Державне підприємство

Органи і посадові особи, які забезпечують діяльність Уповноваженого ВРУ з прав людини. Умови оплати праці Уповноваженого ВРУ з прав людини, представників Уповноваженого та праців­ників його секретаріату.

Органи і посадові особи, які забезпечують діяльність Уповнова­женого:

1. Представники Уповноваженого, яких він призначає у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України. Організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яке затверджується Уповноваженим.

2. Секретаріат Уповноваженого, який є юридичною особою,
має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. На працівників секретаріату поширюється дія Закону України «Про державну службу». Положення та кошторис секретаріату затверджуються Уповноваженим у межах кошторису витрат, пов'язаних з діяльністю Уповноваженого. Призначення на посаду та звільнення працівників секретаріату здійснюються Уповноваженим.

На сьогодні в секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини працює 25 осіб, хоча повинно бути втричі більше.

Структура секретаріату Уповноваженого Верховної Ради Украї­ни з прав людини:

—Керівник секретаріату;

—Заступник Керівника секретаріату;

—Перший помічник Уповноваженого;

— Консультативна рада, яка створюється при Уповноваженому з метою надання консультаційної підтримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав і свобод людини і громадянина (яка може діяти і на громадських засадах) із осіб, що мають досвід роботи в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

—Секретар консультативної ради;

—департаменти та їх керівники;

—управління, відділи та їх керівники;

—інші працівники секретаріату.

Фінансування діяльності Уповноваженого здійснюється за раху­нок Державного бюджету України та щорічно передбачається в ньо­му окремим рядком, для чого Уповноважений розробляє, подає на затвердження Верховної Ради України та виконує кошторис своїх витрат. Фінансова звітність подається Уповноваженим у порядку, встановленому законодавством України.

Міністерство економіки та Міністерство фінансів під час підгото­вки актів Кабінету Міністрів України про розподіл асигнувань, передбачених у державному бюджеті на капітальні вкладення, по­винні враховувати за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини необхідні асигнування па створення мате­ріально-технічної бази, необхідної для діяльності Уповноваженого, та будівництво житла. Законодавче закріплюється обов'язок Верхо­вної Ради України і відповідних органів виконавчої влади та місце­вого самоврядування створювати необхідні умови для діяльності Уповноваженого, його секретаріату та представників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 р-№ 2064 «Про умови оплати праці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представників Уповноваженого та праців­ників його секретаріату» були встановлені посадові оклади Уповно­важеному, його представникам і керівним працівникам секретаріату, а також було визначено, що посадові оклади інших працівників, спеціалістів та службовців секретаріату Уповноваженого встановлюються на рівні посадових окладів відповідних працівників апара­ту Уряду України.

За особливий характер роботи та інтенсивність праці Уповнова­женому Верховної Ради України з прав людини передбачається ви­плата надбавки в розмірі 100 % посадового окладу з урахуванням доплати за ранг та вислугу років. Вказана постанова надає право Уповноваженому встановлювати надбавку за особливий характер роботи та інтенсивність праці представнику Уповноваженого в роз­мірі до 90 % посадового окладу з урахуванням доплати за ранг, ке­рівним працівникам і спеціалістам секретаріату в розмірі до 80 % посадового окладу з урахуванням доплати за ранг. Передбачаються також доплати Уповноваженому, його представникам, керівним працівникам і спеціалістам його секретаріату, які мають звання «Заслужений юрист України».

З метою забезпечення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, реалізації матеріальних та інших га­рантій Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову від 29 листопада 1999 р. № 2164 «Про забезпечення діяльності Уповно­важеного Верховної Ради України з прав людини та його секрета­ріату», згідно з якою було встановлено, що за умовами матеріаль­но-побутового, медичного, санаторно-курортного та транспортного обслуговування, а також забезпечення засобами зв'язку Уповнова­жений Верховної Ради України з прав людини прирівнюється до Го­лови Конституційного Суду України, а представники Уповноваже­ного, керівник секретаріату — до членів Кабінету Міністрів Украї­ни, заступник керівника секретаріату — до заступника Міністра Кабінету Міністрів України, секретар консультативної ради, пер­ший помічник Уповноваженого, керівники департаментів — до ке­рівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України, інші працівники секретаріату — до відповідних категорій працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Втручання органів державної влади, органів місцевого самовря­дування, об^’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб у діяльність Уповноваженого забороняється. Уповноважений не зобов’язаний давати пояснення по суті справ, які закінчені або перебу­вають у його провадженні.

