливою процедурою та особливим ставленням до гідності особи й відокремлений законодавцем в окремий вид слідчої (розшуковї) дії.

Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.

При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров’я. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

Фіксація.

Про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами ст. 104 Нового КПК. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу освідування.

Слідчий експеримент (Стаття 240 Нового КПК).

Законодавець, як і відносно інших слідчих (розшукових) дій, так і щодо слідчого експерименту не дає легального визначення. На думку Л.М. Лобойка, слідчий експеримент це слідча (розшукова) дія, яка провадиться з метою перевірки й уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій.

У теорії ця дія розділяється на 3 види: 1) слідчий експеримент, що проводиться у формі експериментальних дій; 2) слідчий експеримент, що проводиться у формі перевірки та уточнення показань на місці; 3) слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи.

З метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров’я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами ст. 104 Нового КПК. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Експертиза (Ст. 242 Нового КПК).

Експертиза — це слідча (розшукова) дія, змістом якої є дослідження за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду для вирішення питання, що потребують спеціальних знань, котре провадиться експертом чи експертами, і завершується висновком.

Підстави проведення експертизи

Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.

Слідчий або прокурор зобов’язаний обов’язково звернутися до експерта для проведення експертизи щодо:

1) встановлення причин смерті;

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 КК України.

Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється лише за ухвалою слідчого судді, суду.

Порядок залучення експерта (ст. 243 Нового КПК).

Сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, або за власною ініціативою чи за клопотанням сторони захисту чи потерпілого.

Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової.

Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 Нового КПК.

У відповідності до ст. 244 Нового КПК у разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання сторони захисту про залучення експерта особа, яка заявила відповідне клопотання, має право звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді.

У такому клопотанні сторони захисту зазначається:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання;

4) експерт, якого необхідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити проведення експертизи;

5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік питань, які необхідно поставити перед експертом.

До клопотання також додаються:

1) копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання;

2) копії документів, які підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту.

Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше п’яти днів із дня його надходження до суду. Особа, яка подала клопотання, повідомляється про місце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крім випадків, коли її участь визнана слідчим суддею обов’язковою.

Слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог частини другої цієї статті, повертає його особі, яка його подала, про що постановляє ухвалу.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення клопотання.

Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам, якщо особа, яка звернулася з клопотанням, доведе, що:

1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або на вирішення залученого стороною обвинувачення експерта були поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з’ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;

2) вона не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин.

До ухвали слідчого судді про доручення проведення експертизи включаються запитання, поставлені перед експертом особою, яка звернулася з відповідним клопотанням. Слідчий суддя має право не включити до ухвали запитання, поставлені особою, яка звернулася з відповідним клопотанням, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі.

При задоволенні клопотання про залучення експерта слідчий суддя у разі необхідності має право за клопотанням особи, яка звернулася з клопотанням про залучення експерта, вирішити питання про отримання зразків для експертизи відповідно положень статті 245 Нового КПК.

Висновок експерта, залученого слідчим суддею, надається особі, за клопотанням якої він був залучений.

Отримання зразків для експертизи

У разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи, у відповідності до ст. 245 Нового КПК, вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом.

Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (ст.ст. 160-166 Нового КПК).

Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 Нового КПК. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 Нового КПК, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Висновки з третього питання:

Допит це слідча (розшукова) дія, в процесі якої уповноважена особа, яка проводить допит отримує від допитуваної особи словесну інформацію про обставини події кримінального правопорушення та інші факти, які мають значення для встановлення істини і забезпечення правильного застосування закону.

Пред’явлення для впізнання — це слідча (розшукова) дія, суть якої полягає у пред’явленні раніш допитаній особі об’єктів (особи, предмета, трупа тощо) з метою встановлення їх тотожності, схожості чи відмінності з тими об’єктами, які така особа спостерігала у зв’язку з обставинами, розслідуваної події.

Обшук — це слідча (розшукова) дія, що полягає у примусовому обстеженні приміщення або інших місць з метою відшукати й вилучити знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини у справі чи забезпечення цивільного позову.

Огляд — це слідча (розшукова) дія, в ході якої виявляються, безпосередньо сприймаються, оцінюються і фіксуються стан, властивості та ознаки матеріальних об’єктів з метою отримання фактичних даних, що мають значення встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Освідування — це слідча (розшукова) дія, що полягає в огляді тіла живої людини з метою виявлення і засвідчення в матеріалах кримінального провадження особливих прикмет особи або слідів злочину.

Слідчий експеримент це слідча (розшукова) дія, яка провадиться з метою перевірки й уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій.

Експертиза — це слідча (розшукова) дія, змістом якої є дослідження за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду для вирішення питання, що потребують спеціальних знань, котре провадиться експертом чи експертами, і завершується висновком.

Висновки по лекції в цілому:

1. Новий КПК чітко дає визначення поняття «слідчі (розшукові) дії». Частина 1 статті 223 нового КПК зазначає: «Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні».

2. Новий КПК поділяє слідчі (розшукові) дії на дві великі групи:

Слідчі (розшукові) дії та

Негласні слідчі (розшукові) дії.

3. Систему слідчих (розшукових) дій за новим КПК складають: Допит; Одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб; Пред’явлення особи для впізнання; Пред’явлення речей для впізнання; Пред’явлення трупа для впізнання; Проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування; Обшук; Огляд; Огляд трупа; Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією; Слідчий експеримент; Освідування особи; Проведення експертизи; Отримання зразків для експертизи.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

Під час вивчення даної теми рекомендується особливу увагу звернути на питання щодо процесуальної характеристики слідчих (розшукових) дій і зокрема на оформлення результатів їх провадження (глава 5 Нового КПК та спеціальні статті).

Доцільно буде повторити положення ч. 7 ст. 223 КПК щодо участі понятих під час провадження слідчих (розшукових) дій.

З`ясувати які слідчі (розшукові) дії провадяться без постанови, а які за постановою слідчого, прокурора чи слідчого судді.

Не зайвим буде ознайомлення із положеннями Нового КПК у частині регламентації слідчих (розшукових) дій, зокрема тих із них, що провадяться з дозволу прокурора і за рішенням слідчого судді.

[1] Лобойко Л.М. Реформування кримінально-процесуального законодавства в Україні (2006-2011 роки). Частина 1. Загальні положення і досудове провадження: монографія. – К.: Істина, 2012. ‑ С. 142.

Дата добавления: 2014-01-07