Теорія 10

Сучасна правова доктрина місцевого самоврядування в основному підтверджує, що самоврядування поєднує в собі елементи державного та громадського начал. Поступово відбувається переоцінка традиційних цінностей місцевої автономії і муніципальних свобод, хоча й сьогодні зустрічаються прихильники громадської школи місцевого самоврядування. Так, професор Індіанського університету (США) В. Остром у своїх дослідженнях виходить з того, що побудова демократичного суспільства повинна спиратися на "концепцію громади ("миру"), яка існує мирно та в добробуті, заснована на передумові творчого характеру людського інтелекту". Реальна альтернатива державної автократії, на думку цього автора, — це утворення систем правління, заснованих на принципах самоврядування. Майбутнє демократії, таким чином, залежить від того, наскільки кожний з нас зможе навчитися користуватися наукою та мистецтвом асоціацій, заснованих на взаємодопомозі й договірних механізмах взаємовідносин.

Німецький учений 3. Баллейс підкреслює, що муніципалітети є передусім "природними корпоративними одиницями, а їх автономність випливає не стільки з державної влади..., скільки із суверенітету народу, який має поважатися та забезпечуватися державою на практиці".

З цього приводу існують й інші погляди. Так, Е. Деттон, проголошуючи комуну "природною спільнотою", пише, що вона розглядається у двох аспектах: по-перше, вона є органом загальної державної адміністрації, а, по-друге, колективом, якому доручено управління належним йому надбанням.

Незважаючи на це, здебільшого в теорії сучасної комунальної політики головний акцент зміщується з питань свободи та невтручання з боку центральних влад у бік таких цінностей, як раціональність, ефективність, економія. Місцеве самоврядування розглядається вже не стільки як загальнодемократична мета, скільки як засіб для вирішення локальних проблем, реалізації інтересів територіальних громад, здійснення на місцях загальнодержавного політичного курсу. Сучасні зарубіжні вчені, зазвичай, тлумачать муніципальне управління як відносно децентралізовану форму державного управління на місцях. Так, на думку датських учених, муніципалітети не є нерегульованою

"державою в державі", але виступають як місцеві політичні одиниці з відносно великою незалежністю, яка вписується в загальну систему держави1.

Дана теорія місцевого самоврядування має значну підтримку в сучасній вітчизняній літературі. Так, М. П. Орзіх вважає, що саме синтез громадської та державної теорій самоврядування надасть конституційну можливість "входити в правові ворота", а не "тропщти муніципальні огорожі", які небезуспішно споруджені на місцях під впливом "революційної психології і суверенного бешкетування місцевих рад".

Резюмуючи, можна дійти висновків, що навіть простий перелік теорій і концепцій місцевого самоврядування вказує на те, що наука розвивається та накопичує свої знання про цей важливий інститут публічного права й тільки на її базі можна побудувати оптимальну модель місцевого самоврядування України.

Дата добавления: 2014-01-07