Уповноважений користується правом недоторканності на весь час своїх повноважень. Він не може бути без згоди Верховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідальності або підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судо­вому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а та­кож особистому огляду. Кримінальну справу проти Уповноважено­го може бути порушено лише Генеральним прокурором України. За порушення законодавства щодо гарантій діяльності Уповноважено­го, його представників та працівників секретаріату винні особи при­тягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Життя та здоров'я Уповноваженого і його представників, які працюють на постійній основі, підлягають обов'язковому державно­му страхуванню на випадок смерті, травми, каліцтва або захворю­вання, одержаних під час виконання ними службових обов'язків. Порядок та умови страхування встановлюються Кабінетом Мініст­рів України.

Після спливання терміну діяльності Уповноваженого йому нада­ється робота (посада), на якій він працював до призначення і яка зберігається за ним на час виконання обов'язків Уповноваженого, а в разі неможливості надання цієї роботи (посади) — інша рівноцін­на робота (посада) на тому ж або, за його згодою, іншому підприєм­стві, в установі, організації.

На думку Уповноваженого Верховної Ради України з прав люди­ни Н. Карпачової, чинне конституційне законодавство України пе­редбачає створення в Україні сильної моделі омбудсмена, яка ха­рактеризується такими особливостями:

— високим конституційним статусом Уповноваженого з прав людини, який закріплено у статтях 55, 85, 101 Конституції України;

— широкою юрисдикцією Уповноваженого, яка поширюється як на органи державної влади, включаючи суди, так і на органи місце­вого самоврядування та їх посадових осіб;

— запровадженням єдиної моделі омбудсмена на національному рівні;

— незалежністю Уповноваженого від будь-якого органу держав­ної влади або місцевого самоврядування;

— значними повноваженнями щодо проведення проваджень та перевірок, у тому числі з власної ініціативи для виявлення випадків порушень прав людини та здійснення постійного моніторингу за станом дотримання прав і свобод людини;

— правом ініціювати обов'язкові для розгляду подання з викладенням рекомендацій щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини органами державної влади, місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, їх посадовими і службовими особами;

— можливістю безпосереднього звернення до Уповноваженого широких верств населення;

— гнучкістю та не формальністю процедури, свободою дій щодо відкриття провадження у тій чи іншій справі та ін.

Однак, як свідчить політико-правова практика, інститут омбудсмена (уповноваженого з прав людини) може ефективно існувати ли­ше у країнах з усталеними конституційними традиціями і високою правовою культурою населення. Тому в Україні даний інститут по­ки що малоефективний, хоча певні здобутки вже є. Зокрема, Упов­новажений Верховної Ради України з прав людини ініціював процес опублікування в українських офіційних джерелах Європейської Конвенції захисту прав і основних свобод з відповідними протокола­ми, а нині активно займається вирішенням проблеми торгівлі укра­їнськими дітьми та жінками, захищає права українських морських екіпажів, арештованих у закордонних портах та ін.

ВИСНОВКИ

Конституція України вперше в історії розвитку нашого суспільства запровадила самостійний інститут парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Цей парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі — Уповноважений), який у своїй діяльності зобов'язаний керуватися Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини на постійній основі здійснює опосередкований парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції. Він є аналогом інституту омбудсмена, що був вперше заснований у 1809 р. у Швеції і нині існує більш як у ста зарубіжних державах. У державно-правовому значенні омбудсмен сприймається як гідна довіри незалежна особа, що уповноважена парламентом на охорону прав окремих громадян і опосередкований парламентський контроль у формі нагляду за всіма державними органами і посадами, але без права зміни прийнятих ними рішень. Слід підкреслити, що омбудсмен – це переважно політичний інститут, а не правоохоронний; його головне завдання полягає у тому, щоб захистити права і свободи людини тоді, коли інші державні органи виявляються неспроможними, оскільки причиною порушень є недосконалість самих законів.

«Український інститут промислової власності»)

1- заявка на винахід (перелік документів, які визначені законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та додатком до цього закону «Правила складання і подання заявки на винахід та корисну модель»).

2- встановлення дати подання заявки (пріоритет).

Конвенційний пріоритет – якщо заявка була подана з початку в іноземній державі. А потім в Україні, то пріоритет рахується з дати подання в іноземній державі.

3- Формальна експертиза. Визначає: належність ОІВ до переліку об’єктів, які можуть бути визнані винаходом, формальні вимоги до оформлення заявки на винахід.

4- Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті). Встановлюється відповідність умовам(критеріям) патентоздатності відповідно до МПК(міжнародна патентна класифікація).

5- Державна реєстрація у відповідному державному реєстрі та видача патентів.

Вплив винаходів на економічний розвиток здійснюється за чотирма напрямками:

Ø Інформація про патенти полегшує передачу(трансфер) технології і сприяє залученню іноземних інвестицій

Ø Патенти стимулюють наукові дослідження

Ø Патенти є каталізатором нових технологій і бізнесу

Ø Бізнес накопичує патенти і комерціалізує їх шляхом передачі прав через ліцензійні угоди або іншими шляхами

Дата добавления: 2014-01-07